Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
революції в Росії», написаній 12 січня 1905 року, В. І. Ленін підкреслював, що «революційне виховання пролетаріату за один день ступило вперед так, як воно не могло б ступити в місяці й роки сірого, буденного, забитого життя».
Навесні і влітку 1905 року селянськими заворушеннями були охоплені 4 з 5 повітів Кримського півострова: Перекопський, Євпаторійський, Феодосійський, Сімферопольський.
Розвиток революційного руху в країні, боротьба робітників у містах, селянські заворушення справили величезний вплив на зростання революційних настроїв серед матросів Чорноморського флоту. Стала хитатися армія - одна з основних підпор царизму. Першим переходом великої військової частини царизму на бік народу було повстання на броненосці «Потемкин» (14-25 червня 1905 р.), який, за висловом В. І. Леніна, «лишився непереможеною територією революції». Надаючи великого значення цьому повстанню, В. І. Ленін вживав усіх заходів, щоб посилити більшовицьке керівництво на броненосці. За рішенням ЦК РСДРП з Женеви до Одеси був направлений більшовик М. І. Васильєв-Южин з конкретним планом керівництва повстанням на Чорноморському флоті. Але на час прибуття М. І. Васильєва-Южина «Потемкин» уже залишив Одеський порт, і цей план не було здійснено.
Влітку 1905 року в Севастополі, Сімферополі, Феодосії, Керчі та інших містах Криму пройшли демонстрації, мітинги і страйки солідарності з потьомкінцями. Революційні виступи в краї справили величезний вплив на позиції соціал-демократичних організацій. Відкинувши меншовицьку тактику Кримського союзу, Сімферопольська та Ялтинська організації РСДРП ухвалили більшовицькі резолюції про активний бойкот булигінської думи.
Залізничники Криму взяли участь у Жовтневому всеросійському політичному страйку. Ним були охоплені Сімферополь, Севастополь, Керч, Феодосія. На кілька днів припинився рух поїздів між Джанкоєм і Севастополем.
Революційна боротьба народу вирвала у царя маніфест 17 жовтня 1905 року. Але замість обіцяних свобод царизм затопив країну хвилею поліцейського терору. У Сімферополі і Феодосії були вчинені криваві чорносотенні погроми, в Севастополі розстріляно беззбройний натовп, що прийшов до тюрми, щоб зустріти політичних в'язнів, яким маніфест обіцяв амністію. Боротьба робітників і селян проти царизму продовжувала наростати, посилювався бойовий революційний настрій матросів.
У листопаді 1905 року в Севастополі відбулося особливо значне в роки першої російської революції повстання моряків, яке очолив П. Шмідт. На крейсері «Очаков», де розпочалося повстання, була соціал-демократична організація, якою керували матроси-більшовики М. Г. Антоненко, О. І. Гладков. С. П. Частник. До «Очакова» приєдналося ще кілька кораблів Чорноморського флоту, а також берегових частин. Повстання підтримали трудящі міста, розпочавши загальний страйк. Але сили виявились нерівними, і повстання було придушене. Як і повстання на броненосці «Потемкин», воно було видатною подією першої російської революції. Після придушення цього повстання В. І. Ленін писав: «Навряд чи є підстава радіти переможцям під Севастополем. Повстання Криму переможене. Повстання Росії непереможне».
Під впливом Грудневого збройного повстання в Москві сталися страйки в Феодосії і Сімферополі, в ході яких також було створено Ради робітничих депутатів - органи повстання і зародок нової, народної влади (11 грудня - в Феодосії, 15 грудня в Сімферополі). Міцніла класова єдність трудящих. Ялтинська організація РСДРП випустила в ці дні прокламацію, в якій висловлювалася солідарність з робітниками Москви.
У 1906 році і першій половині 1907 року відбулися страйки в Керчі, Ялті, Євпаторії, Сімферополі, Феодосії. Від наступу робітники переходять до оборони, прагнучи зберегти завойоване в період піднесення революції. У ході страйків 1906-1907 рр. зросло значення профспілок, що виникли наприкінці 1905 року. Відбулися також заворушення селян в Ялтинському, Євпаторійському та Феодосійському повітах.
У період реакції, що настала після поразки першої російської революції, соціал-демократичні організації Криму було розгромлено. Жорстоко розправлявся
царизм з робітничим класом: закривалися профспілки, учасників революційних виступів віддавали до суду, відправляли на каторгу, звільняли з роботи. Репресії доповнювалися економічним наступом буржуазії і поміщиків на життєві права трудящих.
