Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Керч) - центр Боспорського царства. Воно утворилося близько 480 р. до н. е., після того як грецькі рабовласницькі міста-колонії - Мірмекій, Тірітака, Німфей, Порфмій, Парфеній, Кітей, Кіммерік, Фанагорія, створені переважно у VI-V ст. до н. е. на Керченському і Таманському півостровах, об'єдналися навколо Пантікапея. Під контролем цього царства перебувала одна з головних торговельних магістралей античного світу - Керченська протока. Багато міст Боспорського царства були портами і центрами торгівлі. У них широко розвивалися ремесла - метало- та каменеобробні, керамічні, ткацькі й особливо ювелірні. Але основу господарського життя Боспорського царства становило землеробство. Боспор був головним постачальником хліба та інших сільськогосподарських продуктів для грецьких міст Балканського півострова і Малої Азії. Політична влада в грецьких державах належала виключно рабовласникам. Дуже гострою була класова боротьба між рабовласниками й рабами.
У 107 р. до н. е. в Боспорській державі під керівництвом Савмака спалахнуло велике повстання рабів та експлуатованих міських низів, переважно скіфів, що тривало майже рік. Воно було придушене армією і флотом понтійськего царя Мітрідата VI Євпатора, під протекторат якого віддав себе і свою державу боспорський цар Перісад V.
Одним найважливіших районів античної цивілізації в Криму був також Херсонес - демократична рабовласницька республіка, заснована в V ст. до н. е. в південно-західній частині Кримського півострова. У IV-III ст. до н. е. до Херсонеської хори (підпорядкованої Херсонесу землеробської території) входило все західне узбережжя Криму, в т. ч. портові міста Керкінітіда (сучасна Євпаторія) та Прекрасна Гавань (Чорноморське), також Гераклейський півострів. Основними господарськими заняттями херсонесців були виноградарство і виноробство, рибальство, а також посередницька торгівля хлібом, що надходив сюди із степової частини Криму й експортувався до Греції.
Вищий орган влади в державі - народні збори - складалися з членів рабовласницької общини - громадян Херсонеса. Повноправними громадянами міста-колонії були рабовласники-чоловіки, його уродженці. Жителі інших міст одержували ці права в особливих випадках - за визначні заслуги і лише за рішенням народних зборів. Державний і суспільний лад Херсонеса яскраво характеризує громадянська присяга херсонесців - найцінніша антична епіграфічна пам'ятка початку III ст. до н. е.
У II ст. до н. е. запеклу боротьбу з Херсонееькою республікою за портові міста вело Скіфське царство. Скіфський цар Скілур оволодів західним узбережжям і Керкінітідою та Прекрасною Гаванню. Проте херсонесці за допомогою армії понтійського царя Мітрідата V Євпатора, якою командував полководець Діофант, повернули втрачені землі. Зазнав невдачі у війні з Херсонесом, незважаючи на допомогу сарматського царя, і син Скілура - Палак. Відбивши другий напад скіфів, Діофант оволодів їхньою фортецею Хабеєм, а також столицею Скіфії Неаполем. Але ослаблений війнами зі скіфами Херсонес у І ст. до н. е. потрапляє в залежність від Боспорського царства. Понад чверть століття Мітрідат вів виснажливі для Криму війни з Римською імперією. Після його поразки 63 року до н. е. в Криму поступово поширюється влада Риму. За допомогою Римської імперії рабовласницькі держави Херсонес та Боспорське царство в II ст. н. е. відбили новий наступ скіфських царів. Боспорські царі Аспург, Котіс II, Савромат II навіть розширили свої володіння, підкоривши Скіфську державу. Проте загальна криза рабовласницької системи, яка загострилася в III ст., призвела до того, що Боспорське царство не змогло протистояти руйнівному натиску кочових племен, які наступали з північного сходу, і наприкінці IV ст. під ударами гуннів припинило існування.
Античні держави Північного Причорномор'я відіграли в історії півдня нашої країни та історії Криму прогресивну роль. Створена в цих державах висока культура справила помітний вплив на розвиток культури місцевих племен у наступний період.
У V-VIII. ст. на території півострова зароджуються феодальні відносини, які, розвиваючись, у IX-X ст. призводять до утворення феодальних князівств. Збереглися руїни середньовічних поселень, фортець, монастирів у південно-західному Криму – Ескі-Кермен, Киз-Кермен, Чуфут-Кале, Качі-Кальон та ін. Деякі
з них називають печерними містами, оскільки тут уціліло багато споруд, висічених у скелях. Історія цих поселень простежується з VI ст. Жили в них нащадки скіфів і таврів (дуже сарматизовані, що змішалися з греками).
