Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У другій чверті XVIII ст., в ході війни проти Туреччини (1735-1739 рр.), російські війська двічі - в 1736 і 1737 роках - досягали Криму.
Чимало значних перемог над Туреччиною було здобуто в російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. Під час кампанії 1771 року російські війська повністю зайняли Кримський півострів. Протягом короткого часу вони оволоділи Гезлевом (Євпаторія), Ак-Мечеттю, Карасубазаром (Білогірськ), Кафою (Феодосія). Із завданнями зміцнення оборони, відвернення турецько-татарської агресії тісно перепліталися економічні інтереси Російської держави. Вихід до Чорного моря створював їй умови для встановлення безпосередніх торговельних зв'язків з Південною Європою, ліквідації англійської торговельної монополії.
За Кючук-Кайнарджійським договором 1774 року Росія дістала вихід до Чорного моря; давні слов'янські землі були звільнені. Кримське ханство оголошувалося незалежним від Туреччини, а 8 квітня 1783 року його територія стала складовою частиною Російської держави. Таким чином, було ліквідовано одне з головних вогнищ агресії проти російського і українського народів. Але Туреччина, намагаючись знову загарбати Крим, у 1787 році розпочала воєнні дії. Проте, зазнавши і цього разу поразки, вона за Ясським миром (1791 р.) визнала приєднання Криму до Росії.
1784 року створено Таврійську область, до складу якої увійшли Кримський півострів, Тамань і землі на північ від Перекопу до Катеринославського намісництва. Через 12 років її територія увійшла до Новоросійської губернії. 1802 року створено Таврійську губернію, що включала 8 повітів - три материкові (Бердянський, Дніпровський, Мелітопольський) і 5 кримських (Перекопський, Євпаторійський, Сімферопольський, Феодосійський з Керч-Єнікальським градоначальством і Ялтинський з Севастопольським градоначальством).
Приєднання Криму до Росії мало велике історичне значення. Півострів перетворювався на важливий опорний пункт Російської держави на Чорному морі, що забезпечувало Росії надійне використання південних морських шляхів і зміцнення позицій на Кавказі. Усунення загрози турецько-татарських нападів на Україну і південь Росії значно прискорило зростання продуктивних сил на півдні країни. Стало швидко заселятися Північне Причорномор'я. Розпочалося будівництво таких міст, як Херсон, Миколаїв, Катеринослав, Одеса та ін. Через південні порти розвивалися зовнішньоторговельні зв'язки Росії з іншими країнами.
Включення до складу Росії відіграло прогресивну роль у соціально-економічному й культурному розвитку Криму. Зникли рабовласництво і работоргівля, почали розвиватися нові форми господарства.
За приблизними даними, в Кримському ханстві в 70-х роках XVIII ст. мешкало 300-400 тис. чоловік. Під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. кількість населення різко скоротилася в зв'язку з воєнними діями і епідемією чуми. Ще до приєднання Криму до Росії багато жителів стало переселятися з півострова. Зокрема, 1778 року з Криму до Росії переселено З0 тис. християн, переважно греків та вірменів.
Наприкінці XVIII ст. почалося заселення краю вихідцями з центральних районів Росії. У 1787 році всім генерал-губернаторам було дано розпорядження дозволяти економічним та іншим державним селянам з т. зв. малоземельних губерній переселятися до Новоросійського краю. Першими російськими переселенцями стали відставні солдати, які наприкінці XVIII ст. заснували в Криму ряд російських сіл - Петрівку, Зую, Мазанку, Ізюмівку та інші. 1796 року в Криму налічувався 82 151 житель чоловічої статі.
Царський уряд, щедро роздаючи землі російським поміщикам та урядовцям, зобов'язував їх заселяти ці землі кріпаками з центральних та українських губерній. З часом поміщикам дозволили приписувати собі збіглих селян. Таким чином було покріпачено багато селян-утікачів.
Запрошувалися до Криму й іноземні поселенці. При цьому їм надавалися різні привілеї: звільнення від різних податків і повинноетей на 8-10 років, позичка на переїзд, великі ділянки землі (до 50 десятин на сім'ю) тощо.
Першими переселенцями-колоністами в Криму на початку XIX ст. стали болгари й німці. 1841 року в Сімферопольському та Феодосійському повітах налічувалося 10 колоній іноземців, де проживало 3969 чоловік.
Після приєднання до Росії на півострові будуються нові міста: на місці колишнього села Ахтіар - Севастополь, база Чорноморського флоту, військовий форпост Росії на півдні; поруч з невеликим селом Ак-Мечеть - Сімферополь - адміністративний центр Таврійської губернії. Швидко розвивається економіка старих міст - Керчі, Євпаторії, Феодосії та інших.
