Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
підвідділом народного зв'язку.Тоді ж у листопаді продовольчий відділ Алуштинського ревкому налагодив випікання хліба для населення міста і роботу їдальні для червоноармійців. 28 листопада створено Алуїптинське організаційне бюро
РКП(6), у першій половині грудня - райком РКП(б), першим секретарем якого став М. І. Мойсеев (нині персональний пенсіонер, член-кореспондент Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук імені В. І. Леніна). У січні 1921 року відбулася перша алуштинська партійна конференція. Її 12 делегатів представляли партійну організацію, що налічувала 33 комуністів. На конференції було обрано міський комітет партії.
2 грудня 1920 року затверджено склад Алуштинського районного ревкому (голова І. Ф. Федосєєв), який підлягав Ялтинському повітовому ревкомові. Чудові парки і будинки в маєтках мільйонерів Стахеєва (тепер Палац піонерів) і Ліплена було взято під охорону. Спеціальна комісія облікувала майно 45 алуштинських дач і готелів. У будинки буржуазії з халуп і підвалів було переселено робітників. Реквізовувалося та конфісковувалося також майно сімей білогвардійців, здійснювалася націоналізація міських пекарень. В місті відкрилося кілька профспілкових робітничих їдалень і безплатних пунктів харчування для голодуючого населення. Після запровадження карткової системи посилилася боротьба зі спекуляцією. На одній із дач було влаштовано притулок для старих і непрацездатних, а також тимчасове житло для тих, хто його потребував. У грудні 1920 року відкрилися дитячий садок, «будинок майбутніх громадян» (дитячі ясла), два дитячі будинки.
Під керівництвом партійних і радянських органів у всьому повіті було націоналізовано землі і маєтки великих поміщиків. Частину землі передано селянам. Наприкінці 1920 - на початку 1921 рр. в Алушті організовано філіал «Південрадгоспу», до якого ввійшло 15 культурних садиб. Земвідділ ревкому створив близько 20 дрібних сільськогосподарських артілей.
Контрреволюційні елементи намагалися використати економічні труднощі відбудовного періоду. З кінця 1920 по 1922 рік включно на Алушту нападали банди, які складалися з білогвардійців і татарських буржуазних націоналістів. Боротьбу проти бандитизму очолив Алуштинський районний комітет РКП(б). Захищати місто доводилося силами невеликого червоноармійського загону (приблизно півсотні багнетів), міліції і частини особливого призначення (ЧОПу). Кожного вечора після роботи всі комуністи й комсомольці збиралися в штабі ЧОПу і потім розходилися в нічні застави і патрулі.
Партійні й радянські органи багато зробили в справі перебудови господарства на соціалістичний лад. Відновлення садівництва, виноградарства, тютюнництва потребували великих зусиль. Весною 1926 року в Алушті вже діяли агрономічний, прокатний і ветеринарний пункти, кредитне сільськогосподарське товариство, 14 дрібних колгоспів, 2 радгоспи - «Алушта» і «Червоний рай». Більшість селян ще залишалася одноосібниками. В місті налічувалося 440 селянських господарств. Бідняки і середняки й далі господарювали на невеликих клаптях землі, а за куркулями збереглися ділянки, що значно перебільшували розмір середнього трудового наділу. Крім того, куркулі орендували у селянської бідноти землю, якою наділила їх Радянська влада, бо частина бідняків не мала ні живого, ні мертвого інвентаря для її обробітку.
Одразу ж після визволення міста від врангелівців на основі ленінського декрету РНК РРФСР «Про використання Криму для лікування трудящих» почалася організація Алуштинського курорту. Наказом Кримревкому 25 грудня 1920 року Алушту в складі Ялтинського району оголошено курортною місцевістю загальнодержавного значення. Ще 22 листопада затверджено список десяти дач, призначених під санаторії для трудящих. Крім міського будинку «Відпочинок», наприкінці листопада відкрилося 2 санаторії на 20 і 25 місць. Дача, що колись належала царському генералові Ліндену, стала першим за Радянської влади санаторієм для поранених учасників штурму Перекопа. Господарями палацу колишнього мільйонера Стахєєва були робітники - металісти. 1923 року на базі 14 націоналізованих дач почала працювати профспілкова здравниця - Будинок відпочинку Кримської ради профспілок на 800 місць. Відтоді курортне передмістя Алушти стали називати Робітничим куточком. Поступово місто впорядковувалося: на вулицях було встановлено електричні ліхтарі, ремонтувалися будинки й дороги, прокладено бульвар. 1925 року стала до ладу відбудована міська електростанція. Ще наприкінці 1920 року Алуштинський ревком взяв під свою опіку терапевтичну й інфекційну лікарні, санітарну станцію і бактерілогічний кабінет. Поліпшилася медична допомога населенню. 1925 року в міській лікарні на 40 ліжок працювали 2 лікарі і 6 медсестер. Діяли амбулаторія й аптека. Відділ народної освіти ревкому створював мережу нових закладів народної овіти і культури. В 1924
Алушта
Сторінка 6 з 14
контроль за роботою винокурного заводу. 17 листопада організовано раднаргосп з відділами: продовольчим, земельним, комунального господарства, соціального забезпечення, охорони здоров'я, наросвіти, РКП(6), у першій половині грудня - райком РКП(б), першим секретарем якого став М. І. Мойсеев (нині персональний пенсіонер, член-кореспондент Всесоюзної Академії сільськогосподарських наук імені В. І. Леніна). У січні 1921 року відбулася перша алуштинська партійна конференція. Її 12 делегатів представляли партійну організацію, що налічувала 33 комуністів. На конференції було обрано міський комітет партії.
