Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Керчі.
1938 року в місті стали до ладу готель та три банно-пральні комбінати. Трамвайне сполучення з'єднувало селище металургійного заводу ім. Войкова з центром. А з міста до металургійного заводу та залізорудного комбінату пролягли асфальтовані шляхи. Центр і приміські селища були електрифіковані й радіофіковані.
Значно розширилися й поліпшили свою роботу мережі торговельна та громадського харчування. Діяло 192 магазини й 133 ларки, 156 їдалень і буфетів, 5 ринків. Добро було налагоджено медичне обслуговування: працювали 3 лікарні, 8 поліклінік. грязелікарня, дитячий санаторій, 3 пологові будинки.
1970 року в 39 школах 548 учителів навчали близько 17 тис. учнів, та в 5 школах робітничої молоді - 780. У трьох технікумах - рибному, металургійному та фельдшерському - налічувалося 800 студентів. З 1929 року в Керчі діяв робітничий університет, 1940 року його відвідували 760 чоловік. Невелика рибогосподарська станція виросла у Азово-Чорноморський науково-дослідний інститут морського рибного господарства й океанографії з лабораторіями, дослідними станціями, спеціально обладнаними суднами, де 23 наукові працівники вивчали рибні багатства Азовського та Чорного морів, розроблювали заходи щодо вдосконалення організації
й техніки лову.
У місті працювали драматичний театр, палац культури, 16 клубів, будинок учителя, 4 кінотеатри, 25 кіноустановок, 40 бібліотек, історико-археологічний музей. Виходила міська газета «Керченский рабочий» та 4 багатотиражки. Робітничі клуби мали великі колективи художньої самодіяльності. 1935 року аматори клубу металургів ім. Енгельса в числі кращих виступили з концертом у Київському академічному театрі опери та балету. 1936 року оркестр і концертна група Комиш-Бурунського палацу культури демонстрували своє мистецтво в клубах столиці на тої Батьківщини.
Керівною та спрямовуючою силою політичного, економічного, громадського та культурного життя соціалістичної Керчі була міська партійна організація. В її рядах перебувало 4 тис. комуністів. У складі комсомольської організації 1941 року налічувалося близько 6 тис. юнаків та дівчат.
З великим піднесенням на основі нової Конституції пройшли в місті вибори 1937 року до Верховної Ради СРСР, а також до місцевих Рад депутатів трудящий Депутатом до верховного органу влади країни було обрано робітника-новатора металургійного заводу О. С. Осипчука.
22 червня 1941 року мирне будівництво було перерване віроломним на нападом фашистської Німеччини на СРСР. На захист Батьківщини стали комуністи, молоді, робітники й службовці заводів і будов. У перші дні війни до армії пішло 15 тис чоловік, у т. ч. 1034 комуністи.
Бойовим штабом керченських комуністів по мобілізації трудящих на втілити в життя лозунгу «Все для фронту, все для перемоги» став міський комітет партії та організований у жовтні 1941 року міський комітет оборони на чолі з першим секретарем міськкому партії Н. А. Сиротою. У центрі уваги бюро міськкому партії пули питання перебудови промислових підприємств з урахуванням потреб армії та фронту, протиповітряної оборони міста, перебудови агітаційно-масової роботи, залучення жінок для роботи на виробництві, будівництва оборонних об'єктів, допомоги родинам фронтовиків. На найскладніші ділянки роботи йшли комуністи й комсомольці. У надзвичайно стислий термін керченські підприємства перебудувалися на воєнний лад.
На металургійному заводі ім. Войкова збільшилася виплавка чавуну, сталі.
прокату, було створено майстерню для ремонту танків. У заводських цехах
ляли гранати й міномети, похідні пекарні й траншейні печі, протитанкові «їжаки», озброєння й боєприпаси. Саме войковці створили протитанкову рідину марки «КС». 21 серпня 1941 року з воріт заводу вирушив до діючої армії бронепоїзд «Войковець». Масовий випуск воєнної продукції налагодили всі підприємства Керчі. Колективи Комиш-Бурунського комбінату, механічного комбінату, механічного цеху тютюнової фабрики виготовляли міномети й міни, збудували бронепоїзд «Гірняк», майже всі підприємства міста (навіть макаронна фабрика й артілі) робили гранати. За завданням командування Чорноморського флоту судноремонтники, портовики й рибалки у стислі строки реконструювали риболовецькі й торговельні судна, озброїли їх та направили в море для участі у бойових діях у складі Азовської військової флотилії.
