Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Влітку 1825 року протягом трьох місяців у Криму жив О. С. Грибоєдов. Тут він зустрічався з декабристами М. Ф. Орловим та М. М. Оржицьким. У тому ж році сюди приїхав польський поет Адам Міцкевич. Свої враження він описав у «Кримських сонетах». Влітку 1835 року в Саках лікувався М. В. Гоголь. У Криму побував поет В. А. Жуковський (1837 р.). У 1846 році Крим відвідали В. Г. Бєлінський і М. С. Щепкін. Великий російський актор виступив у виставах «Ревізор», «Одруження» та інших. У Феодосії народився, жив і працював видатний художник-мариніст І. К. Айвазовський (1817-1900).
У 1854-1855 рр. півострів став головним театром Східної (Кримської) війни, яку спричинили суперечності між Англією, Францією та Росією, що вели боротьбу за розширення і зміцнення позицій у районі Близького Сходу та Балкан. У цій війні Росії довелося виступати проти могутньої коаліції держав, що намагалися усунути її з берегів Чорного моря, підкорити цілком своєму впливові Туреччину. 14 вересня 1854 року англо-французький флот (360 кораблів) підійшов до Євпаторії. Протягом кількох днів тут висадилася 62- тисячна армія союзників.
У надзвичайно тяжких умовах розплануючись своєю кров'ю за військову та
економічну відсталість країни, російський народ виявив у цій війні безмежну хоробрість, мужність і стійкість. 349 днів тривала героїчна оборона Севастополя. Лише біля його стін ворог втратив 73 тис. своїх солдатів.
Населення півострова допомагало мужнім захисникам міста - сюди йшли ополченці, тягнулися обози з продовольством. Для перевезення військових вантажів і провіанту було мобілізовано багато погоничів, у ряді населених пунктів розгорнули роботу лазарети. Однак частина татар під час війни вороже ставилася до російських військ. Після висадження англо-французького десанту під Євпаторією татари почали формувати на допомогу їм спеціальні добровольчі загони «аскерів», загальна чисельність яких становила кілька тисяч чоловік. Ці загони створювали постійну загрозу комунікаціям російських військ, сконцентрованим під Севастополем. Після закінчення Кримської війни частина татар під впливом релігійного фанатизму, піддавшись агітації турецьких агентів і мусульманського духівництва, емігрувала до Туреччини.
Війна завдала величезних втрат жителям Криму. На купи каміння й попелу був перетворений Севастополь, значно потерпіли Євпаторія, Керч, Ялта. Внаслідок воєнних дій було знищено виноградники в районі Севастополя, в Альмінській, Бельбекській та Качинській долинах. Різко скоротилися посівні площі в усьому Криму, зменшилося поголів'я худоби.
Кримська війна, яку царський уряд програв, «показала гнилість і безсилля кріпосної Росії». Після поразки у війні царизм, як відзначив В. І. Ленін, «побачив цілковиту неможливість збереження кріпосних порядків».
У Криму після реформи 1861 року від кріпацтва було звільнено 5168 ревізьких душ (4 проц. сільського населення), але земельні наділи одержали лише 3647. Відрізки на користь поміщиків становили близько 53 проц. Селянам дісталося 9295 десятин землі замість 17 949, якими вони користувалися до реформи.
Уже к 1861-1863 рр. у 10 населених пунктах Сімферопольського та Феодосійського повітів відбулися селянські заворушення, в яких брали участь понад 1000 селян, приблизно п'ята частина всіх колишніх кріпаків.
Але реформа 1861 року, незважаючи на її кріпосницький характер, створила умови для швидкого розвитку капіталізму в Росії. В. І. Ленін вказував, що в Новоросії, як і на Північному Кавказі та в степах Заволжя, «...розвиток продуктивних сил і розвиток капіталізму йшов незрівнянно швидше, ніж в обтяженому пережитками кріпосництва центрі».
Ще задовго до реформи сільське господарство Криму розвивалося на капіталістичній основі. Переважну більшість населення краю становили державні селяни, за якими у відповідності з «Положенням» 1866 року закріплювались існуючі наділи, їм було надано безстрокове право добровільного викупу цих наділів. Подушна ти земельна оброчна податі замінювалися викупними платежами. В пореформений період у Криму значно збільшилося населення. Півострів інтенсивно заселявся переселенцями з російських та українських губерній. Переселялися сюди також німці, греки, вірмени, болгари, чехи, поляки та ін. З 1865 по 1897 рік населення Криму збільшилося майже в 3 рази і досягало 546 592 чоловіка.
