Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У боротьбі з ворогами своєї вітчизни севастопольські моряки вписали не одну боііову сторінку в історію російського флоту. Вже в перші роки свого існування Севастопольська ескадра здійснила під командуванням Ф. Ф. Ушакова славнозвісний похід у Середземно море (1799 р.), під час якого було взято 16 фортець і міст, у т. ч. і Корфу, що вважалася неприступною фортецею. Десантний загін севастопольських моряків 1799 року вступив до столиці Італії - Рима.
Під час війни із Францією (1804-1806) 6 загонів кораблів із Севастополя було відправлено в Адріатичне море, а у війні з Туреччиною (1806-1812) севастопольські моряки активно сприяли сухопутним військам в оволодінні ворожими фортецями - Анапою, Ізмаїлом, Браїловом, Суджук-Кале, Сухум-Кале, Поті, Рущуком. Значних поразок турецькому флотові завдали російські моряки під командуванням Д. М. Сенявіна в Дарданелльській та Афонській битвах (травень і червень 1807 року). У Вітчизняній війні 1812 року і в наступних діях проти французької армії брав участь також один екіпаж Чорноморського флоту в складі 4 рот (400 чоловік). 13 жовтня 1827 року в Наваринській битві особливо відзначився лінійний корабель «Азов», який знищив 6 турецьких суден, у т. ч. 2 флагманські. Командував ним капітан 1-го рангу М. П. Лазарєв, бойове хрещення дістали тут лейтенант П. С. Нахімов, мічман В. О. Корнілов, гардемарин В. І. Істомін. Під час війни з Туреччиною (1828-1829) при сприянні моряків-севастопольців російські війська оволоділи ворожими фортецями Анапою та Варною, а безпосередньо силами флоту взято ще десять фортець та укріплених пунктів. Безсмертний подвиг 14 травня 1829 року здійснив екіпаж брига «Меркурий» під командуванням капітан-лейтенанта О. І. Казарського. Курсуючи в дозорі поблизу Босфора, бриг несподівано зустрівся з турецькою ескадрою у складі 14 кораблів. Його наздогнали два лінійні кораблі, що мали майже десятикратну перевагу в артилерії. Влучним вогнем меркур'ївці вивели обидва судна і змусили їх припинити переслідування. Бриг дістав 22 пробоїни, в т. ч. частину підводних, та 297 інших пошкоджень, але своїм ходом повернувся на базу.
Воєнна обстановка, зростання флоту, комерційного судноплавства і торгівлі постійно вимагали дальшого розвитку Севастопольського порту. Щоб убезпечити вхід до порту у нічний час, 1818 року на мисі Херсонес збудовано кам'яний маяк висотою близько 40 метрів. З цією ж метою через два роки споруджено два створні кам'яні маяки в Інкермані - найвищі у країні (один з них світить з висоти 122 метри).
Посилювався промисловий розвиток Севастополя, що розпочався водночас з його заснуванням. Основним підприємством міста стало адміралтейство, де ремонтувались, кілювались та оснащувались військові кораблі, а з 1808 року - будувалися невеликі бойові та допоміжні судна. 1810 року збудовано перший корвет «Крим», оснащений 18 гарматами. Того ж року він брав участь у взятті турецької фортеці Суджук-Кале (майбутній Новоросійськ).
У 1812-1813 рр. в Інкермані споруджено новий казенний завод - селітряний, що виробляв порох. Та через відсутність місцевої сировини завод проіснував недовго. Працювали казенні цегельний та вапняний заводи, кам'яні кар'єри, хлібопекарні з сушильнями для виготовлення сухарів (звідси - Сухарна балка).
Поряд з тим «заповзятливі люди» відкривали невеликі, напівкустарні заводи. 1815 року їх було 8 (3 шкіряні, 3 свічкові, горілчаний та пивоварний). Розвивалися також рибний, візницький, яличний (перевезення через бухти), кравецький, шевський та інші промисли.
Власниками багатьох приватних підприємств були купці. 1815 року в місті налічувалося 202 торговельні заклади. Крім міського, виник базар на Північній стороні. Щороку відбувалося 2 ярмарки.
На початку другої чверті XIX ст. Севастополь був уже найбільшим містом у Криму з близько З0 тис. жителів. Основну масу населення, як і доти, становили військові. Жорстока муштра, палична дисципліна, непосильна праця, погане харчування, побої, ув'язнення в карцер, заковування в кайдани - все це було звичайним явищем. Процвітали крадіжки, спекуляції на постачанні флоту.
Не кращим було становище і робітничого люду. Робочий день на підприємствах міста тривав 14-10 годин. Всюди панувала цілковита сваволя чиновників, підприємців, застосовувалися різні стягнення, штрафи, побої. Погані житлові умови, недоїдання, антисанітарія призводили до масових захворювань та великої смертності населення. Різко проявлялися соціальні контрасти, що відбивалися навіть у зовнішньому вигляді міста. Навколо аристократичного центру (район Графської приставі та прилеглі до нього вулиці) тулилися убогі околиці. В центрі зводилися переважні кам'яні або цегляні будинки, вкриті черепицею. Тут прокладалися тротуари та нові шляхи, озеленювалися вулиці. Сім'ї ж матросів, майстрових, ремісників селилися в Артилерійській та Корабельній слобідках. Чимало «робітних людей»
Севастополь
Сторінка 3 з 42
Кронштадт, є справжнє військове місто. У боротьбі з ворогами своєї вітчизни севастопольські моряки вписали не одну боііову сторінку в історію російського флоту. Вже в перші роки свого існування Севастопольська ескадра здійснила під командуванням Ф. Ф. Ушакова славнозвісний похід у Середземно море (1799 р.), під час якого було взято 16 фортець і міст, у т. ч. і Корфу, що вважалася неприступною фортецею. Десантний загін севастопольських моряків 1799 року вступив до столиці Італії - Рима.
