Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У травні близько 20 профспілкових робітничих організацій Сімферополя
об'єднували майже 5 тис. чоловік. Діяло також міське Центральне бюро профспілок. Проте керівництво профспілками, як і Радою робітничих та солдатських депутатів, перебувало в руках меншовиків і есерів.
За таких умов у місті в березні-квітні утворилася більшовицька група - П. Г. Дзюбанов, Т. К. Скрипка, М. Г. Дугачов, студенти М. І. Тимофєєв, В. О. Шаталов та ін. Група встановила зв'язок з редакцією «Правды», звідки одержувала журнали й іншу літературу. Борючись за вплив на маси, більшовики організовували мітинги робітників та солдатів, брали участь у створенні профспілок і фабрично-заводських комітетів.
В травні 1917 року в Крим за завданням ЦК РСДРП(б) прибув більшовик Ж. А. Міллер (М. П. Шепте). Керуючи більшовиками Євпаторії, він зв'язався з Сімферопольською більшовицькою групою, що під його виливом почала рішучіше викривати меншовиків, які через свою газету «Прибой» вели шалену антибільшовицьку пропаганду. Активна діяльність Ж. А. Міллера та інших посланців ЦК РСДРП(б) – Н. І. Островської, Я. Ю. Тарвацького, Ю. П. Равена сприяла зміцненню рядів сімферопольських більшовиків, їх розмежуванню з меншовиками. На початку вересня в місті оформилася більшовицька партійна організація у складі 25-30 чоловік. Перша губернська партійна конференція, що відбулася 2 (15)
жовтня 1917 року в Сімферополі, обрала Ж. А. Міллера губернським організатором-пропагандистом, і він переїхав з Євпаторії до Сімферополя.
У жовтні головою міської більшовицької організації обрано М. Г. Дугачова, заступником - М. І. Тимофєєва. У будинку по вул. Троїцькій (тепер Більшовицька, 11) відкрився партійний клуб, куди часто приходили солдати, робітники аеропланоскладального заводу Анатра, залізничники, щоб обговорити питання боротьби за мир та землю, участі у виборах до Установчих зборів, накреслити заходи боротьби проти дорожнечі, спекуляції хлібом та іншими товарами першої потреби. Обраний у жовтні до складу виконкому Сімферопольської Ради робітничих і солдатських депутатів Ж. А. Міллер організував у її складі фракцію більшовик'ів. 10 жовтня міська дума змушена була задовольнити вимоги робітників і підвищити їм заробітну плату на 80-100 процентів.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції меншовицько- есерівська Рада зайняла ворожу позицію щодо обраного на II Всеросійському з'їзді Рад Радянського уряду і визнала створений кримською буржуазією антинародний крайовий уряд - Раду народних представників. Білогвардійці й татарські буржуазні націоналісти сформували в Сімферополі об'єднаний «Штаб кримських військ» - головний військовий орган контрреволюції на Кримському півострові. Антирадянську політику Ради народних представників, її співробітництво а буржуазно-націоналістичною Центральною радою повністю схвалювали сімферопольські меншовики, есери, бундівці, татарські та українські буржуазні націоналісти. У місті перебували основні сили контрреволюційного Кримського кінного (ескадронного) полку, сформованого з татарських буржуазних націоналістів.
За цих складних умов міський партійний комітет, виконуючи рішення другої губернської конференції більшовиків, що відбулася в Сімферополі 23-24 листопада 1917 року, розгорнув підготовку до збройного повстання. Активну участь у ній брали голова губернського комітету РСДРП(б) Я. Ю. Тарвацький, а також прибулий до міста посланець ЦК партії С. П. Новосельський, якому Сімферопольський комітет РСДРП(б) доручив вести пропаганду та агітацію серед робітників аеропланоскладального заводу, де формувався й озброювався червоногвардійський загін.
Всі кращі сили трудящих Сімферополя згуртовувалися навколо більшовицької організації - залізничники, солдати 32-го запасного піхотного полку, учбової команди 33-го та групи солдатів 34-го запасного полку. Після створення 16 грудня більшовицького ревкому в Севастополі, склалися сприятливі умови для встановлення Радянської влади і в Сімферополі. 20 грудня секретар Таврійського губерського комітету РСДРП(б) Є. Новосельська писала секретареві ЦК РСДРП (б) О. Д. Стасовій: «У Сімферополі чекаємо з дня на день нашої перемоги».
Більшовики вийшли зі складу Сімферопольської Ради, що займала угодовську позицію і підтримувала буржуазію.
Наприкінці грудня робітники аеропланоскладального заводу та залізничники обрали на загальних зборах військово-революційний комітет на чолі з Ж. А. Міллером. Комітет розробив план збройного повстання.
На початку січня 1918 року обстановка в Сімферополі стала вкрай напруженою. «Штаб кримських військ» 11 січня організував похід на революційний Севастополь. Спішно мобілізовані загони севастопольських матросів та робітників у районі Комишловського мосту на річці Бельбеку відбили атаку білогвардійців та ескадронців і примусили їх відступити.
Сімферополь
Сторінка 8 з 30
депутатів. Та платформа її залишалася оборонською. У своєму маніфесті від 13 березня Рада висловила цілковиту підтримку Тимчасовому урядові.У травні близько 20 профспілкових робітничих організацій Сімферополя
За таких умов у місті в березні-квітні утворилася більшовицька група - П. Г. Дзюбанов, Т. К. Скрипка, М. Г. Дугачов, студенти М. І. Тимофєєв, В. О. Шаталов та ін. Група встановила зв'язок з редакцією «Правды», звідки одержувала журнали й іншу літературу. Борючись за вплив на маси, більшовики організовували мітинги робітників та солдатів, брали участь у створенні профспілок і фабрично-заводських комітетів.
В травні 1917 року в Крим за завданням ЦК РСДРП(б) прибув більшовик Ж. А. Міллер (М. П. Шепте). Керуючи більшовиками Євпаторії, він зв'язався з Сімферопольською більшовицькою групою, що під його виливом почала рішучіше викривати меншовиків, які через свою газету «Прибой» вели шалену антибільшовицьку пропаганду. Активна діяльність Ж. А. Міллера та інших посланців ЦК РСДРП(б) – Н. І. Островської, Я. Ю. Тарвацького, Ю. П. Равена сприяла зміцненню рядів сімферопольських більшовиків, їх розмежуванню з меншовиками. На початку вересня в місті оформилася більшовицька партійна організація у складі 25-30 чоловік. Перша губернська партійна конференція, що відбулася 2 (15)
жовтня 1917 року в Сімферополі, обрала Ж. А. Міллера губернським організатором-пропагандистом, і він переїхав з Євпаторії до Сімферополя.
У жовтні головою міської більшовицької організації обрано М. Г. Дугачова, заступником - М. І. Тимофєєва. У будинку по вул. Троїцькій (тепер Більшовицька, 11) відкрився партійний клуб, куди часто приходили солдати, робітники аеропланоскладального заводу Анатра, залізничники, щоб обговорити питання боротьби за мир та землю, участі у виборах до Установчих зборів, накреслити заходи боротьби проти дорожнечі, спекуляції хлібом та іншими товарами першої потреби. Обраний у жовтні до складу виконкому Сімферопольської Ради робітничих і солдатських депутатів Ж. А. Міллер організував у її складі фракцію більшовик'ів. 10 жовтня міська дума змушена була задовольнити вимоги робітників і підвищити їм заробітну плату на 80-100 процентів.
Після перемоги Великої Жовтневої соціалістичної революції меншовицько- есерівська Рада зайняла ворожу позицію щодо обраного на II Всеросійському з'їзді Рад Радянського уряду і визнала створений кримською буржуазією антинародний крайовий уряд - Раду народних представників. Білогвардійці й татарські буржуазні націоналісти сформували в Сімферополі об'єднаний «Штаб кримських військ» - головний військовий орган контрреволюції на Кримському півострові. Антирадянську політику Ради народних представників, її співробітництво а буржуазно-націоналістичною Центральною радою повністю схвалювали сімферопольські меншовики, есери, бундівці, татарські та українські буржуазні націоналісти. У місті перебували основні сили контрреволюційного Кримського кінного (ескадронного) полку, сформованого з татарських буржуазних націоналістів.
За цих складних умов міський партійний комітет, виконуючи рішення другої губернської конференції більшовиків, що відбулася в Сімферополі 23-24 листопада 1917 року, розгорнув підготовку до збройного повстання. Активну участь у ній брали голова губернського комітету РСДРП(б) Я. Ю. Тарвацький, а також прибулий до міста посланець ЦК партії С. П. Новосельський, якому Сімферопольський комітет РСДРП(б) доручив вести пропаганду та агітацію серед робітників аеропланоскладального заводу, де формувався й озброювався червоногвардійський загін.
Всі кращі сили трудящих Сімферополя згуртовувалися навколо більшовицької організації - залізничники, солдати 32-го запасного піхотного полку, учбової команди 33-го та групи солдатів 34-го запасного полку. Після створення 16 грудня більшовицького ревкому в Севастополі, склалися сприятливі умови для встановлення Радянської влади і в Сімферополі. 20 грудня секретар Таврійського губерського комітету РСДРП(б) Є. Новосельська писала секретареві ЦК РСДРП (б) О. Д. Стасовій: «У Сімферополі чекаємо з дня на день нашої перемоги».
Більшовики вийшли зі складу Сімферопольської Ради, що займала угодовську позицію і підтримувала буржуазію.
Наприкінці грудня робітники аеропланоскладального заводу та залізничники обрали на загальних зборах військово-революційний комітет на чолі з Ж. А. Міллером. Комітет розробив план збройного повстання.
На початку січня 1918 року обстановка в Сімферополі стала вкрай напруженою. «Штаб кримських військ» 11 січня організував похід на революційний Севастополь. Спішно мобілізовані загони севастопольських матросів та робітників у районі Комишловського мосту на річці Бельбеку відбили атаку білогвардійців та ескадронців і примусили їх відступити.