Внаслідок роздачі дворянам величезних земельних угідь, що раніше належали султану, ханам, беям і мурзам, які втекли до Туреччини, в Криму з'явилося велике поміщицьке землеволодіння. На 1802 рік поміщикам було
Кримська область
Сторінка 7 з 52
його похід у 1689 році. Цього разу ханству було завдано поразки, російська армія досягла Перекопу. Незважаючи на свою незавершеність, ці походи поклали початок наступу Росії на турецько-татарських агресорів. Чимало значних перемог над Туреччиною було здобуто в російсько-турецькій війні 1768-1774 рр. Під час кампанії 1771 року російські війська повністю зайняли Кримський півострів. Протягом короткого часу вони оволоділи Гезлевом (Євпаторія), Ак-Мечеттю, Карасубазаром (Білогірськ), Кафою (Феодосія). Із завданнями зміцнення оборони, відвернення турецько-татарської агресії тісно перепліталися економічні інтереси Російської держави. Вихід до Чорного моря створював їй умови для встановлення безпосередніх торговельних зв'язків з Південною Європою, ліквідації англійської торговельної монополії.
За Кючук-Кайнарджійським договором 1774 року Росія дістала вихід до Чорного моря; давні слов'янські землі були звільнені. Кримське ханство оголошувалося незалежним від Туреччини, а 8 квітня 1783 року його територія стала складовою частиною Російської держави. Таким чином, було ліквідовано одне з головних вогнищ агресії проти російського і українського народів. Але Туреччина, намагаючись знову загарбати Крим, у 1787 році розпочала воєнні дії. Проте, зазнавши і цього разу поразки, вона за Ясським миром (1791 р.) визнала приєднання Криму до Росії.
1784 року створено Таврійську область, до складу якої увійшли Кримський півострів, Тамань і землі на північ від Перекопу до Катеринославського намісництва. Через 12 років її територія увійшла до Новоросійської губернії. 1802 року створено Таврійську губернію, що включала 8 повітів - три материкові (Бердянський, Дніпровський, Мелітопольський) і 5 кримських (Перекопський, Євпаторійський, Сімферопольський, Феодосійський з Керч-Єнікальським градоначальством і Ялтинський з Севастопольським градоначальством).
Приєднання Криму до Росії мало велике історичне значення. Півострів перетворювався на важливий опорний пункт Російської держави на Чорному морі, що забезпечувало Росії надійне використання південних морських шляхів і зміцнення позицій на Кавказі. Усунення загрози турецько-татарських нападів на Україну і південь Росії значно прискорило зростання продуктивних сил на півдні країни. Стало швидко заселятися Північне Причорномор'я. Розпочалося будівництво таких міст, як Херсон, Миколаїв, Катеринослав, Одеса та ін. Через південні порти розвивалися зовнішньоторговельні зв'язки Росії з іншими країнами.
Включення до складу Росії відіграло прогресивну роль у соціально-економічному й культурному розвитку Криму. Зникли рабовласництво і работоргівля, почали розвиватися нові форми господарства.
За приблизними даними, в Кримському ханстві в 70-х роках XVIII ст. мешкало 300-400 тис. чоловік. Під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр. кількість населення різко скоротилася в зв'язку з воєнними діями і епідемією чуми. Ще до приєднання Криму до Росії багато жителів стало переселятися з півострова. Зокрема, 1778 року з Криму до Росії переселено З0 тис. християн, переважно греків та вірменів.
Наприкінці XVIII ст. почалося заселення краю вихідцями з центральних районів Росії. У 1787 році всім генерал-губернаторам було дано розпорядження дозволяти економічним та іншим державним селянам з т. зв. малоземельних губерній переселятися до Новоросійського краю. Першими російськими переселенцями стали відставні солдати, які наприкінці XVIII ст. заснували в Криму ряд російських сіл - Петрівку, Зую, Мазанку, Ізюмівку та інші. 1796 року в Криму налічувався 82 151 житель чоловічої статі.
Царський уряд, щедро роздаючи землі російським поміщикам та урядовцям, зобов'язував їх заселяти ці землі кріпаками з центральних та українських губерній. З часом поміщикам дозволили приписувати собі збіглих селян. Таким чином було покріпачено багато селян-утікачів.
Запрошувалися до Криму й іноземні поселенці. При цьому їм надавалися різні привілеї: звільнення від різних податків і повинноетей на 8-10 років, позичка на переїзд, великі ділянки землі (до 50 десятин на сім'ю) тощо.
Першими переселенцями-колоністами в Криму на початку XIX ст. стали болгари й німці. 1841 року в Сімферопольському та Феодосійському повітах налічувалося 10 колоній іноземців, де проживало 3969 чоловік.
Після приєднання до Росії на півострові будуються нові міста: на місці колишнього села Ахтіар - Севастополь, база Чорноморського флоту, військовий форпост Росії на півдні; поруч з невеликим селом Ак-Мечеть - Сімферополь - адміністративний центр Таврійської губернії. Швидко розвивається економіка старих міст - Керчі, Євпаторії, Феодосії та інших.
Внаслідок роздачі дворянам величезних земельних угідь, що раніше належали султану, ханам, беям і мурзам, які втекли до Туреччини, в Криму з'явилося велике поміщицьке землеволодіння. На 1802 рік поміщикам було