Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У багатьох галузях промисловості було досягнуто значних успіхів. З 1923 по 1925 рік у три рази зріс випуск консервів, більш як у два рази - цигарок, шкір, у кілька разів збільшився вилов риби. Стала до ладу нова швейна фабрика в Сімферополі, будувалися бромне відділення Сакського хімічного заводу, машинобудівні заводи в Сімферополі й Джанкої. Відбудовувався Керченський металургійний завод. У 1925/26 господарському році обсяг фабрично-заводської продукції становив 47,1 проц. довоєнного рівня (1913 року).
Особлива увага приділялася відбудові й розвитку кримських соляних промислів. У ці тяжкі роки Радянська держава обмінювала сіль на зерно та інші продукти сільського господарства. У травні 1921 р., вимагаючи від М. В. Фрунзе поставити по-військовому видобуток солі, В. І. Ленін називав цю справу питанням життя і смерті. 1925 року в Криму було видобуто 11 млн. пудів солі проти 3 млн. у 1921 році.
Водночас з промисловістю відроджувалося й сільське господарство. У перші роки Радянської влади до рук селян безплатно перейшло понад 1 млн. десятин землі. Але трудовому селянству, особливо біднякам, було нелегко освоїти цю землю. Не вистачало робочої худоби, сільськогосподарського реманенту. Негативно позначився на становищі трудящих Криму недорід 1921 року. За цих умов велику допомогу населенню краю подали Радянська держава, народи інших республік країни Рад. Біднякам і середнякам надавалися грошові кредити. Лише по лінії Сільгоспбанку в 1923-1925 рр. вони становили 3,6 млн. крб. Протягом кількох років до Криму завозили посівний матеріал з України та з інших районів країни.
Однак під час здійснення аграрних законів Радянської влади місцеві земельні органи допустили серйозні помилки. Значну частину поміщицьких земель вони відводили під радгоспи. Але багато радгоспів, створені поспіхом, не змогли освоїти закріплені за ними землі. Вже на кінець 1921 року Кримревком переглянув питання про радгоспи, число яких було скорочено до 102; земельна площа їх не перевищувала 127 тис. десятин. Величезну роль у зміцненні радгоспів відіграла допомога Радянського уряду. Ще 3 березня 1921 року В. І. Ленін підписав постанову Раднаркому про асигнування Наркомзему 4450 млн. крб. на організацію радянських господарств у Сибіру, Донській області, на Північному Кавказі й у Криму. З цієї суми 1 млрд. крб. виділявся на розвиток радгоспів Криму.
Вже 1920 року в Криму виникли перші колективні господарства. Восени 1921 року налічувалося 12 комун і 110 сільгоспартілей. Однією з перших було організовано комуну кримських партизанів поблизу Сімферополя - «Першу Кримську сільськогосподарську зразково-показову комуну». Головою її став герой громадянської війни О. В. Мокроусов. На 1925 рік у селах Криму було вже 427 колективних господарств, у т. ч. 313 сільгоспартілей і 95 товариств спільного обробітку землі. Але в своєму користуванні вони мали лише 4,9 проц. посівної площі. Основну ж кількість сільськогосподарських продуктів давали одноосібні селянські господарства.
Партійні організації, органи Радянської влади докладали зусиль, щоб відродити сільське господарство Криму. В 1925/26 господарському році валовий збір зернових наблизився до довоєнного, досягши 40,4 млн. пудів, площа виноградників дорівнювала 6604 га, а тютюнових плантацій - 3,9 тис. га, більш як у 1,5 раза перевищивши рівень довоєнного, 1913 року. Поступово відроджувалося тваринництво.
Змінювалася соціальна структура кримського села. Завдяки допомозі партії і Радянської влади біднякам процент селянських господарств, що не мали худоби, з 1923 по 1925 рік знизився з 35,7 до 18,8. Кількість безкінних і безкорівних господарств зменшилася більш як на 10 проц. Зросла кількість середняцьких господарств.
З перших днів Радянської влади Комуністична партія вживала всіх заходів, щоб перетворити Крим па здравницю для трудящих. 21 грудня 1920 року В. І. Ленін підписав декрет «Про використання Криму для лікування трудящих», за яким палаци, дачі й особняки поміщиків і капіталістів, царя та великих князів передавалися під санаторії і здравниці для робітників і селян. Було створено центральне управління курортів Криму на чолі з Д. І. Ульяновим. Перші санаторії й будинки відпочинку для трудящих відкрили в 1921 році. Через рік їх уже налічувалося 80. 1924 року лише на Південному березі Криму лікувалося й відпочивало понад З0 тис. чоловік. 28 червня 1925 року відбулося урочисте відкриття селянського санаторію в колишньому царському палаці Лівадії. Цього ж року відкрився Всесоюзний піонерський табір Артек.
Великі зусилля докладалися до того, щоб справитися з епідеміями, які лютували під час голоду, піднести рівень медичного обслуговування населення. 1924 року кількість медичних працівників у Криму порівняно з
Кримська область
Сторінка 25 з 52
соляної. Робітники на чолі з комуністами докладали героїчних зусиль, щоб швидше відбудувати заводи й фабрики. Лише в січні - лютому 1921 року, за неповними даними, в Криму проведено 55 суботників, у яких взяло участь 47 тис. чоловік. Особлива увага приділялася відбудові й розвитку кримських соляних промислів. У ці тяжкі роки Радянська держава обмінювала сіль на зерно та інші продукти сільського господарства. У травні 1921 р., вимагаючи від М. В. Фрунзе поставити по-військовому видобуток солі, В. І. Ленін називав цю справу питанням життя і смерті. 1925 року в Криму було видобуто 11 млн. пудів солі проти 3 млн. у 1921 році.
Водночас з промисловістю відроджувалося й сільське господарство. У перші роки Радянської влади до рук селян безплатно перейшло понад 1 млн. десятин землі. Але трудовому селянству, особливо біднякам, було нелегко освоїти цю землю. Не вистачало робочої худоби, сільськогосподарського реманенту. Негативно позначився на становищі трудящих Криму недорід 1921 року. За цих умов велику допомогу населенню краю подали Радянська держава, народи інших республік країни Рад. Біднякам і середнякам надавалися грошові кредити. Лише по лінії Сільгоспбанку в 1923-1925 рр. вони становили 3,6 млн. крб. Протягом кількох років до Криму завозили посівний матеріал з України та з інших районів країни.
Однак під час здійснення аграрних законів Радянської влади місцеві земельні органи допустили серйозні помилки. Значну частину поміщицьких земель вони відводили під радгоспи. Але багато радгоспів, створені поспіхом, не змогли освоїти закріплені за ними землі. Вже на кінець 1921 року Кримревком переглянув питання про радгоспи, число яких було скорочено до 102; земельна площа їх не перевищувала 127 тис. десятин. Величезну роль у зміцненні радгоспів відіграла допомога Радянського уряду. Ще 3 березня 1921 року В. І. Ленін підписав постанову Раднаркому про асигнування Наркомзему 4450 млн. крб. на організацію радянських господарств у Сибіру, Донській області, на Північному Кавказі й у Криму. З цієї суми 1 млрд. крб. виділявся на розвиток радгоспів Криму.
Вже 1920 року в Криму виникли перші колективні господарства. Восени 1921 року налічувалося 12 комун і 110 сільгоспартілей. Однією з перших було організовано комуну кримських партизанів поблизу Сімферополя - «Першу Кримську сільськогосподарську зразково-показову комуну». Головою її став герой громадянської війни О. В. Мокроусов. На 1925 рік у селах Криму було вже 427 колективних господарств, у т. ч. 313 сільгоспартілей і 95 товариств спільного обробітку землі. Але в своєму користуванні вони мали лише 4,9 проц. посівної площі. Основну ж кількість сільськогосподарських продуктів давали одноосібні селянські господарства.
Партійні організації, органи Радянської влади докладали зусиль, щоб відродити сільське господарство Криму. В 1925/26 господарському році валовий збір зернових наблизився до довоєнного, досягши 40,4 млн. пудів, площа виноградників дорівнювала 6604 га, а тютюнових плантацій - 3,9 тис. га, більш як у 1,5 раза перевищивши рівень довоєнного, 1913 року. Поступово відроджувалося тваринництво.
Змінювалася соціальна структура кримського села. Завдяки допомозі партії і Радянської влади біднякам процент селянських господарств, що не мали худоби, з 1923 по 1925 рік знизився з 35,7 до 18,8. Кількість безкінних і безкорівних господарств зменшилася більш як на 10 проц. Зросла кількість середняцьких господарств.
З перших днів Радянської влади Комуністична партія вживала всіх заходів, щоб перетворити Крим па здравницю для трудящих. 21 грудня 1920 року В. І. Ленін підписав декрет «Про використання Криму для лікування трудящих», за яким палаци, дачі й особняки поміщиків і капіталістів, царя та великих князів передавалися під санаторії і здравниці для робітників і селян. Було створено центральне управління курортів Криму на чолі з Д. І. Ульяновим. Перші санаторії й будинки відпочинку для трудящих відкрили в 1921 році. Через рік їх уже налічувалося 80. 1924 року лише на Південному березі Криму лікувалося й відпочивало понад З0 тис. чоловік. 28 червня 1925 року відбулося урочисте відкриття селянського санаторію в колишньому царському палаці Лівадії. Цього ж року відкрився Всесоюзний піонерський табір Артек.
Великі зусилля докладалися до того, щоб справитися з епідеміями, які лютували під час голоду, піднести рівень медичного обслуговування населення. 1924 року кількість медичних працівників у Криму порівняно з