2 грудня 1920 року затверджено склад Алуштинського районного ревкому (голова І. Ф. Федосєєв), який підлягав Ялтинському повітовому ревкомові. Чудові парки і будинки в маєтках мільйонерів Стахеєва (тепер Палац піонерів) і Ліплена було взято під охорону. Спеціальна комісія облікувала майно 45 алуштинських дач і готелів. У будинки буржуазії з халуп і підвалів було переселено робітників. Реквізовувалося та конфісковувалося також майно сімей білогвардійців, здійснювалася націоналізація міських пекарень. В місті відкрилося кілька профспілкових робітничих їдалень і безплатних пунктів харчування для голодуючого населення. Після запровадження карткової системи посилилася боротьба зі спекуляцією. На одній із дач було влаштовано притулок для старих і непрацездатних, а також тимчасове житло для тих, хто його потребував. У грудні 1920 року відкрилися дитячий садок, «будинок майбутніх громадян» (дитячі ясла), два дитячі будинки.
Під керівництвом партійних і радянських органів у всьому повіті було націоналізовано землі і маєтки великих поміщиків. Частину землі передано селянам. Наприкінці 1920 - на початку 1921 рр. в Алушті організовано філіал «Південрадгоспу», до якого ввійшло 15 культурних садиб. Земвідділ ревкому створив близько 20 дрібних сільськогосподарських артілей.
Контрреволюційні елементи намагалися використати економічні труднощі відбудовного періоду. З кінця 1920 по 1922 рік включно на Алушту нападали банди, які складалися з білогвардійців і татарських буржуазних націоналістів. Боротьбу проти бандитизму очолив Алуштинський районний комітет РКП(б). Захищати місто доводилося силами невеликого червоноармійського загону (приблизно півсотні багнетів), міліції і частини особливого призначення (ЧОПу). Кожного вечора після роботи всі комуністи й комсомольці збиралися в штабі ЧОПу і потім розходилися в нічні застави і патрулі.
Партійні й радянські органи багато зробили в справі перебудови господарства на соціалістичний лад. Відновлення садівництва, виноградарства, тютюнництва потребували великих зусиль. Весною 1926 року в Алушті вже діяли агрономічний, прокатний і ветеринарний пункти, кредитне сільськогосподарське товариство, 14 дрібних колгоспів, 2 радгоспи - «Алушта» і «Червоний рай». Більшість селян ще залишалася одноосібниками. В місті налічувалося 440 селянських господарств. Бідняки і середняки й далі господарювали на невеликих клаптях землі, а за куркулями збереглися ділянки, що значно перебільшували розмір середнього трудового наділу. Крім того, куркулі орендували у селянської бідноти землю, якою наділила їх Радянська влада, бо частина бідняків не мала ні живого, ні мертвого інвентаря для її обробітку.
Одразу ж після визволення міста від врангелівців на основі ленінського декрету РНК РРФСР «Про використання Криму для лікування трудящих» почалася організація Алуштинського курорту. Наказом Кримревкому 25 грудня 1920 року Алушту в складі Ялтинського району оголошено курортною місцевістю загальнодержавного значення. Ще 22 листопада затверджено список десяти дач, призначених під санаторії для трудящих. Крім міського будинку «Відпочинок», наприкінці листопада відкрилося 2 санаторії на 20 і 25 місць. Дача, що колись належала царському генералові Ліндену, стала першим за Радянської влади санаторієм для поранених учасників штурму Перекопа. Господарями палацу колишнього мільйонера Стахєєва були робітники - металісти. 1923 року на базі 14 націоналізованих дач почала працювати профспілкова здравниця - Будинок відпочинку Кримської ради профспілок на 800 місць. Відтоді курортне передмістя Алушти стали називати Робітничим куточком. Поступово місто впорядковувалося: на вулицях було встановлено електричні ліхтарі, ремонтувалися будинки й дороги, прокладено бульвар. 1925 року стала до ладу відбудована міська електростанція. Ще наприкінці 1920 року Алуштинський ревком взяв під свою опіку терапевтичну й інфекційну лікарні, санітарну станцію і бактерілогічний кабінет. Поліпшилася медична допомога населенню. 1925 року в міській лікарні на 40 ліжок працювали 2 лікарі і 6 медсестер. Діяли амбулаторія й аптека. Відділ народної освіти ревкому створював мережу нових закладів народної овіти і культури. В 1924
Дивиться також інші населені пункти району: