Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Коли розпочалася перша світова імперіалістична війна, до армії було
мобілізовано 1413 чоловік. Протягом одного 1914 року в місті закрилося 35 промислових підприємств, вкаслідок чого без роботи лишилося 880 чоловік. Скоротився обсяг робіт порту в зв'язку з загальним скороченням морських перевезень на Чорному морі. Через нестачу сировини було звільнено частину робітників тютюнової фабрики. Брак палива призвів до того, що в червні 1917 року став металургійний завод. Число безробітних збільшувалося день у день. У зв'язку з оголошенням Криму прифронтовою смугою посилився поліцейсько-каральний режим.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Керчі на початку березня 1917 року був створений комітет громадської безпеки, керівка роль у якому належала партії кадетів. Комітет зберіг майже в повній недоторканності царський бюрократичний апарат, у місті, як і раніше, функціонувала міська дума.
Тоді ж у березні робітники керченських підприємств та солдати військових частин обрали орган нової, революційної влади - Раду робітничих і солдатських депутатів, та керівництво нею захопили меншовики й есери. Рада почала видавати газету «Известия Керченского Совета рабочих и солдатских депутатов». Під тиском робітників вона вжила деяких заходів на захист інтересів трудящих, зокрема, ухвалила знизити ціни на продовольчі й промислові товари від 10 до 50 проц. Війна
тривала, уростали дорожнеча, спекуляція, безробіття. За таких умов розгорнули роботу керченські більшовики, які у жовтні 1917 року оформилися в самостійну організацію. 26 жовтня ЦК партії вітав утворення Керченського партійного комітету й пропонував наслідувати приклад Петрограда, де перемогла соціалістична
революція.
Трудящі Керчі з радістю зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. На прохання керченських більшовиків ЦК РСДРП(б) напраний 17 листопада 1917 року листа Петроградському військово-революційному комітетові про надання допомоги Керченському комітету РСДРП(б). На початку січня 1918 року до Керчі з Севастополя прибула на військовому кораблі «Аю-Даг» груші більшовиків на чолі з матросом С. І. Шевяковим. Партійний комітет одержав від моряків зброю для загонів Червоної гвардії. Більшовики Керчі разом з революційний и матросами утворили революційний штаб. 6 січня 1918 року в місті встановлено Радянську владу. Головою Ради робітничих і солдатських депутатів був обраний С. І. Шевяков.
Під керівництвом більшовицької організації Рада забезпечувала революційний порядок у місті, запроваджувала робітничий контроль над виробництвом, трудовлаштовувала безробітних, постачала трудящим продовольство, поліпшувала житлові умови робітників, займалася іншими невідкладними справами. Та невдовзі, 29 квітня 1918 року, місто окупували кайзерівські війська. Загарбники вбивали радянських активістів, грабували населення, руйнували заводи, вивозили до Німеччини верстати, машини, запаси металу з металургійного заводу.
У жовтні 1918 року почав діяти підпільний міський комітет партії, головою якого став С. Г. Самойленко, членами - М. І. Нейман, Ф. Ф. Чаплинський, І. Д. Громозда, М. А. Шапоренко, С. М. Горбульський, П. І. Юрченко. Комітет встановив зв'язок з обласним підпільним комітетом, розгорнув агітаційно-масову роботу серед робітників і селян, а також німецьких солдатів. На кінець 1918 року партійні осередки були створені на механічному заводі, тютюновій фабриці й інших підприємствах. Бойовим помічником більшовицької організації Керчі стала підпільна молодіжна організація, що допомагала розповсюджувати листівки, брала участь у створенні бойових дружин, доставляла зброю.
Після вимушеного відступу австро-німецьких окупантів 22 листопада 1918 року сюди прибули перші частини «Добровольчої армії» з Кубані, а за ними - англо-французькі інтервенти. Знову почалися криваві розправи, грабунки населення.