З наближенням лінії фронту міськком партії й міськвиконком розробили заходи для евакуації населення й підприємств до східних районів країни. На початку серпня 1941 року під безперервним бомбардуванням через протоку
Керч
Сторінка 10 з 20
школи, дитячий садок та ясла, будинок культури й клуб, стадіон. Нові впорядковані житлові будинки одержали робітники й службовці консервного, цегельно-черепичного, бондарного заводів. З допомогою державних кредитів збудували собі індивідуальні будинки тисячі трудівників 1938 року в місті стали до ладу готель та три банно-пральні комбінати. Трамвайне сполучення з'єднувало селище металургійного заводу ім. Войкова з центром. А з міста до металургійного заводу та залізорудного комбінату пролягли асфальтовані шляхи. Центр і приміські селища були електрифіковані й радіофіковані.
Значно розширилися й поліпшили свою роботу мережі торговельна та громадського харчування. Діяло 192 магазини й 133 ларки, 156 їдалень і буфетів, 5 ринків. Добро було налагоджено медичне обслуговування: працювали 3 лікарні, 8 поліклінік. грязелікарня, дитячий санаторій, 3 пологові будинки.
1970 року в 39 школах 548 учителів навчали близько 17 тис. учнів, та в 5 школах робітничої молоді - 780. У трьох технікумах - рибному, металургійному та фельдшерському - налічувалося 800 студентів. З 1929 року в Керчі діяв робітничий університет, 1940 року його відвідували 760 чоловік. Невелика рибогосподарська станція виросла у Азово-Чорноморський науково-дослідний інститут морського рибного господарства й океанографії з лабораторіями, дослідними станціями, спеціально обладнаними суднами, де 23 наукові працівники вивчали рибні багатства Азовського та Чорного морів, розроблювали заходи щодо вдосконалення організації
й техніки лову.
У місті працювали драматичний театр, палац культури, 16 клубів, будинок учителя, 4 кінотеатри, 25 кіноустановок, 40 бібліотек, історико-археологічний музей. Виходила міська газета «Керченский рабочий» та 4 багатотиражки. Робітничі клуби мали великі колективи художньої самодіяльності. 1935 року аматори клубу металургів ім. Енгельса в числі кращих виступили з концертом у Київському академічному театрі опери та балету. 1936 року оркестр і концертна група Комиш-Бурунського палацу культури демонстрували своє мистецтво в клубах столиці на тої Батьківщини.
Керівною та спрямовуючою силою політичного, економічного, громадського та культурного життя соціалістичної Керчі була міська партійна організація. В її рядах перебувало 4 тис. комуністів. У складі комсомольської організації 1941 року налічувалося близько 6 тис. юнаків та дівчат.
З великим піднесенням на основі нової Конституції пройшли в місті вибори 1937 року до Верховної Ради СРСР, а також до місцевих Рад депутатів трудящий Депутатом до верховного органу влади країни було обрано робітника-новатора металургійного заводу О. С. Осипчука.
22 червня 1941 року мирне будівництво було перерване віроломним на нападом фашистської Німеччини на СРСР. На захист Батьківщини стали комуністи, молоді, робітники й службовці заводів і будов. У перші дні війни до армії пішло 15 тис чоловік, у т. ч. 1034 комуністи.
Бойовим штабом керченських комуністів по мобілізації трудящих на втілити в життя лозунгу «Все для фронту, все для перемоги» став міський комітет партії та організований у жовтні 1941 року міський комітет оборони на чолі з першим секретарем міськкому партії Н. А. Сиротою. У центрі уваги бюро міськкому партії пули питання перебудови промислових підприємств з урахуванням потреб армії та фронту, протиповітряної оборони міста, перебудови агітаційно-масової роботи, залучення жінок для роботи на виробництві, будівництва оборонних об'єктів, допомоги родинам фронтовиків. На найскладніші ділянки роботи йшли комуністи й комсомольці. У надзвичайно стислий термін керченські підприємства перебудувалися на воєнний лад.
На металургійному заводі ім. Войкова збільшилася виплавка чавуну, сталі.
прокату, було створено майстерню для ремонту танків. У заводських цехах
ляли гранати й міномети, похідні пекарні й траншейні печі, протитанкові «їжаки», озброєння й боєприпаси. Саме войковці створили протитанкову рідину марки «КС». 21 серпня 1941 року з воріт заводу вирушив до діючої армії бронепоїзд «Войковець». Масовий випуск воєнної продукції налагодили всі підприємства Керчі. Колективи Комиш-Бурунського комбінату, механічного комбінату, механічного цеху тютюнової фабрики виготовляли міномети й міни, збудували бронепоїзд «Гірняк», майже всі підприємства міста (навіть макаронна фабрика й артілі) робили гранати. За завданням командування Чорноморського флоту судноремонтники, портовики й рибалки у стислі строки реконструювали риболовецькі й торговельні судна, озброїли їх та направили в море для участі у бойових діях у складі Азовської військової флотилії.
З наближенням лінії фронту міськком партії й міськвиконком розробили заходи для евакуації населення й підприємств до східних районів країни. На початку серпня 1941 року під безперервним бомбардуванням через протоку