Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У травні 1919 року відбулиися вибори до міської Ради, до складу якої увійшли більшовики й віддані революції безпартійні робітники. На цей час у міській партійній організації налічувалося 80 членів та кандидатів у члени партії. Тоді ж під керівництвом більшовиків у місті оформилася
комсомольська організація. Її ряди об'єднували 75 чоловік, у т. ч. 35 молодих робітників і робітниць тютюнової фабрики. Комсомольці видавали газету «Голос юного коммуниста». Це була перша комсомольська газета в Криму. Створювалася мережа шкіл. Керував цією роботою відомий російський письменник В. В. Вересаєв. Згідно з декретом Кримського Раднаркому під особливий нагляд було взято картинну галерею І. К. Айвазовського та краєзнавчий музей.
Але мирний перепочинок тривав недовго. У середині червня 1919 року «Добровольча армія» Денікіна з допомогою військового флоту інтервентів атакувала частини Червоної Армії на Акмонайських позиціях. 18 червня в Коктебельській бухті висадився білогвардійський десант. 21 червня радянські війська змушені були залишити Феодосію. Захопивши місто, білогвардійці першого ж дня розстріляли 13 партійних і радянських працівників, які не встигли евакуюватися, у т. ч. комісара юстиції О. П. Головіна, матроса-більшовика П. М. Гапона.
Та залякати революціонерів, зламати їх волю до опору ворогові не вдалося, і Самовіддану боротьбу за відновлення Радянської влади повела підпільна партійна організація на чолі з робітником-залізничником станції Сариголь П. Г. Краснобаєвим. Організація встановила зв'язок з Зафронтбюро ЦК КП(б)У. Восени 1919 року боротьбу феодосійців проти білогвардійців та інтервентів очолив безстрашний революціонер, член ВЦВК, матрос-більшовик Г. А. Назукін.
Підпільники активно готували збройне повстання. Наприкінці 1919 року вони згуртували навколо себе значні сили. Добре налагоджена агітаційно-пронагандистська робота дала змогу більшовикам залучити на свій бік значну частину місцевого гарнізону на чолі з групою молодших офіцерів. За планом повстання передбачаюся захопити владу в місті, а потім несподівано для ворога вивести бойові заголи на Арабатську стрілку й завдати блискавичного удару білогвардійським військам, що готувалися до оборони проти наступаючих частин Червоної Армії, яка стояла вже під Генічеськом. Одночасно з повстанням у Феодосії мали відбутися збройні виступи в Керчі й Севастополі. Та напередодні повстання зрадники виказали білогвардійській контррозвідці плани підпільників. Двадцять вісім комуністів і комсомольців, у т. ч. І. А. Назукін, стали жертвами зради.
Під впливом більшовицької агітації 20 вересня 1919 року в Феодосійському порту повстали матроси трьох канонерських човнів. Вони намагалися захопити
кораблі й перейти на бік Червоного флоту. Білогвардійське командування та контррозвідка кинули проти матросів відбірні частини й примусили їх здатися. 50 активних учасників цього виступу були заарештовані й віддані до військово-польового суду. Над ними було вчинено жорстоку розправу.
Під час запеклих боїв Червоної Армії з врангелівськими військами у Феодосії та навколишній гірсько-лісовій місцевості діяли частини Кримської повстанської армії під командуванням О. В. Мокроусова. Особливою активністю відзначився тут полк Г. А. Куліша. Феодосійські партизани 12 вересня провели успішну операцію проти білогвардійців у Судаку.
Активізували свою діяльність й учасники більшовицького підпілля. Під їхнім керівництвом восени 1920 року в місті відбувся масовий страйк трудящих. Натиск організованих робітників так налякав місцеву буржуазію, що, незважаючи на присутність врангелівського гарнізону, підприємці згодилися задовольнити вимогу робітників підвищити заробітну плату.
На початку листопада 1920 року Феодосійська партійна організація створила підпільний ревком, поставивши перед ним завдання визволити з тюрми політичних в'язнів, а також всіляко перешкоджати білим вивозити з міста майно, цінності. 12 листопада одна з бойових груп підпільної організації підпалила артилерійські склади на станції Сариголь. Почувши вибухи й побачивши спалахи пожежі, білі вирі шили що до міста підходять радянські війська. Англійський міноносець, що стояв на рейді, відкрив по Сариголю вогонь. Це посилило паніку серед врангелівців. Користуючись цим, загін підпільників з 35 чоловік пробрався до міської тюрми й визволив близько ста політичних в'язнів. Врангелівські війська втекли з Феодосії.
Ще до приходу частин Червоної Армії робітники Феодосії під керівництвом більшовиків узяли охорону міста до своїх рук, не дали білогвардійцям вивезти цінності, роззброїли кілька білогвардійських частин. 14 листопада 1920 року до Феодосії вступили частини 5-ї, 8-ї та 9-ї кавалерійських дивізій разом з бійцями Кримської повстанської армії.
Голова новоствореного ревкому 16 листопада 1920 року повідомив ЦК РКП(б), що в місті встановлюється революційний порядок, організовано
Феодосія
Сторінка 7 з 17
продовольства. Робітнику видавалося на день від 3 чвертей до фунта хліба, а службовцям - від однієї восьмої до чверті фунта.У травні 1919 року відбулиися вибори до міської Ради, до складу якої увійшли більшовики й віддані революції безпартійні робітники. На цей час у міській партійній організації налічувалося 80 членів та кандидатів у члени партії. Тоді ж під керівництвом більшовиків у місті оформилася
Але мирний перепочинок тривав недовго. У середині червня 1919 року «Добровольча армія» Денікіна з допомогою військового флоту інтервентів атакувала частини Червоної Армії на Акмонайських позиціях. 18 червня в Коктебельській бухті висадився білогвардійський десант. 21 червня радянські війська змушені були залишити Феодосію. Захопивши місто, білогвардійці першого ж дня розстріляли 13 партійних і радянських працівників, які не встигли евакуюватися, у т. ч. комісара юстиції О. П. Головіна, матроса-більшовика П. М. Гапона.
Та залякати революціонерів, зламати їх волю до опору ворогові не вдалося, і Самовіддану боротьбу за відновлення Радянської влади повела підпільна партійна організація на чолі з робітником-залізничником станції Сариголь П. Г. Краснобаєвим. Організація встановила зв'язок з Зафронтбюро ЦК КП(б)У. Восени 1919 року боротьбу феодосійців проти білогвардійців та інтервентів очолив безстрашний революціонер, член ВЦВК, матрос-більшовик Г. А. Назукін.
Підпільники активно готували збройне повстання. Наприкінці 1919 року вони згуртували навколо себе значні сили. Добре налагоджена агітаційно-пронагандистська робота дала змогу більшовикам залучити на свій бік значну частину місцевого гарнізону на чолі з групою молодших офіцерів. За планом повстання передбачаюся захопити владу в місті, а потім несподівано для ворога вивести бойові заголи на Арабатську стрілку й завдати блискавичного удару білогвардійським військам, що готувалися до оборони проти наступаючих частин Червоної Армії, яка стояла вже під Генічеськом. Одночасно з повстанням у Феодосії мали відбутися збройні виступи в Керчі й Севастополі. Та напередодні повстання зрадники виказали білогвардійській контррозвідці плани підпільників. Двадцять вісім комуністів і комсомольців, у т. ч. І. А. Назукін, стали жертвами зради.
Під впливом більшовицької агітації 20 вересня 1919 року в Феодосійському порту повстали матроси трьох канонерських човнів. Вони намагалися захопити
кораблі й перейти на бік Червоного флоту. Білогвардійське командування та контррозвідка кинули проти матросів відбірні частини й примусили їх здатися. 50 активних учасників цього виступу були заарештовані й віддані до військово-польового суду. Над ними було вчинено жорстоку розправу.
Під час запеклих боїв Червоної Армії з врангелівськими військами у Феодосії та навколишній гірсько-лісовій місцевості діяли частини Кримської повстанської армії під командуванням О. В. Мокроусова. Особливою активністю відзначився тут полк Г. А. Куліша. Феодосійські партизани 12 вересня провели успішну операцію проти білогвардійців у Судаку.
Активізували свою діяльність й учасники більшовицького підпілля. Під їхнім керівництвом восени 1920 року в місті відбувся масовий страйк трудящих. Натиск організованих робітників так налякав місцеву буржуазію, що, незважаючи на присутність врангелівського гарнізону, підприємці згодилися задовольнити вимогу робітників підвищити заробітну плату.
На початку листопада 1920 року Феодосійська партійна організація створила підпільний ревком, поставивши перед ним завдання визволити з тюрми політичних в'язнів, а також всіляко перешкоджати білим вивозити з міста майно, цінності. 12 листопада одна з бойових груп підпільної організації підпалила артилерійські склади на станції Сариголь. Почувши вибухи й побачивши спалахи пожежі, білі вирі шили що до міста підходять радянські війська. Англійський міноносець, що стояв на рейді, відкрив по Сариголю вогонь. Це посилило паніку серед врангелівців. Користуючись цим, загін підпільників з 35 чоловік пробрався до міської тюрми й визволив близько ста політичних в'язнів. Врангелівські війська втекли з Феодосії.
Ще до приходу частин Червоної Армії робітники Феодосії під керівництвом більшовиків узяли охорону міста до своїх рук, не дали білогвардійцям вивезти цінності, роззброїли кілька білогвардійських частин. 14 листопада 1920 року до Феодосії вступили частини 5-ї, 8-ї та 9-ї кавалерійських дивізій разом з бійцями Кримської повстанської армії.
Голова новоствореного ревкому 16 листопада 1920 року повідомив ЦК РКП(б), що в місті встановлюється революційний порядок, організовано
Дивиться також інші населені пункти району: