Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
рибалок, як солити рибу у «голландський спосіб». Риба та балики збувалися на найбільших ярмарках Росії і за кордоном.
Почалося вивчення керченських залізних руд, дослідження нафтових родовищ та інших корисних копалин.
Керуючись насамперед стратегічними міркуваннями, царський уряд докладав великих зусиль до створення Чорноморського військового і торговельного флоту, прокладання шляхів. На казенних верф'ях у Севастополі розгорнулося будівництво військових кораблів. На невеликих приватних верф'ях в Алушті, Феодосії, Ялті, Місхорі, Гурзуфі, Кучук-Ламбаті, Партеніті будувалися судна для малого каботажу.
З 1824 по 1848 рр. прокладалося Кримське гірське шосе. У 1826 році закінчено дільницю шляху від Сімферополя до Алушти, в 1837 - від Алушти до Ялти, в наступні роки споруджувався шлях по берегу від Ялти до Севастополя, закінчений 1848 року.
Крим втягувався в орбіту всеросійського ринку. Через кримські порти, насамперед Феодосію та Євпаторію, сільськогосподарська продукція півострова вивозилася до Одеси, Херсона, Ростова, а також за кордон. У 1821 році для іноземних кораблів було відкрито Керченський порт. За кордон відправлялася й значна частина хліба, а також інших сільськогосподарських продуктів, що їх привозили до Криму головним чином чумаки, які прибували сюди по сіль.
В умовах панування феодально-кріпосницьких відносин розвиток економіки відбувався за рахунок найжорстокішої експлуатації народних мас. Значна частина кримських селян не мала землі і перебувала в економічній залежності від російських поміщиків і татарських мурз. За право жити й працювати на поміщицькій землі вони виконували тяжкі повинності. Ще гіршим було становище кріпаків, що одбували панщину. Поміщики, які вкрай потребували робочої сили, вважали невигідним відпускати селян на оброк. Крім панщини, селяни виконували багато інших повинностей. Особливо важкою була підводна: возити до портових міст поміщицький хліб, вино і вовну. Зазнаючи жорстокої експлуатації, трудящі краю дедалі активніше починають виступати проти своїх гнобителів.
Глибокі соціальні суперечності викликали загострення класової боротьби. Одне
3 перших заворушень кріпаків у Криму відбулося в жовтні 1827 року в селі Сабли (тепер Партизанське) Сімферопольського повіту, що належало графу Завадовському. Тривалий характер (1834-1837 рр.) мали заворушення селян у селі Джемрек (Кизилівка). 1841 року в селі Іванівці Феодосійського повіту відмовилися виконувати панщину селяни поміщиків Толмачової та Калмарі.
1830 року відбулося повстання в Севастополі. Виступили матроси, робітники і мешканці Ахтіарської та Корабельної слобідок. Протягом кількох днів місто перебувало в їх руках. Після придушення повстання перед військовим судом стало понад півтори тисячі чоловік. Причиною цього виступу, як і холерних бунтів 1830-
1831 рр. у Тамбові, Петербурзі, була ненависть народу до кріпосницького ладу. Боротьба трудящих Криму проти експлуатації і гноблення вливалася в загальне русло антикріпосницького руху, що наростав у країні.
Приєднання до Росії відіграло позитивну роль і в розвитку культури Криму, прилучило відсталий край до передової російської культури. Під час татаро-турецького панування тут не було світських шкіл, письменність вважалася виключним привілеєм осіб духовного стану. Після 1783 року в кримських містах виникли т. зв. народні школи. Перший середній навчальний заклад - Сімферопольська чоловіча гімназія - відкрився в 1812 році, в якому навчалися діти заможних. У Криму стали розповсюджуватися також російські журнали і газети. 3 1838 року в Сімферополі почала видаватися газета «Таврические губернские ведомости». На початку XIX ст. в містах Криму виникли перші історичні музеї - Феодосійський (1811 р.) та Керченський (1825 р.). У Сімферополі в двадцятих роках XIX ст. засновано перший у краї театр.
Велике місце посів Крим у творчості російських дослідників кінця XVIII - початку XIX ст. Авторами перших російських книг про Крим були В. В. Ізмайлов, М. Бропевський, В. Ф. Зуєв, К. І. Габліц, П. С. Паллас, П. І. Сумароков, І. М. Муравйов-Апостол, П. І. Кеппен та інші.
Одним з перших російських поетів, що виявив глибокий інтерес до історичної долі Криму, був В. В. Капніст, автор доповідної записки міністру народної освіти про необхідність збереження пам'яток Криму. Вивчення цих пам'яток розпочалося в перші роки XIX ст. Прикрасою столичних музеїв стали цінні знахідки на місцях існування стародавніх Херсонеса, Пантікапея, Неаполя Скіфського. В серпні- вересні 1820 року проїздом до Кишинева
Кримська область
Сторінка 9 з 52
Розвивалися рибні промисли. Видобуток риби зростав рік у рік. Так, у 1849 роді, за далеко не повними даними, виловлено 12,5 тис. пудів червоної риби та 5,5 млн. штук оселедців. Запрошені з Голландії фахівці навчали місцевих Почалося вивчення керченських залізних руд, дослідження нафтових родовищ та інших корисних копалин.
Керуючись насамперед стратегічними міркуваннями, царський уряд докладав великих зусиль до створення Чорноморського військового і торговельного флоту, прокладання шляхів. На казенних верф'ях у Севастополі розгорнулося будівництво військових кораблів. На невеликих приватних верф'ях в Алушті, Феодосії, Ялті, Місхорі, Гурзуфі, Кучук-Ламбаті, Партеніті будувалися судна для малого каботажу.
З 1824 по 1848 рр. прокладалося Кримське гірське шосе. У 1826 році закінчено дільницю шляху від Сімферополя до Алушти, в 1837 - від Алушти до Ялти, в наступні роки споруджувався шлях по берегу від Ялти до Севастополя, закінчений 1848 року.
Крим втягувався в орбіту всеросійського ринку. Через кримські порти, насамперед Феодосію та Євпаторію, сільськогосподарська продукція півострова вивозилася до Одеси, Херсона, Ростова, а також за кордон. У 1821 році для іноземних кораблів було відкрито Керченський порт. За кордон відправлялася й значна частина хліба, а також інших сільськогосподарських продуктів, що їх привозили до Криму головним чином чумаки, які прибували сюди по сіль.
В умовах панування феодально-кріпосницьких відносин розвиток економіки відбувався за рахунок найжорстокішої експлуатації народних мас. Значна частина кримських селян не мала землі і перебувала в економічній залежності від російських поміщиків і татарських мурз. За право жити й працювати на поміщицькій землі вони виконували тяжкі повинності. Ще гіршим було становище кріпаків, що одбували панщину. Поміщики, які вкрай потребували робочої сили, вважали невигідним відпускати селян на оброк. Крім панщини, селяни виконували багато інших повинностей. Особливо важкою була підводна: возити до портових міст поміщицький хліб, вино і вовну. Зазнаючи жорстокої експлуатації, трудящі краю дедалі активніше починають виступати проти своїх гнобителів.
Глибокі соціальні суперечності викликали загострення класової боротьби. Одне
3 перших заворушень кріпаків у Криму відбулося в жовтні 1827 року в селі Сабли (тепер Партизанське) Сімферопольського повіту, що належало графу Завадовському. Тривалий характер (1834-1837 рр.) мали заворушення селян у селі Джемрек (Кизилівка). 1841 року в селі Іванівці Феодосійського повіту відмовилися виконувати панщину селяни поміщиків Толмачової та Калмарі.
1830 року відбулося повстання в Севастополі. Виступили матроси, робітники і мешканці Ахтіарської та Корабельної слобідок. Протягом кількох днів місто перебувало в їх руках. Після придушення повстання перед військовим судом стало понад півтори тисячі чоловік. Причиною цього виступу, як і холерних бунтів 1830-
1831 рр. у Тамбові, Петербурзі, була ненависть народу до кріпосницького ладу. Боротьба трудящих Криму проти експлуатації і гноблення вливалася в загальне русло антикріпосницького руху, що наростав у країні.
Приєднання до Росії відіграло позитивну роль і в розвитку культури Криму, прилучило відсталий край до передової російської культури. Під час татаро-турецького панування тут не було світських шкіл, письменність вважалася виключним привілеєм осіб духовного стану. Після 1783 року в кримських містах виникли т. зв. народні школи. Перший середній навчальний заклад - Сімферопольська чоловіча гімназія - відкрився в 1812 році, в якому навчалися діти заможних. У Криму стали розповсюджуватися також російські журнали і газети. 3 1838 року в Сімферополі почала видаватися газета «Таврические губернские ведомости». На початку XIX ст. в містах Криму виникли перші історичні музеї - Феодосійський (1811 р.) та Керченський (1825 р.). У Сімферополі в двадцятих роках XIX ст. засновано перший у краї театр.
Велике місце посів Крим у творчості російських дослідників кінця XVIII - початку XIX ст. Авторами перших російських книг про Крим були В. В. Ізмайлов, М. Бропевський, В. Ф. Зуєв, К. І. Габліц, П. С. Паллас, П. І. Сумароков, І. М. Муравйов-Апостол, П. І. Кеппен та інші.
Одним з перших російських поетів, що виявив глибокий інтерес до історичної долі Криму, був В. В. Капніст, автор доповідної записки міністру народної освіти про необхідність збереження пам'яток Криму. Вивчення цих пам'яток розпочалося в перші роки XIX ст. Прикрасою столичних музеїв стали цінні знахідки на місцях існування стародавніх Херсонеса, Пантікапея, Неаполя Скіфського. В серпні- вересні 1820 року проїздом до Кишинева