Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
підприємств міста.
22 червня на Феодосійському рейді кинув якір, щоб поповнити запаси палива й продовольства, повсталий броненосець «Потемкин». З прибуттям броненосця на березі стихійно виник мітинг, на якому виступили представники повсталих. Та, оголосивши в місті воєнний стан, власті посилили охорону берега, і матроси не змогли зв'язатися з місцевими робітниками. Не одержавши палива, броненосець, залишив феодосійський рейд.
Кривавою сторінкою увійшли в історію Феодосії події жовтня 1905 року. Вже наступного дня після опублікування маніфесту 17 жовтня феодосійські робітники дізналися про те, що означає насправді дарована царем свобода. 18 жовтня соціал-демократична організація вирішила провести мітинг, щоб роз'яснити робітникам суть цього маневру царського уряду. Коли увечері концертний зал міської управи заповнили робітники морського порту, тютюнової фабрики й залізничників, озвірілі банди чорносотенців забарикадували ззовні вікна й двері, а після того підпалили будівлю. У полум'ї загинуло 15 чоловік, багато присутніх дістало опіки й поранення. «Маніфест про свободу обагрений потоками крові, осяяний загравою ауто-дафе, перед яким пасують «діяння» святих отців іспанської інквізиції!» - писала легальна більшовицька газета «Новая жизнь», коментуючи події у Феодосії.
На Грудневе збройне повстання в Москві першими в Феодосії відгукнулися залізничники, їх підтримали робітники порту, тютюнових фабрик та інших підприємств міста. В ході загального політичного страйку виникла Рада робітничих депутатів.
17 грудня відбулися заворушення серед частини солдатів 52-го Віленського піхотного полку. Проти них були кинуті прибулі 18 грудня з Севастополя війська. Стійкість, виявлена страйкарями, розмах страйку так налякали царських властей, що вони оголосили у Феодосії воєнний стан і надали командиру Віленського полку владу генерал-губернатора. Лише 20 грудня вдалося припинити страйк. До суду було притягнуто 37 солдатів, майже всіх засуджено до каторжних робіт. тюремного ув'язнення або відіслано до дисциплінарних батальйонів.
1906 року у Феодосії створюються професійні спілки: тютюнників, будівельних робітників, фармацевтів. З ініціативи соціал-демократичної робітничої організації утворено також Центральне бюро профспілок, однак невдовзі майже усіх мого членів було заарештовано.
Під час першої російської революції трудящі Феодосії пройшли сувору школу політичної боротьби, загартувалися для нових битв з самодержавством. І після поразки революції в роки реакції не припинялася робота соціал-демократичної організації. В 1907-1909 рр. вона займалася розповсюдженням різного роду агітаційної літератури (здебільшого листівок).
У підготовці трудящих міста до нових боїв проти царизму і капіталізму велику роль відіграв молодший брат В. І. Леніна Д. І. Ульянов. Член більшовицької партії від дня її заснування, полум'яний революціонер, він у 1911-1914 рр. працював земським санітарним лікарем Феодосійського повіту й підтримував зв'язок з закордонним більшовицьким центром, з В. І. Леніним.
До Феодосії Дмитро Ілліч переїхав 1911 року з Підмосков'я. ЦК РСДРП доручив йому подати допомогу ослабленим реакцією нечисленним місцевим партійним організаціям. Діяльність Д. І. Ульянова була багатогранною. Як і всі члени родини Ульянових, він постійно був у вирі громадсько політичного життя. У Феодосії навколо нього групувалася передова інтелігенція, всі активні учасники революційного руху. 1913 року у Дмитра Ілліча побували його 78-річна мати Марія Олександрівка й старша сестра Анна Іллінічна. Імперіалістична війна перервала революційну діяльність Д. І. Ульянова у Феодосії. 20 квіти 1914 року він був мобілізований і призначений лікарем у 2-й Севастопольсий тимчасовий військовий госпіталь.
1914 року у Феодосії налічувалося 30 573 жителі. Більшість трудящих тулилася в убогих халупах на Карантинній та Караїмській слобідках, Форштадті, в передмісті Сариголь (тепер станція Айвазовська). В центральній частині міста - на набережній височіли розкішні вілли фабрикантів, купців та банкірів. Хазяї міста майже не дбали про його благоустрій.
Через, погану якість води в слобідках, де не було водопроводу, антисанітарні умови на підприємствах та в житлах трудового люда часто виникали епідемії тифу, дизентерії, холери. Єдина міська лікарня, штат якої складався в 1916 році з п'яти лікарів і стількох же фельдшерів, не могла забезпечити лікуванням всіх, хто потребував його.
