Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
«як політично неблагонадійний». Записи, зроблени письменником про звичаї і побут місцевого населення, про алуштинський пейзаж знайшли своє відображення в його кримських новелах. Влітку 1906 року кілька місяців в Алушті жив молодий К. Г. Паустовський, який відтворив яскраві картини місцевого життя в оповіданні «Пропасниця». У вересні - жовтні того ж року письменник О. І. Купрін написав тут оповідання «На глухарів». З Алуштою пов'язана творча діяльність російського радянського письменника С. М. Сергєєва-Ценського. 1886 року в Професорський куточок прибув російський вчений М. О. Головкінський, залишивши в зв'язку із запровадженням нового реакційного університетського статуту посаду ректора Новоросійського (Одеського) університету. Працюючи в Криму головним гідрологом, він вивчав водний режим півострова, цікавився історією Криму, розвитком виноградарства і виноробства, 1894 року видав
один з перших путівників по Криму. У селищі Лазурному понад 25 років проживала перша в Росії жінка-лікар Н. П. Суслова-Голубєва (1843-1918). Разом зі своїм чоловіком професором-мікробіологом О. Ю. Голубєвим вона багато зробила для поліпшення медичного і санітарного обслуговування населення.
Коли стало відомо про повалення царизму в лютому 1917 року, буржуазія
і власники дач міста відразу створили тимчасовий комітет громадської безпеки. Тоді ж виник місцевий комітет Тимчасового мусульманського виконавчого комітету Криму, який організувала націоналістична татарська буржуазна інтелігенція. Відбулися вибори до Ради робітничих і Ради солдатських депутатів, які у другій половині квітня об'єдналися в Раду робітничих і солдатських депутатів. Відсутність промислового пролетаріату позначилася на складі Ради - вона була есерівсько-меншовицькою. Тільки троє депутатів з 11 були представниками від робітників. Есерівсько-меншовицьке керівництво добровільно передало владу органам Тимчасового уряду.
Завдяки широкій роз'яснювальній роботі, яку провадили серед робітників і селян більшовики, що повернулися з в'язниць і заслання, посилювався їх вплив на трудящі маси. Весною 1917 року в Алушті виникли профспілки сільськогосподарських робітників, землекопів, робітників-будівельників та ін. У квітні професійні спілки, що налічували вже 800 чоловік, об'єдналися в «Спілку трудящих Алушти і іі околиць». Очолив спілку більшовик Т. Г. Багликов, який повернувся з фронту.
В червні 8 представників «Спілки трудящих» увійшли до складу Алуштинської Ради робітничих і солдатських депутатів. Було створено споживчий робітничий кооператив. Виконавчий комітет «Спілки трудящих» відкрив для робітників чайну, їдальню, а також нічліжний будинок для приїжджих, подавав матеріальну допомогу членам профспілки. До продовольчого комітету при міській управі виконком спілки направив для контролю представників від робітників. Для робітників навколишніх маєтків запроваджено 8-годинний робочий день.
Влітку і протягом другої половини 1917 року татарська буржуазно-націоналістична партія «Міллі-фірка» розгорнула в Алушті націоналістичну агітацію і пропаганду, спрямовану на роз'єднання революційних сил трудящих. У січні 1918 року сюди прибули загони моряків революційного Севастополя, щоб допомогти трудящим в їх боротьбі проти білогвардійщини і татарської буржуазної контрреволюції. Збройну допомогу подали також робітники Сімферополя. 18 січня 1918 року в місті було встановлено Радянську владу. Представник від Алуштинської Ради робітничих і солдатських депутатів увійшов до складу обласного військопо-революційного комітету в Севастополі.
На початку березня відбулися вибори Алуштинської Ради робітничих, солдатських і поселянських депутатів (голова М. Ф. Гриль). До її складу ввійшли представники від більшовиків - Т. Г. Багликов, А. А. Фролов, Г. М. Конторович, М. Плахотін та ін. При виконкомі Ради було створено 13 комісаріатів. Комісаріат праці, спираючись на профспілки, займався трудовлаштуванням населення, контролював роботу майстерень і підприємств; продовольчий - розподіляв між трудящими продукти, одяг, взуття, гас та інші товари першої потреби; військовий комісаріат формував червоногвардійські загони.
