Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ювілейного Почесного знака ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС удостоєно районне об'єднання «Сільгосптехніки».
Провідне підприємство міста - Сакський хімічний завод- виробляє 42 види продукції, які надходять до З0 держав світу.
Крім заводу, в місті ще є 18 підприємств та 8 великих будівельних організацій. Створена на хімічному заводі науково-дослідна лабораторія перетворилася на велику установу - наукову частину «Йодобром», де працює близько 200 наукових співробітників, у т. ч. 11 кандидатів наук. Керує лабораторією кавалер ордена Леніна В. І. Кузнєцов.
50-70-і роки - час бурхливого розвитку Сакського курорту. З 1952 по 1965 рік пропускна спроможність його збільшилась з 10 до 40 тис. чоловік. За роки восьмої п'ятирічки на курорті здійснено реконструкцію ванного корпусу та грязелікарні, а також зроблено капітальний ремонт головного корпусу санаторію ім. Леніна. Але найбільшу увагу в ці роки було звернуто на освоєння курортної «ціліни» на узбережжі Чорного моря. У приморській зоні міста побудовано 8 пансіонатів, баз відпочинку та піонерських таборів на 2755 місць.
Нині на Сакському курорті діє цілий рік санаторій ім. Леніна на 985 міст., санаторій Міністерства оборони на 600 місць, спецлікарня обласного відділу охорони здоров'я на 75 ліжок, профілакторій хімзаводу на 60 місць, піонерські табори районного відділу народної освіти на 320 місць і хімічного заводу на 120 місць, пансіонат «Прибережний» Міністерства шляхів сполучення тощо.
За останні десять років лише в санаторіях ім. Леніна та Міністерства оборони лікувалося й відпочивало більше курортників, ніж за 90 років існування бальнеологічного курорту до революції.
У санаторіях та бальнеолікарні постійно трудяться 82 лікарі і 200 медичних працівників із середньою освітою. На Сакському курорті працювали такі вчені нашої країни як Герої Соціалістичної Праці -академік М. Н. Бурденко і професор Є. Д. Свєт-Молдавська, професор С. К. Лєсной, О. В. Балашова, К. В. Глотова. Майже всі вони починали свій трудовий шлях у Саках рядовими лікарями.
Живуть і працюють у місті близько 200 чоловік, нагороджених орденами і медалями за доблесну працю, серед них 8 кавалерів ордена Леніна, 16 - Трудового Червоного Прапора.
Ордена Леніна удостоєні колишні апаратники хімзаводу, нині пенсіонери - М. І. Іванова, Є. П. Полтавська, слюсар П. О. Полун, учителька М. Й. Лучко та інші. Лікареві М. А. Мироненко присвоєно звання заслуженого лікаря Української РСР, Ф. Н. Зуєвій - заслуженого вчителя УРСР, В. О. Помазаненку-заслуженого агронома УРСР.
З кожним роком зростає добробуї трудівників Сак. На початку 70-х років кількість вкладників в ощадних касах становила понад З0 тис. чоловік, загальна сума вкладів перевищила 21 млн. карбованців. До 1965 року житловий фонд міста в порівнянні з 1958 роком збільшився на 40 тис. кв. метрів. За 1965-1970 рр. здало ще 32,8 тис. кв. метрів житлової площі. У середині 60-х років чотири-, п'ятиповерхові будинки витіснили низенькі саманні, які зводили колись у західній частині міста. По 72 вулицях прокладено 27 км водопроводу, 15 км електромереж, 10 км асфальтних покрить.
У центрі міста - автостанція, поштово-телеграфне відділення зв'язку, 2 гастрономи, універмаг, 22 магазини, комбінат побутового обслуговування, готель на 100 місць, ресторан, 3 кафе, 2 їдальні.
У міській мережі лікувальних закладів - поліклініка, жіноча й дитяча консультації, санітарно-епідиміологічна станція, районна лікарня. Тут працює 70 лікарів і 248 чоловік середнього й молодшого медичного персоналу.
Багато уваги приділяється в Саках розвиткові народної освіти. Відкрито 3 середні і 3 восьмирічні школи, вечірню школу робітничої молоді, музичну й дитячу спортивну школи, станцію юних натуралістів. У загальноосвітніх школах навчаються 3877 дітей і працюють 208 учителів.
З кожним роком розширюється мережа культурно-освітніх закладів. У місті є палац культури хімічного заводу із залом на 650 місць і 5 профспілкових клубів, 5 широкоекранних кінотеатрів і 4 літні кіномайдапчики. У 23 колективах художньої самодіяльності беруть участь близько 3 тис. чоловік. При палаці культури хімічного заводу створено міську студію образотворчого мистецтва.
У парку санаторію ім. Леніна 1955 року краєзнавці-любителі організували історико- краєзнавчий музей, якому в 1971 році присвоєно звання народного. Музейну кімнату історії підприємства створено і на Сакському хімічному заводі.
12 бібліотек мають книжковий фонд 80 тис. томів, діє студія радіомовлення.
Саки
Сторінка 9 з 10
Продуктивність праці становила 107,4 проц. Колектив заводу занесено до «Золотої книги» області, нагороджено дипломом обкому партії, облвиконкому та облпрофради. Провідне підприємство міста - Сакський хімічний завод- виробляє 42 види продукції, які надходять до З0 держав світу.
Крім заводу, в місті ще є 18 підприємств та 8 великих будівельних організацій. Створена на хімічному заводі науково-дослідна лабораторія перетворилася на велику установу - наукову частину «Йодобром», де працює близько 200 наукових співробітників, у т. ч. 11 кандидатів наук. Керує лабораторією кавалер ордена Леніна В. І. Кузнєцов.
50-70-і роки - час бурхливого розвитку Сакського курорту. З 1952 по 1965 рік пропускна спроможність його збільшилась з 10 до 40 тис. чоловік. За роки восьмої п'ятирічки на курорті здійснено реконструкцію ванного корпусу та грязелікарні, а також зроблено капітальний ремонт головного корпусу санаторію ім. Леніна. Але найбільшу увагу в ці роки було звернуто на освоєння курортної «ціліни» на узбережжі Чорного моря. У приморській зоні міста побудовано 8 пансіонатів, баз відпочинку та піонерських таборів на 2755 місць.
Нині на Сакському курорті діє цілий рік санаторій ім. Леніна на 985 міст., санаторій Міністерства оборони на 600 місць, спецлікарня обласного відділу охорони здоров'я на 75 ліжок, профілакторій хімзаводу на 60 місць, піонерські табори районного відділу народної освіти на 320 місць і хімічного заводу на 120 місць, пансіонат «Прибережний» Міністерства шляхів сполучення тощо.
За останні десять років лише в санаторіях ім. Леніна та Міністерства оборони лікувалося й відпочивало більше курортників, ніж за 90 років існування бальнеологічного курорту до революції.
У санаторіях та бальнеолікарні постійно трудяться 82 лікарі і 200 медичних працівників із середньою освітою. На Сакському курорті працювали такі вчені нашої країни як Герої Соціалістичної Праці -академік М. Н. Бурденко і професор Є. Д. Свєт-Молдавська, професор С. К. Лєсной, О. В. Балашова, К. В. Глотова. Майже всі вони починали свій трудовий шлях у Саках рядовими лікарями.
Живуть і працюють у місті близько 200 чоловік, нагороджених орденами і медалями за доблесну працю, серед них 8 кавалерів ордена Леніна, 16 - Трудового Червоного Прапора.
Ордена Леніна удостоєні колишні апаратники хімзаводу, нині пенсіонери - М. І. Іванова, Є. П. Полтавська, слюсар П. О. Полун, учителька М. Й. Лучко та інші. Лікареві М. А. Мироненко присвоєно звання заслуженого лікаря Української РСР, Ф. Н. Зуєвій - заслуженого вчителя УРСР, В. О. Помазаненку-заслуженого агронома УРСР.
З кожним роком зростає добробуї трудівників Сак. На початку 70-х років кількість вкладників в ощадних касах становила понад З0 тис. чоловік, загальна сума вкладів перевищила 21 млн. карбованців. До 1965 року житловий фонд міста в порівнянні з 1958 роком збільшився на 40 тис. кв. метрів. За 1965-1970 рр. здало ще 32,8 тис. кв. метрів житлової площі. У середині 60-х років чотири-, п'ятиповерхові будинки витіснили низенькі саманні, які зводили колись у західній частині міста. По 72 вулицях прокладено 27 км водопроводу, 15 км електромереж, 10 км асфальтних покрить.
У центрі міста - автостанція, поштово-телеграфне відділення зв'язку, 2 гастрономи, універмаг, 22 магазини, комбінат побутового обслуговування, готель на 100 місць, ресторан, 3 кафе, 2 їдальні.
У міській мережі лікувальних закладів - поліклініка, жіноча й дитяча консультації, санітарно-епідиміологічна станція, районна лікарня. Тут працює 70 лікарів і 248 чоловік середнього й молодшого медичного персоналу.
Багато уваги приділяється в Саках розвиткові народної освіти. Відкрито 3 середні і 3 восьмирічні школи, вечірню школу робітничої молоді, музичну й дитячу спортивну школи, станцію юних натуралістів. У загальноосвітніх школах навчаються 3877 дітей і працюють 208 учителів.
З кожним роком розширюється мережа культурно-освітніх закладів. У місті є палац культури хімічного заводу із залом на 650 місць і 5 профспілкових клубів, 5 широкоекранних кінотеатрів і 4 літні кіномайдапчики. У 23 колективах художньої самодіяльності беруть участь близько 3 тис. чоловік. При палаці культури хімічного заводу створено міську студію образотворчого мистецтва.
У парку санаторію ім. Леніна 1955 року краєзнавці-любителі організували історико- краєзнавчий музей, якому в 1971 році присвоєно звання народного. Музейну кімнату історії підприємства створено і на Сакському хімічному заводі.
12 бібліотек мають книжковий фонд 80 тис. томів, діє студія радіомовлення.