У 80-ті роки VII ст. на східний Крим поширилося панування Хозарського каганату, який протягом усього VIII ст. вів боротьбу за Крим з Візантією. На початку IX ст. він змушений був відмовитися від більшості кримських
Кримська область
Сторінка 3 з 52
Протягом кількох століть історія Скіфської держави була тісно пов'язана з історією античних міст-колоній, що виникли на північних берегах Чорного моря в VII-V ст. до н. ери. Найвідомішим серед них був Пантікапей (нині У 107 р. до н. е. в Боспорській державі під керівництвом Савмака спалахнуло велике повстання рабів та експлуатованих міських низів, переважно скіфів, що тривало майже рік. Воно було придушене армією і флотом понтійськего царя Мітрідата VI Євпатора, під протекторат якого віддав себе і свою державу боспорський цар Перісад V.
Одним найважливіших районів античної цивілізації в Криму був також Херсонес - демократична рабовласницька республіка, заснована в V ст. до н. е. в південно-західній частині Кримського півострова. У IV-III ст. до н. е. до Херсонеської хори (підпорядкованої Херсонесу землеробської території) входило все західне узбережжя Криму, в т. ч. портові міста Керкінітіда (сучасна Євпаторія) та Прекрасна Гавань (Чорноморське), також Гераклейський півострів. Основними господарськими заняттями херсонесців були виноградарство і виноробство, рибальство, а також посередницька торгівля хлібом, що надходив сюди із степової частини Криму й експортувався до Греції.
Вищий орган влади в державі - народні збори - складалися з членів рабовласницької общини - громадян Херсонеса. Повноправними громадянами міста-колонії були рабовласники-чоловіки, його уродженці. Жителі інших міст одержували ці права в особливих випадках - за визначні заслуги і лише за рішенням народних зборів. Державний і суспільний лад Херсонеса яскраво характеризує громадянська присяга херсонесців - найцінніша антична епіграфічна пам'ятка початку III ст. до н. е.
У II ст. до н. е. запеклу боротьбу з Херсонееькою республікою за портові міста вело Скіфське царство. Скіфський цар Скілур оволодів західним узбережжям і Керкінітідою та Прекрасною Гаванню. Проте херсонесці за допомогою армії понтійського царя Мітрідата V Євпатора, якою командував полководець Діофант, повернули втрачені землі. Зазнав невдачі у війні з Херсонесом, незважаючи на допомогу сарматського царя, і син Скілура - Палак. Відбивши другий напад скіфів, Діофант оволодів їхньою фортецею Хабеєм, а також столицею Скіфії Неаполем. Але ослаблений війнами зі скіфами Херсонес у І ст. до н. е. потрапляє в залежність від Боспорського царства. Понад чверть століття Мітрідат вів виснажливі для Криму війни з Римською імперією. Після його поразки 63 року до н. е. в Криму поступово поширюється влада Риму. За допомогою Римської імперії рабовласницькі держави Херсонес та Боспорське царство в II ст. н. е. відбили новий наступ скіфських царів. Боспорські царі Аспург, Котіс II, Савромат II навіть розширили свої володіння, підкоривши Скіфську державу. Проте загальна криза рабовласницької системи, яка загострилася в III ст., призвела до того, що Боспорське царство не змогло протистояти руйнівному натиску кочових племен, які наступали з північного сходу, і наприкінці IV ст. під ударами гуннів припинило існування.
Античні держави Північного Причорномор'я відіграли в історії півдня нашої країни та історії Криму прогресивну роль. Створена в цих державах висока культура справила помітний вплив на розвиток культури місцевих племен у наступний період.
У V-VIII. ст. на території півострова зароджуються феодальні відносини, які, розвиваючись, у IX-X ст. призводять до утворення феодальних князівств. Збереглися руїни середньовічних поселень, фортець, монастирів у південно-західному Криму – Ескі-Кермен, Киз-Кермен, Чуфут-Кале, Качі-Кальон та ін. Деякі
з них називають печерними містами, оскільки тут уціліло багато споруд, висічених у скелях. Історія цих поселень простежується з VI ст. Жили в них нащадки скіфів і таврів (дуже сарматизовані, що змішалися з греками).
У 80-ті роки VII ст. на східний Крим поширилося панування Хозарського каганату, який протягом усього VIII ст. вів боротьбу за Крим з Візантією. На початку IX ст. він змушений був відмовитися від більшості кримських