Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У той час активізували свою контрреволюційну діяльність буржуазія, поміщики, татарські буржуазні націоналісти. Реакційне офіцерство створило в
Євпаторії контрреволюційний штаб. У його розпорядження в грудні прибуло 2 ескадрони кінного полку, що був опорою Кримського мусульманського виконавчого комітету. 23 грудня 1917 року вони почали роззброювати революційно настроєні військові частини: авіазагін Київської школи, кулеметну команду та ін. Більшовицький комітет звернувся по допомогу до Севастопольського ревкому, який 24 грудня надіслав контрреволюційному штабу ультиматум з вимогою негайно припинити роззброєння частин і повернути відібрану зброю. Одночасно почалася підготовка до відправки в Євпаторію експедиційного загону, до якого записалося понад 600 добровольців. У самій Євпаторії в січні 1918 року із звільнених у запас, евакуйованих і відпускних солдатів було створено червоногвардійський загін, в я кому налічувалося понад 100 чоловік. Його організатором і командиром став більшовик С. П. Німич, що повернувся з фронту.
Формування загонів Червоної гвардії відбувалося і в Євпаторійському повіті. Проте їх сили були значно меншими, ніж сили контрреволюції, яка 10 січня 1918 року перейшла в новий наступ: був розгромлений клуб, де розміщувався більшовицький комітет, захоплені вокзал, міський лазарет. На знак протесту проти цих дій більшовики під керівництвом М. М. Демишева наступного дня скликали мітинг робітників, солдатів і селян повіту. У прийнятій на ньому резолюції трудящі висловилися за встановлення Радянської влади в Євпаторії, вимагали негайного створення ревкому для організації відсічі контрреволюції. Члени більшовицького комітету разом з посланцем Севастопольського ревкому С. І. Куликовим. що прибув на катері, погодили план висадки революційного десанту в Євпаторії.
12 січня 1918 року контрреволюційні війська захопили арсенал і першу берегову батарею. Червоногвардійський загін, що намагався відстояти батарею, було роззброєно. Голову Євпаторійської Ради Д. Л. Караєва офіцери схопили і по-звірячому катували, а потім напівживого закопали в пісок.
14 січня 1918 року було створено військово-революційний комітет. Він прого лосив себе верховною владою в Євпаторії і в повіті. Його головою став М. М. Демишев, заступником - В. Г. Матвєєв. Ревком створив страйковий комітет, який закликав трудящих відповісти на злочини контрреволюціонерів загальним страйком.
Ранком 15 січня 1918 року на євпаторійському рейді з'явилися крейсер «Румыyия», транспорт «Трувор», буксири «Геркулес» і «Данай», що доставили десант з Севастополя. Кораблі почали обстріл берегових батарей і штабу контрреволюційних загонів. До 10 години ранку Євпаторію було визволено.
Перед місцевою партійною організацією постали складні завдання: необхідно було зміцнити Радянську владу, придушити опір вороже настроєних елементів, втілити в життя декрети Великого Жовтня. 13 лютого 1918 року відбулися вибори до Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, де більшовики отримали більшість. До виконкому Ради, головою якої став М. М. Демишев, обрали 20 чоловік, у т. ч. 12 більшовиків. Для боротьби з контрреволюцією створено військово- революційний штаб, до складу якого увійшли члени виконкому В. В. Груббе. Н. Ф. Підсоломко-Єрмолаєв, В. П. Німич-Гребенникова та інші. У місті було створено народну міліцію. Вживалися заходи щодо пуску промислових підприємств, ліквідації безробіття. На підприємствах запроваджувався робітничий контроль. Було видано декрет про націоналізацію соляних промислів. Уже в двадцятих числах січня почалося добування каменю в міських каменоломнях. При виконкомі створено секцію торгівлі й промисловості. У найбільшому ресторані міста відкрито їдальню, де зайняті на громадських роботах трудящі одержували харчування за зниженими цінами, а безробітні й діти бідноти - безплатно.
У квітні 1918 року до Криму вдерлися війська імперіалістичної Німеччини. Євпаторійська Рада створила надзвичайний орган влади - Раду дев'яти на чолі з більшовиком О. Ф. Познанським. Рада дев'яти підтримувала в місті революційний порядок, керувала евакуацією радянського й партійного активу. О. Ф. Познанський залишив місто перед самим вступом німецьких військ. Але на станції Саробуз (зараз Острякове) його розстріляли гайдамаки.
22 квітня 1918 року Євпаторію захопили кайзерівські війська. Окупанти відновили владу поміщиків і капіталістів, повернули їм землю, підприємства й інше майно. Матеріальне становище трудящих з кожним днем погіршувалося. Ціни на продукти харчування, промислові товари, паливо швидко підвищувалися. Незадоволення народних має наростало. Незважаючи на те, на було встановлено режим лютого терору, введено
Євпаторія
Сторінка 7 з 18
Наприкінці грудня відбулися перевибори Євпаторійської Ради, головою якої став Д. Л. Караєв.У той час активізували свою контрреволюційну діяльність буржуазія, поміщики, татарські буржуазні націоналісти. Реакційне офіцерство створило в
Формування загонів Червоної гвардії відбувалося і в Євпаторійському повіті. Проте їх сили були значно меншими, ніж сили контрреволюції, яка 10 січня 1918 року перейшла в новий наступ: був розгромлений клуб, де розміщувався більшовицький комітет, захоплені вокзал, міський лазарет. На знак протесту проти цих дій більшовики під керівництвом М. М. Демишева наступного дня скликали мітинг робітників, солдатів і селян повіту. У прийнятій на ньому резолюції трудящі висловилися за встановлення Радянської влади в Євпаторії, вимагали негайного створення ревкому для організації відсічі контрреволюції. Члени більшовицького комітету разом з посланцем Севастопольського ревкому С. І. Куликовим. що прибув на катері, погодили план висадки революційного десанту в Євпаторії.
12 січня 1918 року контрреволюційні війська захопили арсенал і першу берегову батарею. Червоногвардійський загін, що намагався відстояти батарею, було роззброєно. Голову Євпаторійської Ради Д. Л. Караєва офіцери схопили і по-звірячому катували, а потім напівживого закопали в пісок.
14 січня 1918 року було створено військово-революційний комітет. Він прого лосив себе верховною владою в Євпаторії і в повіті. Його головою став М. М. Демишев, заступником - В. Г. Матвєєв. Ревком створив страйковий комітет, який закликав трудящих відповісти на злочини контрреволюціонерів загальним страйком.
Ранком 15 січня 1918 року на євпаторійському рейді з'явилися крейсер «Румыyия», транспорт «Трувор», буксири «Геркулес» і «Данай», що доставили десант з Севастополя. Кораблі почали обстріл берегових батарей і штабу контрреволюційних загонів. До 10 години ранку Євпаторію було визволено.
Перед місцевою партійною організацією постали складні завдання: необхідно було зміцнити Радянську владу, придушити опір вороже настроєних елементів, втілити в життя декрети Великого Жовтня. 13 лютого 1918 року відбулися вибори до Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів, де більшовики отримали більшість. До виконкому Ради, головою якої став М. М. Демишев, обрали 20 чоловік, у т. ч. 12 більшовиків. Для боротьби з контрреволюцією створено військово- революційний штаб, до складу якого увійшли члени виконкому В. В. Груббе. Н. Ф. Підсоломко-Єрмолаєв, В. П. Німич-Гребенникова та інші. У місті було створено народну міліцію. Вживалися заходи щодо пуску промислових підприємств, ліквідації безробіття. На підприємствах запроваджувався робітничий контроль. Було видано декрет про націоналізацію соляних промислів. Уже в двадцятих числах січня почалося добування каменю в міських каменоломнях. При виконкомі створено секцію торгівлі й промисловості. У найбільшому ресторані міста відкрито їдальню, де зайняті на громадських роботах трудящі одержували харчування за зниженими цінами, а безробітні й діти бідноти - безплатно.
У квітні 1918 року до Криму вдерлися війська імперіалістичної Німеччини. Євпаторійська Рада створила надзвичайний орган влади - Раду дев'яти на чолі з більшовиком О. Ф. Познанським. Рада дев'яти підтримувала в місті революційний порядок, керувала евакуацією радянського й партійного активу. О. Ф. Познанський залишив місто перед самим вступом німецьких військ. Але на станції Саробуз (зараз Острякове) його розстріляли гайдамаки.
22 квітня 1918 року Євпаторію захопили кайзерівські війська. Окупанти відновили владу поміщиків і капіталістів, повернули їм землю, підприємства й інше майно. Матеріальне становище трудящих з кожним днем погіршувалося. Ціни на продукти харчування, промислові товари, паливо швидко підвищувалися. Незадоволення народних має наростало. Незважаючи на те, на було встановлено режим лютого терору, введено