Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Оскільки війна ще раз наочно довела необхідність для Росії мати могутній флот на Чорному морі, було не тільки відбудовано, а й розширено Севастопольськая військовий порт. 1883 року тут почали споруджувати
перші трибаштові броненосні «Чесма» та «Синоп», за зразком яких в усіх флотах світу будувалися броненосні лінійні кораблі. Згодом спущено на воду лінкори «Георгий Победоносец», «Иоанн Златоуст», крейсер «Очаков». 1890 року Севастополь офіційно оголошено морською фортецею 3-го класу. З Миколаєва сюди переведені всі органи управління Чорноморським флотом. За короткий час - з листопада 1890 до лютого 1892 року - кількість корабліи збільшилася з 33 до 56. Напередодні першої світової війни Чорноморський флот мав уже до 400 бойових, допоміжних та транспортних суден. Водночас із військовим відроджувався комерційний порт, що містився на західному березі Південної бухти. Після відкриття залізничного руху тут споруджено величезні склади для зерна, солі та інших вантажів. Частину торговельних суден приймали також в Артилерійській, Стрілецькій бухтах та в Балаклаві. В окремі
періоди в порту працювало близько 4 тис. вантажників. Якщо 1875 року звідси за кордон відправлено 575 тис. пудів різних вантажів, то 1888 - 32 млн. пудів. По внутрішньому судноплавству довіз та вивіз вантажів у грошовому обчисленні збільшився з 6,2 до 21 млн. крб. 1894 року комерційний порт із Севастополя переведено до Феодосії. Проте і надалі чимало вантажів йшло через Севастополь.
Одним із найбільших підприємств міста, як і всього Криму, залишалося адміралтейство. З 1898 року воно знову підпорядковувалося морському відомству. Тут трудилося близько 1 тис. робітників, тоді як на решті підприємств - лише 265. Значмо реконструйоване та розширене у зв'язку з великим суднобудуванням адміралтейство тільки за 12 років збільшило випуск продукції в 7,5 раза. 1915 року загальний обсяг продукції усіх 39 підприємств міста становив у грошовому обчисленні 15,6 млн. крб. Кількість робітників, у т. ч. залізничників, портовиків, будівельників, досягла 14,4 тис. Працювало 3 транспортні та 6 хлібоекспортних контор, 5 банків та 14 страхових товариств. Торговельних закладів налічувалося 18754.
Через 6 років після Кримської війни населення міста становило 5 тис. чоловік, через 19 років - 11 тис., через З0 років - 25,3 тис. і тільки 1895 року досягло довоєнного рівня. З 1870 року в місті почали обирати думу. Але гласними її були тільки представники дворянства і торговельно-промислових верств. 1873 року створено підпорядковане безпосередньо таврійському губернаторові Севастопольське градоначальство. Градоначальник був водночас командиром порту й комендантом міста.
Соціальний гніт та жорстока експлуатація пробуджували в масах почуття протесту проти поневолювачів, непримиренності до несправедливості, породжували прагнення змінити ненависні порядки. Перші два робітничі страйки відбулися тут ще 1873 року під час прокладення Інкерманського залізничного тунелю. Причинами виступів були затримка та неправильне нарахування заробітної плати, важкі умови праці й побуту. В одному із страйків узяло участь близько 500 чоловік, тривав він 10 днів і, незважаючи на арешти «призвідників», закінчився перемогою робітників.
Певний час у Севастополі діяли народницькі гуртки. Перший з них організувала 1876 року Софія Перовська, яка приїздила сюди. Згодом, 1880 року, крім інтелігенції, у місцевій організації партії «Народна воля» було кілька робітників адміралтейства та залізничників.
Створений в Одесі 1875 року перший у країні «Південно-російський союз робітників» незабаром установив зв'язки з севастопольськими робітниками і через моряків торговельного флоту надсилав до міста революційні листівки.
1886 року на будівництві станційних та інших споруд Лозово-Севастопольської залізниці вибухнув страйк артілі будівельників. Припинивши роботу, вони вимагали повернути їм паспорти через грубе порушення адміністрацією умов праці, затримку видачі заробітної плати та відсутність житла. Через три роки на лінійних станціях залізниці почалися масові заворушення робітників. Зібралося їх тут близько 5 тис., а будівельні роботи вже закінчувалися. Робітники голодували, вимагали продовольства та відправки додому. Побоюючись революційного вибуху, власті зміцнювали в місті каральні органи, посилювали склад портової поліції та жандармерії. 31 березня 1890 року морське міністерство оголосило про «височайше повеління» збільшити штат плавучої військово-виправної тюрми. У 1897-1899 рр. на околиці міста побудовано новий «тюремний замок».
