Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
фонду індустріалізації, відправили до Москви на зароблені кошти позачерговий ешелон чавуну. Великих успіхів досягли трудівники соляних промислів у Саках та в Євпаторії, суднобудівники Севастополя, будівельники, робітники консервних і тютюновії х фабрик Криму. Робітники заводу ім. Войкова в Керчі стали ініціаторами змагання за дострокове виконання планів другої п'ятирічки. Їхній почин знайшов палкий відгук на всіх підприємствах. Тисячі робітників наполегливо боролися за підвищення свого культурно-технічного рівня. Вже на 1936 рік різними формами технічного навчання було охоплено 55 проц. усіх зайнятих на підприємствах Криму робітників.
Підтримавши починання донецького шахтаря О. Г. Стаханова, тисячі героїв праці показували зразки оволодіння технікою. Ініціатором руху новаторів серед кримських металургів став майстер домни Керченського металургійного заводу комуніст П. X. Ішков, що досяг рекордного результату у використанні корисного обсягу доменної печі, яка працювала на бідних рудах. Його удосконалення в 3 рази зменшило час випуску чавуну. Перші грамоти Героя Праці в Криму одержали робітники севастопольських заводів П. П. Усачов та М. І. Бегасинський.
В роки третьої п'ятирічки в кримській промисловості набули значного поширити нові форми змагання. Серед машинобудівників, металургів і на тютюнових фаориках з'явилися багатоверстатники. В авангарді цього руху йшли комуністи іі комсомольці. Лише протягом 1936 року завдяки рухові новаторів продуктивність праці а усіх галузях промисловості Криму зросла на 28,8 проц., а в 1940 році вона перевищила в 4 рази рівень 1913 року.
Втілення в життя ленінського плану будівництва соціалізму проходило в умовах зростаючої трудової і політичної активності трудящих при посиленні керівної ролі комуністичної партії. Успішне здійснення соціалістичної індустріалізації, зміцнення позицій соціалізму викликало шалений опір капіталістичних елементів, агентурою і рупором яких у партії були троцькісти і зінов'євці. Партійні організації Криму, як і вся партія, одностайно засудили антиленінську платформу троцькістсько-зінов'єського блоку. Відданість ленінізму з особливою силою продемонстрували комуністи під час загальнопартійної дискусії, яку було відкрито напередодні XV з'їзду партії за рішенням ЦК ВКП(б), прийнятим у жовтні 1927 року.
На дискусійних зборах за генеральну лінію партії голосувала абсолютна більшість
комуністів, за платформу опозиції - лише 0,5 проц. членів парторганїзації, що свідчило про цілковиту поразку опозиціонерів.
У ході соціалістичного будівництва було подолано опір татарських буржуазних націоналістів (Велі Ібраїмова та ін.). Пролізши на керівні посади в Раднарком і ЦВК Кримської А РСР, вороги Радянської влади - мілліфірківці тривалий час проводили антирадянську діяльність, спрямовану на зрив соціалістичного будівництва в Криму, на підтримку капіталістичних елементів у місті і на селі. За їх допомогою створювалися куркульські балди, які чинили диверсії, вбивали радянських активістів. З великим задоволенням зустріли трудящі Кримської АРСР рішення Верховного Суду СРСР, що покарав Велі Ібраїмова та його спільників за злочинну діяльність. На багатолюдних зборах, що проходили в містах і селах, трудящі ухвалювали резолюції, які різко засуджували антирадянську діяльність татарських націоналістів. Так, бідняки, середняки і сільськогосподарські робітники села Отузи писали, що діяльність Велі Ібраїмова та його прибічників була «відверто спрямована проти бідноти». Мешканці села Дуванкой Бахчисарайського району в телеграмі Президії виїзної сесії Верховного Суду 3 травня 1928 року сповіщали, що вони вважають «дії Велі Ібраїмова та його групи антирадянськими» і просили «застосувати до цих соціально небезпечних елементів вищу міру покарання».
Антирадянська діяльність татарських буржуазних націоналістів тривалий дас заважала здійсненню в Криму політики Комуністичної партії в питаннях сільського господарства. Так, 17 вересня 1925 року Кримський ЦВК прийняв положення, за яким у куркулів залишалися значні земельні ділянки - від 4 до 6 гектарів садів і виноградників, а трудова норма землекористування становила 1-1,5 га. У степовій частині Криму господарство, що мало до 58 га землі і 2 постійних найманих робітників, за цим законом вважалося «трудовим». Внаслідок цього більшість великих землевласників зберегла за собою від 70 до 200 гектарів земельних угідь.
