Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
співробітничали з органами царської влади й допомагали їм придушувати революційні виступи трудящих.
З початком нового революційного піднесення в країні все більше розгорталася і визвольна боротьба в Криму. Зокрема, до початку 1912 року в Таврійській губернії відбулося 6 значних робітничих страйків. 1912 року під впливом більшовицької газети «Правда» стали відроджуватися нелегальні партійні осередки в Керчі, Ялті, Севастополі, виникли групи робітників-правдистів. Нове повстання в тому ж році готувалося на Чорноморському флоті. Але властям вдалося жорстоко розправитися з його організаторами. 11 лютого 1914 року почався страйк на Керченському металургійному заводі. У ньому взяло участь близько 3 тис. чоловік. Робітники висунули перед адміністрацією заводу ряд вимог, у т. ч. й політичного характеру.
Наприкінці XIX ст. у Криму налічувалося понад 2,5 тис. населених пунктів, у т. ч. 12 міст. У загальному складі мешканців півострова питома вага міського населення досягла 41,9 проц., тобто була значно вищою, ніж по країні в цілому.
Південний берег на початок XX ст. став буржуазно-аристократичним курортом, де була розташована літня резиденція царя - Лівадія, палаци і вілли великих поміщиків і капіталістів. Тут особливо яскраво виявлялися соціальні контрасти: розгульне сите життя поміщиків та капіталістів, для яких Крим був місцем розваг, і злиденні умови життя трудящих. Особняки та вілли багатіїв стояли вздовж берега моря. Гарні, впорядковані будинки споруджувалися в центральних частинах великих міст: Севастополі, Сімферополі, Феодосії, Ялті. Трудовий люд тулився в халупах на вузьких, брудних вулицях, де не було ні водопроводу, ні каналізації.
Тяжкі матеріальні умови, в яких перебували трудящі Криму, були головною причиною поширення різних інфекційних хвороб. Так, у Сімферопольському повіті за даними 1879-1887 рр. інфекційні захворювання становили понад 39 проц. усіх хвороб. У багатьох кримських повітах злоякісні форми пропасниці викликалися тим, що люди жили в землянках і будинках, складених з цегли-сирцю. У селищах Феодосійського повіту населення було змушене вживати брудну та гнилу воду.
1886 року в Криму працювало лише 17 земських лікарів, 42 фельдшери, 5 акушерок і 4 сестри-жалібниці. Один лікар у Євпаторійському повіті припадав на 13 225 жителів, у Сімферопольському - на 15 336, Феодосійському - на 11 832. В усіх повітах було лише 13 лікарень, що мали 131 ліжко. У Сімферопольському повіті, наприклад, одне ліжко припадало на 2877 жителів і 407 зареєстрованих хворих, у Ялтинському - на 2459 жителів і 613 хворих.
У 1913 році в містах Криму налічувалося 23 лікарні на 1392 ліжка, в сільській місцевості - 26 з 570 ліжками. На весь Крим було 47 лікарів. На одного лікаря в середньому в повітах припадало 15,5 тис. жителів. У всьому Криму налічувалося лише 40 аптек.
Недоступні трудящому люду були й цілющі властивості кримської природи. Нечисленні санаторії, приватні лікарні і пансіонати, які виникли на Південному березі і в Євпаторії, належали спритним ділкам, використовувалиея ними для наживи.
«Як багато тут сухотних! - писава. П. Чехов у 1900 році.- Яка бідність... Тяжко хворих не приймають тут ні до готелів, ні на квартири... Мруть люди від виснаження, від обстановки, від повного занедбання - і це в благословенній Тавріді!».
З ініціативи Чехова 1900 року в Ялті відкрився пансіонат для туберкульозних хворих, а в 1903 році - санаторій. А. П. Чехов доклав великих зусиль, щоб зібрати гроші для створення цих закладів. У 1901-1902 рр. на кошти, добуті також шляхом пожертв, завдяки енергії хірурга О. О. Боброва відкрито дитячий санаторій в Алупці.
У 1865 році в сільській місцевості Криму налічувалося 265 початкових шкіл. Більшість їх розміщувалася у випадкових приміщеннях (у церковних сторожках, при мечетях, будинках засновників або у волосних сільських правліннях). За даними загального перепису 1897 року письменні в Таврійській губернії становили 27,9 процента.
У 1913 році в повітах Криму налічувалося 679 початкових шкіл, у яких навчалося 35 377 дітей. На утримання шкіл відпускалися мізерні кошти. Переважна більшість учнів не закінчувала школу через тяжке матеріальне становище батьків.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. в Криму видавалося 7 газет: «Крым», «Севастопольський листок», «Таврические губернские ведомости», «Крымский вестник», «Крымский курьер» та інші. Передплатниками їх було заможне населення. Працювали 53 бібліотеки, переважно приватні чи при навчальних закладах.