Наприкінці 90-х років у майстернях військового порту з'явилися перші нелегальні гуртки, що знайомили місцевих робітників з марксизмом. 1901 року під впливом ленінської «Искры», яка надсилалася з Петербурга до Одеси, в місті створюється ощіал-демократична «Севастопольська робітнича організація». Очолив її колишній член петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» учитель О. Г. Щепетєв. Організація
Севастополь
Сторінка 8 з 42
пароплав «Константин» став першим у світі міноносцем, прообразом плавучих баз торпедних катерів.Оскільки війна ще раз наочно довела необхідність для Росії мати могутній флот на Чорному морі, було не тільки відбудовано, а й розширено Севастопольськая військовий порт. 1883 року тут почали споруджувати
періоди в порту працювало близько 4 тис. вантажників. Якщо 1875 року звідси за кордон відправлено 575 тис. пудів різних вантажів, то 1888 - 32 млн. пудів. По внутрішньому судноплавству довіз та вивіз вантажів у грошовому обчисленні збільшився з 6,2 до 21 млн. крб. 1894 року комерційний порт із Севастополя переведено до Феодосії. Проте і надалі чимало вантажів йшло через Севастополь.
Одним із найбільших підприємств міста, як і всього Криму, залишалося адміралтейство. З 1898 року воно знову підпорядковувалося морському відомству. Тут трудилося близько 1 тис. робітників, тоді як на решті підприємств - лише 265. Значмо реконструйоване та розширене у зв'язку з великим суднобудуванням адміралтейство тільки за 12 років збільшило випуск продукції в 7,5 раза. 1915 року загальний обсяг продукції усіх 39 підприємств міста становив у грошовому обчисленні 15,6 млн. крб. Кількість робітників, у т. ч. залізничників, портовиків, будівельників, досягла 14,4 тис. Працювало 3 транспортні та 6 хлібоекспортних контор, 5 банків та 14 страхових товариств. Торговельних закладів налічувалося 18754.
Через 6 років після Кримської війни населення міста становило 5 тис. чоловік, через 19 років - 11 тис., через З0 років - 25,3 тис. і тільки 1895 року досягло довоєнного рівня. З 1870 року в місті почали обирати думу. Але гласними її були тільки представники дворянства і торговельно-промислових верств. 1873 року створено підпорядковане безпосередньо таврійському губернаторові Севастопольське градоначальство. Градоначальник був водночас командиром порту й комендантом міста.
Соціальний гніт та жорстока експлуатація пробуджували в масах почуття протесту проти поневолювачів, непримиренності до несправедливості, породжували прагнення змінити ненависні порядки. Перші два робітничі страйки відбулися тут ще 1873 року під час прокладення Інкерманського залізничного тунелю. Причинами виступів були затримка та неправильне нарахування заробітної плати, важкі умови праці й побуту. В одному із страйків узяло участь близько 500 чоловік, тривав він 10 днів і, незважаючи на арешти «призвідників», закінчився перемогою робітників.
Певний час у Севастополі діяли народницькі гуртки. Перший з них організувала 1876 року Софія Перовська, яка приїздила сюди. Згодом, 1880 року, крім інтелігенції, у місцевій організації партії «Народна воля» було кілька робітників адміралтейства та залізничників.
Створений в Одесі 1875 року перший у країні «Південно-російський союз робітників» незабаром установив зв'язки з севастопольськими робітниками і через моряків торговельного флоту надсилав до міста революційні листівки.
1886 року на будівництві станційних та інших споруд Лозово-Севастопольської залізниці вибухнув страйк артілі будівельників. Припинивши роботу, вони вимагали повернути їм паспорти через грубе порушення адміністрацією умов праці, затримку видачі заробітної плати та відсутність житла. Через три роки на лінійних станціях залізниці почалися масові заворушення робітників. Зібралося їх тут близько 5 тис., а будівельні роботи вже закінчувалися. Робітники голодували, вимагали продовольства та відправки додому. Побоюючись революційного вибуху, власті зміцнювали в місті каральні органи, посилювали склад портової поліції та жандармерії. 31 березня 1890 року морське міністерство оголосило про «височайше повеління» збільшити штат плавучої військово-виправної тюрми. У 1897-1899 рр. на околиці міста побудовано новий «тюремний замок».
Наприкінці 90-х років у майстернях військового порту з'явилися перші нелегальні гуртки, що знайомили місцевих робітників з марксизмом. 1901 року під впливом ленінської «Искры», яка надсилалася з Петербурга до Одеси, в місті створюється ощіал-демократична «Севастопольська робітнича організація». Очолив її колишній член петербурзького «Союзу боротьби за визволення робітничого класу» учитель О. Г. Щепетєв. Організація