Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перемога Великої Жовтневої соціалістичної революції була з радістю зустрінута трудящими Криму. 6-19 листопада в Севастополі відбувся перший загально- чорноморський флотський з'їзд, що пройшов під знаком схвалення рішень II Всеросійського з'їзду Рад, згуртування навколо створеного з'їздом Радянського уряду і мобілізації сил для відсічі контрреволюції. Водночас делегати з'їзду рішуче відкинули домагання буржуазно-націоналістичної Центральної ради на Чорноморський флот. Відбиваючи настрої революційних матросів, газета «Известия Севастопольського Совета» в дусі пролетарського інтернаціоналізму писала: «Скажемо твердо и ясно, що ми не підкоримося наказам ворожої народові Київської Ради, що ми йдемо разом з робітниками і селянами всієї Росії».
Есеро-меншовицьке керівництво Рад з перших днів соціалістичної революції виступило проти неї. При його сприянні з'їзд представників міських дум, земств і різних антирадянських політичних організацій, що зібрався в Сімферополі в грудні 1917 року, оголосив вищою владою в губернії т. зв. Раду народних представників, куди ввійшли контрреволюціонери й угодовці. Народ влучно назвав її «Радою народних зрадників».
Різко вороже ставлення до Радянської Росії виявили татарські буржуазні націоналісти. Забитість і неосвіченість татарського села, вкрай незначна кількість татарського пролетаріату, мовні особливості, економічна й релігійно-побутова залежність трудових татар від експлуататорів і духівництва - все це було використано націоналістами, щоб підпорядкувати собі татарський національно-визвольний рух.
У липні 1917 року вони створили буржуазно-націоналістичну партію «Міллі-фірка». До неї всупили представники татарської буржуазії та націоналістично настроєна інтелігенція. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції мілліфірківці ставили своїм завданням відірвати Крим від Радянської Росії і створити тут татарську буржуазну республіку під протекторатом султанської Туреччини. На курултаї, скликаному на початку грудня 1917 року в Бахчисараї, за їх участю сформовано націоналістичний «уряд» - «Директорію», політика якої була глибоко ворожою інтересам трудящих татарських мас. «Міллі -фірка» була тісно зв'язана з мусульманськими релігійними організаціями, які проповідували реакційні ідеї пантюркизму та панісламізму. Переконавшись на власному досвіді, що «Директорія» захищає капіталістичні порядки і поміщицьку власність на землю, значна частина трудящих татар почала відходити від націоналістичного «уряду».
Ворожі пролетарській революції «Директорія» і т. зв. Рада народних представників створили об'єднаний «Штаб кримських військ», що спирався на татарські націоналістичні військові частини і білогвардійський загін, який налічував понад 2000 офіцерів колишньої царської армії. У цих надзвичайно складних умовах більшовики Криму проводили велику роботу щодо згуртування революційних сил. Неухильно зростали ряди більшовицьких організацій. Так, з липня по листопад 1917 року Севастопольська організація зросла в 7 разів (з 50 до 350 чоловік), Феодосійська - з 15 до 100, Сімферопольська (з вересня) - з 25 до 180 комуністів.
ЦК партії націлював кримських більшовиків на революційну боротьбу за встановлення Радянської влади. 26 жовтня 1917 року в листі до Керченського комітету РСДРП(б) зазначалося: «На місцях необхідно негайно наслідувати приклад Петрограда». Таке ж завдання ставилося і в листі до губернського парторганізатора Ж. А. Міллера: «...Ви зрозумійте, товаришу, що в такий час важко давати Вам якісь інструкції більш конкретні, ніж лозунг «Вся влада Радам».
6 листопада 1917 року Ж. А. Міллер, повідомляючи ЦК РКП(б) про зростання революційних настроїв у Криму, підкреслював, що широкі маси робітників, солдатів і селян рішуче відходять від есеро-меншовицьких Рад.
На другу губернську партійну конференцію, яка відкрилася 23 листопада 1917
року в Сімферополі, прибули делегати від 10 більшовицьких організацій, що налічували 1821 чоловіка. У резолюції конференції
по доповідях з місць вказувалося, що «питання про перехід у місцевих Радах керівної ролі до рук більшовиків е питанням найближчого майбутнього». На конференції було обпано новий склад губкому партії - Ж. А. Міллер, Ю. П. Гавен, М. А. Пожаров, И. І. Островська, Я. Ю. Тарвацький, ухвалено рішення про видання його друкованого органу - газети «Таврическая правда». Виконуючи директиви ЦК, конференція націлила партійні організації на боротьбу за встановлення Радянської влади в губернії. Місцевим організаціям, за прикладом Севастопольської, вона запропонувала приступити до формування загонів Червоної гвардії «з метою створення
Кримська область
Сторінка 17 з 52
жовтня 1917 року в Сімферополі відбулася перша конференція більшовицьких організацій Таврійської губернії, яка поклала початок утворенню губернської більшовицької організації. Під час виборів, що відбулися в жовтні, більшовики значно зміцнили свої позиції в Радах. Есеро-меншовицьке керівництво Рад з перших днів соціалістичної революції виступило проти неї. При його сприянні з'їзд представників міських дум, земств і різних антирадянських політичних організацій, що зібрався в Сімферополі в грудні 1917 року, оголосив вищою владою в губернії т. зв. Раду народних представників, куди ввійшли контрреволюціонери й угодовці. Народ влучно назвав її «Радою народних зрадників».
Різко вороже ставлення до Радянської Росії виявили татарські буржуазні націоналісти. Забитість і неосвіченість татарського села, вкрай незначна кількість татарського пролетаріату, мовні особливості, економічна й релігійно-побутова залежність трудових татар від експлуататорів і духівництва - все це було використано націоналістами, щоб підпорядкувати собі татарський національно-визвольний рух.
У липні 1917 року вони створили буржуазно-націоналістичну партію «Міллі-фірка». До неї всупили представники татарської буржуазії та націоналістично настроєна інтелігенція. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції мілліфірківці ставили своїм завданням відірвати Крим від Радянської Росії і створити тут татарську буржуазну республіку під протекторатом султанської Туреччини. На курултаї, скликаному на початку грудня 1917 року в Бахчисараї, за їх участю сформовано націоналістичний «уряд» - «Директорію», політика якої була глибоко ворожою інтересам трудящих татарських мас. «Міллі -фірка» була тісно зв'язана з мусульманськими релігійними організаціями, які проповідували реакційні ідеї пантюркизму та панісламізму. Переконавшись на власному досвіді, що «Директорія» захищає капіталістичні порядки і поміщицьку власність на землю, значна частина трудящих татар почала відходити від націоналістичного «уряду».
Ворожі пролетарській революції «Директорія» і т. зв. Рада народних представників створили об'єднаний «Штаб кримських військ», що спирався на татарські націоналістичні військові частини і білогвардійський загін, який налічував понад 2000 офіцерів колишньої царської армії. У цих надзвичайно складних умовах більшовики Криму проводили велику роботу щодо згуртування революційних сил. Неухильно зростали ряди більшовицьких організацій. Так, з липня по листопад 1917 року Севастопольська організація зросла в 7 разів (з 50 до 350 чоловік), Феодосійська - з 15 до 100, Сімферопольська (з вересня) - з 25 до 180 комуністів.
ЦК партії націлював кримських більшовиків на революційну боротьбу за встановлення Радянської влади. 26 жовтня 1917 року в листі до Керченського комітету РСДРП(б) зазначалося: «На місцях необхідно негайно наслідувати приклад Петрограда». Таке ж завдання ставилося і в листі до губернського парторганізатора Ж. А. Міллера: «...Ви зрозумійте, товаришу, що в такий час важко давати Вам якісь інструкції більш конкретні, ніж лозунг «Вся влада Радам».
6 листопада 1917 року Ж. А. Міллер, повідомляючи ЦК РКП(б) про зростання революційних настроїв у Криму, підкреслював, що широкі маси робітників, солдатів і селян рішуче відходять від есеро-меншовицьких Рад.
На другу губернську партійну конференцію, яка відкрилася 23 листопада 1917
року в Сімферополі, прибули делегати від 10 більшовицьких організацій, що налічували 1821 чоловіка. У резолюції конференції
по доповідях з місць вказувалося, що «питання про перехід у місцевих Радах керівної ролі до рук більшовиків е питанням найближчого майбутнього». На конференції було обпано новий склад губкому партії - Ж. А. Міллер, Ю. П. Гавен, М. А. Пожаров, И. І. Островська, Я. Ю. Тарвацький, ухвалено рішення про видання його друкованого органу - газети «Таврическая правда». Виконуючи директиви ЦК, конференція націлила партійні організації на боротьбу за встановлення Радянської влади в губернії. Місцевим організаціям, за прикладом Севастопольської, вона запропонувала приступити до формування загонів Червоної гвардії «з метою створення