Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Севастополь

тулилося в печерах та землянках. «Бідні халупки... - писав про житла Корабельної сторони морський лікар П. Закревський.- Тісно, волого, холодно ... Зайдеш в другу, третю, десяту халупку - бачиш той самий побут мешканців, ту ж саму бідність, ті ж самі злигодні, сирість, бруд, холод».
Центральний міський пагорб, без­ладно забудований халупами бідноти та матросів, прозвали навіть «хребтом беззаконня».
Не випадково, саме у Севастополі, 1811 року з'явилася одна з перших у країні нелегальних листівок, що яскраво відбивала протест проти «неправосудного началь­ства», тяжкого й безправного становища народних мас. У листівці говорилося: «Слухайте ж, народ! Чи довго будете терпіти ваші муки і зносити неправосуддя началь­ників? Невже вам легко бути жебраками й помирати з голоду?».
Розкрадання. хабарництво, спекуляція на постачанні явно непридатних продуктів та матеріалів, а також утиски матросів та інших верств населення особливих розмірів досягли за адмірала О. С. Грейга, командуючого флотом протягом 1816-1833 р.р. Головним постачальником флоту за нього був англійський купець Атвуд. Про якість ііого поставок свідчить висновок петербурзького ревізора, який, беручи на пробу борошно, знайшов там багато піску, а значну частину признав «цілком гнилим і зовсім непридатним». Крупа та сухарі також були цвілими, в них киші­ли черви.
3 червня 1830 року вибухнув перший масовий виступ трудящих і моряків Сева­стополя проти сваволі царських властей - одно з найбільших міських повстань того часу. Безпосереднім приводом до нього став протичумний карантин, накладений на місто ще в травні 1828 року, що супроводжувався страшенними зловживаннями чиновників, дорожнечею та голодом. У повстанні взяли участь найрізноманітніші верстви населення: матроси, особливо з робочих екіпажів, майстрові адміралтейства, багато інших «цивільного звання людей», частина солдатів та окремі офіцери. Чотири дні Севастополь перебував фактично в руках повсталих. 1580 з них у червні-липні стали перед військово-судними комісіями, 626 були засуджені до смертної кари, 382
- до «громадянської смерті» - тобто до позбавлення будь-яких прав і конфіскації майна.
Не зважившись на таку велику кількість страт після недавнього повстання де­кабристів, Микола 1 обмежився повішенням семи «ватажків заколоту». Багатьох було прогнано крізь стрій солдатів, що часто закінчувалось також смертю. Близько 6 тис. чоловік вислано з міста.
Страта «ватажків заколоту» - флотського унтер-офіцера Т. Іванова, майстро­вого адміралтейства слюсаря М. Соловйова, ремісника Я. Попкова, відставного унтер-офіцера яличника К. Шкуропєлова, фельдфебеля П. Щукіна, унтер-офіцерів Ф. Піскарьова та І. Крайненка відбулася в трьох кінцях міста, «щоб через те іншим страху завдати».
У лютому 1832 року начальником штабу флоту, а в грудні 1834 - головним командиром флоту та портів Чорного моря призначено адмірала М. П. Лазарєва, потомствепого моряка, видатного вченого-мореплавця, учасника відкриття Антарк­тиди. Він вніс великий вклад у розвиток Чорноморського флоту, а також у будів­ництво та впорядкування Севастополя. Під його керівництвом споруджено п'ять кам'яних фортів батарей, що захищали місто з моря, з них Костянтинівська та Ми­хайлівська збереглися до наших днів.
Однією з визначних заслуг Лазарєва було майже повне оновлення корабельного складу флоту. Його поповнили понад 160 нових бойових, допоміжних та транспорт­них кораблів, у т. ч. 32 пароплави.
4 жовтня 1840 року на півострові між Південною та Корабельною бухтами за­кладено нове адміралтейство (нині Морський завод ім. Серго Орджонікідзе). Зво­дили його понад десять років. Усі роботи на будівництві виконувалися вручну. Тільки на забиванні паль застосовували коловорот, але й це пристосування вимагало важкої праці, з якою ледве справлялися шість чоловік, піднімаючи й опускаючи між двома дерев'яними стовпами чавунну «бабу» вагою 35 пудів.
Адміралтейство, назване Лазаревським, являло собою повний комплекс різних майстерень та доків, необхідних для спорудження й ремонту кораблів. Збудовані за останнім словом техніки, севастопольські доки вважалися на той час вершиною інженерної майстерності.
Дальшого розвитку набувала торгівля. За даними 1838 року, сюди прибуло з товарами 170 суден (вийшло з вантажами - 35). Якщо 1831 року в місті було 20 купців, то в 1848 - 83, Багато з них постачали для флоту борошно, м'ясо, крупи, сіль, дрова тощо. Налічувалось 280 різних лавок, з них 46 - «шинкових закладів».
Будівництво морських укріплень, адміралтейства, набережних та нових приста­ней, численних споруд у центрі міста спричинило до великого припливу робітників, їх, за свідченням одного із сучасників, було З0 тисяч.




Дивиться також інші населені пункти району:

.

Севастополь - cучасна карта