Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
17 листопада 1782 року на зимівлю в Ахтіарську гавань прийшли перші російські кораблі - фрегати «Храбрый» та «Осторожный». На північному
березі бухти екіпажі фрегатів збудували казарму - першу споруду майбутнього міста.
Ще до офіційного включення Криму до складу Росії російський уряд 11 січня 1783 року призначив «для командування флотом, створюваним на Чорному та Азовському морях», одного із героїв Чесменської битви віце-адмірала Ф. О. Клокачова. Йому належало перевести в Ахтіарську гавань частину суден Азовської та Дніпровської флотилій. Кораблі прибули в Ахтіар 2 травня. У першій Севастопольській ескадрі їх налічувалось лише 17. Новий флот назвали Чорноморським.
Почалося будівництво порту та військового поселення при ньому. Зійшовши на берег, матроси розчищали його від лісу та чагарників, будівельний матеріал - дерево, камінь тощо - шукали на місці.
Першим керівником будівництва став флаг-офіцер лейтенант Д. М. Сенявін, згодом відомий флотоводець. У його записках того часу розповідається, що спершу ставили невеликі будиночки та казарми з лози, потім їх обмазували глиною, білилі вапном та вкривали очеретом на зразок українських хат. З червня заклали перші чотири кам'яні приміщення: будинок для адмірала, пристань, кузню та каплицю.
2 липня Ф. Ф. Мекензі, призначений командиром Севастопольської ескадри, доповідав у Петербург про створення в гавані маленького адміралтейства. Воно являло собою кузню, сарай для щогол, лісний та канатний склади, майданчик на пологому березі однієї з бухт для кілювання суден.
Крім моряків, майбутнє місто зводили також місцеві вільнонаймані люди - жителі Балаклави, багато хто на власних конях та возах доставляв будівельні матеріали, в т. ч. каміння з руїн стародавнього Херсонеса. Згодом робітні люди стали прибувати з інших місць Криму і навіть із центральних губерній Росії.
Севастополем (у перекладі з грецької - «величне місто», «місто, Пдне поклоніння») новий порт та поселення названі в приписі Катерини II князю Г. О. Потьомкіну від 10 лютого 1784 року, де пропонувалося збудувати на місці села Ахтіар велику фортецю Севастополь з адміралтейством для кораблів першого рангу, а також порт і військове поселення. На той час у бухті вже стояло 26 кораблів з 4 тис. матросів та офіцерів.
21 лютого 1784 року царський уряд оголосив про надання «вільної і безперешкодної з усіх закордонних і внутрішніх місць до міста Севастополя морем і суходолом торгівлі». Навесні тут з'явилися перші торговельні судна керченських і таганрозьких купців.
Заснування Севастополя означало остаточне утвердження Росії на Чорному морі, перетворення її на велику морську державу. На честь цієї події в Петербурзі було викарбувано пам'ятну медаль.
Чорноморський флот складався з двох ескадр: Севастопольської корабельної та Дніпровсько-Бузької лиманної, що включала невеликі, переважно гребні судна. Корабельна ескадра часто називалася Севастопольським флотом. Уже під час війни з Туреччиною в 1787-1791 рр. пролунала слава про видатні перемоги Севастопольської ескадри, здобуті під командуванням Ф. Ф. Ушакова. У квітні 1789 року йому надано чин контр-адмірала і призначено командуючим ескадрою, а 1790 року - всім Чорноморським флотом. Ушаков багато сприяв дальшому будівництву флоту й міста, зокрема розширенню адміралтейства та госпіталя, спорудженню нових укріплень, пристані, складів, казарм, житлових будинків.
1792 року в Севастополі налічувалося 15 тис. жителів. У порту стояло 58 кораблів і 1322 гарматами та особовим складом понад 9 тис. чоловік. Крім того, 18 суден добудовувалось. Розширювався комерційний порт. Тільки протягом 4 місяців (лютий-травень) до Севастополя та Балаклави прибуло 20 іноземних суден. Чимало суден каботажного плавання приходило сюди з азовських портів, Херсона та Миколаєва, переважно з вантажами для флоту.
Вживалися заходи до дальшого укріплення Севастопольської фортеці. В липні 1793 року в Севастополі відбулася зустріч Ф. Ф. Ушакова з О. В. Суворовим, який у тоіі час знову командував військами на півдні країни, розташованими в Катеринославській губербернії та на Кримському півострові. Збереглися підписані ними плани та проекти севастопольських укріплень.
1797 року Павло І перейменував Севастополь на Ахтіар. Проте після його смерті місту було повернуто його попередню назву. Вже 1804 року російський уряд офіційно оголосив Севастополь головним військовим портом Чорноморського флоту (замість Херсона), а 1809 - військовою фортецею. Головний командир флоту і портів Чорного моря з 1805 року водночас був і губернатором Севастополя.
П. І. Сумароков, відвідавши місто в ті роки, писав, що серед жителів його переважають моряки, число яких близько 20 тисяч, і Севастополь, як і
Севастополь
Сторінка 2 з 42
зазначав, що «витіснив» з Ахтіарської гавані турецьку флотилію - близько 170 суден.17 листопада 1782 року на зимівлю в Ахтіарську гавань прийшли перші російські кораблі - фрегати «Храбрый» та «Осторожный». На північному
Ще до офіційного включення Криму до складу Росії російський уряд 11 січня 1783 року призначив «для командування флотом, створюваним на Чорному та Азовському морях», одного із героїв Чесменської битви віце-адмірала Ф. О. Клокачова. Йому належало перевести в Ахтіарську гавань частину суден Азовської та Дніпровської флотилій. Кораблі прибули в Ахтіар 2 травня. У першій Севастопольській ескадрі їх налічувалось лише 17. Новий флот назвали Чорноморським.
Почалося будівництво порту та військового поселення при ньому. Зійшовши на берег, матроси розчищали його від лісу та чагарників, будівельний матеріал - дерево, камінь тощо - шукали на місці.
Першим керівником будівництва став флаг-офіцер лейтенант Д. М. Сенявін, згодом відомий флотоводець. У його записках того часу розповідається, що спершу ставили невеликі будиночки та казарми з лози, потім їх обмазували глиною, білилі вапном та вкривали очеретом на зразок українських хат. З червня заклали перші чотири кам'яні приміщення: будинок для адмірала, пристань, кузню та каплицю.
2 липня Ф. Ф. Мекензі, призначений командиром Севастопольської ескадри, доповідав у Петербург про створення в гавані маленького адміралтейства. Воно являло собою кузню, сарай для щогол, лісний та канатний склади, майданчик на пологому березі однієї з бухт для кілювання суден.
Крім моряків, майбутнє місто зводили також місцеві вільнонаймані люди - жителі Балаклави, багато хто на власних конях та возах доставляв будівельні матеріали, в т. ч. каміння з руїн стародавнього Херсонеса. Згодом робітні люди стали прибувати з інших місць Криму і навіть із центральних губерній Росії.
Севастополем (у перекладі з грецької - «величне місто», «місто, Пдне поклоніння») новий порт та поселення названі в приписі Катерини II князю Г. О. Потьомкіну від 10 лютого 1784 року, де пропонувалося збудувати на місці села Ахтіар велику фортецю Севастополь з адміралтейством для кораблів першого рангу, а також порт і військове поселення. На той час у бухті вже стояло 26 кораблів з 4 тис. матросів та офіцерів.
21 лютого 1784 року царський уряд оголосив про надання «вільної і безперешкодної з усіх закордонних і внутрішніх місць до міста Севастополя морем і суходолом торгівлі». Навесні тут з'явилися перші торговельні судна керченських і таганрозьких купців.
Заснування Севастополя означало остаточне утвердження Росії на Чорному морі, перетворення її на велику морську державу. На честь цієї події в Петербурзі було викарбувано пам'ятну медаль.
Чорноморський флот складався з двох ескадр: Севастопольської корабельної та Дніпровсько-Бузької лиманної, що включала невеликі, переважно гребні судна. Корабельна ескадра часто називалася Севастопольським флотом. Уже під час війни з Туреччиною в 1787-1791 рр. пролунала слава про видатні перемоги Севастопольської ескадри, здобуті під командуванням Ф. Ф. Ушакова. У квітні 1789 року йому надано чин контр-адмірала і призначено командуючим ескадрою, а 1790 року - всім Чорноморським флотом. Ушаков багато сприяв дальшому будівництву флоту й міста, зокрема розширенню адміралтейства та госпіталя, спорудженню нових укріплень, пристані, складів, казарм, житлових будинків.
1792 року в Севастополі налічувалося 15 тис. жителів. У порту стояло 58 кораблів і 1322 гарматами та особовим складом понад 9 тис. чоловік. Крім того, 18 суден добудовувалось. Розширювався комерційний порт. Тільки протягом 4 місяців (лютий-травень) до Севастополя та Балаклави прибуло 20 іноземних суден. Чимало суден каботажного плавання приходило сюди з азовських портів, Херсона та Миколаєва, переважно з вантажами для флоту.
Вживалися заходи до дальшого укріплення Севастопольської фортеці. В липні 1793 року в Севастополі відбулася зустріч Ф. Ф. Ушакова з О. В. Суворовим, який у тоіі час знову командував військами на півдні країни, розташованими в Катеринославській губербернії та на Кримському півострові. Збереглися підписані ними плани та проекти севастопольських укріплень.
1797 року Павло І перейменував Севастополь на Ахтіар. Проте після його смерті місту було повернуто його попередню назву. Вже 1804 року російський уряд офіційно оголосив Севастополь головним військовим портом Чорноморського флоту (замість Херсона), а 1809 - військовою фортецею. Головний командир флоту і портів Чорного моря з 1805 року водночас був і губернатором Севастополя.
П. І. Сумароков, відвідавши місто в ті роки, писав, що серед жителів його переважають моряки, число яких близько 20 тисяч, і Севастополь, як і