Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
14 листопада 1920 року населення Сак радісно зустрічало червоноармійців 2-ї бригади Латиської стрілецької дивізії, які визволили село від врангелівців. З допомогою політвідділу цієї дивізії 10 листопада було утворено волосний ревком, головою якого став слюсар Ф. Л. Брагін. Син робітника соляного промислу, він пройшов дійсну службу на крейсері «Очаков». За участь у листопадовому повстанні 1905 року був засуджений до 6 років каторжних робіт, але втік з-під варти і довгий час переховувався. Після Лютневої революції Ф. Л. Брагін активно включився у боротьбу за встановлення Радянської влади. До складу ревкому ввійшли також робітник соляного промислу М. Ю. Лось і машиніст грязелікарні П. Я. Кузін.
29 січня 1921 року відбулися перші збори Сакського партійного осередку, в якому налічувалося 6 членів і 5 кандидатів у члени партії. На початку того ж року оформилися профспілкова організація гірників і комсомольська організація.
У серпні 1921 року ревком передав свої повноваження щойно обраній Раді робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. До складу виконкому Ради увійшли селяни-бідняки М. Т. Колдун (голова), С. П. Сидоренко (секретар) та К. Котляр (член виконкому). Спираючись на сільський актив, партійна організація, органи Радянської влади мобілізували трудящих на будівництво нового життя.
На початку 1921 року в Саках відбувався «Тиждень допомоги Донбасу». Під час проведення «Дня дитиною булл влаштовані в дитячі будинки діти-сироти, з 23 до З0 січня пройшли «Дні Червоної казарми».
Відбудова зруйнованого народного господарства здійснювалась у складних умовах. 1922 року в Саках з жителів голодувало 579 дорослих і 799 дітей. Радянський уряд подавав їм допомогу продовольством, грішми.
Восени 1922 року в партійному осередку села налічувалось 18 членів партії; комсомольська організація об'єднувала 15 чоловік. Організаторська робота комуністів, сільської Ради, ентузіазм має принесли перші успіхи в господарському будівництві. 1923 року створюється товариство спільного обробітку землі, в якому об'єдналося кілька бідняцьких господарств. Такі ж -товариства виникли і в розташованих поблизу селах - Тузли-Михайлівці, Новодмитрівці
та ін. Партійні осередки - вони діяли на соляному промислі, курорті і в селі – відрядили до кожного села комуністів для політичної роботи серед селян і подання їм практичної допомоги в сільсько-господарських роботах. Першою помічницею комуністів була комсомольська
організація.
Багато робилося для відбудови й розвитку промисловості. В січні 1924 року почали відроджувати хімічний завод - єдине в країні підприємство, яке виробляло технічний бром. До 1920 року він уже досяг повної потужності; тоді ж тут стали виготовляти хлористий магній. Відбудовано й солепромисел, який у 1926 роді, дав понад 1,7 млн. пудів солі, почав працювати цегельно-черепичний завод. Розширювався Сакський курорт, якому було передано колишню земську грязелікарню, пансіонат духовного відомства та військовий госпіталь, перетворений на військово-курортну станцію. У 1921 році грязелікарня прийняла перших хворих і до кінця ріжу обслужила 1980 чоловік. 1922 року на військово-курортній станції і в грязелікарні працювало 130 робітників і службовців. До кінця відбудовного періоду на курорті розгорнулася стаціонарна лікувальна мережа на 550 ліжок, поліклінічну допомогу одержували 275 амбулаторних хворих на день. Були створені контрольна-спостережна станція за режимом Сакського озера, сапітарно-гігієпічна та хіміко-бактеріологічна лабораторії.
Сільська Рада, партійні організації, які налічували 1926 року 49 членів і кандидатів у члени партії, проявляли постійне піклування про благоустрій села, народну освіту, охорону здоров'я. На кінець 1927 року в Саках дала струм електростанція, з'явилося освітлення на головній вулиці та в кількох житлових будинках. Значно вросла мережа комунальних квартих, кустарних, майстерень і торговельних підприємств.
У травні 1921 року відкрилася перша профспілкова їдальня, в приміщенні земської лікарні почала діяти аптека, безплатна амбулаторія. Розгорталася робота щодо ліквідації неписьменності серед населення. У 1923/24 навчальному році в чотирикласній школі села навчалося 195 дітей. Працювали клуб гірників, хата-читильня, курортна бібліотека, яка налічувала 2 тис. книжок, бібліотека-читальня при їдальні.
З кожним роком все більше жителів вступало до колективних об'єднань. Наприкінці 1929 року в Саках на базі товариства спільного обробітку землі створено сільськогосподарську артіль «Батрак», до якої ввійшло З0 селянських сімей. Потім до неї влилися члени промислової артілі «Трудгуж», які займалися раніше візництвом, а наприкінці 1931 року вступили майже всі одноосібники, що мешкали в селі.
Саки
Сторінка 5 з 10
до села діяв 1-й кінний полк повстанської армії. 29 січня 1921 року відбулися перші збори Сакського партійного осередку, в якому налічувалося 6 членів і 5 кандидатів у члени партії. На початку того ж року оформилися профспілкова організація гірників і комсомольська організація.
У серпні 1921 року ревком передав свої повноваження щойно обраній Раді робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. До складу виконкому Ради увійшли селяни-бідняки М. Т. Колдун (голова), С. П. Сидоренко (секретар) та К. Котляр (член виконкому). Спираючись на сільський актив, партійна організація, органи Радянської влади мобілізували трудящих на будівництво нового життя.
На початку 1921 року в Саках відбувався «Тиждень допомоги Донбасу». Під час проведення «Дня дитиною булл влаштовані в дитячі будинки діти-сироти, з 23 до З0 січня пройшли «Дні Червоної казарми».
Відбудова зруйнованого народного господарства здійснювалась у складних умовах. 1922 року в Саках з жителів голодувало 579 дорослих і 799 дітей. Радянський уряд подавав їм допомогу продовольством, грішми.
Восени 1922 року в партійному осередку села налічувалось 18 членів партії; комсомольська організація об'єднувала 15 чоловік. Організаторська робота комуністів, сільської Ради, ентузіазм має принесли перші успіхи в господарському будівництві. 1923 року створюється товариство спільного обробітку землі, в якому об'єдналося кілька бідняцьких господарств. Такі ж -товариства виникли і в розташованих поблизу селах - Тузли-Михайлівці, Новодмитрівці
та ін. Партійні осередки - вони діяли на соляному промислі, курорті і в селі – відрядили до кожного села комуністів для політичної роботи серед селян і подання їм практичної допомоги в сільсько-господарських роботах. Першою помічницею комуністів була комсомольська
організація.
Багато робилося для відбудови й розвитку промисловості. В січні 1924 року почали відроджувати хімічний завод - єдине в країні підприємство, яке виробляло технічний бром. До 1920 року він уже досяг повної потужності; тоді ж тут стали виготовляти хлористий магній. Відбудовано й солепромисел, який у 1926 роді, дав понад 1,7 млн. пудів солі, почав працювати цегельно-черепичний завод. Розширювався Сакський курорт, якому було передано колишню земську грязелікарню, пансіонат духовного відомства та військовий госпіталь, перетворений на військово-курортну станцію. У 1921 році грязелікарня прийняла перших хворих і до кінця ріжу обслужила 1980 чоловік. 1922 року на військово-курортній станції і в грязелікарні працювало 130 робітників і службовців. До кінця відбудовного періоду на курорті розгорнулася стаціонарна лікувальна мережа на 550 ліжок, поліклінічну допомогу одержували 275 амбулаторних хворих на день. Були створені контрольна-спостережна станція за режимом Сакського озера, сапітарно-гігієпічна та хіміко-бактеріологічна лабораторії.
Сільська Рада, партійні організації, які налічували 1926 року 49 членів і кандидатів у члени партії, проявляли постійне піклування про благоустрій села, народну освіту, охорону здоров'я. На кінець 1927 року в Саках дала струм електростанція, з'явилося освітлення на головній вулиці та в кількох житлових будинках. Значно вросла мережа комунальних квартих, кустарних, майстерень і торговельних підприємств.
У травні 1921 року відкрилася перша профспілкова їдальня, в приміщенні земської лікарні почала діяти аптека, безплатна амбулаторія. Розгорталася робота щодо ліквідації неписьменності серед населення. У 1923/24 навчальному році в чотирикласній школі села навчалося 195 дітей. Працювали клуб гірників, хата-читильня, курортна бібліотека, яка налічувала 2 тис. книжок, бібліотека-читальня при їдальні.
З кожним роком все більше жителів вступало до колективних об'єднань. Наприкінці 1929 року в Саках на базі товариства спільного обробітку землі створено сільськогосподарську артіль «Батрак», до якої ввійшло З0 селянських сімей. Потім до неї влилися члени промислової артілі «Трудгуж», які займалися раніше візництвом, а наприкінці 1931 року вступили майже всі одноосібники, що мешкали в селі.