Підпільні комуністичні організації розгорнули широку роботу в тилу ворога. Найактивніше діяла невелика група комуністів - партійний осередок № 1 на чолі М. Стацевичем. У Аджимушкайських каменоломнях організовано госпіталь, зоройову майстерню. На початку 1919 року в Старокарантинських, згодом у Петрівських та Аджимушкайських каменоломнях створено партизанські загони. Їх керівним ядром став підпільний Керченський комітет партії, який у другій половині лютого РЛ9 року провів конференцію представників робітників міста, селян навколишніх сіл та партизанських загонів. Конференція вирішила об'єднати сили партизанських загонів і населення Керченського півострова у боротьбі проти окупантів та білогвардійців. Було утворено військово-революційний штаб. А
Керч
Сторінка 5 з 20
фонд: абонент за рік брав пересічно одну книгу. Міський театр також відвідували головним чином багаті городяни.Коли розпочалася перша світова імперіалістична війна, до армії було
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в Керчі на початку березня 1917 року був створений комітет громадської безпеки, керівка роль у якому належала партії кадетів. Комітет зберіг майже в повній недоторканності царський бюрократичний апарат, у місті, як і раніше, функціонувала міська дума.
Тоді ж у березні робітники керченських підприємств та солдати військових частин обрали орган нової, революційної влади - Раду робітничих і солдатських депутатів, та керівництво нею захопили меншовики й есери. Рада почала видавати газету «Известия Керченского Совета рабочих и солдатских депутатов». Під тиском робітників вона вжила деяких заходів на захист інтересів трудящих, зокрема, ухвалила знизити ціни на продовольчі й промислові товари від 10 до 50 проц. Війна
тривала, уростали дорожнеча, спекуляція, безробіття. За таких умов розгорнули роботу керченські більшовики, які у жовтні 1917 року оформилися в самостійну організацію. 26 жовтня ЦК партії вітав утворення Керченського партійного комітету й пропонував наслідувати приклад Петрограда, де перемогла соціалістична
революція.
Трудящі Керчі з радістю зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. На прохання керченських більшовиків ЦК РСДРП(б) напраний 17 листопада 1917 року листа Петроградському військово-революційному комітетові про надання допомоги Керченському комітету РСДРП(б). На початку січня 1918 року до Керчі з Севастополя прибула на військовому кораблі «Аю-Даг» груші більшовиків на чолі з матросом С. І. Шевяковим. Партійний комітет одержав від моряків зброю для загонів Червоної гвардії. Більшовики Керчі разом з революційний и матросами утворили революційний штаб. 6 січня 1918 року в місті встановлено Радянську владу. Головою Ради робітничих і солдатських депутатів був обраний С. І. Шевяков.
Під керівництвом більшовицької організації Рада забезпечувала революційний порядок у місті, запроваджувала робітничий контроль над виробництвом, трудовлаштовувала безробітних, постачала трудящим продовольство, поліпшувала житлові умови робітників, займалася іншими невідкладними справами. Та невдовзі, 29 квітня 1918 року, місто окупували кайзерівські війська. Загарбники вбивали радянських активістів, грабували населення, руйнували заводи, вивозили до Німеччини верстати, машини, запаси металу з металургійного заводу.
У жовтні 1918 року почав діяти підпільний міський комітет партії, головою якого став С. Г. Самойленко, членами - М. І. Нейман, Ф. Ф. Чаплинський, І. Д. Громозда, М. А. Шапоренко, С. М. Горбульський, П. І. Юрченко. Комітет встановив зв'язок з обласним підпільним комітетом, розгорнув агітаційно-масову роботу серед робітників і селян, а також німецьких солдатів. На кінець 1918 року партійні осередки були створені на механічному заводі, тютюновій фабриці й інших підприємствах. Бойовим помічником більшовицької організації Керчі стала підпільна молодіжна організація, що допомагала розповсюджувати листівки, брала участь у створенні бойових дружин, доставляла зброю.
Після вимушеного відступу австро-німецьких окупантів 22 листопада 1918 року сюди прибули перші частини «Добровольчої армії» з Кубані, а за ними - англо-французькі інтервенти. Знову почалися криваві розправи, грабунки населення.
Підпільні комуністичні організації розгорнули широку роботу в тилу ворога. Найактивніше діяла невелика група комуністів - партійний осередок № 1 на чолі М. Стацевичем. У Аджимушкайських каменоломнях організовано госпіталь, зоройову майстерню. На початку 1919 року в Старокарантинських, згодом у Петрівських та Аджимушкайських каменоломнях створено партизанські загони. Їх керівним ядром став підпільний Керченський комітет партії, який у другій половині лютого РЛ9 року провів конференцію представників робітників міста, селян навколишніх сіл та партизанських загонів. Конференція вирішила об'єднати сили партизанських загонів і населення Керченського півострова у боротьбі проти окупантів та білогвардійців. Було утворено військово-революційний штаб. А