Після реформи 1861 року в Криму широко розгортається залізничне будівництво. Залізниці сполучили основні кримські міста і порти Чорного моря з центром країни, що значно посилило розвиток як внутрішньої, так і зовнішньої торгівлі. 1875 року чуло закінчено залізничну лінію Лозова - Севастополь, 1892 року - споруджено
лінію Джанкой - Феодосія, 1900 - введено в дію залізничну вітку Владиславівка – Керч.
Кримська область
Сторінка 10 з 52
Крим відвідав О. С. Пушкін. Два тижні поет жив у родині М. М. Раєвського в Гурзуфі. Перебування в Криму залишило глибокий слід у його житті і творчості. У 1854-1855 рр. півострів став головним театром Східної (Кримської) війни, яку спричинили суперечності між Англією, Францією та Росією, що вели боротьбу за розширення і зміцнення позицій у районі Близького Сходу та Балкан. У цій війні Росії довелося виступати проти могутньої коаліції держав, що намагалися усунути її з берегів Чорного моря, підкорити цілком своєму впливові Туреччину. 14 вересня 1854 року англо-французький флот (360 кораблів) підійшов до Євпаторії. Протягом кількох днів тут висадилася 62- тисячна армія союзників.
У надзвичайно тяжких умовах розплануючись своєю кров'ю за військову та
економічну відсталість країни, російський народ виявив у цій війні безмежну хоробрість, мужність і стійкість. 349 днів тривала героїчна оборона Севастополя. Лише біля його стін ворог втратив 73 тис. своїх солдатів.
Населення півострова допомагало мужнім захисникам міста - сюди йшли ополченці, тягнулися обози з продовольством. Для перевезення військових вантажів і провіанту було мобілізовано багато погоничів, у ряді населених пунктів розгорнули роботу лазарети. Однак частина татар під час війни вороже ставилася до російських військ. Після висадження англо-французького десанту під Євпаторією татари почали формувати на допомогу їм спеціальні добровольчі загони «аскерів», загальна чисельність яких становила кілька тисяч чоловік. Ці загони створювали постійну загрозу комунікаціям російських військ, сконцентрованим під Севастополем. Після закінчення Кримської війни частина татар під впливом релігійного фанатизму, піддавшись агітації турецьких агентів і мусульманського духівництва, емігрувала до Туреччини.
Війна завдала величезних втрат жителям Криму. На купи каміння й попелу був перетворений Севастополь, значно потерпіли Євпаторія, Керч, Ялта. Внаслідок воєнних дій було знищено виноградники в районі Севастополя, в Альмінській, Бельбекській та Качинській долинах. Різко скоротилися посівні площі в усьому Криму, зменшилося поголів'я худоби.
Кримська війна, яку царський уряд програв, «показала гнилість і безсилля кріпосної Росії». Після поразки у війні царизм, як відзначив В. І. Ленін, «побачив цілковиту неможливість збереження кріпосних порядків».
У Криму після реформи 1861 року від кріпацтва було звільнено 5168 ревізьких душ (4 проц. сільського населення), але земельні наділи одержали лише 3647. Відрізки на користь поміщиків становили близько 53 проц. Селянам дісталося 9295 десятин землі замість 17 949, якими вони користувалися до реформи.
Уже к 1861-1863 рр. у 10 населених пунктах Сімферопольського та Феодосійського повітів відбулися селянські заворушення, в яких брали участь понад 1000 селян, приблизно п'ята частина всіх колишніх кріпаків.
Але реформа 1861 року, незважаючи на її кріпосницький характер, створила умови для швидкого розвитку капіталізму в Росії. В. І. Ленін вказував, що в Новоросії, як і на Північному Кавказі та в степах Заволжя, «...розвиток продуктивних сил і розвиток капіталізму йшов незрівнянно швидше, ніж в обтяженому пережитками кріпосництва центрі».
Ще задовго до реформи сільське господарство Криму розвивалося на капіталістичній основі. Переважну більшість населення краю становили державні селяни, за якими у відповідності з «Положенням» 1866 року закріплювались існуючі наділи, їм було надано безстрокове право добровільного викупу цих наділів. Подушна ти земельна оброчна податі замінювалися викупними платежами. В пореформений період у Криму значно збільшилося населення. Півострів інтенсивно заселявся переселенцями з російських та українських губерній. Переселялися сюди також німці, греки, вірмени, болгари, чехи, поляки та ін. З 1865 по 1897 рік населення Криму збільшилося майже в 3 рази і досягало 546 592 чоловіка.
Після реформи 1861 року в Криму широко розгортається залізничне будівництво. Залізниці сполучили основні кримські міста і порти Чорного моря з центром країни, що значно посилило розвиток як внутрішньої, так і зовнішньої торгівлі. 1875 року чуло закінчено залізничну лінію Лозова - Севастополь, 1892 року - споруджено
лінію Джанкой - Феодосія, 1900 - введено в дію залізничну вітку Владиславівка – Керч.