1 серпня 1928 року ЦК ВКП(б) ухвалив спеціальну постанову «Про роботу Кримської партійної організації», в якій відзначалося, що основне завдання радянського будівництва в Криму - ліквідація поміщицького землеволодіння - було здійснено «з явним порушенням неодноразових директив ЦК і радянського законодавства», що це призвело до певного уповільнення
Кримська область
Сторінка 27 з 52
змінилося за роки Радянської влади ставлення робітників до праці. Творче піднесення робітничого класу знайшло яскравий прояв у соціалістичному змаганні. У ході змагання народжувалися чудові трудові починання. Так, у жовтні 1925 року керченські металурги, організувавши недільник на користь Підтримавши починання донецького шахтаря О. Г. Стаханова, тисячі героїв праці показували зразки оволодіння технікою. Ініціатором руху новаторів серед кримських металургів став майстер домни Керченського металургійного заводу комуніст П. X. Ішков, що досяг рекордного результату у використанні корисного обсягу доменної печі, яка працювала на бідних рудах. Його удосконалення в 3 рази зменшило час випуску чавуну. Перші грамоти Героя Праці в Криму одержали робітники севастопольських заводів П. П. Усачов та М. І. Бегасинський.
В роки третьої п'ятирічки в кримській промисловості набули значного поширити нові форми змагання. Серед машинобудівників, металургів і на тютюнових фаориках з'явилися багатоверстатники. В авангарді цього руху йшли комуністи іі комсомольці. Лише протягом 1936 року завдяки рухові новаторів продуктивність праці а усіх галузях промисловості Криму зросла на 28,8 проц., а в 1940 році вона перевищила в 4 рази рівень 1913 року.
Втілення в життя ленінського плану будівництва соціалізму проходило в умовах зростаючої трудової і політичної активності трудящих при посиленні керівної ролі комуністичної партії. Успішне здійснення соціалістичної індустріалізації, зміцнення позицій соціалізму викликало шалений опір капіталістичних елементів, агентурою і рупором яких у партії були троцькісти і зінов'євці. Партійні організації Криму, як і вся партія, одностайно засудили антиленінську платформу троцькістсько-зінов'єського блоку. Відданість ленінізму з особливою силою продемонстрували комуністи під час загальнопартійної дискусії, яку було відкрито напередодні XV з'їзду партії за рішенням ЦК ВКП(б), прийнятим у жовтні 1927 року.
На дискусійних зборах за генеральну лінію партії голосувала абсолютна більшість
комуністів, за платформу опозиції - лише 0,5 проц. членів парторганїзації, що свідчило про цілковиту поразку опозиціонерів.
У ході соціалістичного будівництва було подолано опір татарських буржуазних націоналістів (Велі Ібраїмова та ін.). Пролізши на керівні посади в Раднарком і ЦВК Кримської А РСР, вороги Радянської влади - мілліфірківці тривалий час проводили антирадянську діяльність, спрямовану на зрив соціалістичного будівництва в Криму, на підтримку капіталістичних елементів у місті і на селі. За їх допомогою створювалися куркульські балди, які чинили диверсії, вбивали радянських активістів. З великим задоволенням зустріли трудящі Кримської АРСР рішення Верховного Суду СРСР, що покарав Велі Ібраїмова та його спільників за злочинну діяльність. На багатолюдних зборах, що проходили в містах і селах, трудящі ухвалювали резолюції, які різко засуджували антирадянську діяльність татарських націоналістів. Так, бідняки, середняки і сільськогосподарські робітники села Отузи писали, що діяльність Велі Ібраїмова та його прибічників була «відверто спрямована проти бідноти». Мешканці села Дуванкой Бахчисарайського району в телеграмі Президії виїзної сесії Верховного Суду 3 травня 1928 року сповіщали, що вони вважають «дії Велі Ібраїмова та його групи антирадянськими» і просили «застосувати до цих соціально небезпечних елементів вищу міру покарання».
Антирадянська діяльність татарських буржуазних націоналістів тривалий дас заважала здійсненню в Криму політики Комуністичної партії в питаннях сільського господарства. Так, 17 вересня 1925 року Кримський ЦВК прийняв положення, за яким у куркулів залишалися значні земельні ділянки - від 4 до 6 гектарів садів і виноградників, а трудова норма землекористування становила 1-1,5 га. У степовій частині Криму господарство, що мало до 58 га землі і 2 постійних найманих робітників, за цим законом вважалося «трудовим». Внаслідок цього більшість великих землевласників зберегла за собою від 70 до 200 гектарів земельних угідь.
1 серпня 1928 року ЦК ВКП(б) ухвалив спеціальну постанову «Про роботу Кримської партійної організації», в якій відзначалося, що основне завдання радянського будівництва в Криму - ліквідація поміщицького землеволодіння - було здійснено «з явним порушенням неодноразових директив ЦК і радянського законодавства», що це призвело до певного уповільнення