В цей час активізувався буржуазно-паціоналістичний рух, що виник серед татарських панівних кіл наприкінці XIX ст. Ідеологом його був Ісмаїл Гагринський, який видавав у Бахчисараї газету «Терджіман» («Перекладач»), у
Кримська область
Сторінка 13 з 52
З новою силою в роки першої російської революції розгорнувся робітничий і селянський рух у Криму. У відповідь на розправу царизму над петербурзькими робітниками 9 січня 1905 року політичні демонстрації і страйки протесту пройшли по всіх кримських містах. У статті «Початок Навесні і влітку 1905 року селянськими заворушеннями були охоплені 4 з 5 повітів Кримського півострова: Перекопський, Євпаторійський, Феодосійський, Сімферопольський.
Розвиток революційного руху в країні, боротьба робітників у містах, селянські заворушення справили величезний вплив на зростання революційних настроїв серед матросів Чорноморського флоту. Стала хитатися армія - одна з основних підпор царизму. Першим переходом великої військової частини царизму на бік народу було повстання на броненосці «Потемкин» (14-25 червня 1905 р.), який, за висловом В. І. Леніна, «лишився непереможеною територією революції». Надаючи великого значення цьому повстанню, В. І. Ленін вживав усіх заходів, щоб посилити більшовицьке керівництво на броненосці. За рішенням ЦК РСДРП з Женеви до Одеси був направлений більшовик М. І. Васильєв-Южин з конкретним планом керівництва повстанням на Чорноморському флоті. Але на час прибуття М. І. Васильєва-Южина «Потемкин» уже залишив Одеський порт, і цей план не було здійснено.
Влітку 1905 року в Севастополі, Сімферополі, Феодосії, Керчі та інших містах Криму пройшли демонстрації, мітинги і страйки солідарності з потьомкінцями. Революційні виступи в краї справили величезний вплив на позиції соціал-демократичних організацій. Відкинувши меншовицьку тактику Кримського союзу, Сімферопольська та Ялтинська організації РСДРП ухвалили більшовицькі резолюції про активний бойкот булигінської думи.
Залізничники Криму взяли участь у Жовтневому всеросійському політичному страйку. Ним були охоплені Сімферополь, Севастополь, Керч, Феодосія. На кілька днів припинився рух поїздів між Джанкоєм і Севастополем.
Революційна боротьба народу вирвала у царя маніфест 17 жовтня 1905 року. Але замість обіцяних свобод царизм затопив країну хвилею поліцейського терору. У Сімферополі і Феодосії були вчинені криваві чорносотенні погроми, в Севастополі розстріляно беззбройний натовп, що прийшов до тюрми, щоб зустріти політичних в'язнів, яким маніфест обіцяв амністію. Боротьба робітників і селян проти царизму продовжувала наростати, посилювався бойовий революційний настрій матросів.
У листопаді 1905 року в Севастополі відбулося особливо значне в роки першої російської революції повстання моряків, яке очолив П. Шмідт. На крейсері «Очаков», де розпочалося повстання, була соціал-демократична організація, якою керували матроси-більшовики М. Г. Антоненко, О. І. Гладков. С. П. Частник. До «Очакова» приєдналося ще кілька кораблів Чорноморського флоту, а також берегових частин. Повстання підтримали трудящі міста, розпочавши загальний страйк. Але сили виявились нерівними, і повстання було придушене. Як і повстання на броненосці «Потемкин», воно було видатною подією першої російської революції. Після придушення цього повстання В. І. Ленін писав: «Навряд чи є підстава радіти переможцям під Севастополем. Повстання Криму переможене. Повстання Росії непереможне».
Під впливом Грудневого збройного повстання в Москві сталися страйки в Феодосії і Сімферополі, в ході яких також було створено Ради робітничих депутатів - органи повстання і зародок нової, народної влади (11 грудня - в Феодосії, 15 грудня в Сімферополі). Міцніла класова єдність трудящих. Ялтинська організація РСДРП випустила в ці дні прокламацію, в якій висловлювалася солідарність з робітниками Москви.
У 1906 році і першій половині 1907 року відбулися страйки в Керчі, Ялті, Євпаторії, Сімферополі, Феодосії. Від наступу робітники переходять до оборони, прагнучи зберегти завойоване в період піднесення революції. У ході страйків 1906-1907 рр. зросло значення профспілок, що виникли наприкінці 1905 року. Відбулися також заворушення селян в Ялтинському, Євпаторійському та Феодосійському повітах.
У період реакції, що настала після поразки першої російської революції, соціал-демократичні організації Криму було розгромлено. Жорстоко розправлявся
царизм з робітничим класом: закривалися профспілки, учасників революційних виступів віддавали до суду, відправляли на каторгу, звільняли з роботи. Репресії доповнювалися економічним наступом буржуазії і поміщиків на життєві права трудящих.
В цей час активізувався буржуазно-паціоналістичний рух, що виник серед татарських панівних кіл наприкінці XIX ст. Ідеологом його був Ісмаїл Гагринський, який видавав у Бахчисараї газету «Терджіман» («Перекладач»), у