Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
сільського господарства. Сакська партійна організація об'єднувала в той час 17 партійних осередків: 10 - у селищі і 7 - у селах. При Сакській Раді діяла група сільської бідноти У складі 28 чоловік. Кращих своїх комуністів - І. Г. Дзюненка, Н. Ф. Сащенка, М. Ю. Лося колектив хімічного заводу послав у село для керівництва молодими колгоспами. Велику допомогу їм подавали члени ВЛКСМ. Навесні 1930 року комсомольці Сак направили 20 ремонтників для обслуговування тракторної
колони в Єпаторійської МТС, прибулої в зону Сакського куща. Багато членів комсомольської організації входили до загонів легкої кавалерії, які ремонтували в селах техніку, вантажили на залізничній станції насіння і фураж для колгоспів, охороняли підводи, що доставляли товари в сільські кооперативи.
Незважаючи на відчайдушний опір куркулів - вони ховали хліб і насіння, труїли худобу, вбивали активістів - артілі швидко зростали й міцніли. Цьому значною мірою сприяв колектив машинно-тракторної станції, створеної у 1932 році в Саках (перший директор - комуніст Г. М. Сенін). Через рік при МТС організували політвідділ, який розгорнув велику політичну роботу серед селян. Наслідком її стало зміцнення колективних господарств.
Уже в роки перших п'ятирічок широкого розмаху набрав рух за ударну працю. У вересні 1930 року 153 робітники хімічного заводу оголосили себе ударниками. Завдяки успішному розвитку руху за ударну працю виробничий план цього року колектив виконав на 110,5 проц., продуктивність праці підвищилась на 14 процентів.
Наприкінці 1930 року Саки перетворено в курортне селище. 1935 року воно стало центром району, до якого ввійшло 18 сільських Рад. На його території було 139 тис. га сільськогосподарських угідь, розміщувалося 2 МТС, 3 радгоспи, 57 колгоспів, проживало 24 тис. чоловік.
Рік у рік трудящі добивалися все більших успіхів у розвитку народного господарства. На Сакському хімічному заводі було реконструйовано соляний промисел і бромний цех, заново побудовано хлормагніевий цех і солемелку. У селищі діяли шевська, кравецька, слюсарна, ковальська, столярна майстерні, промкомбінат, молочний завод. До 1939 року на підприємствах державної і місцевої промисловості працювали 2357 чоловік. Широко розгорнулося соціалістичне змагання. 1939 року з 900 робітників хімічного заводу 164 стали отахановцями, а 218 - ударниками виробництва. Серед них були робітники П. Ф. Сащенко, К, 3. Жердєв, І. М. Пуляєв та інші.
1939 року Сакська МТС була представлена на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві як переможниця всесоюзного змагання. До Книги пошани виставки тоді занесено імена передових трактористів МТС І. І. Гудима, І. О. Данильченка, В. Ю. Бражника та бригадира О. Д. Константинова.
Зростав Сакський курорт. У 1932 році тут споруджено будинок санаторію (нині - одне з відділень санаторію ім. В. І. Леніна), а навколо нього посаджено парк на площі 11 га. Всього в Саках працювало 6 санаторіїв на 1250 місць. До роботи в здравниці були залучені такі вчені нашої країни, як М. Н. Дидерикс, П. А. Герцен, В. Є. Предтеченський, Г. А. Рейнберг. Вони брали діяльну участь у розробці наукових основ грязелікування. Провадилось систематичне вивчення фізичного й хімічного складу грязі й ропи Сакського озера. 1939 року курорт перейшов віл сезонного до цілорічного обслуговування населення. Почалося будівництво грязелікарні на військово-курортній станції. 1940 року в Саках лікувалося й відпочивало 8360 чоловік.
Поліпшилося медичне обслуговування місцевого населення: відкрилися лікарня на 25 ліжок, поліклініка, пологовий будинок, молочна кухня. У селищі було 6 магазинів, 3 їдальні.
Для дошкільнят відкрили 3 дитячі садки. Розширювалася мережа народної освіти. 1941 року в двох середніх школах навчалося 1353 учні. За заслуги в справі народної освіти вчителька Сакської середньої школи О. П. Хлєбникова була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
1941 року в Саках діяли 2 клуби і кінотеатр, у районній і у відомчих бібліотеках налічувалося понад 24 тис. книжок. При будинку культури хімічного заводу
працювали хоровий колектив, драматичний гурток, студія образотворчого мистецтва, лекторій для населення. Особлива увага приділялась оборонній роботі: при будинку культури і безпосередньо на заводі й курорті діяли гуртки протиповітряної і протихімічної оборони, мотоциклістів, парашутистів, ворошиловських стрільців та ін. Військової справи навчалося все населення.
З 1936 року в селищі виходила районна газета «Большевистское знамя». Радіовузол перед війною обслуговував 900 індивідуальних точок. Газети, книжки й журнали стали надбанням кожної сім'ї.
Але мирне, щасливе життя радянських людей перервав віроломний напад фашистської Німеччини на Країну Рад. Багато жителів Сак добровільно
Саки
Сторінка 6 з 10
Євпаторійський райком партії 1 січня 1930 року оголосив масовий похід трудящих за виконання рішень XV з'їзду ВКП(6) щодо колективізації колони в Єпаторійської МТС, прибулої в зону Сакського куща. Багато членів комсомольської організації входили до загонів легкої кавалерії, які ремонтували в селах техніку, вантажили на залізничній станції насіння і фураж для колгоспів, охороняли підводи, що доставляли товари в сільські кооперативи.
Незважаючи на відчайдушний опір куркулів - вони ховали хліб і насіння, труїли худобу, вбивали активістів - артілі швидко зростали й міцніли. Цьому значною мірою сприяв колектив машинно-тракторної станції, створеної у 1932 році в Саках (перший директор - комуніст Г. М. Сенін). Через рік при МТС організували політвідділ, який розгорнув велику політичну роботу серед селян. Наслідком її стало зміцнення колективних господарств.
Уже в роки перших п'ятирічок широкого розмаху набрав рух за ударну працю. У вересні 1930 року 153 робітники хімічного заводу оголосили себе ударниками. Завдяки успішному розвитку руху за ударну працю виробничий план цього року колектив виконав на 110,5 проц., продуктивність праці підвищилась на 14 процентів.
Наприкінці 1930 року Саки перетворено в курортне селище. 1935 року воно стало центром району, до якого ввійшло 18 сільських Рад. На його території було 139 тис. га сільськогосподарських угідь, розміщувалося 2 МТС, 3 радгоспи, 57 колгоспів, проживало 24 тис. чоловік.
Рік у рік трудящі добивалися все більших успіхів у розвитку народного господарства. На Сакському хімічному заводі було реконструйовано соляний промисел і бромний цех, заново побудовано хлормагніевий цех і солемелку. У селищі діяли шевська, кравецька, слюсарна, ковальська, столярна майстерні, промкомбінат, молочний завод. До 1939 року на підприємствах державної і місцевої промисловості працювали 2357 чоловік. Широко розгорнулося соціалістичне змагання. 1939 року з 900 робітників хімічного заводу 164 стали отахановцями, а 218 - ударниками виробництва. Серед них були робітники П. Ф. Сащенко, К, 3. Жердєв, І. М. Пуляєв та інші.
1939 року Сакська МТС була представлена на Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві як переможниця всесоюзного змагання. До Книги пошани виставки тоді занесено імена передових трактористів МТС І. І. Гудима, І. О. Данильченка, В. Ю. Бражника та бригадира О. Д. Константинова.
Зростав Сакський курорт. У 1932 році тут споруджено будинок санаторію (нині - одне з відділень санаторію ім. В. І. Леніна), а навколо нього посаджено парк на площі 11 га. Всього в Саках працювало 6 санаторіїв на 1250 місць. До роботи в здравниці були залучені такі вчені нашої країни, як М. Н. Дидерикс, П. А. Герцен, В. Є. Предтеченський, Г. А. Рейнберг. Вони брали діяльну участь у розробці наукових основ грязелікування. Провадилось систематичне вивчення фізичного й хімічного складу грязі й ропи Сакського озера. 1939 року курорт перейшов віл сезонного до цілорічного обслуговування населення. Почалося будівництво грязелікарні на військово-курортній станції. 1940 року в Саках лікувалося й відпочивало 8360 чоловік.
Поліпшилося медичне обслуговування місцевого населення: відкрилися лікарня на 25 ліжок, поліклініка, пологовий будинок, молочна кухня. У селищі було 6 магазинів, 3 їдальні.
Для дошкільнят відкрили 3 дитячі садки. Розширювалася мережа народної освіти. 1941 року в двох середніх школах навчалося 1353 учні. За заслуги в справі народної освіти вчителька Сакської середньої школи О. П. Хлєбникова була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора.
1941 року в Саках діяли 2 клуби і кінотеатр, у районній і у відомчих бібліотеках налічувалося понад 24 тис. книжок. При будинку культури хімічного заводу
працювали хоровий колектив, драматичний гурток, студія образотворчого мистецтва, лекторій для населення. Особлива увага приділялась оборонній роботі: при будинку культури і безпосередньо на заводі й курорті діяли гуртки протиповітряної і протихімічної оборони, мотоциклістів, парашутистів, ворошиловських стрільців та ін. Військової справи навчалося все населення.
З 1936 року в селищі виходила районна газета «Большевистское знамя». Радіовузол перед війною обслуговував 900 індивідуальних точок. Газети, книжки й журнали стали надбанням кожної сім'ї.
Але мирне, щасливе життя радянських людей перервав віроломний напад фашистської Німеччини на Країну Рад. Багато жителів Сак добровільно