Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
бітники направлялися до сільських Рад з метою посилити вплив більшовиків на селі.
Продзагони, що їх надсилали з міст, допомагали селянській бідноті вилучати надлишки хліба в куркулів. РНК РРФСР виділив для уряду Республіки Тавріди 15 млн. крб. на закупку продовольства у селян. В останні дні березня і на початку квітня майже щодня на північ відправляли 150-200 вагонів пшениці. Протягом лютого-квітня відправлено понад 3,5 млн. пудів хліба.
У зв'язку з важким фінансовим становищем Республіки Тавріди на капіталістів Сімферополя, Севастополя, Ялти, Феодосії та Євпаторії було накладено контрибуцію розміром понад 40 млн. крб. 1 млн. крб. асигновано у березні Ялтинській Раді робітничих, солдатських і селянських депутатів на потреби дитячих і лікувальних закладів і націоналізованих санаторіїв.
В усій своїй діяльності уряд Республіки Тавріди здійснював ленінську політику національної рівноправності. Представники всіх національностей, що жили в Криму, залучалися до роботи в радянському апараті. Велика увага приділялася організації справи народної освіти. При деяких школах відкривали вечірні класи для робітників і школи ліквідації неписьменності. В Ялті організували солдатський, в Сімферополі - народний університети.
Більшість татарського населення підтримувала Радянську владу. Але деяка частина татар підпала під вплив націоналістів-мілліфірківців. У селах гірсько-лісової частини півострова татарські націоналісти створювали озброєні банди, що тероризували населення. Зграї бандитів діяли на Південному березі - від Ялти до Судака. Було вчинено напад на Судацький ревком. Озброєна банда напала
на маяк на мисі Мегапом і вбила двох матросів. Злочини татарських націоналістів викликали глибоке обурення татарської бідноти. Складкою була боротьба також з багатими колоністами-німцями, що вороже ставилися до Радянської влади.
Обстановка в Криму ускладнювалася контрреволюційними діями білогвардійських офіцерів, реакційного духівництва, зрадницькою діяльністю есерів і меншовиків, безчинствами анархістських елементів.
Наприкінці квітня 1918 року, загарбавши територію України, австро-німецькі окупанти вдерлися в Крим. Стійкий опір чинили їм сформовані у містах і селах червоногвардійські загони. Енергійну діяльність, спрямовану на боротьбу з навалою німецьких окупантів, розгорнув комісаріат у військово-морських справах, якому були підпорядковані місцеві військово революційні штаби і збройні сили республіки. Вже 26 березня Раднарком Республіки Тавріди ухвалив рішення оголосити призов до Червоної Армії саперів, мінерів і артилеристів. На місцях під контролем партійних організацій проводилося формування червоноармійських частин, виявлялися запаси військового спорядження. На фронт вирушали загони із Севастополя, Сімферополя, Ялти, Євпаторії та ін. населених пунктів Криму. Проте ворогові вдалося прорвати оборону на Перекопі і захопити Сімферополь. Керівники Республіки Тавріди И. Г Слуцький, Я. Ю. Тарвацький, С. П. Новосельський, О. Коляденко та інші виїхали з міста, але були захоплені бандою татарських націоналістів і 24 квітня розстріляні.
1 гравня 1918 року німецькі окупанти вступили до Севастополя. Ще 28 і З0 квітня, виконуючи вказівку Радянського уряду, Чорноморський флот відійшов до Новоросійська. Німецький уряд висунув ультимативну вимогу повернути військові кораблі. Щоб запобігти захопленню флоту німецькими імперіалістами, Раднарком РРФСР ухвалив рішення про його потоплення, 18 червня 1918 року за безпосередньою вказівкою В. І. Леніна значну частину кораблів було затоплено в районі Новоросійська. 2500 моряків, зійшовши з кораблів зі збросю в руках, відстоювали свободу своєї Батьківщини на фронтах громадянської війни.
Німецькі окупанти встановили в Криму кривавий режим. Фактично вся влада була в руках командуючого окупаційними військами генерала Коша. Але з метою «додержання пристойності» окупанти сформували з монархістів «крайовий уряд» на чолі з колишнім царським генералом Сулькевичем, який негайно оголосив про відновлення в Криму всіх законів Російської імперії, про повернення поміщикам земель, а капіталістам - заводів і фабрик.
За підтримкою окупаційних властей відновив свою діяльність татарський курултай. Татарські буржуазні націоналісти повністю віддали себе в розпорядження німецькій загарбників. З німецьких колоністів і татарських націоналістів формувалися каральні загони для розправи над трудящими.
Грабіжпицька політика, репресії німецьких окупантів та їхніх прихвоснів викликали глибоку ненависть й обурення трудящих. У травні страйкували робітники військового порту і Морського заводу в Севастополі. У липні кримські залізничники взяли участь у загальному страйку залізничників України. Цей страйк дав поштовх до зростання революційного руху в містах і
Кримська область
Сторінка 19 з 52
відсіч діставали спроби куркульства саботувати весняні роботи. Оскільки у багатьох бідняків не було насіння для посіву, провадилося додаткове оподаткування куркулів, яке дало ще 600 тис. пудів зерна. Передові роПродзагони, що їх надсилали з міст, допомагали селянській бідноті вилучати надлишки хліба в куркулів. РНК РРФСР виділив для уряду Республіки Тавріди 15 млн. крб. на закупку продовольства у селян. В останні дні березня і на початку квітня майже щодня на північ відправляли 150-200 вагонів пшениці. Протягом лютого-квітня відправлено понад 3,5 млн. пудів хліба.
У зв'язку з важким фінансовим становищем Республіки Тавріди на капіталістів Сімферополя, Севастополя, Ялти, Феодосії та Євпаторії було накладено контрибуцію розміром понад 40 млн. крб. 1 млн. крб. асигновано у березні Ялтинській Раді робітничих, солдатських і селянських депутатів на потреби дитячих і лікувальних закладів і націоналізованих санаторіїв.
В усій своїй діяльності уряд Республіки Тавріди здійснював ленінську політику національної рівноправності. Представники всіх національностей, що жили в Криму, залучалися до роботи в радянському апараті. Велика увага приділялася організації справи народної освіти. При деяких школах відкривали вечірні класи для робітників і школи ліквідації неписьменності. В Ялті організували солдатський, в Сімферополі - народний університети.
Більшість татарського населення підтримувала Радянську владу. Але деяка частина татар підпала під вплив націоналістів-мілліфірківців. У селах гірсько-лісової частини півострова татарські націоналісти створювали озброєні банди, що тероризували населення. Зграї бандитів діяли на Південному березі - від Ялти до Судака. Було вчинено напад на Судацький ревком. Озброєна банда напала
на маяк на мисі Мегапом і вбила двох матросів. Злочини татарських націоналістів викликали глибоке обурення татарської бідноти. Складкою була боротьба також з багатими колоністами-німцями, що вороже ставилися до Радянської влади.
Обстановка в Криму ускладнювалася контрреволюційними діями білогвардійських офіцерів, реакційного духівництва, зрадницькою діяльністю есерів і меншовиків, безчинствами анархістських елементів.
Наприкінці квітня 1918 року, загарбавши територію України, австро-німецькі окупанти вдерлися в Крим. Стійкий опір чинили їм сформовані у містах і селах червоногвардійські загони. Енергійну діяльність, спрямовану на боротьбу з навалою німецьких окупантів, розгорнув комісаріат у військово-морських справах, якому були підпорядковані місцеві військово революційні штаби і збройні сили республіки. Вже 26 березня Раднарком Республіки Тавріди ухвалив рішення оголосити призов до Червоної Армії саперів, мінерів і артилеристів. На місцях під контролем партійних організацій проводилося формування червоноармійських частин, виявлялися запаси військового спорядження. На фронт вирушали загони із Севастополя, Сімферополя, Ялти, Євпаторії та ін. населених пунктів Криму. Проте ворогові вдалося прорвати оборону на Перекопі і захопити Сімферополь. Керівники Республіки Тавріди И. Г Слуцький, Я. Ю. Тарвацький, С. П. Новосельський, О. Коляденко та інші виїхали з міста, але були захоплені бандою татарських націоналістів і 24 квітня розстріляні.
1 гравня 1918 року німецькі окупанти вступили до Севастополя. Ще 28 і З0 квітня, виконуючи вказівку Радянського уряду, Чорноморський флот відійшов до Новоросійська. Німецький уряд висунув ультимативну вимогу повернути військові кораблі. Щоб запобігти захопленню флоту німецькими імперіалістами, Раднарком РРФСР ухвалив рішення про його потоплення, 18 червня 1918 року за безпосередньою вказівкою В. І. Леніна значну частину кораблів було затоплено в районі Новоросійська. 2500 моряків, зійшовши з кораблів зі збросю в руках, відстоювали свободу своєї Батьківщини на фронтах громадянської війни.
Німецькі окупанти встановили в Криму кривавий режим. Фактично вся влада була в руках командуючого окупаційними військами генерала Коша. Але з метою «додержання пристойності» окупанти сформували з монархістів «крайовий уряд» на чолі з колишнім царським генералом Сулькевичем, який негайно оголосив про відновлення в Криму всіх законів Російської імперії, про повернення поміщикам земель, а капіталістам - заводів і фабрик.
За підтримкою окупаційних властей відновив свою діяльність татарський курултай. Татарські буржуазні націоналісти повністю віддали себе в розпорядження німецькій загарбників. З німецьких колоністів і татарських націоналістів формувалися каральні загони для розправи над трудящими.
Грабіжпицька політика, репресії німецьких окупантів та їхніх прихвоснів викликали глибоку ненависть й обурення трудящих. У травні страйкували робітники військового порту і Морського заводу в Севастополі. У липні кримські залізничники взяли участь у загальному страйку залізничників України. Цей страйк дав поштовх до зростання революційного руху в містах і