В квітні 1918 року обрано повітову Раду селянських і поселянських депутатів, яка конфіскувала великі поміщицькі володіння. Колишні наймити і малоземельні селяни одержали земельні наділи, а мешканці міста - ділянки під городи. Буржуазію було обкладено контрибуцією. на початку квітня Раднарком Республіки Тавріди асигнував для Алушти 22 тис. крб. на народну освіту. В місті і навколишніх селах відкрилося 6 початкових шкіл. З кінця березня почав працювати народний університет, який організовував
Алушта
Сторінка 4 з 14
Короленко і О. М. Горький. 1896 року в місті і в сусідніх селах чотири з половиною місяці працював у комісії по боротьбі з філоксерою український письменник М. М. Коцюбинський, він був тоді під таємним наглядом поліції один з перших путівників по Криму. У селищі Лазурному понад 25 років проживала перша в Росії жінка-лікар Н. П. Суслова-Голубєва (1843-1918). Разом зі своїм чоловіком професором-мікробіологом О. Ю. Голубєвим вона багато зробила для поліпшення медичного і санітарного обслуговування населення.
Коли стало відомо про повалення царизму в лютому 1917 року, буржуазія
і власники дач міста відразу створили тимчасовий комітет громадської безпеки. Тоді ж виник місцевий комітет Тимчасового мусульманського виконавчого комітету Криму, який організувала націоналістична татарська буржуазна інтелігенція. Відбулися вибори до Ради робітничих і Ради солдатських депутатів, які у другій половині квітня об'єдналися в Раду робітничих і солдатських депутатів. Відсутність промислового пролетаріату позначилася на складі Ради - вона була есерівсько-меншовицькою. Тільки троє депутатів з 11 були представниками від робітників. Есерівсько-меншовицьке керівництво добровільно передало владу органам Тимчасового уряду.
Завдяки широкій роз'яснювальній роботі, яку провадили серед робітників і селян більшовики, що повернулися з в'язниць і заслання, посилювався їх вплив на трудящі маси. Весною 1917 року в Алушті виникли профспілки сільськогосподарських робітників, землекопів, робітників-будівельників та ін. У квітні професійні спілки, що налічували вже 800 чоловік, об'єдналися в «Спілку трудящих Алушти і іі околиць». Очолив спілку більшовик Т. Г. Багликов, який повернувся з фронту.
В червні 8 представників «Спілки трудящих» увійшли до складу Алуштинської Ради робітничих і солдатських депутатів. Було створено споживчий робітничий кооператив. Виконавчий комітет «Спілки трудящих» відкрив для робітників чайну, їдальню, а також нічліжний будинок для приїжджих, подавав матеріальну допомогу членам профспілки. До продовольчого комітету при міській управі виконком спілки направив для контролю представників від робітників. Для робітників навколишніх маєтків запроваджено 8-годинний робочий день.
Влітку і протягом другої половини 1917 року татарська буржуазно-націоналістична партія «Міллі-фірка» розгорнула в Алушті націоналістичну агітацію і пропаганду, спрямовану на роз'єднання революційних сил трудящих. У січні 1918 року сюди прибули загони моряків революційного Севастополя, щоб допомогти трудящим в їх боротьбі проти білогвардійщини і татарської буржуазної контрреволюції. Збройну допомогу подали також робітники Сімферополя. 18 січня 1918 року в місті було встановлено Радянську владу. Представник від Алуштинської Ради робітничих і солдатських депутатів увійшов до складу обласного військопо-революційного комітету в Севастополі.
На початку березня відбулися вибори Алуштинської Ради робітничих, солдатських і поселянських депутатів (голова М. Ф. Гриль). До її складу ввійшли представники від більшовиків - Т. Г. Багликов, А. А. Фролов, Г. М. Конторович, М. Плахотін та ін. При виконкомі Ради було створено 13 комісаріатів. Комісаріат праці, спираючись на профспілки, займався трудовлаштуванням населення, контролював роботу майстерень і підприємств; продовольчий - розподіляв між трудящими продукти, одяг, взуття, гас та інші товари першої потреби; військовий комісаріат формував червоногвардійські загони.
В квітні 1918 року обрано повітову Раду селянських і поселянських депутатів, яка конфіскувала великі поміщицькі володіння. Колишні наймити і малоземельні селяни одержали земельні наділи, а мешканці міста - ділянки під городи. Буржуазію було обкладено контрибуцією. на початку квітня Раднарком Республіки Тавріди асигнував для Алушти 22 тис. крб. на народну освіту. В місті і навколишніх селах відкрилося 6 початкових шкіл. З кінця березня почав працювати народний університет, який організовував
Дивиться також інші населені пункти району: