Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після приєднання Криму до Росії (1783 рік) Гезлев у 1784 році
перейменовано на Євпаторію, а Гезлевське каймаканство перетворено на Євпаторійський повіт. Наприкінці XVIII ст. у Євпаторії мешкало 4165 чоловік. Переважна більшість з них належала до стану міщан. Велику вагу в економічному й політичному житті міста мали купці, яких тут налічувалося 5633.
З 1785 року Євпаторійська пристань на 5 років звільнялася від сплати мита, а в 1798 році місту, його жителям та іноземцям, що приїздили сюди, надали пільги: переселенцям виділяли місце для забудови, дозволяли, незважаючи на звання і стан, торгувати в місті, будувати мануфактури, фабрики. Іноземці звільнилися від виконання рекрутської повинності. 1825 року грекам та вихідцям з Анатолії, що не були записані до торговельних рядів, дозволено роздрібну торгівлю без будь-якої плати в казну; міщани могли відкривати кав'ярні та лазні, не записуючись до гільдії.
На початку XIX ст. в місті засновано порт, який невдовзі став одним з найбільших у Криму. 1801 року в Євпаторійській бухті налічувалося 170 іноземних суден, навантажених різними товарами. Увагу торговців привертали євпаторійські ярмарки, один з яких починався 1 травня, інший - 1 вересня. Тут торгували шовковими, шерстяними та бавовняними тканинами, зерном, прянощами, шкурами, сіллю. На ярмарки прибували, крім російських, купці з Туреччини. Греції, Італії. Про значний розвиток торгівлі свідчить наявність у Євпаторії на початку XIX ст. понад тисячі різних крамниць і близько 20 купецьких дворів, призначених для проживання торговців та зберігання їхніх товарів. Євпаторійські купці торгували не лише в своєму місті, але й у Феодосії, Одесі та інших населених пунктах.
У середині 40-х років XIX ст. населення Євпаторії становило майже 11 тис. чоловік. Ремісництвом у 1845 році займалося близько 500 жителів. Найрозвинутішими ремісницькими підприємствами (їх налічувалося 30) були повстяні, шкіряні, свічкові й миловарні. Розвивалися ювелірне, шевське, ковальське, бондарське та інші ремесла. Їхня продукція збувалася як у самому місті, так і в губернії, частина йшла на експорт. На той час значно розширилася територія міста, з'явилися нові вулиці та провулки, а загальна кількість будинків досягла 1848. Поліпшилося постачання жителів водою, у 1834 році пробурили артезіанський колодязь. 1840 року розпочалося будівництво набережної. 1815 року відкрилося новітнє училище на 30 місць.
Великих збитків Євпаторії, її економіці завдала Кримська війна 1853-1856 рр. На початку вересня 1854 року фактично незахищене місто зайняли англо-франко-турецькі
війська. Вони перетворили його на добре укріплену військову базу, оточену глибоким ровом і фортечними валами, на яких були встановлені артилерійські гармати. Ворожий гарнізон налічував близько 10 тис. чоловік.
У лютому 1855 року російські війська під командуванням генерала С. О. Хрульова розпочали наступ на Євпаторію. Вони досягли захисного рову, але далі просування припинилося, бо рів був наповнений водою. Штурмові драбини короткі, не вистачало пороху. З моря інтервентів підтримували 12 пароплавів і 12 парусних суден. Ворог мав значні переваги в живій силі і в артилерії. Розуміючи, що продовження бойових дій нічого не дасть, а лише призведе до значних втрат, командуючий наказав відступити. У 1858 році на місці битви встановлено пам'ятник полеглим російським воїнам, що стоїть і нині поблизу станції Євпаторія- Товарна. Англо-французькі війська залишалися в місті до закінчення Кримської війни. Її учасник В. С. Раков у своїх спогадах писав, що зруйнована Євпаторія протягом кількох десятиріч не могла піднятися з руїн. Кількість її жителів скоротилася до 4806 чоловік. Занепали торгівля й ремесла. 1862 року працювали лише 6 шкіряних, 7 свічкових, кілька вапняних підприємств. Кількість продукції, яку вони виробляли, була незначною (близько 600 шкір на рік, до тисячі чвертей випалюваного вапна).
Скасування кріпосного права і наступні реформи, незважаючи на свою половинчатість та незавершеність, створили сприятливі умови для прискореного розвитку капіталізму в Росії. Одним з показників цього процесу стало зростання міського населення: у 1897 році в Євпаторії налічувалося вже близько 18 тис. жителів. Переважна більшість їх займалася торгівлею: тут було 350 торговельних підприємств. Євпаторія підтримувала жваві торговельні зв'язки з іншими російськими портами Чорного й Балтійського морів, з внутрішніми містами країни. Звідси кораблі йшли також у Туреччину, Італію, Францію, Єгипет, Іспанію та інші держави. Якщо 1862 року торговельний оборот Євпаторійського порту становив понад 2 млн. крб., то на кінець XIX ст. зріс до 10 млн. крб. Основними предметами вивозу були сіль, зерно, вовка, овчини, невичинені шкури, сало, масло. У 1900 році вивіз зерна, переважно пшениці, становив 5 млн. пудів, солі - майже 3,5 млн. пудів. З кожним роком у Євпаторійський порт заходило все більше суден: 1909 року – 1797, 1910 - 1971, 1913 - 2291. Якщо 1829 року
Євпаторія
Сторінка 2 з 18
Під час російсько-турецьких воєн місто двічі (1736 і 1771 рр.) здобували Російські війська, у складі яких воювали й запорожці.Після приєднання Криму до Росії (1783 рік) Гезлев у 1784 році
З 1785 року Євпаторійська пристань на 5 років звільнялася від сплати мита, а в 1798 році місту, його жителям та іноземцям, що приїздили сюди, надали пільги: переселенцям виділяли місце для забудови, дозволяли, незважаючи на звання і стан, торгувати в місті, будувати мануфактури, фабрики. Іноземці звільнилися від виконання рекрутської повинності. 1825 року грекам та вихідцям з Анатолії, що не були записані до торговельних рядів, дозволено роздрібну торгівлю без будь-якої плати в казну; міщани могли відкривати кав'ярні та лазні, не записуючись до гільдії.
