Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Першими виступили проти контрреволюції в Криму робітники і матроси Севастополя. Тут було створено військово-революційний комітет у складі 18
більшовиків і 2 лівих есерів, який 16 грудня 1917 року взяв владу в місті у свої руки. 18 грудня переобрано Севастопольську Раду, більшість у якій здобули більшовики. Революційний Севастополь подав допомогу в боротьбі з контрреволюцією й іншим містам Криму, де створювалися більшовицькі ревкоми.
3 радістю зустріли трудящі Криму звістку про І Всеукраїнський з'їзд Рад, який проголосив Україну Республікою Рад. Те, що на сусідній з Кримом землі влада перейшла до рук трудящих, активізувало боротьбу за встановлення Радянської влади в містах і селах Криму. У січні 1918 року Радянська влада перемогла у Феодосії, Керчі, Євпаторії, Ялті, Сімферополі, у всіх повітах Криму.
28-30 січня 1918 року в Севастополі відбувся надзвичайний з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів Таврійської губернії з участю селянських депутатів і представників військово-революційних комітетів, який проголосив вищим органом революційної влади в губернії Таврійський Центральний Виконавчий Комітет Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Головою Таврійського ЦВК було обрано Ж. А. Міллера, заступником голови - Ю. П. Гавена. З'їзд ухвалив рішення про неухильне втілення в життя всіх декретів Радянської влади.
У Криму почалися перші соціалістичні перетворення. У Сімферополі, Севастополі, Феодосії та інших містах згідно з декретами Раднаркому РРФСР здійснювалася націоналізація промислових підприємств. Було націоналізовано царські, великокнязівські й поміщицькі маєтки. Лише на Південному березі Криму в цей період проведено націоналізацію 69 маєтків, у т. ч. Лівадії, Магарача, Кучук-Ламбата, Масандри, Кічкиного, Харакса, Дюльбера. Безземельне і малоземельне селянство одержувало в тимчасове користування землю, яка раніше належала поміщикам. Велика увага приділялася охороні здоров'я, народній освіті, культурно-освітній справі.
Досвід перших місяців роботи був узагальнений на губернській конференції більшовиків, що відбулася 2 березня 1918 року. 20 делегатів її представляли партійні організації Сімферополя, Севастополя, Євпаторії, Керчі, Феодосії, Ялти, Джанкоя. У звітній доповіді губкому партії, доповідях з місць йшлося про зростання авторитету більшовиків серед широких трудящих мас міста й села. У своїх рішеннях конференція підкреслила необхідність дальшого згуртування рядів партійної організації, залучення до неї передових робітників і селян-бідняків, накреслила практичні заходи щодо поліпшення партійного керівництва Радами. Гострі суперечки виникли на конференції під час обговорення питання про Брестський мир. Проте більшість делегатів твердо стояла на ленінських позиціях.
7-10 березня 1918 року відбувся Установчий з'їзд Рад, ревкомів і земельних комітетів Таврійської губернії, який схвалив укладення Брестського мирного договору. у привітанні, яке надіслав з'їзд Раднаркому РРФСР, підкреслювалося, що трудящі Криму всіми силами підтримають робітничо-селянський уряд Росії.
Разом з тим з'їзд висловив готовність трудящих губернії подати допомогу українським робітникам у боротьбі проти буржуазно-націоналістичної Центральної ради. «На всій території України,- говорилося в резолюції з'їзду,- повинна бути Радянська влада як виразниця волі трудового народу і таку владу ми разом з товаришами пролетарями українцями будемо підтримувати всіма засобами, що їх маємо. Ніякої іншої влади не визнаємо. Будемо змітати з нашого шляху всіх, хто стане на перешкоді нашому прагненню до царства соціалізму...».
Невдовзі після з'їзду Рад, 22 березня 1918 року, Таврійський губернський ЦВК прийняв декрет про утворення Радянської Соціалістичної Республіки Тавріди.
Головою Раднаркому призначено надісланого Центральним Комітетом партії члена Петроградського комітету РКП(б) Н. Г. Слуцького. Рішення про створення Республіки Тавріди було викликане прагненням не допустити зазіхання на Крим з боку Центральної ради, відвернути вторгнення сюди німецьких військ. Республіка проіснувала трохи більше місяця у дуже складних міжнародних і не менш важких внутрішніх економічних та політичних умовах. За цей короткий строк її партійні і радянські організації здійснили чимало важливих заходів, спрямованих на підрив економічних позицій буржуазії, злам буржуазно-поміщицького державного апарату.
Зміцнювалися зв'язки з повітовими, волосними і сільськими Радами, На всіх більш-менш значних підприємствах Криму було встановлено суворий контроль за виробництвом і розподілом продукції. Значну роль у поліпшенні становища трудящих відіграв комітет боротьби з безробіттям, в розпорядження якого уряд відпускав кошти. Докладалися зусилля до того, щоб засіяти всі наділи, надані в тимчасове користування селянам. Рішучу
Кримська область
Сторінка 18 з 52
реальної сили, як необхідної підпори при переході влади до рук пролетаріату».Першими виступили проти контрреволюції в Криму робітники і матроси Севастополя. Тут було створено військово-революційний комітет у складі 18
3 радістю зустріли трудящі Криму звістку про І Всеукраїнський з'їзд Рад, який проголосив Україну Республікою Рад. Те, що на сусідній з Кримом землі влада перейшла до рук трудящих, активізувало боротьбу за встановлення Радянської влади в містах і селах Криму. У січні 1918 року Радянська влада перемогла у Феодосії, Керчі, Євпаторії, Ялті, Сімферополі, у всіх повітах Криму.
28-30 січня 1918 року в Севастополі відбувся надзвичайний з'їзд Рад робітничих і солдатських депутатів Таврійської губернії з участю селянських депутатів і представників військово-революційних комітетів, який проголосив вищим органом революційної влади в губернії Таврійський Центральний Виконавчий Комітет Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів. Головою Таврійського ЦВК було обрано Ж. А. Міллера, заступником голови - Ю. П. Гавена. З'їзд ухвалив рішення про неухильне втілення в життя всіх декретів Радянської влади.
У Криму почалися перші соціалістичні перетворення. У Сімферополі, Севастополі, Феодосії та інших містах згідно з декретами Раднаркому РРФСР здійснювалася націоналізація промислових підприємств. Було націоналізовано царські, великокнязівські й поміщицькі маєтки. Лише на Південному березі Криму в цей період проведено націоналізацію 69 маєтків, у т. ч. Лівадії, Магарача, Кучук-Ламбата, Масандри, Кічкиного, Харакса, Дюльбера. Безземельне і малоземельне селянство одержувало в тимчасове користування землю, яка раніше належала поміщикам. Велика увага приділялася охороні здоров'я, народній освіті, культурно-освітній справі.
Досвід перших місяців роботи був узагальнений на губернській конференції більшовиків, що відбулася 2 березня 1918 року. 20 делегатів її представляли партійні організації Сімферополя, Севастополя, Євпаторії, Керчі, Феодосії, Ялти, Джанкоя. У звітній доповіді губкому партії, доповідях з місць йшлося про зростання авторитету більшовиків серед широких трудящих мас міста й села. У своїх рішеннях конференція підкреслила необхідність дальшого згуртування рядів партійної організації, залучення до неї передових робітників і селян-бідняків, накреслила практичні заходи щодо поліпшення партійного керівництва Радами. Гострі суперечки виникли на конференції під час обговорення питання про Брестський мир. Проте більшість делегатів твердо стояла на ленінських позиціях.
7-10 березня 1918 року відбувся Установчий з'їзд Рад, ревкомів і земельних комітетів Таврійської губернії, який схвалив укладення Брестського мирного договору. у привітанні, яке надіслав з'їзд Раднаркому РРФСР, підкреслювалося, що трудящі Криму всіми силами підтримають робітничо-селянський уряд Росії.
Разом з тим з'їзд висловив готовність трудящих губернії подати допомогу українським робітникам у боротьбі проти буржуазно-націоналістичної Центральної ради. «На всій території України,- говорилося в резолюції з'їзду,- повинна бути Радянська влада як виразниця волі трудового народу і таку владу ми разом з товаришами пролетарями українцями будемо підтримувати всіма засобами, що їх маємо. Ніякої іншої влади не визнаємо. Будемо змітати з нашого шляху всіх, хто стане на перешкоді нашому прагненню до царства соціалізму...».
Невдовзі після з'їзду Рад, 22 березня 1918 року, Таврійський губернський ЦВК прийняв декрет про утворення Радянської Соціалістичної Республіки Тавріди.
Головою Раднаркому призначено надісланого Центральним Комітетом партії члена Петроградського комітету РКП(б) Н. Г. Слуцького. Рішення про створення Республіки Тавріди було викликане прагненням не допустити зазіхання на Крим з боку Центральної ради, відвернути вторгнення сюди німецьких військ. Республіка проіснувала трохи більше місяця у дуже складних міжнародних і не менш важких внутрішніх економічних та політичних умовах. За цей короткий строк її партійні і радянські організації здійснили чимало важливих заходів, спрямованих на підрив економічних позицій буржуазії, злам буржуазно-поміщицького державного апарату.
Зміцнювалися зв'язки з повітовими, волосними і сільськими Радами, На всіх більш-менш значних підприємствах Криму було встановлено суворий контроль за виробництвом і розподілом продукції. Значну роль у поліпшенні становища трудящих відіграв комітет боротьби з безробіттям, в розпорядження якого уряд відпускав кошти. Докладалися зусилля до того, щоб засіяти всі наділи, надані в тимчасове користування селянам. Рішучу