Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
училище містилося у старому, не пристосованому для занять будинку й лише в 1848 році міська управа придбала для нього нову будівлю. 1811 року у Феодосії відкрито музей старожитностей.
Друга половина XIX ст. характеризується більш інтенсивним економічним розвитком міста. В січні 1857 року царський уряд надав французьким залізничним компаніям концесію на будівництво Московсько-Феодосійської залізниці. У місті виникли різні торговельні компанії. Було відкрито тютюнову фабрику, біля підніжжя хребта Тепе-Оба на кошти французьких компаній побудовано цегельно-черепичний завод. Тривав розвиток ремесел.
У листопаді 1861 року, коли вже було прокладено близько 60 верст залізничної колії, надійшло розпорядження про припинення будівництва. Причина крилася у безсоромних грабунках казни підрядчиками, а також у платонеспроможності Головного товариства російських залізниць. Спад економічного розвитку завдав лиха насамперед людям праці - будівельникам, що з'їхалися сюди з багатьох губерній Російської імперії, та місцевим ремісникам. Через недоїдання, антисанітарно й низьку якість води в місті почалися масові шлунково-кишкові захворювання. 1871 року від холери загинуло понад 2 тис. чоловік.
Лише наприкінці століття залізнична вітка Джанкой-Феодосія з'єднала місто з центральними губерніями Росії (офіційне відкриття залізниці відбулося 3 серпня 1892 року). В кінці 1891 року розгорнулося будівництво нового морського порту. Умови праці й побуту портовиків були надзвичайно тяжкими. О. М. Горький, який того ж 1891 року побував на цьому будівництві, згодом у своїх оповіданнях «Мій супутник» та «Коновалов» відтворив картину каторжної праці робітників.
Зведення портових споруд завершилося 1895 року. 1899 року до Феодосії з Севастополя переведено комерційний порт. Якщо у 80-х роках середньорічний вивіз
толарів з міста становив 2151 тис. крб., то в 1904 році перевищив 21 млн. крб. Головною статтею експорту залишався хліб.
Спорудження залізниці й порту дало поштовх для швидшого зростання фабрично-заводського виробництва. 1891 року в місті налічувалося 13 промислових підприємств із загальною кількістю працюючих 260 чоловік, через три роки -
кількістю працюючих 707 чоловік. У 1913 році на 23 фабриках і заводах було найнято 1680 чоловік, причому 1177 з них - на 4 тютюнових підприємствах.
Нещадно експлуатуючи трудящих, власники підприємств одержували величезні прибутки. На багатьох фабриках і заводах тривалість робочого дня сягала 12 годин, широко використовувалася дитяча праця. Особливо тяжкими були умови праці на тютюнових фабриках Стамболі й Самсона. В кришильних та перетиральних цехах вентиляція була недостатньою або зовсім відсутня. Робітники часто хворіли на недокрів'я, бронхіт, багато з них умирали від туберкульозу легенів.
На початок 1900-х років Феодосія стала одним з центрів революційного руху н Криму. В 1902 році тут виникла підпільна соціал-демократична організація, куди входили робітники тютюнової фабрики Стамболі, морського порту, майстрові залізниці й група місцевої інтелігенції.
24 липня 1902 року члени організації розповсюдили в усіх міських слобідках, на тютюновій фабриці Стамболі, механічному заводі Наделя, цегельних заводах, залізничних майстернях прокламацію «Про те, як беруть з нас непомітно податки», передруковану з видання петербурзького «Союзу боротьби», а також 150 примірників «Солдатської пам'ятки» Л. М. Толстого. Під впливом прокламацій з а страйку кали робітники цегельного заводу французького товариства і домоглися від хазяїн деяких поступок. У серпні 1902 року соціал-демократична робітнича організація мала 8 гуртків, що об'єднували 40 чоловік. Керівниками багатьох з них були робітники тютюнової фабрики. Діяльність Феодосійської організації не раз. вш'нітл ювала на своїх сторінках «Искра».
Влітку 1903 року, коли хвиля масових політичних страйків охопила південь Росії, пролетаріат Феодосії не залишився осторонь. Лозунги страйкарів підтримали нортоні робітники, яким вдалося добитися задоволення висунутих вимог. У вересні 1903 року почалися арешти; віддано до суду 20 членів соціал-демократичної організації. Та в умовах зростаючого революційного піднесення 19 з них Одеська судова пала і а змушена була виправдати.
7 лютого 1905 року під керівництвом соціал-демократичної організації в місті відбулося велика демонстрація та загальний страйк на знак протесту проти розстрілу царським урядом трудящих Петербурга у день «Кривавої неділі».
Феодосія
Сторінка 3 з 17
реорганізованого у двокласне повітове. У вересні 1811 року в ньому здобували освіту 72 учні, серед них 12 дворянських, 22 офіцерські і 9 купецьких дітей, 22 - з родин різночинців та 5 - з стану міщан. Училище мало свою бібліотеку, в якій на 1836 рік було 396 книг. Протягом 37 років Друга половина XIX ст. характеризується більш інтенсивним економічним розвитком міста. В січні 1857 року царський уряд надав французьким залізничним компаніям концесію на будівництво Московсько-Феодосійської залізниці. У місті виникли різні торговельні компанії. Було відкрито тютюнову фабрику, біля підніжжя хребта Тепе-Оба на кошти французьких компаній побудовано цегельно-черепичний завод. Тривав розвиток ремесел.
У листопаді 1861 року, коли вже було прокладено близько 60 верст залізничної колії, надійшло розпорядження про припинення будівництва. Причина крилася у безсоромних грабунках казни підрядчиками, а також у платонеспроможності Головного товариства російських залізниць. Спад економічного розвитку завдав лиха насамперед людям праці - будівельникам, що з'їхалися сюди з багатьох губерній Російської імперії, та місцевим ремісникам. Через недоїдання, антисанітарно й низьку якість води в місті почалися масові шлунково-кишкові захворювання. 1871 року від холери загинуло понад 2 тис. чоловік.
Лише наприкінці століття залізнична вітка Джанкой-Феодосія з'єднала місто з центральними губерніями Росії (офіційне відкриття залізниці відбулося 3 серпня 1892 року). В кінці 1891 року розгорнулося будівництво нового морського порту. Умови праці й побуту портовиків були надзвичайно тяжкими. О. М. Горький, який того ж 1891 року побував на цьому будівництві, згодом у своїх оповіданнях «Мій супутник» та «Коновалов» відтворив картину каторжної праці робітників.
Зведення портових споруд завершилося 1895 року. 1899 року до Феодосії з Севастополя переведено комерційний порт. Якщо у 80-х роках середньорічний вивіз
толарів з міста становив 2151 тис. крб., то в 1904 році перевищив 21 млн. крб. Головною статтею експорту залишався хліб.
Спорудження залізниці й порту дало поштовх для швидшого зростання фабрично-заводського виробництва. 1891 року в місті налічувалося 13 промислових підприємств із загальною кількістю працюючих 260 чоловік, через три роки -
кількістю працюючих 707 чоловік. У 1913 році на 23 фабриках і заводах було найнято 1680 чоловік, причому 1177 з них - на 4 тютюнових підприємствах.
Нещадно експлуатуючи трудящих, власники підприємств одержували величезні прибутки. На багатьох фабриках і заводах тривалість робочого дня сягала 12 годин, широко використовувалася дитяча праця. Особливо тяжкими були умови праці на тютюнових фабриках Стамболі й Самсона. В кришильних та перетиральних цехах вентиляція була недостатньою або зовсім відсутня. Робітники часто хворіли на недокрів'я, бронхіт, багато з них умирали від туберкульозу легенів.
На початок 1900-х років Феодосія стала одним з центрів революційного руху н Криму. В 1902 році тут виникла підпільна соціал-демократична організація, куди входили робітники тютюнової фабрики Стамболі, морського порту, майстрові залізниці й група місцевої інтелігенції.
24 липня 1902 року члени організації розповсюдили в усіх міських слобідках, на тютюновій фабриці Стамболі, механічному заводі Наделя, цегельних заводах, залізничних майстернях прокламацію «Про те, як беруть з нас непомітно податки», передруковану з видання петербурзького «Союзу боротьби», а також 150 примірників «Солдатської пам'ятки» Л. М. Толстого. Під впливом прокламацій з а страйку кали робітники цегельного заводу французького товариства і домоглися від хазяїн деяких поступок. У серпні 1902 року соціал-демократична робітнича організація мала 8 гуртків, що об'єднували 40 чоловік. Керівниками багатьох з них були робітники тютюнової фабрики. Діяльність Феодосійської організації не раз. вш'нітл ювала на своїх сторінках «Искра».
Влітку 1903 року, коли хвиля масових політичних страйків охопила південь Росії, пролетаріат Феодосії не залишився осторонь. Лозунги страйкарів підтримали нортоні робітники, яким вдалося добитися задоволення висунутих вимог. У вересні 1903 року почалися арешти; віддано до суду 20 членів соціал-демократичної організації. Та в умовах зростаючого революційного піднесення 19 з них Одеська судова пала і а змушена була виправдати.
7 лютого 1905 року під керівництвом соціал-демократичної організації в місті відбулося велика демонстрація та загальний страйк на знак протесту проти розстрілу царським урядом трудящих Петербурга у день «Кривавої неділі».
Дивиться також інші населені пункти району: