Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Кримська область

У другій половині XIX ст. в степовому Криму почали засівати великі площі пше­ницею. З 1866 по 1880 рік посіви її збільши­лися з 204 тис. до 849 тис. десятин. Значна кількість зерна йшла на продаж.
Розширювалися площі виноградників, на 1895 рік вони займали приблизно 6284 десятини. У Криму в цей час виробляли близько 1 млн. відер вина. Виноградарство і виноробство також мали підприємницький характер. Приблизно половину вина, тобто близько 500 тис. відер, продавали за межами Криму. Крім того, щороку вивозилося в різні губернії понад 200 тис. пудів винограду. 5100 десятин у Криму на 1890 рік було зайнято під садами, у врожайні роки звідси вивозилося до 1 млн. пудів фруктів. Кримські фрукти стали витісняти закордонні навіть із столичних ринків.
Інтенсивно розвивалося тютюнництво. З 1886 по 1890 рік валовий збір тютюну збільшився приблизно з 9 тис. до 218 тис. пудів. Місцевий тютюн використовувався не лише на тютюнових фабриках Криму, але й у значній кількості вивозився до інших губерній.
Швидкий розвиток капіталізму в сільському господарстві Криму прискорював процес класового розшарування селянства. Наприкінці 80-х років XIX ст. тут на­лічувалося 36 597 селянських дворів. Більше половини з них - 18 560 - не могли прогодуватися з своєї землі й змушені були вдаватися до підсобних заробітків. Понад третина селянських дворів (12 372) займалася виключно промислами і заро­бітками на стороні. Швидко йшов процес «розселянювання». У праці «Нові господарські рухи в селянському житті», написаній 1893 року, В. І. Ленін вказував, що «...у Криму 1/2-3/4 населення - безземельні (так зв. десятинники)».
Біднота становила 67,3 проц., середняки - 13,5 проц., куркульство - 19,2 проц. У Перекопському та Євпаторійському повітах до бідноти віднесено тих, що не сіяли або засівали до 10 десятин, до середняків - тих, що засівали 10- 25 десятин, до куркульства - понад 25 десятин; у Сімферопольському, Феодосійському та Ялтинському повітах до першої групи - тих, що не сіяли або засівали до 5 десятин, до другої - з посівом 10 десятин, до третьої - понад 10 десятин. Більше половини бідняцьких дворів зовсім не мали посівів, більше третини - робочої худоби, понад 4/5 - плугів.
На початку XX ст. розвиток капіталізму в сільському господарстві набрав ще вищих темпів. Особливо посилився процес класового розшарування на селі у зв'язку з проведенням столипінської аграрної реформи. Збагачувалася сільська буржуазія. У Криму були й такі «господарства», які мали до 10 тис. десятин землі.
Значна частина селянства перетворювалася на сільських пролетарів, що зна­ходили роботу на місці, в поміщицьких і куркульських господарствах. На заро­бітки до Криму приходили також селяни з багатьох губерній України і частково Росії. Повсюдно робочий день наймитів починався зі сходом і закінчувався із заходом сонця, а під час жнив їм доводилося працювати і вночі. Широко використовувалася дитяча праця. На тютюнових плантаціях, наприклад, п'яту частину ро­бітниць становили дівчатка віком від 10 до 13 років. Під час ламання тютюну три­валість робочого дня досягала 17 годин. Робітниці звичайно працювали й жили в напівтемних, сирих приміщеннях. Заробітна плата на хазяйських харчах (тут вона була вищою, ніж у внутрішніх губерніях Росії) дорослого робітника-чоловіка становила на рік 125-133 крб., жінки - 82-101 крб., хлопчика - 40-53 крб., дівчинки - 27-37 крб. Поденна заробітна плата дорослого робітника-чоловіка на своїх харчах дорівнювала 1 крб. 13 копійок.
Хоч Крим і досяг на початок XX ст. певних успіхів у розвитку промисловості, великих підприємств тут було небагато. Найбільшими промисловими центрами залишалися Керч і Севастополь. Розвивалася переважно легка і харчова промисловість. У Керчі та Феодосії діяли тютюнові фабрики. Сезонно працювали консервні та виноробні заводи. Значно збільшився видобуток солі - в 1882 році він досяг понад 20 млн. пудів.
З 1912 року Керченський металургійний завод було включено до Таганрозького металургійного товариства - одного з найбільших контрагентів синдикату «Продамет». Суднобудівні верфі в Севастополі увійшли до складу монополістичної групи «Наваль-Руссуд». Ця група добилася повної монополії на військове суднобудування для Чорноморського флоту.
Промислові підприємства краю були зв'язані з Петербурзьким міжнародним комерційним та Азово-Донським банками, що мали в Криму свої відділення.
1913 року, за приблизними підрахунками, в Криму налічувалося 1247 промис­лових підприємств, на яких працювало 16-17 тис. чоловік. Приблизно 60 проц. усього промислового пролетаріату було сконцентровано на Керченському металур­гійному заводі і суднобудівних верф'ях Севастополя. Близько 2 тис. робітників пра­цювали в каменоломнях, на залізних рудниках, на видобутку солі.



.

Кримська область - cучасна карта