Феодосія
Сторінка 4 з 17
Місцеві власті кинули на розправу з демонстрантами й страйкуючими поліцію і озброєних чорносотенців. Близько 30 чоловік було поранено, одного вбито. Незважаючи на це свиля страйків зростала й ширилася. Протягом червня відмовлялися працювати понад 2 тис. робітників 22 червня на Феодосійському рейді кинув якір, щоб поповнити запаси палива й продовольства, повсталий броненосець «Потемкин». З прибуттям броненосця на березі стихійно виник мітинг, на якому виступили представники повсталих. Та, оголосивши в місті воєнний стан, власті посилили охорону берега, і матроси не змогли зв'язатися з місцевими робітниками. Не одержавши палива, броненосець, залишив феодосійський рейд.
Кривавою сторінкою увійшли в історію Феодосії події жовтня 1905 року. Вже наступного дня після опублікування маніфесту 17 жовтня феодосійські робітники дізналися про те, що означає насправді дарована царем свобода. 18 жовтня соціал-демократична організація вирішила провести мітинг, щоб роз'яснити робітникам суть цього маневру царського уряду. Коли увечері концертний зал міської управи заповнили робітники морського порту, тютюнової фабрики й залізничників, озвірілі банди чорносотенців забарикадували ззовні вікна й двері, а після того підпалили будівлю. У полум'ї загинуло 15 чоловік, багато присутніх дістало опіки й поранення. «Маніфест про свободу обагрений потоками крові, осяяний загравою ауто-дафе, перед яким пасують «діяння» святих отців іспанської інквізиції!» - писала легальна більшовицька газета «Новая жизнь», коментуючи події у Феодосії.
На Грудневе збройне повстання в Москві першими в Феодосії відгукнулися залізничники, їх підтримали робітники порту, тютюнових фабрик та інших підприємств міста. В ході загального політичного страйку виникла Рада робітничих депутатів.
17 грудня відбулися заворушення серед частини солдатів 52-го Віленського піхотного полку. Проти них були кинуті прибулі 18 грудня з Севастополя війська. Стійкість, виявлена страйкарями, розмах страйку так налякали царських властей, що вони оголосили у Феодосії воєнний стан і надали командиру Віленського полку владу генерал-губернатора. Лише 20 грудня вдалося припинити страйк. До суду було притягнуто 37 солдатів, майже всіх засуджено до каторжних робіт. тюремного ув'язнення або відіслано до дисциплінарних батальйонів.
1906 року у Феодосії створюються професійні спілки: тютюнників, будівельних робітників, фармацевтів. З ініціативи соціал-демократичної робітничої організації утворено також Центральне бюро профспілок, однак невдовзі майже усіх мого членів було заарештовано.
Під час першої російської революції трудящі Феодосії пройшли сувору школу політичної боротьби, загартувалися для нових битв з самодержавством. І після поразки революції в роки реакції не припинялася робота соціал-демократичної організації. В 1907-1909 рр. вона займалася розповсюдженням різного роду агітаційної літератури (здебільшого листівок).
У підготовці трудящих міста до нових боїв проти царизму і капіталізму велику роль відіграв молодший брат В. І. Леніна Д. І. Ульянов. Член більшовицької партії від дня її заснування, полум'яний революціонер, він у 1911-1914 рр. працював земським санітарним лікарем Феодосійського повіту й підтримував зв'язок з закордонним більшовицьким центром, з В. І. Леніним.
До Феодосії Дмитро Ілліч переїхав 1911 року з Підмосков'я. ЦК РСДРП доручив йому подати допомогу ослабленим реакцією нечисленним місцевим партійним організаціям. Діяльність Д. І. Ульянова була багатогранною. Як і всі члени родини Ульянових, він постійно був у вирі громадсько політичного життя. У Феодосії навколо нього групувалася передова інтелігенція, всі активні учасники революційного руху. 1913 року у Дмитра Ілліча побували його 78-річна мати Марія Олександрівка й старша сестра Анна Іллінічна. Імперіалістична війна перервала революційну діяльність Д. І. Ульянова у Феодосії. 20 квіти 1914 року він був мобілізований і призначений лікарем у 2-й Севастопольсий тимчасовий військовий госпіталь.
1914 року у Феодосії налічувалося 30 573 жителі. Більшість трудящих тулилася в убогих халупах на Карантинній та Караїмській слобідках, Форштадті, в передмісті Сариголь (тепер станція Айвазовська). В центральній частині міста - на набережній височіли розкішні вілли фабрикантів, купців та банкірів. Хазяї міста майже не дбали про його благоустрій.
Через, погану якість води в слобідках, де не було водопроводу, антисанітарні умови на підприємствах та в житлах трудового люда часто виникали епідемії тифу, дизентерії, холери. Єдина міська лікарня, штат якої складався в 1916 році з п'яти лікарів і стількох же фельдшерів, не могла забезпечити лікуванням всіх, хто потребував його.
Дивиться також інші населені пункти району: