Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
C. Я. Бабаханяна і члена обкому партії А. І. Федорової. Гірську частину Криму, де діяли партизани, було поділено на 3 райони, сформовано 3 повстанські полки. Вже в ніч на 1 вересня партизани здійснили напад на
загін білогвардійців, що охороняв Бешуйські вугільні копальні, й підірвали шахти. Білогвардійці залишилися без паливної бази. Користуючись широкою підтримкою населення, повстанці посилювали напади на залізниці, склади, млини і заводи, які працювали на врангелівську армію. 12 вересня вони зайняли Судак і, захопивши трофеї, відійшли до лісу.
Більшовицькі організації вели також революційну агітацію і пропаганду
у військах Врангеля. Солдати дезертирували з білої армії. На кількох ворожих
кораблях виникли підпільні більшовицькі осередки, готувалося повстання.
У вересні 1920 року IX Всеросійська конференція РКП(б) підкреслила необхідність якнайшвидшого закінчення боротьби з Врангелем. Виступаючи на конференції з політичним звітом ЦК партії, В. І. Ленін приділив цьому питанню головну увагу. У відповідності з вказівками ЦК РКП(б) Реввійськрада Республіки 21 вересня створила Південний фронт для боротьби з «чорним бароном». На пропозицію В. І. Леніна Пленум ЦК партії ухвалив рішення про призначення командуючим фронтом видатного пролетарського полководця М. В. Фрунзе.
Наприкінці жовтня війська Південного фронту перейшли в наступ, у ході якого армії Врангеля було завдано нищівної поразки в Північній Таврії. Рештки його військ закріпилися в Криму. У ніч на 8 листопада частини 51-ї Московської стрілецької дивізії почали штурм Перекопа, 15-а та 52-а дивізії 6-ї армії здійснили легендарний перехід через Сиваш. У нічній темряві, в мороз і під пронизливим вітром, під ураганним вогнем ворожих гармат і кулеметів бійці вбрід перейшли на Литовський півострів і атакували ворога. На ранок майже весь півострів було очищено від білогвардійців. Героїчний штурм переконських укріплень тривав 8 і 9 листопада. Виявивши виняткову хоробрість, ентузіазм і відданість справі пролетарської революції, частини Червоної Армії розтрощили «Білий Верден» (так білогвардійці називали Перекопсько-Чонгарські укріплення) і штурмом взяли Перекопський вал. 15-а Латиська та 52-а дивізії при підтримці 7-ї кавалерійської дивізії відбили шалені контратаки білих і вийшли на ішунські позиції. В ніч на 11 листопада 30-а Іркутська стрілецька дивізія почала штурм Чонгарських укріплень і вдень оволоділа ними. У середині листопада частини Червоної Армії за допомогою партизанських загонів повністю очистили Крим від врангелівців.
Після взяття Керчі 16 листопада М. В. Фрунзе телеграфував В. І. Леніну про ліквідацію Південного фронту. «Одна з найблискучіших сторінок в історії Червоної Армії,- відзначав В. І. Ленін у своїй доповіді на VIII Всеросійському з'їзді Рад, - є та повна, рішуча і надзвичайно швидка перемога, яка здобута над Врангелем».
Дорогою ціною було завойовано цю перемогу. Лише під час штурму Перекопа з Чонгара червоні війська втратили вбитими й пораненими 10 тис. чоловік. За безсмертні подвиги в цих боях понад 40 з'єднань, частин і підрозділів Радянський уряд нагородив орденами і почесними Червоними прапорами. Кілька тисяч бійців і командирів було нагороджено орденом Червоного Прапора і почесною зброєю. Дивізіям, що особливо відзначилися, присвоїли почесні найменування: 15-й (начдив І. І. Раудмец) - «Сиваська», 30-й стрілецькій, якою командував І. К. Грязнов,- «Чонгарська», 51-й (командир В. К. Блюхер) - «Перекопська».
Відзначаючи беззавітну хоробрість військ Південного фронту в боях проти Врангеля, Рада Праці і Оборони РРФСР у постанові, підписаній В. І. Леніним 24 грудня 1920 року, вказувала, що країна, нарешті, може відпочити від нав'язаної їй білогвардійцями трирічної громадянської війни, приступити до залікування завданих їй численних ран та зайнятися відбудовою дуже потерпілого за ці роки народного господарства.
До мирного соціалістичного будівництва приступили і трудящі Криму. Вже 15 листопада 1920 року на засіданні Політбюро ЦК РКП(б) було затверджено склад Кримського обласного комітету
РКП(б). До нього увійшли Р. С. Самойлова (Землячка), Бела Кун, Д. І. Ульянов та ін. Першим секретарем обкому стала відома діячка Комуністичної партії, професіональна революціонерка Р. С. Самойлова (Землячка). 16 листопада 1920 року утворено Кримський революційний комітет під головуванням Бела Куна - відомого діяча угорського і міжнародного робітничого та комуністичного руху.
На середину грудня 1920 року було завершено організацію повітових, волосних і сільських ревкомів, з допомогою яких почалися націоналізація промисловості, транспорту, банків і конфіскація поміщицьких господарств.
Інтервенти й білогвардійці завдали величезних збитків народному господарству краю. Багато промислових підприємств було виведено з ладу,
Кримська область
Сторінка 23 з 52
підпіль ною боротьбою в Криму обком партії поклав на трійку у складі О. В. Мокроусова,C. Я. Бабаханяна і члена обкому партії А. І. Федорової. Гірську частину Криму, де діяли партизани, було поділено на 3 райони, сформовано 3 повстанські полки. Вже в ніч на 1 вересня партизани здійснили напад на
Більшовицькі організації вели також революційну агітацію і пропаганду
у військах Врангеля. Солдати дезертирували з білої армії. На кількох ворожих
кораблях виникли підпільні більшовицькі осередки, готувалося повстання.
У вересні 1920 року IX Всеросійська конференція РКП(б) підкреслила необхідність якнайшвидшого закінчення боротьби з Врангелем. Виступаючи на конференції з політичним звітом ЦК партії, В. І. Ленін приділив цьому питанню головну увагу. У відповідності з вказівками ЦК РКП(б) Реввійськрада Республіки 21 вересня створила Південний фронт для боротьби з «чорним бароном». На пропозицію В. І. Леніна Пленум ЦК партії ухвалив рішення про призначення командуючим фронтом видатного пролетарського полководця М. В. Фрунзе.
Наприкінці жовтня війська Південного фронту перейшли в наступ, у ході якого армії Врангеля було завдано нищівної поразки в Північній Таврії. Рештки його військ закріпилися в Криму. У ніч на 8 листопада частини 51-ї Московської стрілецької дивізії почали штурм Перекопа, 15-а та 52-а дивізії 6-ї армії здійснили легендарний перехід через Сиваш. У нічній темряві, в мороз і під пронизливим вітром, під ураганним вогнем ворожих гармат і кулеметів бійці вбрід перейшли на Литовський півострів і атакували ворога. На ранок майже весь півострів було очищено від білогвардійців. Героїчний штурм переконських укріплень тривав 8 і 9 листопада. Виявивши виняткову хоробрість, ентузіазм і відданість справі пролетарської революції, частини Червоної Армії розтрощили «Білий Верден» (так білогвардійці називали Перекопсько-Чонгарські укріплення) і штурмом взяли Перекопський вал. 15-а Латиська та 52-а дивізії при підтримці 7-ї кавалерійської дивізії відбили шалені контратаки білих і вийшли на ішунські позиції. В ніч на 11 листопада 30-а Іркутська стрілецька дивізія почала штурм Чонгарських укріплень і вдень оволоділа ними. У середині листопада частини Червоної Армії за допомогою партизанських загонів повністю очистили Крим від врангелівців.
Після взяття Керчі 16 листопада М. В. Фрунзе телеграфував В. І. Леніну про ліквідацію Південного фронту. «Одна з найблискучіших сторінок в історії Червоної Армії,- відзначав В. І. Ленін у своїй доповіді на VIII Всеросійському з'їзді Рад, - є та повна, рішуча і надзвичайно швидка перемога, яка здобута над Врангелем».
Дорогою ціною було завойовано цю перемогу. Лише під час штурму Перекопа з Чонгара червоні війська втратили вбитими й пораненими 10 тис. чоловік. За безсмертні подвиги в цих боях понад 40 з'єднань, частин і підрозділів Радянський уряд нагородив орденами і почесними Червоними прапорами. Кілька тисяч бійців і командирів було нагороджено орденом Червоного Прапора і почесною зброєю. Дивізіям, що особливо відзначилися, присвоїли почесні найменування: 15-й (начдив І. І. Раудмец) - «Сиваська», 30-й стрілецькій, якою командував І. К. Грязнов,- «Чонгарська», 51-й (командир В. К. Блюхер) - «Перекопська».
Відзначаючи беззавітну хоробрість військ Південного фронту в боях проти Врангеля, Рада Праці і Оборони РРФСР у постанові, підписаній В. І. Леніним 24 грудня 1920 року, вказувала, що країна, нарешті, може відпочити від нав'язаної їй білогвардійцями трирічної громадянської війни, приступити до залікування завданих їй численних ран та зайнятися відбудовою дуже потерпілого за ці роки народного господарства.
До мирного соціалістичного будівництва приступили і трудящі Криму. Вже 15 листопада 1920 року на засіданні Політбюро ЦК РКП(б) було затверджено склад Кримського обласного комітету
РКП(б). До нього увійшли Р. С. Самойлова (Землячка), Бела Кун, Д. І. Ульянов та ін. Першим секретарем обкому стала відома діячка Комуністичної партії, професіональна революціонерка Р. С. Самойлова (Землячка). 16 листопада 1920 року утворено Кримський революційний комітет під головуванням Бела Куна - відомого діяча угорського і міжнародного робітничого та комуністичного руху.
На середину грудня 1920 року було завершено організацію повітових, волосних і сільських ревкомів, з допомогою яких почалися націоналізація промисловості, транспорту, банків і конфіскація поміщицьких господарств.
Інтервенти й білогвардійці завдали величезних збитків народному господарству краю. Багато промислових підприємств було виведено з ладу,