Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Видатний лікар, учений, основоположник воєнно-польової хірургії М. І. Пирогов створив у Севастополі інститут сестер-жалібниць, почав
застосовувати Ппсову пов'язку при пораненні руки й ноги, обезболювання парами ефіру під час операцій. Ще за два місяці до прибуття з М. І. Пироговим сестер-жалібниць на полі Альмінської битви (8 вересня 1854 року), а згодом на бастіонах міста з'явилася перша в світі, сестра-жалібниця. Це була матроська дочка Дарія Александрова, названа згодом Дашею Севастопольською. Її приклад наслідували багато жінок: не тільки в дні і години затишшя, але й під вогнем ворога приходили вони на бастіони, перев'язували поранених, латали білизну та обмундирування.
Талант М. І. Пирогова, доблесна праця інших медиків та щира турбота жінок забезпечували повернення в стрій багатьох воїнів. Тільки за перші шість місяців оборони з 15 123 поранених на свої бастіони та в частини повернулося 10 561.
В історію оборони увійшло й кілька імен юних героїв. На п'ятому бастіоні матросові-артилеристові Тимофію Пищенку кілька місяців допомагав 10-річний син Микола. Залишився він на бастіоні й після загибелі батька, стріляючи по ворогу з маленької мортирки. 12-річний син матроса Максим Рибальчеико відзначився в боях за Камчатський люнет, 14-річний Кузьма Горбаньов - на четвертому бастіоні.
Л. М. Толстой, який в чині підпоручика артилерії брав участь в обороні Севастополя. відобразив чудові подвиги його героїв у славнозвісних «Севастопольських оповіданнях». У розпалі боїв він писав: «Надовго залишить у Росії великі сліди ця епопея Севастополя, героєм якої був народ російський».
Слава про Севастополь лунала на весь світ. Ф. Енгельс зазначав, що «російський солдат одним з найхоробріших в Європі», «легше росіян перестріляти, ніж примусити відступити». Навіть під час штурму 6 червня 1855 року ворог не досяг мети і зазнав величезних втрат. «Відбувається перша серйозна поразка французько-англійської армії»,- писав К. Маркс 23 червня 1855 року.
Протягом усього періоду оборони особливо напружена боротьба точилася за ключову позицію міста - Малахів курган. Взяття його французькою армією змусило російські війська 28 серпня 1855 року залишити Південну сторону Севастополя. Висадивши в повітря всі укріплення, батареї та порохові погреби, вони організовано переправилися на Північну сторону, зайнявши там оборону. Проте, зазнавши великих втрат підчас облоги Південної сторони, інтервенти вже не спромоглися оволодіти цією частиною міста, В. І. Ленін писав згодом, що «Англія і Франція разом возилися цілий рік із взяттям одного Севастополя».
Продиктований союзниками 18 березня 1850 року Паризький мирний договір забороняв Росії тримати на Чорному морі військовий флот, мати військово-морські бази та фортеці. Ця обставина, як і техніко-економічна відсталість країни, надовго затримала відбудову зруйнованого Севастополя.
Після облоги в місті залишилось тільки 14 непошкоджених будинків. Російський драматург О. М. Островський, який побував тут у липні 1860 року, писав: «Без сліз цього міста бачити неможливо, в ньому буквально не лишилося каменя на камені». Тільки розчищення бухт від затоплених кораблів тривало понад десять років. Перший час після війни сюди могли пройти лише невеликі судна і то вдень, оскільки їнкерманські створні маяки запалено лише у липні 1859 року. За п'ять років, крім маяків, інженерна команда відбудувала три причали, два невеликі адміністративні будинки та кілька складів. На відбудову порту царський уряд виділяв мізерні кошт.
Більш інтенсивне відродження флоту та міста розпочалося після ліквілації принизливих для Росії статей Паризького договору. Цьому сприяли також економічне пожвавлення в країні у зв'язку із скасуванням кріпосного права та розвитком капіталізму, спорудження в 1872-1875 рр. Лозово-Севастопольської залізниці, з вітками до адміралтейства та порту.
Велике значення для відбудови Чорноморського флоту та Севастополя стало утворення на Чорному морі в 1856 році акціонерного «Російського товариства пароплавства і торгівлі» (РТПІТ), у відання якого було передано Севастопольське адміралтейство з доками та всіма службами.
Уже під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. зафрахтовані у «РТПІТ» й пристосовані у Севастополі для бойових дій пароплави разом з легкими силами флоту успішно протистояли броньованому флоту ворога. Турецьке командування не наважилося атакувати Севастополь і не змогло перешкодити успішним діям чорноморців на Дунаї, біля Балканського узбережжя та Кавказу. В ту війну блискуче виявився талант лейтенанта С. О. Макарова, згодом уславленого адмірала, ученого, кораблебудівника. Переобладнаний ним за допомогою севастопольських майстрів та робітників
Севастополь
Сторінка 7 з 42
курган, щоб допомагати артилеристам. Поранений, він після перев'язки знову повернувся на батарею.Видатний лікар, учений, основоположник воєнно-польової хірургії М. І. Пирогов створив у Севастополі інститут сестер-жалібниць, почав
Талант М. І. Пирогова, доблесна праця інших медиків та щира турбота жінок забезпечували повернення в стрій багатьох воїнів. Тільки за перші шість місяців оборони з 15 123 поранених на свої бастіони та в частини повернулося 10 561.
В історію оборони увійшло й кілька імен юних героїв. На п'ятому бастіоні матросові-артилеристові Тимофію Пищенку кілька місяців допомагав 10-річний син Микола. Залишився він на бастіоні й після загибелі батька, стріляючи по ворогу з маленької мортирки. 12-річний син матроса Максим Рибальчеико відзначився в боях за Камчатський люнет, 14-річний Кузьма Горбаньов - на четвертому бастіоні.
Л. М. Толстой, який в чині підпоручика артилерії брав участь в обороні Севастополя. відобразив чудові подвиги його героїв у славнозвісних «Севастопольських оповіданнях». У розпалі боїв він писав: «Надовго залишить у Росії великі сліди ця епопея Севастополя, героєм якої був народ російський».
Слава про Севастополь лунала на весь світ. Ф. Енгельс зазначав, що «російський солдат одним з найхоробріших в Європі», «легше росіян перестріляти, ніж примусити відступити». Навіть під час штурму 6 червня 1855 року ворог не досяг мети і зазнав величезних втрат. «Відбувається перша серйозна поразка французько-англійської армії»,- писав К. Маркс 23 червня 1855 року.
Протягом усього періоду оборони особливо напружена боротьба точилася за ключову позицію міста - Малахів курган. Взяття його французькою армією змусило російські війська 28 серпня 1855 року залишити Південну сторону Севастополя. Висадивши в повітря всі укріплення, батареї та порохові погреби, вони організовано переправилися на Північну сторону, зайнявши там оборону. Проте, зазнавши великих втрат підчас облоги Південної сторони, інтервенти вже не спромоглися оволодіти цією частиною міста, В. І. Ленін писав згодом, що «Англія і Франція разом возилися цілий рік із взяттям одного Севастополя».
Продиктований союзниками 18 березня 1850 року Паризький мирний договір забороняв Росії тримати на Чорному морі військовий флот, мати військово-морські бази та фортеці. Ця обставина, як і техніко-економічна відсталість країни, надовго затримала відбудову зруйнованого Севастополя.
Після облоги в місті залишилось тільки 14 непошкоджених будинків. Російський драматург О. М. Островський, який побував тут у липні 1860 року, писав: «Без сліз цього міста бачити неможливо, в ньому буквально не лишилося каменя на камені». Тільки розчищення бухт від затоплених кораблів тривало понад десять років. Перший час після війни сюди могли пройти лише невеликі судна і то вдень, оскільки їнкерманські створні маяки запалено лише у липні 1859 року. За п'ять років, крім маяків, інженерна команда відбудувала три причали, два невеликі адміністративні будинки та кілька складів. На відбудову порту царський уряд виділяв мізерні кошт.
Більш інтенсивне відродження флоту та міста розпочалося після ліквілації принизливих для Росії статей Паризького договору. Цьому сприяли також економічне пожвавлення в країні у зв'язку із скасуванням кріпосного права та розвитком капіталізму, спорудження в 1872-1875 рр. Лозово-Севастопольської залізниці, з вітками до адміралтейства та порту.
Велике значення для відбудови Чорноморського флоту та Севастополя стало утворення на Чорному морі в 1856 році акціонерного «Російського товариства пароплавства і торгівлі» (РТПІТ), у відання якого було передано Севастопольське адміралтейство з доками та всіма службами.
Уже під час російсько-турецької війни 1877-1878 рр. зафрахтовані у «РТПІТ» й пристосовані у Севастополі для бойових дій пароплави разом з легкими силами флоту успішно протистояли броньованому флоту ворога. Турецьке командування не наважилося атакувати Севастополь і не змогло перешкодити успішним діям чорноморців на Дунаї, біля Балканського узбережжя та Кавказу. В ту війну блискуче виявився талант лейтенанта С. О. Макарова, згодом уславленого адмірала, ученого, кораблебудівника. Переобладнаний ним за допомогою севастопольських майстрів та робітників