Під час війни із Францією (1804-1806) 6 загонів кораблів із Севастополя було відправлено в Адріатичне море, а у війні з Туреччиною (1806-1812) севастопольські моряки активно сприяли сухопутним військам в оволодінні ворожими фортецями - Анапою, Ізмаїлом, Браїловом, Суджук-Кале, Сухум-Кале, Поті, Рущуком. Значних поразок турецькому флотові завдали російські моряки під командуванням Д. М. Сенявіна в Дарданелльській та Афонській битвах (травень і червень 1807 року). У Вітчизняній війні 1812 року і в наступних діях проти французької армії брав участь також один екіпаж Чорноморського флоту в складі 4 рот (400 чоловік). 13 жовтня 1827 року в Наваринській битві особливо відзначився лінійний корабель «Азов», який знищив 6 турецьких суден, у т. ч. 2 флагманські. Командував ним капітан 1-го рангу М. П. Лазарєв, бойове хрещення дістали тут лейтенант П. С. Нахімов, мічман В. О. Корнілов, гардемарин В. І. Істомін. Під час війни з Туреччиною (1828-1829) при сприянні моряків-севастопольців російські війська оволоділи ворожими фортецями Анапою та Варною, а безпосередньо силами флоту взято ще десять фортець та укріплених пунктів. Безсмертний подвиг 14 травня 1829 року здійснив екіпаж брига «Меркурий» під командуванням капітан-лейтенанта О. І. Казарського. Курсуючи в дозорі поблизу Босфора, бриг несподівано зустрівся з турецькою ескадрою у складі 14 кораблів. Його наздогнали два лінійні кораблі, що мали майже десятикратну перевагу в артилерії. Влучним вогнем меркур'ївці вивели обидва судна і змусили їх припинити переслідування. Бриг дістав 22 пробоїни, в т. ч. частину підводних, та 297 інших пошкоджень, але своїм ходом повернувся на базу.
Воєнна обстановка, зростання флоту, комерційного судноплавства і торгівлі постійно вимагали дальшого розвитку Севастопольського порту. Щоб убезпечити вхід до порту у нічний час, 1818 року на мисі Херсонес збудовано кам'яний маяк висотою близько 40 метрів. З цією ж метою через два роки споруджено два створні кам'яні маяки в Інкермані - найвищі у країні (один з них світить з висоти 122 метри).
Посилювався промисловий розвиток Севастополя, що розпочався водночас з його заснуванням. Основним підприємством міста стало адміралтейство, де ремонтувались, кілювались та оснащувались військові кораблі, а з 1808 року - будувалися невеликі бойові та допоміжні судна. 1810 року збудовано перший корвет «Крим», оснащений 18 гарматами. Того ж року він брав участь у взятті турецької фортеці Суджук-Кале (майбутній Новоросійськ).
У 1812-1813 рр. в Інкермані споруджено новий казенний завод - селітряний, що виробляв порох. Та через відсутність місцевої сировини завод проіснував недовго. Працювали казенні цегельний та вапняний заводи, кам'яні кар'єри, хлібопекарні з сушильнями для виготовлення сухарів (звідси - Сухарна балка).
Поряд з тим «заповзятливі люди» відкривали невеликі, напівкустарні заводи. 1815 року їх було 8 (3 шкіряні, 3 свічкові, горілчаний та пивоварний). Розвивалися також рибний, візницький, яличний (перевезення через бухти), кравецький, шевський та інші промисли.
Власниками багатьох приватних підприємств були купці. 1815 року в місті налічувалося 202 торговельні заклади. Крім міського, виник базар на Північній стороні. Щороку відбувалося 2 ярмарки.
На початку другої чверті XIX ст. Севастополь був уже найбільшим містом у Криму з близько З0 тис. жителів. Основну масу населення, як і доти, становили військові. Жорстока муштра, палична дисципліна, непосильна праця, погане харчування, побої, ув'язнення в карцер, заковування в кайдани - все це було звичайним явищем. Процвітали крадіжки, спекуляції на постачанні флоту.
Не кращим було становище і робітничого люду. Робочий день на підприємствах міста тривав 14-10 годин. Всюди панувала цілковита сваволя чиновників, підприємців, застосовувалися різні стягнення, штрафи, побої. Погані житлові умови, недоїдання, антисанітарія призводили до масових захворювань та великої смертності населення. Різко проявлялися соціальні контрасти, що відбивалися навіть у зовнішньому вигляді міста. Навколо аристократичного центру (район Графської приставі та прилеглі до нього вулиці) тулилися убогі околиці. В центрі зводилися переважні кам'яні або цегляні будинки, вкриті черепицею. Тут прокладалися тротуари та нові шляхи, озеленювалися вулиці. Сім'ї ж матросів, майстрових, ремісників селилися в Артилерійській та Корабельній слобідках. Чимало «робітних людей»