Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Центральний міський пагорб, безладно забудований халупами бідноти та матросів, прозвали навіть «хребтом беззаконня».
Не випадково, саме у Севастополі, 1811 року з'явилася одна з перших у країні нелегальних листівок, що яскраво відбивала протест проти «неправосудного начальства», тяжкого й безправного становища народних мас. У листівці говорилося: «Слухайте ж, народ! Чи довго будете терпіти ваші муки і зносити неправосуддя начальників? Невже вам легко бути жебраками й помирати з голоду?».
Розкрадання. хабарництво, спекуляція на постачанні явно непридатних продуктів та матеріалів, а також утиски матросів та інших верств населення особливих розмірів досягли за адмірала О. С. Грейга, командуючого флотом протягом 1816-1833 р.р. Головним постачальником флоту за нього був англійський купець Атвуд. Про якість ііого поставок свідчить висновок петербурзького ревізора, який, беручи на пробу борошно, знайшов там багато піску, а значну частину признав «цілком гнилим і зовсім непридатним». Крупа та сухарі також були цвілими, в них кишіли черви.
3 червня 1830 року вибухнув перший масовий виступ трудящих і моряків Севастополя проти сваволі царських властей - одно з найбільших міських повстань того часу. Безпосереднім приводом до нього став протичумний карантин, накладений на місто ще в травні 1828 року, що супроводжувався страшенними зловживаннями чиновників, дорожнечею та голодом. У повстанні взяли участь найрізноманітніші верстви населення: матроси, особливо з робочих екіпажів, майстрові адміралтейства, багато інших «цивільного звання людей», частина солдатів та окремі офіцери. Чотири дні Севастополь перебував фактично в руках повсталих. 1580 з них у червні-липні стали перед військово-судними комісіями, 626 були засуджені до смертної кари, 382
- до «громадянської смерті» - тобто до позбавлення будь-яких прав і конфіскації майна.
Не зважившись на таку велику кількість страт після недавнього повстання декабристів, Микола 1 обмежився повішенням семи «ватажків заколоту». Багатьох було прогнано крізь стрій солдатів, що часто закінчувалось також смертю. Близько 6 тис. чоловік вислано з міста.
Страта «ватажків заколоту» - флотського унтер-офіцера Т. Іванова, майстрового адміралтейства слюсаря М. Соловйова, ремісника Я. Попкова, відставного унтер-офіцера яличника К. Шкуропєлова, фельдфебеля П. Щукіна, унтер-офіцерів Ф. Піскарьова та І. Крайненка відбулася в трьох кінцях міста, «щоб через те іншим страху завдати».
У лютому 1832 року начальником штабу флоту, а в грудні 1834 - головним командиром флоту та портів Чорного моря призначено адмірала М. П. Лазарєва, потомствепого моряка, видатного вченого-мореплавця, учасника відкриття Антарктиди. Він вніс великий вклад у розвиток Чорноморського флоту, а також у будівництво та впорядкування Севастополя. Під його керівництвом споруджено п'ять кам'яних фортів батарей, що захищали місто з моря, з них Костянтинівська та Михайлівська збереглися до наших днів.
Однією з визначних заслуг Лазарєва було майже повне оновлення корабельного складу флоту. Його поповнили понад 160 нових бойових, допоміжних та транспортних кораблів, у т. ч. 32 пароплави.
4 жовтня 1840 року на півострові між Південною та Корабельною бухтами закладено нове адміралтейство (нині Морський завод ім. Серго Орджонікідзе). Зводили його понад десять років. Усі роботи на будівництві виконувалися вручну. Тільки на забиванні паль застосовували коловорот, але й це пристосування вимагало важкої праці, з якою ледве справлялися шість чоловік, піднімаючи й опускаючи між двома дерев'яними стовпами чавунну «бабу» вагою 35 пудів.
Адміралтейство, назване Лазаревським, являло собою повний комплекс різних майстерень та доків, необхідних для спорудження й ремонту кораблів. Збудовані за останнім словом техніки, севастопольські доки вважалися на той час вершиною інженерної майстерності.
Дальшого розвитку набувала торгівля. За даними 1838 року, сюди прибуло з товарами 170 суден (вийшло з вантажами - 35). Якщо 1831 року в місті було 20 купців, то в 1848 - 83, Багато з них постачали для флоту борошно, м'ясо, крупи, сіль, дрова тощо. Налічувалось 280 різних лавок, з них 46 - «шинкових закладів».
Будівництво морських укріплень, адміралтейства, набережних та нових пристаней, численних споруд у центрі міста спричинило до великого припливу робітників, їх, за свідченням одного із сучасників, було З0 тисяч.
Севастополь
Сторінка 4 з 42
тулилося в печерах та землянках. «Бідні халупки... - писав про житла Корабельної сторони морський лікар П. Закревський.- Тісно, волого, холодно ... Зайдеш в другу, третю, десяту халупку - бачиш той самий побут мешканців, ту ж саму бідність, ті ж самі злигодні, сирість, бруд, холод». Не випадково, саме у Севастополі, 1811 року з'явилася одна з перших у країні нелегальних листівок, що яскраво відбивала протест проти «неправосудного начальства», тяжкого й безправного становища народних мас. У листівці говорилося: «Слухайте ж, народ! Чи довго будете терпіти ваші муки і зносити неправосуддя начальників? Невже вам легко бути жебраками й помирати з голоду?».
Розкрадання. хабарництво, спекуляція на постачанні явно непридатних продуктів та матеріалів, а також утиски матросів та інших верств населення особливих розмірів досягли за адмірала О. С. Грейга, командуючого флотом протягом 1816-1833 р.р. Головним постачальником флоту за нього був англійський купець Атвуд. Про якість ііого поставок свідчить висновок петербурзького ревізора, який, беручи на пробу борошно, знайшов там багато піску, а значну частину признав «цілком гнилим і зовсім непридатним». Крупа та сухарі також були цвілими, в них кишіли черви.
3 червня 1830 року вибухнув перший масовий виступ трудящих і моряків Севастополя проти сваволі царських властей - одно з найбільших міських повстань того часу. Безпосереднім приводом до нього став протичумний карантин, накладений на місто ще в травні 1828 року, що супроводжувався страшенними зловживаннями чиновників, дорожнечею та голодом. У повстанні взяли участь найрізноманітніші верстви населення: матроси, особливо з робочих екіпажів, майстрові адміралтейства, багато інших «цивільного звання людей», частина солдатів та окремі офіцери. Чотири дні Севастополь перебував фактично в руках повсталих. 1580 з них у червні-липні стали перед військово-судними комісіями, 626 були засуджені до смертної кари, 382
- до «громадянської смерті» - тобто до позбавлення будь-яких прав і конфіскації майна.
Не зважившись на таку велику кількість страт після недавнього повстання декабристів, Микола 1 обмежився повішенням семи «ватажків заколоту». Багатьох було прогнано крізь стрій солдатів, що часто закінчувалось також смертю. Близько 6 тис. чоловік вислано з міста.
Страта «ватажків заколоту» - флотського унтер-офіцера Т. Іванова, майстрового адміралтейства слюсаря М. Соловйова, ремісника Я. Попкова, відставного унтер-офіцера яличника К. Шкуропєлова, фельдфебеля П. Щукіна, унтер-офіцерів Ф. Піскарьова та І. Крайненка відбулася в трьох кінцях міста, «щоб через те іншим страху завдати».
У лютому 1832 року начальником штабу флоту, а в грудні 1834 - головним командиром флоту та портів Чорного моря призначено адмірала М. П. Лазарєва, потомствепого моряка, видатного вченого-мореплавця, учасника відкриття Антарктиди. Він вніс великий вклад у розвиток Чорноморського флоту, а також у будівництво та впорядкування Севастополя. Під його керівництвом споруджено п'ять кам'яних фортів батарей, що захищали місто з моря, з них Костянтинівська та Михайлівська збереглися до наших днів.
Однією з визначних заслуг Лазарєва було майже повне оновлення корабельного складу флоту. Його поповнили понад 160 нових бойових, допоміжних та транспортних кораблів, у т. ч. 32 пароплави.
4 жовтня 1840 року на півострові між Південною та Корабельною бухтами закладено нове адміралтейство (нині Морський завод ім. Серго Орджонікідзе). Зводили його понад десять років. Усі роботи на будівництві виконувалися вручну. Тільки на забиванні паль застосовували коловорот, але й це пристосування вимагало важкої праці, з якою ледве справлялися шість чоловік, піднімаючи й опускаючи між двома дерев'яними стовпами чавунну «бабу» вагою 35 пудів.
Адміралтейство, назване Лазаревським, являло собою повний комплекс різних майстерень та доків, необхідних для спорудження й ремонту кораблів. Збудовані за останнім словом техніки, севастопольські доки вважалися на той час вершиною інженерної майстерності.
Дальшого розвитку набувала торгівля. За даними 1838 року, сюди прибуло з товарами 170 суден (вийшло з вантажами - 35). Якщо 1831 року в місті було 20 купців, то в 1848 - 83, Багато з них постачали для флоту борошно, м'ясо, крупи, сіль, дрова тощо. Налічувалось 280 різних лавок, з них 46 - «шинкових закладів».
Будівництво морських укріплень, адміралтейства, набережних та нових пристаней, численних споруд у центрі міста спричинило до великого припливу робітників, їх, за свідченням одного із сучасників, було З0 тисяч.