Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
приміщення «Штабу кримських військ». А 13 січня у відозві «До всіх трудящих міста Сімферополя і Таврійської губернії» Сімферопольський військово-революційний комітет оголосив про перемогу Радянської
влади в губернському центрі. Владу взяв у свої руки військово-революційний комітет. У ніч з 13 на 14 січня до міста вступили загони революційних матросів та робітників Севастополя, які допомогли закріпити перемогу.
16 січня 1918 року в Сімферополі відбулося засідання Ради робітничих і солдатських депутатів, у новому складі якої переважали більшовики та співчуваючі їм. Головою Ради став Ж. А. Міллер, його товаришем (заступником) - Я. Ю. Тарвацький. Спеціальною резолюцією Рада вищою владою в усій країні визнавала Раду Народних Комісарів. Було обрано новий склад військово-революційиого комітету на чолі з Ж. А. Міллером. Ревком призначив комісарів пошти й телеграфу, продовольства, банків, торгівлі й промисловості, санітарного відділу, охорони міста тощо. Організаційну комісію Сімферопольської Ради у ті дні очолював представник ВЦВК та Петроградської Ради О. Г. Васильєв, військовим комендантом міста був П. В. Мурзак, учасник повстання на броненосці «Потемкин».
Спільно з Сімферопольським партійним комітетом (голова - В. О. Шаталов). Рада та ревком одразу ж узялися за здійснення декретів Ради Народних Комісарів. Розгорнули роботу народна міліція, революційний трибунал, комісія для боротьби з контрреволюцією та мародерством. Націоналізувалися підприємства та капітали Бельгійського акціонерного товариства, банків, транспорту. Налагоджувалося постачання трудящих продовольством, одягом, взуттям. Квартирна комісія Сімферопольської Ради та ревком реквізували будинки буржуазії. У зв'язку з відокремленням церкви від держави було припинено видачу коштів на утримання церков та каплиць, а з березня - священнослужителів. Комісаріат праці Сімферопольської Ради робітничих і солдатських депутатів вживав заходів до ліквідації безробіття. У першому радянському театрі ставилися спектаклі для трудящих. За рішенням ревкому раз на тиждень господарем театральної сцени ставав робітничий аматорський колектив при заводі Анатра. Театральна комісія при заводському комітеті підкреслювала, що це необхідно «для піднесення культурного рівня і чисто пролетарської самосвідомості наших товаришів-робітників». Роботу серед молоді розгорнули члени Спілки соціалістичної молоді, правління якої обрано 14 лютого 1918 року.
З З0 січня у Сімферополі працював Таврійський Центральний Виконавчий Комітет Рад, а згодом Раднарком Радянської Соціалістичної Республіки Тавріди, які подавали міським організаціям всебічну допомогу у налагодженні економіки їв культури. Працювати доводилося у складній військово-політичній обстановці. печері 17 лютого під час засідання Сімферопольської Ради контрреволюціонери-терористи кинули бомбу на стіл президії. Вибух було попереджено тільки завдяки відвазі члена президії М. М. Чистякова, який вирвав з бомби палаючий гніт. Від рук анархо-бандитів загинули командуючий військами Сімферопольського гарнізону, член ЦПК Республіки Тавріди Хацько та продкомісар Н. Р. Глазов. Для захисту завоювань революції створювалися робітничі дружини. Сімферопольська Рада
ухвалила позбавити представництва політичні партії, які не визнавали РНК РРФСР - меншовиків, бундівців й інших.
У березні-квітні для боротьби з австро-німецькими військами, що наступали у північній Таврії, розгорнулося формування революційних загонів. До них вступали залізничники, робітники заводу Анатра, радянські та партійні працівники. Але нечисленні червоногвардійські частини не змогли стримати натиск озброєних до зубів окупантів: 19 квітня вони захопили Перекоп, 22 - Сімферополь. 9 травня 1918 року окупаційні власті, виявивши в трамвайному парку 20 гвинтівок, заарештували і віддали до військово-польового суду членів комітету міських трамвайників. Незабаром було заарештовано 50 робітників заводу Анатра та групу робітників електростанції. В'язниця переповнилася трудящими.
У наказах німецького командування населення міста називалося «туземними жителями», які підлягали страті «в разі будь-якого діяння проти німецьких військ». Такі накази супроводжувалися розстрілами сімферопольців. Окупанти вивезли до Німеччини всі наявні запаси хліба, а також обладнання аеропланоекладального заводу. Була відновлена міська дума, яка складалася з кадетів, есерів, меншовиків, що вірою й правдою служили німецьким окупантам, а також маріонетковому уряду генерала Сулькевича.
