Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ескадронці дістали підкріплення й намагалися почати наступ на місто, але червоногвардійці дали їм відсіч, 4 січня на допомогу червоногвардійцям з Севастополя на есмінці «Пронзительный» прибув загін моряків під
командуванням О. В. Мокроусова. Трохи згодом підійшли есмінці «Фидониси» та «Калиакрия» з невеликим десантом.
Становлення Радянської влади у Феодосії відбувалося в умовах жорстокої боротьби більшовиків з есерами, меншовиками, бундівцями, саботажем урядовців старого державного апарату. Перший ревком, до складу якого поряд з більшовиками увійшли есери й меншовики, виявився недієздатним. Більшовицька організація домоглася його розпуску. Новий більшовицький ревком очолив І. Ф. Федько.
28 січня розпочала роботу повітова Рада робітничих, солдатських та селянських депутатів. Більшовики здобули в ній більшість. Того ж дня відбувся повітовий з'їзд селянських депутатів. З0 січня на засіданні повітової Ради робітничі, селянські й військові депутати прийняли резолюцію: визнати всю владу на місцях за Радами робітничих, селянських і солдатських депутатів, а в центрі - за Всеросійською Радою робітничих, селянських і солдатських депутатів.
Новообрана Рада запровадила робітничий контроль за підприємствами та банками, розробила заходи для боротьби з безробіттям, а також до забезпечення населення продовольством. З її ініціативи в лютому 1918 року для районів країни, що голодували, було виділено 20 тис. пудів хліба.
Перші соціально-економічні перетворення в місті були перервані нашестям військ кайзерівської Німеччини. Для відсічі окупантам трудящі Феодосії створили червоногвардійський загін під командуванням І. Ф. Федька. Бойове хрещення загін одержав у другій половині березня 1918 року в боях під Миколаєвом. Переформований невдовзі у 1-й Чорноморський революційний полк, він разом з бронепоїздом прикривав підступи до Криму, обороняв Чонгарський міст. Феодосійці стали кістяком фронту оборони Східного Криму, командування яким взяв на себе І. Ф. Федько. Радянські війська з боями відійшли на Феодосію, потім на Керч і далі на Північний Кавказ.
30 квітня окупанти захопили Феодосію. Вони встановили в місті жорстокий колоніальний режим, що супроводжувався свавіллям, облавами й масовими арештами. Боротьбу трудящих проти німецьких загарбників очолила підпільна більшовицька організація, активну роботу в якій провадили Я. Г. Будницький, П. М. Полонський, Л. Негримовський, Ф. Денисенко, А. Молочек (Спиридонова), А. Марков
Одним з найбільших виступів проти окупантів була участь залізничників Феодосії у липневому страйку залізничників України 1918 року, що проходив під керівництвом підпільних більшовицьких організацій. Водночас страйкували поліграфісти, робітники тютюнових, гільзової та коробочної фабрик.
Наприкінці листопада 1918 року німецькі війська залишили Феодосію, та натомість прийшли інтервенти Антанти. З Кубані почали прибувати частини білогвардійської армії Денікіна. Інтервенти й білогвардійці без суду й слідства розстрілювали всіх, запідозрених у співчутті Радянській владі. Жертвою білогвардійської контррозвідки став перший радянський комендант міста М. Ф. Барсов, розстріляний в ніч на 28 березня 1919 року. Денікінці заарештували й розстріляли ще 23 чоловіка. 18 квітня в районі хутора Курубаш (тепер Виноградне) від рук білогвардійських катів загинуло 49 чоловік, вивезених з феодосійської тюрми.
Незважаючи на терор, підпільна більшовицька організація вела активну роботу щодо мобілізації трудящих на боротьбу проти інтервентів і білогвардійців. Більшовицькі осередки й групи були створені майже в усіх великих робітничих колективах; в багатьох профспілках більшовики з допомогою робітників займали ключові пости. Ще в грудні 1918 - січні 1919 рр. підпільна більшовицька організація сформувала з феодосійських робітників партизанський загін, що діяв у старокримських лісах, зандаючи ворогові відчутних ударів.
Наприкінці березня 1919 року в місті створено підпільний ревком. 11 квітня він направив до командування англійських кораблів, що стояли на феодосійському рейді, делегацію з вимогою не відкривати вогонь по радянських військах, які вже наступали. Але ультиматум не був прийнятий. Підтримка кораблів англійської ескадрц не допомогла сухопутним військам інтервентів і білогвардійців. Долаючи ворожий опір ворога, Червона Армія розгорнула навальний наступ і 22 квітня
визволила Феодосію. Білогвардійці та інтервенти кріпилися на вузькому Акмонайському перешийку.
