Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У квітні 1917 року в Євпаторії оформилася місцева організація РСДРП. В умовах класової боротьби, що загострювалася, процес розмежування між більшовиками і меншовиками посилився, особливо під впливом
професіональних революціонерів більшовиків С. Булевського, А. С. Турецького й інших. У червні до Євпаторії прибув направлений Центральним Комітетом РСДРП(б) Ж. А. Міллер. Велике значення для зміцнення позицій більшовиків у місті мало переведення сюди 16 серпня 1917 року школи військових льотчиків, де був міцний більшовицький осередок (близько 20 чоловік). Його головою став О. І. Находкін, активний учасник революційного руху в Ризі у 1905 році, секретарем - В. Г. Матвєев.
Більшовики вели послідовну роботу щодо залучення трудящих має на бік революції. Під їх впливом у квітні 1917 року в місті запроваджено 8-годинний робочий день. Ліквідовано міську поліцію. 1 Травня трудящі вперше вільно вийшли на демонстрацію. Усі промислові, торговельні підприємства й установи того дня не працювали.
Розширювалася агітаційно-пропагандистська робота серед робітників, солдатів, селян навколишніх населених пунктів. Більшовики заснували політичний клуб ім. III Інтернаціоналу, на адресу якого надходили більшовицькі газети: «Вперед», «Пролетарий», «Спартак», «Рабочий путь» та ін. Вони також друкували свої газети й листівки, які розповсюджували часто військові льотчики.
Велику увагу євпаторійські більшовики приділяли зміцненню вже існуючих ї створенню нових професійних спілок, яких до вересня 1917 року налічувалося 24. Переважна більшість робітників міста (близько 4 тис.) була зайнята на соляних промислах, до 200 чоловік - на чавуноливарному заводі. Найчисленнішою була спілка чорноробів (3 тис. чоловік). До активізації її роботи багато зусиль доклав С. Буленський. Спілка швейників налічувала 300 членів. О. П. Німич була її організатором, згодом вона стала головою профспілки домашніх робітниць. М. Я. Просмушкін очолював профспілку друкарів. За більшовиками йшли також спілки Прників і транспортників. До осені більшовики закріпили свої позиції в Євпаторійській спілці профспілок, її головою було обрано Д. Л. Караєва.
Не менш важливим завданням було залучення на бік революції солдатів гарнізону, що складався з двох батарей артилерії, школи льотчиків-спостерігачів, авіаційної школи повітряного бою, 84-ї Катеринославської ополченської дружини військово-санітарної команди.
Євпаторійські більшовики 17 вересня відмежувалися від меншовиків й оформилися в самостійну організацію. Головою партійного комітету став Ж. А. Міллер. Євпаторійська більшовицька організація, що налічувала до 250 чоловік, була однією з найсильніших у Таврійській губернії. Спираючись на неї, представники ЦК РСДРП(б) створили Тимчасове губернське бюро й підготували скликання першої конференції РСДРП(б) Таврійської губернії, на якій від Євпаторійської організації більшовиків були присутні Ж. А. Міллер, С. Булевський. Зріс авторитет більшовиків Євпаторії, що сприяло дальшому зростанню їхніх лав. Тільки на зборах Євпаторійської організації більшовиків 6 жовтня до партії прийняли 36 нових членів. «Робітники й солдати Євпаторії становлять головну опору РСДРП(б)»,- писав Ж. А. Міллер.
Керуючись рішенням VI з'їзду партії, більшовики міста взяли курс на збройне повстання. Розгортанню боротьби за соціалістичну революцію намагалася протистояти опортуністична група, що виникла в організації. Коли у місті одержали звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, опортуністична група на засіданні Євпаторійського комітету 28 жовтня домоглася ухвали резолюції, що оголошувала повстання передчасним. Комітет оголосив цю резолюцію в пресі. Загальні збори партійної організації, що відбулися 2 листопада, рішуче засудили поведінку опортуністів й вивели їх зі складу партійного комітету.
На час другої конференції більшовиків Криму (23-24 листопада 1917 року) кількість членів партії у Євпаторійській організації виросла більше, ніж удвічі, досягнувши 570 чоловік. У листопаді 1917 року в місті створено Спілку соціалістичної молоді.
Більшовики Євпаторії гаряче вітали Велику Жовтневу соціалістичну революцію та її вождя В. І. Леніна. 25 листопада 1917 року збори трудящих міста одностайно висловили повне довір'я Раді Народних Комісарів. З0 листопада за передачу влади до рук Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів і цілковиту підримку Раднаркому висловилися загальні збори робітників-будівельників. 10 грудня таку ж резолюцію ухвалили збори членів професійної спілки булочників і кондитерів. На екстреному засіданні Євпаторійської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбулося 18 грудня, більшовикам, незважаючи на впертий опір меншовиків, вдалося домогтися ухвали резолюції про визнання Ради Народних Комісарів.
Євпаторія
Сторінка 6 з 18
солдатських і селянських депутатів. Однак вона фактично не мала влади і майже повністю залежала від буржуазії.У квітні 1917 року в Євпаторії оформилася місцева організація РСДРП. В умовах класової боротьби, що загострювалася, процес розмежування між більшовиками і меншовиками посилився, особливо під впливом
Більшовики вели послідовну роботу щодо залучення трудящих має на бік революції. Під їх впливом у квітні 1917 року в місті запроваджено 8-годинний робочий день. Ліквідовано міську поліцію. 1 Травня трудящі вперше вільно вийшли на демонстрацію. Усі промислові, торговельні підприємства й установи того дня не працювали.
Розширювалася агітаційно-пропагандистська робота серед робітників, солдатів, селян навколишніх населених пунктів. Більшовики заснували політичний клуб ім. III Інтернаціоналу, на адресу якого надходили більшовицькі газети: «Вперед», «Пролетарий», «Спартак», «Рабочий путь» та ін. Вони також друкували свої газети й листівки, які розповсюджували часто військові льотчики.
Велику увагу євпаторійські більшовики приділяли зміцненню вже існуючих ї створенню нових професійних спілок, яких до вересня 1917 року налічувалося 24. Переважна більшість робітників міста (близько 4 тис.) була зайнята на соляних промислах, до 200 чоловік - на чавуноливарному заводі. Найчисленнішою була спілка чорноробів (3 тис. чоловік). До активізації її роботи багато зусиль доклав С. Буленський. Спілка швейників налічувала 300 членів. О. П. Німич була її організатором, згодом вона стала головою профспілки домашніх робітниць. М. Я. Просмушкін очолював профспілку друкарів. За більшовиками йшли також спілки Прників і транспортників. До осені більшовики закріпили свої позиції в Євпаторійській спілці профспілок, її головою було обрано Д. Л. Караєва.
Не менш важливим завданням було залучення на бік революції солдатів гарнізону, що складався з двох батарей артилерії, школи льотчиків-спостерігачів, авіаційної школи повітряного бою, 84-ї Катеринославської ополченської дружини військово-санітарної команди.
Євпаторійські більшовики 17 вересня відмежувалися від меншовиків й оформилися в самостійну організацію. Головою партійного комітету став Ж. А. Міллер. Євпаторійська більшовицька організація, що налічувала до 250 чоловік, була однією з найсильніших у Таврійській губернії. Спираючись на неї, представники ЦК РСДРП(б) створили Тимчасове губернське бюро й підготували скликання першої конференції РСДРП(б) Таврійської губернії, на якій від Євпаторійської організації більшовиків були присутні Ж. А. Міллер, С. Булевський. Зріс авторитет більшовиків Євпаторії, що сприяло дальшому зростанню їхніх лав. Тільки на зборах Євпаторійської організації більшовиків 6 жовтня до партії прийняли 36 нових членів. «Робітники й солдати Євпаторії становлять головну опору РСДРП(б)»,- писав Ж. А. Міллер.
Керуючись рішенням VI з'їзду партії, більшовики міста взяли курс на збройне повстання. Розгортанню боротьби за соціалістичну революцію намагалася протистояти опортуністична група, що виникла в організації. Коли у місті одержали звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, опортуністична група на засіданні Євпаторійського комітету 28 жовтня домоглася ухвали резолюції, що оголошувала повстання передчасним. Комітет оголосив цю резолюцію в пресі. Загальні збори партійної організації, що відбулися 2 листопада, рішуче засудили поведінку опортуністів й вивели їх зі складу партійного комітету.
На час другої конференції більшовиків Криму (23-24 листопада 1917 року) кількість членів партії у Євпаторійській організації виросла більше, ніж удвічі, досягнувши 570 чоловік. У листопаді 1917 року в місті створено Спілку соціалістичної молоді.
Більшовики Євпаторії гаряче вітали Велику Жовтневу соціалістичну революцію та її вождя В. І. Леніна. 25 листопада 1917 року збори трудящих міста одностайно висловили повне довір'я Раді Народних Комісарів. З0 листопада за передачу влади до рук Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів і цілковиту підримку Раднаркому висловилися загальні збори робітників-будівельників. 10 грудня таку ж резолюцію ухвалили збори членів професійної спілки булочників і кондитерів. На екстреному засіданні Євпаторійської Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, що відбулося 18 грудня, більшовикам, незважаючи на впертий опір меншовиків, вдалося домогтися ухвали резолюції про визнання Ради Народних Комісарів.