На початку XIX ст. в місті засновано порт, який невдовзі став одним з найбільших у Криму. 1801 року в Євпаторійській бухті налічувалося 170 іноземних суден, навантажених різними товарами. Увагу торговців привертали євпаторійські ярмарки, один з яких починався 1 травня, інший - 1 вересня. Тут торгували шовковими, шерстяними та бавовняними тканинами, зерном, прянощами, шкурами, сіллю. На ярмарки прибували, крім російських, купці з Туреччини. Греції, Італії. Про значний розвиток торгівлі свідчить наявність у Євпаторії на початку XIX ст. понад тисячі різних крамниць і близько 20 купецьких дворів, призначених для проживання торговців та зберігання їхніх товарів. Євпаторійські купці торгували не лише в своєму місті, але й у Феодосії, Одесі та інших населених пунктах.
У середині 40-х років XIX ст. населення Євпаторії становило майже 11 тис. чоловік. Ремісництвом у 1845 році займалося близько 500 жителів. Найрозвинутішими ремісницькими підприємствами (їх налічувалося 30) були повстяні, шкіряні, свічкові й миловарні. Розвивалися ювелірне, шевське, ковальське, бондарське та інші ремесла. Їхня продукція збувалася як у самому місті, так і в губернії, частина йшла на експорт. На той час значно розширилася територія міста, з'явилися нові вулиці та провулки, а загальна кількість будинків досягла 1848. Поліпшилося постачання жителів водою, у 1834 році пробурили артезіанський колодязь. 1840 року розпочалося будівництво набережної. 1815 року відкрилося новітнє училище на 30 місць.
Великих збитків Євпаторії, її економіці завдала Кримська війна 1853-1856 рр. На початку вересня 1854 року фактично незахищене місто зайняли англо-франко-турецькі
війська. Вони перетворили його на добре укріплену військову базу, оточену глибоким ровом і фортечними валами, на яких були встановлені артилерійські гармати. Ворожий гарнізон налічував близько 10 тис. чоловік.
У лютому 1855 року російські війська під командуванням генерала С. О. Хрульова розпочали наступ на Євпаторію. Вони досягли захисного рову, але далі просування припинилося, бо рів був наповнений водою. Штурмові драбини короткі, не вистачало пороху. З моря інтервентів підтримували 12 пароплавів і 12 парусних суден. Ворог мав значні переваги в живій силі і в артилерії. Розуміючи, що продовження бойових дій нічого не дасть, а лише призведе до значних втрат, командуючий наказав відступити. У 1858 році на місці битви встановлено пам'ятник полеглим російським воїнам, що стоїть і нині поблизу станції Євпаторія- Товарна. Англо-французькі війська залишалися в місті до закінчення Кримської війни. Її учасник В. С. Раков у своїх спогадах писав, що зруйнована Євпаторія протягом кількох десятиріч не могла піднятися з руїн. Кількість її жителів скоротилася до 4806 чоловік. Занепали торгівля й ремесла. 1862 року працювали лише 6 шкіряних, 7 свічкових, кілька вапняних підприємств. Кількість продукції, яку вони виробляли, була незначною (близько 600 шкір на рік, до тисячі чвертей випалюваного вапна).
Скасування кріпосного права і наступні реформи, незважаючи на свою половинчатість та незавершеність, створили сприятливі умови для прискореного розвитку капіталізму в Росії. Одним з показників цього процесу стало зростання міського населення: у 1897 році в Євпаторії налічувалося вже близько 18 тис. жителів. Переважна більшість їх займалася торгівлею: тут було 350 торговельних підприємств. Євпаторія підтримувала жваві торговельні зв'язки з іншими російськими портами Чорного й Балтійського морів, з внутрішніми містами країни. Звідси кораблі йшли також у Туреччину, Італію, Францію, Єгипет, Іспанію та інші держави. Якщо 1862 року торговельний оборот Євпаторійського порту становив понад 2 млн. крб., то на кінець XIX ст. зріс до 10 млн. крб. Основними предметами вивозу були сіль, зерно, вовка, овчини, невичинені шкури, сало, масло. У 1900 році вивіз зерна, переважно пшениці, становив 5 млн. пудів, солі - майже 3,5 млн. пудів. З кожним роком у Євпаторійський порт заходило все більше суден: 1909 року – 1797, 1910 - 1971, 1913 - 2291. Якщо 1829 року