Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Особлива увага приділялася збереженню будинків та майна курорту.
До кінця червня 1919 року денікінцям знову вдалося захопити Крим. З ними повернулися різні «місії», радники й представники Антанти, котрі безсоромно грабували населення. На початку 1920 року тільки з Євпаторійського порту було відправлено до Англії 150 тис. пудів ячменю, 10 тис. пудів насіння льону, 9 тис. пудів вовни. Тим часом у місті відчувалася гостра нестача продовольства, зростала дорожнеча. Робітники й службовці, що одержували мізерну заробітну плату знеціненими грошовими знаками, голодували. Спалахнула епідемія висипного тифу, а потім холери. Становище ще більше ускладнилося, коли весною 1920 року Антанта розпочала новий антирадянський похід.
Підпільна партійна організація Євпаторії піднімала трудящих на боротьбу за відновлення Радянської влади. Незважаючи на те, що місто перебувало на воєнному становищі, у березні 1920 року на знак протесту проти звірячої розправи білогвардійців над робітниками Севастополя було організовано великий політичний страйк. Робітники не вийшли на роботу. Стала електростанція. 17 березня натовп жінок, робітників і колишніх військовополонених зібрався перед управлінням повітового військового начальника, протестуючи проти насильної мобілізації до т. зв. Добровольчої армії, а також вимагаючи звільнення політичних в'язнів. Потім вони рушили до повітової в'язниці, щоб визволити заарештованих. Та шлях їм заступили кінні стражники, які нагайками розігнали людей.
Більшовики зривали мобілізацію до армії Врангеля, вели агітацію серед донських козаків. Через А. Я. Просмушкіна і М. Я. Просмушкіна був налагоджений зв'язок з робітниками місцевої друкарні, що розмножували більшовицькі листівкирк. Євпаторійська партійна організація, в якій активно працювали А. М. Лисенко, Михайленко, П. Р. Кубрак, Л. Я. Магазинник та інші, посилила свою діяльність серед селян повіту. В деяких селах було створено більшовицькі осередки.
Одним з найважливіших завдань, успішно вирішених місцевими більшовиками, була організація зв'язку кримського підпілля з Закордонним відділом ЦК КП(б)У. За допомогою рибалок з Ак-Мечеті й Бакалу вони встановили зв'язок з одеськими та очаківськими більшовиками. Очаківська переправа діяла регулярно до цілковитого визволення Криму. Туди переправлялися підпільники, яким уже не можна було лишатися на захопленій білогвардійцями території. Через Євпаторію в Крим доставлялися зброя, політична література, прибували нові люди для роботи.
Під керівництвом партійної організації у місті діяла підпільна комсомольська група, в якій налічувалося після відступу Червоної Армії близько 20 чоловік. Комсомольці складали тексти листівок і самі їх розповсюджували, вели агітаційну роботу серед населення. У січні-лютому 1920 року було створено підпільний міськком комсомолу.
Після того, як почалися бої Червоної Армії за визволення Криму, 12 листопада 1920 року, спираючись на підпільні збройні загони й революційно настроєних робітників, більшовики Євпаторії створили повітово-міський революційний комітет під головуванням А. М. Лисенка. 13 листопада ревком проголосив у місті Радянську владу. Під його керівництвом було розгромлено в'язницю, визволено полонених червоноармійців, почалося роззброєння білогвардійських загонів, зірвано навантаження на пароплави продовольства й цінного майна. Було призначено коменданта міста, створено міську й повітову міліцію. Того ж дня 7-й Латиський стрілецький полк 30-ї стрілецької дивізії під командуванням К. Ю. Жубіта ввійшов до Євпаторії.
У важких умовах приступали трудящі міста до відбудови народного господарства. За роки війни й інтервенції транспорт був зруйнований, промислові підприємства зупинилися, було багато безробітних, не вистачало продуктів харчування іі промислових товарів. Не припинялися виступи проти Радянської влади контрреволюційних елементів. За рішенням ревкому всі великі підприємства - чавуноливарний завод, млини, соляні промисли, а також готелі, ресторани націоналізоиувалися. Пралися на облік продукти, сировина, матеріали. У грудні 1920 року відкрилися 10 їдалень і чайних. Відділ дитячого харчування, взявши на облік усіх дітей, забезпечував триразовим харчуванням тих, хто найбільше цього потребував. Працював пункт видачі молока дітям до трирічного віку. У зв'язку з великого кількістю сиріт і безпритульних до 16 лютого 1921 року було відкрито 3 дитячі будинки, дитячий садок, будинок дитини, ізолятор.
Уже на початку 1921 року в місті почали працювати чавуноливарний завод, слюсарно-механічна майстерня, 2 млини, макаронна фабрика. До літа
Євпаторія
Сторінка 9 з 18
борошном і зерном, млини провадили помел зерна тільки з дозволу ревкому. З ініціативи партійної організації й Ради, за активною підтримкою профспілок, було створено продовольчі загони. Вкаслідок іх діяльності лише у травні реквізовано у поміщиків та куркулів близько 263 тис. пудів зерна. До кінця червня 1919 року денікінцям знову вдалося захопити Крим. З ними повернулися різні «місії», радники й представники Антанти, котрі безсоромно грабували населення. На початку 1920 року тільки з Євпаторійського порту було відправлено до Англії 150 тис. пудів ячменю, 10 тис. пудів насіння льону, 9 тис. пудів вовни. Тим часом у місті відчувалася гостра нестача продовольства, зростала дорожнеча. Робітники й службовці, що одержували мізерну заробітну плату знеціненими грошовими знаками, голодували. Спалахнула епідемія висипного тифу, а потім холери. Становище ще більше ускладнилося, коли весною 1920 року Антанта розпочала новий антирадянський похід.
Підпільна партійна організація Євпаторії піднімала трудящих на боротьбу за відновлення Радянської влади. Незважаючи на те, що місто перебувало на воєнному становищі, у березні 1920 року на знак протесту проти звірячої розправи білогвардійців над робітниками Севастополя було організовано великий політичний страйк. Робітники не вийшли на роботу. Стала електростанція. 17 березня натовп жінок, робітників і колишніх військовополонених зібрався перед управлінням повітового військового начальника, протестуючи проти насильної мобілізації до т. зв. Добровольчої армії, а також вимагаючи звільнення політичних в'язнів. Потім вони рушили до повітової в'язниці, щоб визволити заарештованих. Та шлях їм заступили кінні стражники, які нагайками розігнали людей.
Більшовики зривали мобілізацію до армії Врангеля, вели агітацію серед донських козаків. Через А. Я. Просмушкіна і М. Я. Просмушкіна був налагоджений зв'язок з робітниками місцевої друкарні, що розмножували більшовицькі листівкирк. Євпаторійська партійна організація, в якій активно працювали А. М. Лисенко, Михайленко, П. Р. Кубрак, Л. Я. Магазинник та інші, посилила свою діяльність серед селян повіту. В деяких селах було створено більшовицькі осередки.
Одним з найважливіших завдань, успішно вирішених місцевими більшовиками, була організація зв'язку кримського підпілля з Закордонним відділом ЦК КП(б)У. За допомогою рибалок з Ак-Мечеті й Бакалу вони встановили зв'язок з одеськими та очаківськими більшовиками. Очаківська переправа діяла регулярно до цілковитого визволення Криму. Туди переправлялися підпільники, яким уже не можна було лишатися на захопленій білогвардійцями території. Через Євпаторію в Крим доставлялися зброя, політична література, прибували нові люди для роботи.
Під керівництвом партійної організації у місті діяла підпільна комсомольська група, в якій налічувалося після відступу Червоної Армії близько 20 чоловік. Комсомольці складали тексти листівок і самі їх розповсюджували, вели агітаційну роботу серед населення. У січні-лютому 1920 року було створено підпільний міськком комсомолу.
Після того, як почалися бої Червоної Армії за визволення Криму, 12 листопада 1920 року, спираючись на підпільні збройні загони й революційно настроєних робітників, більшовики Євпаторії створили повітово-міський революційний комітет під головуванням А. М. Лисенка. 13 листопада ревком проголосив у місті Радянську владу. Під його керівництвом було розгромлено в'язницю, визволено полонених червоноармійців, почалося роззброєння білогвардійських загонів, зірвано навантаження на пароплави продовольства й цінного майна. Було призначено коменданта міста, створено міську й повітову міліцію. Того ж дня 7-й Латиський стрілецький полк 30-ї стрілецької дивізії під командуванням К. Ю. Жубіта ввійшов до Євпаторії.
У важких умовах приступали трудящі міста до відбудови народного господарства. За роки війни й інтервенції транспорт був зруйнований, промислові підприємства зупинилися, було багато безробітних, не вистачало продуктів харчування іі промислових товарів. Не припинялися виступи проти Радянської влади контрреволюційних елементів. За рішенням ревкому всі великі підприємства - чавуноливарний завод, млини, соляні промисли, а також готелі, ресторани націоналізоиувалися. Пралися на облік продукти, сировина, матеріали. У грудні 1920 року відкрилися 10 їдалень і чайних. Відділ дитячого харчування, взявши на облік усіх дітей, забезпечував триразовим харчуванням тих, хто найбільше цього потребував. Працював пункт видачі молока дітям до трирічного віку. У зв'язку з великого кількістю сиріт і безпритульних до 16 лютого 1921 року було відкрито 3 дитячі будинки, дитячий садок, будинок дитини, ізолятор.
Уже на початку 1921 року в місті почали працювати чавуноливарний завод, слюсарно-механічна майстерня, 2 млини, макаронна фабрика. До літа