Сімферополь
Сторінка 9 з 30
Як тільки стало відомо про цю перемогу під Севастополем, Сімферопольський військово-революційний комітет ухвалив негайно розпочати збройне повстання. Увечері 12 січня червоногвардійський загін повів наступ від аеропланоскладального заводу до центру міста і на вокзал. Наступного дня тривали бої на вулицях. Червоногвардійці захопили влади в губернському центрі. Владу взяв у свої руки військово-революційний комітет. У ніч з 13 на 14 січня до міста вступили загони революційних матросів та робітників Севастополя, які допомогли закріпити перемогу.
16 січня 1918 року в Сімферополі відбулося засідання Ради робітничих і солдатських депутатів, у новому складі якої переважали більшовики та співчуваючі їм. Головою Ради став Ж. А. Міллер, його товаришем (заступником) - Я. Ю. Тарвацький. Спеціальною резолюцією Рада вищою владою в усій країні визнавала Раду Народних Комісарів. Було обрано новий склад військово-революційиого комітету на чолі з Ж. А. Міллером. Ревком призначив комісарів пошти й телеграфу, продовольства, банків, торгівлі й промисловості, санітарного відділу, охорони міста тощо. Організаційну комісію Сімферопольської Ради у ті дні очолював представник ВЦВК та Петроградської Ради О. Г. Васильєв, військовим комендантом міста був П. В. Мурзак, учасник повстання на броненосці «Потемкин».
Спільно з Сімферопольським партійним комітетом (голова - В. О. Шаталов). Рада та ревком одразу ж узялися за здійснення декретів Ради Народних Комісарів. Розгорнули роботу народна міліція, революційний трибунал, комісія для боротьби з контрреволюцією та мародерством. Націоналізувалися підприємства та капітали Бельгійського акціонерного товариства, банків, транспорту. Налагоджувалося постачання трудящих продовольством, одягом, взуттям. Квартирна комісія Сімферопольської Ради та ревком реквізували будинки буржуазії. У зв'язку з відокремленням церкви від держави було припинено видачу коштів на утримання церков та каплиць, а з березня - священнослужителів. Комісаріат праці Сімферопольської Ради робітничих і солдатських депутатів вживав заходів до ліквідації безробіття. У першому радянському театрі ставилися спектаклі для трудящих. За рішенням ревкому раз на тиждень господарем театральної сцени ставав робітничий аматорський колектив при заводі Анатра. Театральна комісія при заводському комітеті підкреслювала, що це необхідно «для піднесення культурного рівня і чисто пролетарської самосвідомості наших товаришів-робітників». Роботу серед молоді розгорнули члени Спілки соціалістичної молоді, правління якої обрано 14 лютого 1918 року.
З З0 січня у Сімферополі працював Таврійський Центральний Виконавчий Комітет Рад, а згодом Раднарком Радянської Соціалістичної Республіки Тавріди, які подавали міським організаціям всебічну допомогу у налагодженні економіки їв культури. Працювати доводилося у складній військово-політичній обстановці. печері 17 лютого під час засідання Сімферопольської Ради контрреволюціонери-терористи кинули бомбу на стіл президії. Вибух було попереджено тільки завдяки відвазі члена президії М. М. Чистякова, який вирвав з бомби палаючий гніт. Від рук анархо-бандитів загинули командуючий військами Сімферопольського гарнізону, член ЦПК Республіки Тавріди Хацько та продкомісар Н. Р. Глазов. Для захисту завоювань революції створювалися робітничі дружини. Сімферопольська Рада
ухвалила позбавити представництва політичні партії, які не визнавали РНК РРФСР - меншовиків, бундівців й інших.
У березні-квітні для боротьби з австро-німецькими військами, що наступали у північній Таврії, розгорнулося формування революційних загонів. До них вступали залізничники, робітники заводу Анатра, радянські та партійні працівники. Але нечисленні червоногвардійські частини не змогли стримати натиск озброєних до зубів окупантів: 19 квітня вони захопили Перекоп, 22 - Сімферополь. 9 травня 1918 року окупаційні власті, виявивши в трамвайному парку 20 гвинтівок, заарештували і віддали до військово-польового суду членів комітету міських трамвайників. Незабаром було заарештовано 50 робітників заводу Анатра та групу робітників електростанції. В'язниця переповнилася трудящими.
У наказах німецького командування населення міста називалося «туземними жителями», які підлягали страті «в разі будь-якого діяння проти німецьких військ». Такі накази супроводжувалися розстрілами сімферопольців. Окупанти вивезли до Німеччини всі наявні запаси хліба, а також обладнання аеропланоекладального заводу. Була відновлена міська дума, яка складалася з кадетів, есерів, меншовиків, що вірою й правдою служили німецьким окупантам, а також маріонетковому уряду генерала Сулькевича.