Кримська область
Сторінка 14 з 52
якій проповідував ідеї панісламізму. Татарські націоналісти, пропагуючи буржуазну культурно-національну автономію, в той же час намагалися монополізувати право на експлуатацію місцевого населення. Вони З початком нового революційного піднесення в країні все більше розгорталася і визвольна боротьба в Криму. Зокрема, до початку 1912 року в Таврійській губернії відбулося 6 значних робітничих страйків. 1912 року під впливом більшовицької газети «Правда» стали відроджуватися нелегальні партійні осередки в Керчі, Ялті, Севастополі, виникли групи робітників-правдистів. Нове повстання в тому ж році готувалося на Чорноморському флоті. Але властям вдалося жорстоко розправитися з його організаторами. 11 лютого 1914 року почався страйк на Керченському металургійному заводі. У ньому взяло участь близько 3 тис. чоловік. Робітники висунули перед адміністрацією заводу ряд вимог, у т. ч. й політичного характеру.
Наприкінці XIX ст. у Криму налічувалося понад 2,5 тис. населених пунктів, у т. ч. 12 міст. У загальному складі мешканців півострова питома вага міського населення досягла 41,9 проц., тобто була значно вищою, ніж по країні в цілому.
Південний берег на початок XX ст. став буржуазно-аристократичним курортом, де була розташована літня резиденція царя - Лівадія, палаци і вілли великих поміщиків і капіталістів. Тут особливо яскраво виявлялися соціальні контрасти: розгульне сите життя поміщиків та капіталістів, для яких Крим був місцем розваг, і злиденні умови життя трудящих. Особняки та вілли багатіїв стояли вздовж берега моря. Гарні, впорядковані будинки споруджувалися в центральних частинах великих міст: Севастополі, Сімферополі, Феодосії, Ялті. Трудовий люд тулився в халупах на вузьких, брудних вулицях, де не було ні водопроводу, ні каналізації.
Тяжкі матеріальні умови, в яких перебували трудящі Криму, були головною причиною поширення різних інфекційних хвороб. Так, у Сімферопольському повіті за даними 1879-1887 рр. інфекційні захворювання становили понад 39 проц. усіх хвороб. У багатьох кримських повітах злоякісні форми пропасниці викликалися тим, що люди жили в землянках і будинках, складених з цегли-сирцю. У селищах Феодосійського повіту населення було змушене вживати брудну та гнилу воду.
1886 року в Криму працювало лише 17 земських лікарів, 42 фельдшери, 5 акушерок і 4 сестри-жалібниці. Один лікар у Євпаторійському повіті припадав на 13 225 жителів, у Сімферопольському - на 15 336, Феодосійському - на 11 832. В усіх повітах було лише 13 лікарень, що мали 131 ліжко. У Сімферопольському повіті, наприклад, одне ліжко припадало на 2877 жителів і 407 зареєстрованих хворих, у Ялтинському - на 2459 жителів і 613 хворих.
У 1913 році в містах Криму налічувалося 23 лікарні на 1392 ліжка, в сільській місцевості - 26 з 570 ліжками. На весь Крим було 47 лікарів. На одного лікаря в середньому в повітах припадало 15,5 тис. жителів. У всьому Криму налічувалося лише 40 аптек.
Недоступні трудящому люду були й цілющі властивості кримської природи. Нечисленні санаторії, приватні лікарні і пансіонати, які виникли на Південному березі і в Євпаторії, належали спритним ділкам, використовувалиея ними для наживи.
«Як багато тут сухотних! - писава. П. Чехов у 1900 році.- Яка бідність... Тяжко хворих не приймають тут ні до готелів, ні на квартири... Мруть люди від виснаження, від обстановки, від повного занедбання - і це в благословенній Тавріді!».
З ініціативи Чехова 1900 року в Ялті відкрився пансіонат для туберкульозних хворих, а в 1903 році - санаторій. А. П. Чехов доклав великих зусиль, щоб зібрати гроші для створення цих закладів. У 1901-1902 рр. на кошти, добуті також шляхом пожертв, завдяки енергії хірурга О. О. Боброва відкрито дитячий санаторій в Алупці.
У 1865 році в сільській місцевості Криму налічувалося 265 початкових шкіл. Більшість їх розміщувалася у випадкових приміщеннях (у церковних сторожках, при мечетях, будинках засновників або у волосних сільських правліннях). За даними загального перепису 1897 року письменні в Таврійській губернії становили 27,9 процента.
У 1913 році в повітах Криму налічувалося 679 початкових шкіл, у яких навчалося 35 377 дітей. На утримання шкіл відпускалися мізерні кошти. Переважна більшість учнів не закінчувала школу через тяжке матеріальне становище батьків.
Наприкінці XIX - на початку XX ст. в Криму видавалося 7 газет: «Крым», «Севастопольський листок», «Таврические губернские ведомости», «Крымский вестник», «Крымский курьер» та інші. Передплатниками їх було заможне населення. Працювали 53 бібліотеки, переважно приватні чи при навчальних закладах.