Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Євпаторія

До 1914 року населення Євпаторії досягло З0 тис. Для зовнішнього вигляду міста у той час характерні були контрасти: добре впорядкована центральна частина і брудні невпорядковані околиці. Міська дума дбала про розвиток, озеленення й санітарний стан лише приморської частини та дачного району,
де розміщувалися особняки багатіїв. Це було т. зв. нове місто з широкими вулицями і площами, просторими кам'яними будинками, тінистими садами. Напередодні першої світовій війни тут стала до ладу міська електростанція, пущено трамвай. Більшу частину Євпаторії становило «старе місто», де не було рослинності. Вузькі, покручені, незабруковані вулиці й численні провулки були покриті пилом і брудом. Відсутність каналізації, антисанітарний стан вулиць і дворів призводили до частих спалахів різних епідемій. Аж до самої революції Євпаторія по захворюванню на черевний тиф займала перше місце серед міст Криму. Заснована 1854 року земська лікарня могла прийняти лише незначну кількість хворих. Наприкінці XIX ст. Євпаторію й весь повіт обслуговувало тільки 2 лікарі.
Царський уряд не турбувався про розвиток Євпаторійського курорту. Його зростання мало стихійний характер і відбувалося тільки завдяки ініціативі окремих підприємців. Перша приватна здравниця - «Приморський санаторій» - виникла 1905 року. Через 4 роки відкрилося 2 (також приватні) медичні дитячі пляжі. В 1911 - 1914 рр. збудовані санаторії «Таласса» і «Геліос», великий готель «Дюльбер». 1913 року в Євпаторії функціонували 3 санаторії для дорослих і 4 (літнього типу) для дітей. Всі 7 санаторіїв були приватні, в них налічувалося 400 ліжок.
На початку 70-х років XIX ст. у місті працювали повітове й парафіяльне учи­лища, жіноча трикласна школа, початкове училище і 16 приватних, переважно релігійних, навчальних закладів з загальною кількістю учнів 971. У 1874 році відкрилася жіноча класична гімназія, ще через 2 роки - чоловіча. На початку XX ст. у 2 чоловічих середніх навчальних закладах і в одному жіночому навчалося 400 чоловік, у З0 невеликих початкових школах - близько 1,5 тис. Плата за навчання у чоловічій гімназії становила 40, у жіночій - 50-60 крб. на рік. Не дивно, що контингент навчальних закладів складався переважно з дітей дво­рян, духовенства, буржуазії. 1904 року в місті діяли 4 православні церкви, 14 мече­тей, костьол та 4 синагоги. У користуванні євпаторійської мечеті було велике вакуфне майно як у самій Євпаторії, так і за її межами. 1400 десятин землі нале­жало її голові - Муртазі Ефендею, який нещадно експлуатував своїх одновірців.
Значною подією в культурному житті Євпаторії стало відкриття в 1910 році театру. Того ж року на гастролі приїздила драматична трупа петербурзького Олександрійського театру. Тут бували також актори Московського Художнього театру І. М. Москвін, П. М. Садовський, К. С. Станіславський, на кошти якого в Євпаторії було куплено ділянку землі, де створена колонія студійців «вігвам». Очолював її російський режисер Л. А. Сулержицький - засновник і керівник першої студії Художнього театру. В Євпаторії він жив (інколи протягом тривалого часу) в 1909, 1910, 1913, 1914, 1916 роках. 1913 року в Євпаторії працювали 6 бібліотек і 2 чи­тальних зали.
Тяжкі, тривожні дні настали для населення Євпаторії з початком першої світової війни. Ворожі кораблі не раз наближалися до її берегів, а 24 квітня 1916 року німецький крейсер «Бреслау» випустив по місту 50 снарядів, зруйнувавши частково пристань, санаторії та інші будівлі. Тут було розміщено невеликий гарнізон, встановлено берегові батареї. У 1915 році сюди підведено залізничну вітку Сарабуз-Євпаторія. Чавуноливарний завод, слюсарно-водопровідна, слюсарно-механічна, деревообробна майстерні перейшли на випуск воєнної продукції. У місті було відкрито військові госпіталі. У зв'язку з воєнними діями у серпні 1914 року Євпаторійський порт закрився. До осені 1915 року деякі продукти подорожчали на 50 проц., взуття, тканини, паливо - вдвічі. Почалися перебої у постачанні населенії я продуктами харчування й промисловими товарами. У листопаді 1916 року введено карткову систему. Закриття порту, припинення будівельних робіт, згор­тання виробпицтва через відсутність сировини й палива призвели до появи без­робіття. Серед населення й солдатів з кожним днем посилювалися антивоєнні настрої, почастішали виступи проти приватної власності й політики самодержав­ства.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції 6 березня 1917 року ство­рено Євпаторійський тимчасовий виконавчий комітет, у якому переважали меншо­вики та есери і представники буржуазії. Під його керівництвом сформувався міс­цевий орган Тимчасового уряду - комітет громадської безпеки.
Наприкінці березня відбулися вибори до Ради робітничих і Ради солдатських депутатів, але більшість в них належала есерам і меншовикам. Від більшовиків до Євпаторійської Ради робітничих депутатів пройшли лишеа. С. Зарубов і С. М. Поплавський. Наприкінці квітня євпаторійські Ради об'єдналися в Раду робітничих і солдатських депутатів, а у серпні, із створенням повітової Ради селянських депу­татів,- у Раду робітничих,


.

Євпаторія - cучасна карта