Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Євпаторія

в порту була лише одна пристань, то 1905 вже 9. Налічувалося 2 пакгаузи для зберігання товарів, багато комор, що разом вміщували 5 млн. пудів зерна. З кінця XIX ст. в торгівлю проникає іноземний капітал. Фірми «Луї Дрейфус і К°», братів Нобель мали в порту навіть власні пристані. Через
одну з них за кордон вивозилася значна частина хліба та інші товари.
Велику питому вагу в економіці міста мав видобуток солі. З 1858 року соляні озера почали віддавати в оренду приватним особам на певний час. У 1866 році на державних озерах добули понад 3 млн. пудів солі, на 6 приватних з 1858 до
1868 рр.- близько 14,9 млн. пудів. Всього соляні промисли Євпаторії давали З0 проц. загальної кількості солі, що добувалася в Криму. Наприкінці XIX ст. набула розвитку борошномельна промисловість. Найбільшими її підприємствами були парові млини багатіїв Айваза й Дувана. З 70-х років місцеві промисловці почали інтенсивно добувати камінь-черепашник у Мамайських каменоломнях, що знаходилися за 9 км від Євпаторії (каменоломні належали місту і здавалися в оренду). У 1889 році став до ладу цегельно-черепичний завод. Розвивалася рибна промисловість. Євпаторійські купці орендували рибозаводи у Караджі, Ак-Мечеті, Ярилгачі та ін. 1903 року збудовано чавуноливарний завод. Частина міського населення була зайнята в кустарному виробництві.
З кінця ХЇХ ст. місто стає все більш відомим «як найкраще в Криму місце морських купань». У 1890, 1891 й 1908 роках тут лікувалася видатна українська поетеса Леся Українка. «Тутешнє морське купання таке, що, мабуть, кращого не знайдеш і на всьому Чорному морі», - писала вона в одному з листів. Ще біль­шої слави Євпаторія набула завдяки грязям Мойнакського озера, цілющі властивості яких були відомі давно, але використовувати для лікування їх почали лише на початку 70-х років XIX ст. Початок грязелікуванню в Євпаторії поклав сторож соляного промислу на Мойнакському озері П. П. Пугачов. Після перших вдалих спроб лікування хворих на ревматизм та інші хвороби він збудував примітивну лікарню й розпочав за плату лікувати хворих. 1884 року євпаторійські лікарі С. Н. Ходжаш і С. П. Цеценовський взяли в оренду на 40 років Мойнакське озеро й через 3 роки відкрили тут приватну лікарню. У 1893 році в місті широко розгорнулося будівництво дач.
Одним з найважливіших явищ у житті пореформеного міста було формування й зростання пролетаріату. Уже в 60-х роках в Євпаторії було близько тисячі сіль­ськогосподарських робітників і ремісників, а також робітників, що видобували сіль. Мулярів налічувалося 50, теслярів - 50, швачок і кравців - 40, шевців - 88, наймичок - 200. У наступний період в місті збудовані механічні млини та чавуноливарний завод, де працювало 132 чоловіка, друкарня. Кількість будівель­ників на початку XX ст. влітку досягала 1500, постійно їх проживало в місті до 200. На соляних промислах протягом червня-листопада працювало близько тисячі чоловік.
Більшість робітників міста на початку XX ст. працювало по 12-14 годин на добу. Особливо виснажливою була праця на соляних промислах. Спати доводи­лося просто неба. Тільки на початку XX ст. підприємці почали будувати легкі бараки, де люди могли сховатися від дощу. Не в кращих умовах жили й працювали робітники Мойнакських каменярень. Камінь -черепашник пиляли вручну. За тяжку виснажливу працю робітники майже всіх професій одержували мізерну платню. Жіноча праця оцінювалася нижче, ніж чоловіча.
Тяжке економічне й політичне становище штовхало народні маси, і в першу чергу робітничий клас, на шлях боротьби проти самодержавства і капіталістів. До 1902 року належить створення Євпаторійської соціал-демократичпої групи. Висвітлюючи початковий період її діяльності, газета «Искра» зазначала, що «у червні 1902 року соціал-демократична організація розповсюдила свої листівки».
Значного розмаху набрав робітничий рух у Євпаторії у роки першої російської революції. На знак протесту проти розправи царизму 9 січня 1905 року над трудящими
Петербурга відбулася демонстрація, в якій взяло участь |
Близько тисячі чоловік. Її розігнали з допомогою поліції,
багатьох заарештували. 10 травня застрайкували робіт­ники чавуноливарного заводу. До них приєдналися - портовики, робітники друкарні, будівельники, пекарі, будочники, бондарі, столяри, вантажники, різноро­бочі, службовці міської управи, наймити та ін. «Протягом 4 днів,- доносив департаменту поліції помічник начальника Таврійського губернського жандармського унравління, - будь-яка діяльність у місті завмерла, крам­ниці були закриті, роботи в порту припинилися». На сходці, що відбулася 11 травня, робітники ухвалили ви­магати скорочення робочого дня, збільшення заробітної плати, безплатної медичної допомоги та ін., а також обрали  представників для ведення переговорів З підприємцями. Одночасно було створено робітничі пікети.



.

Євпаторія - cучасна карта