Ревком міста, створений з числа недавніх підпільників і представників Червоної Армії, націоналізував великі промислові підприємства, банки й кредитні установи, оголосив надбанням республіки все рухоме й нерухоме майно буржуазії. Було запроваджено режим найсуворішого заощадження
Феодосія
Сторінка 6 з 17
Червоної гвардії на чолі з І. Ф. Федьком. Командором загону штаб призначив прибулого до Феодосії на побивку матроса-чорноморця П. О. Грудачова.Ескадронці дістали підкріплення й намагалися почати наступ на місто, але червоногвардійці дали їм відсіч, 4 січня на допомогу червоногвардійцям з Севастополя на есмінці «Пронзительный» прибув загін моряків під
Становлення Радянської влади у Феодосії відбувалося в умовах жорстокої боротьби більшовиків з есерами, меншовиками, бундівцями, саботажем урядовців старого державного апарату. Перший ревком, до складу якого поряд з більшовиками увійшли есери й меншовики, виявився недієздатним. Більшовицька організація домоглася його розпуску. Новий більшовицький ревком очолив І. Ф. Федько.
28 січня розпочала роботу повітова Рада робітничих, солдатських та селянських депутатів. Більшовики здобули в ній більшість. Того ж дня відбувся повітовий з'їзд селянських депутатів. З0 січня на засіданні повітової Ради робітничі, селянські й військові депутати прийняли резолюцію: визнати всю владу на місцях за Радами робітничих, селянських і солдатських депутатів, а в центрі - за Всеросійською Радою робітничих, селянських і солдатських депутатів.
Новообрана Рада запровадила робітничий контроль за підприємствами та банками, розробила заходи для боротьби з безробіттям, а також до забезпечення населення продовольством. З її ініціативи в лютому 1918 року для районів країни, що голодували, було виділено 20 тис. пудів хліба.
Перші соціально-економічні перетворення в місті були перервані нашестям військ кайзерівської Німеччини. Для відсічі окупантам трудящі Феодосії створили червоногвардійський загін під командуванням І. Ф. Федька. Бойове хрещення загін одержав у другій половині березня 1918 року в боях під Миколаєвом. Переформований невдовзі у 1-й Чорноморський революційний полк, він разом з бронепоїздом прикривав підступи до Криму, обороняв Чонгарський міст. Феодосійці стали кістяком фронту оборони Східного Криму, командування яким взяв на себе І. Ф. Федько. Радянські війська з боями відійшли на Феодосію, потім на Керч і далі на Північний Кавказ.
30 квітня окупанти захопили Феодосію. Вони встановили в місті жорстокий колоніальний режим, що супроводжувався свавіллям, облавами й масовими арештами. Боротьбу трудящих проти німецьких загарбників очолила підпільна більшовицька організація, активну роботу в якій провадили Я. Г. Будницький, П. М. Полонський, Л. Негримовський, Ф. Денисенко, А. Молочек (Спиридонова), А. Марков
Одним з найбільших виступів проти окупантів була участь залізничників Феодосії у липневому страйку залізничників України 1918 року, що проходив під керівництвом підпільних більшовицьких організацій. Водночас страйкували поліграфісти, робітники тютюнових, гільзової та коробочної фабрик.
Наприкінці листопада 1918 року німецькі війська залишили Феодосію, та натомість прийшли інтервенти Антанти. З Кубані почали прибувати частини білогвардійської армії Денікіна. Інтервенти й білогвардійці без суду й слідства розстрілювали всіх, запідозрених у співчутті Радянській владі. Жертвою білогвардійської контррозвідки став перший радянський комендант міста М. Ф. Барсов, розстріляний в ніч на 28 березня 1919 року. Денікінці заарештували й розстріляли ще 23 чоловіка. 18 квітня в районі хутора Курубаш (тепер Виноградне) від рук білогвардійських катів загинуло 49 чоловік, вивезених з феодосійської тюрми.
Незважаючи на терор, підпільна більшовицька організація вела активну роботу щодо мобілізації трудящих на боротьбу проти інтервентів і білогвардійців. Більшовицькі осередки й групи були створені майже в усіх великих робітничих колективах; в багатьох профспілках більшовики з допомогою робітників займали ключові пости. Ще в грудні 1918 - січні 1919 рр. підпільна більшовицька організація сформувала з феодосійських робітників партизанський загін, що діяв у старокримських лісах, зандаючи ворогові відчутних ударів.
Наприкінці березня 1919 року в місті створено підпільний ревком. 11 квітня він направив до командування англійських кораблів, що стояли на феодосійському рейді, делегацію з вимогою не відкривати вогонь по радянських військах, які вже наступали. Але ультиматум не був прийнятий. Підтримка кораблів англійської ескадрц не допомогла сухопутним військам інтервентів і білогвардійців. Долаючи ворожий опір ворога, Червона Армія розгорнула навальний наступ і 22 квітня
визволила Феодосію. Білогвардійці та інтервенти кріпилися на вузькому Акмонайському перешийку.
Ревком міста, створений з числа недавніх підпільників і представників Червоної Армії, націоналізував великі промислові підприємства, банки й кредитні установи, оголосив надбанням республіки все рухоме й нерухоме майно буржуазії. Було запроваджено режим найсуворішого заощадження
Дивиться також інші населені пункти району: