Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Незважаючи на невпинне зростання населення, Феодосія мала в 1868 році всього 11 навчальних закладів на 354 чоловіка. Згодом число учнів дещо збільшується: 1904 року в гімназіях налічувалося 696, у 15 нижчих навчальних закладах - 1117. У січні 1874 року відкрився Феодосійський учительський інститут. За даними першого всеросійського перепису у Феодосії на 100 жителів письменних припадало близько 46 чоловік. Культурно-освітніх закладів для трудящих, крім музею старожитностей, у місті не було. 1872 року за проектом і на кошти І. К. Айвазовського побудоване нове приміщення для музею.
І. К. Айвазовський, видатний російський художник-мариніст, народився у Феодосії і прожив у ній майже все своє життя. Тут художник створив кращі полотна, що оспівували красу безкраїх морських просторів, природу Криму, героїчні подвиги російських моряків: «Буря на Чорному морі», «Чорне море», «Дев'ятий вал», «Чесмеиський бій», «Наваринський бій», «Серед хвиль» та багато ін. У 1900 році після смерті художника вся його картинна галерея за його заповітом перейшла у власність міста.
У роки першої світової імперіалістичної війни становище трудящих ще більше погіршилося: деякі підприємства міста закрилися через брак сировини й палива, а на діючих (тютюновій фабриці, морському порту й ряді ін.) збільшилася тривалість робочого дня, систематично знижувалася заробітна плата. В той час, як прибутки місцевих підприємців зростали, робітники, що несли на собі весь тягар війни, отримували копійки і терпіли від страшної дорожнечі. 6 феодосійських підітриємств у лютому 1916 року працювали на потреби війни, на них було зайнято 353 робітники.
Після повалення самодержавства, на початку березня 1917 року, у Феодосії були створені Рада робітничих депутатів і Рада солдатських депутатів. Виконавчим комітетом Ради робітничих депутатів організовано комісії: фінансову, страйкову, для утворення профспілок. 22 квітня обидві Ради об'єдналися в єдину Раду робітничих і солдатських депутатів. На 8 травня 13 професійних спілок міста об'єднували в своїх лавах понад 2500 робітників і службовців. Найчисленішими
були профспілки тютюнників (800 членів), будівельників (185), службовців кравців (150), друкарських і літографських робітників.
Але в Раді робітничих і солдатських депутатів та в Центральному бюро профспілок керівництво захопили меншовики й есери. Фактично вся виконавчя влада в місті перебувала в руках старих урядовців, що перейшли на службу до буржуазного Тимчасового уряду.
У червні 1917 року організаційно оформилася Феодосійська більшовицька організація. До її складу ввійшли близько 40 чоловік. У липні 1917 року до лав партії був прийнятий прапорщик 35-го запасного полку І. Ф. Федько, який відіграв велику роль в організації боротьби трудящих міста й солдатів гарнізону перемогу Радянської влади. Так, солдати 52-го Віденського полку відмовились виконувати наказ командування про відправку на фронт. А в 35-му запасному полку офіцери фактично були усунуті від командування - всі найважливіші питання полкового життя вирішувалися виборними солдатськими комітетами.
Процес розмежування класових сил прискорився в листопаді 1917 року. У той час, коли робітничий клас, усе трудяще населення міста вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, есери й меншовики, всупереч волі трудящих, протягнули на засіданні Феодосійської Ради резолюцію, спрямовану проти Петроградської Ради та II Всеросійського з'їзду Рад, проти влади робітників і селян. Сиди контрреволюції відкрито гуртувалися навколо штабу кримських військ і т. зв. ради народних представників, революційні сили - навколо більшовицької організації, що на кінець листопада налічувала в своїх лавах близько ста чоловік.
Одержавши звістку про перемогу Радянської влади в Севастополі, Феодосійська більшовицька організація З0 грудня на своїх зборах розробила план збройного повстання. Вирішили розпочати його загальноміським мітингом у дворі казарми 52-го Віленського полку. Водночас були виділені делегати, яким доручалося передати Севастопольському ревкому прохання про надання збройної допомоги феодосійським робітникам.
2 січня 1918 року відбувся мітинг. Пропозицію І. Ф. Федька про передачу в місті влади робітникам і селянам учасники мітингу зустріли палким схваленням. Раптом біля казарм з'явилися солдати кінного татарського полку, т. зв. ескадронні, викликані реакційним офіцерством. Озброївшись гвинтівками зі збройового складу, робітники й солдати вступили в бій і вже надвечір вигнали загін татарських буржуазних націоналістів з міста. Влада перейшла до рук військово-революційного комітету. Було сформовано штаб
Феодосія
Сторінка 5 з 17
Маючи чудові природні умови для лікування, Феодосія за дореволюційних часів не стала курортом. Місцеві промисловці й міська управа, боячись втратити величезні прибутки під експлуатації земель, розташованих поблизу озера Аджіголь і мінерального джерела «Паша-Тепе», всіляко гальмували курортне будівництво. Незважаючи на невпинне зростання населення, Феодосія мала в 1868 році всього 11 навчальних закладів на 354 чоловіка. Згодом число учнів дещо збільшується: 1904 року в гімназіях налічувалося 696, у 15 нижчих навчальних закладах - 1117. У січні 1874 року відкрився Феодосійський учительський інститут. За даними першого всеросійського перепису у Феодосії на 100 жителів письменних припадало близько 46 чоловік. Культурно-освітніх закладів для трудящих, крім музею старожитностей, у місті не було. 1872 року за проектом і на кошти І. К. Айвазовського побудоване нове приміщення для музею.
І. К. Айвазовський, видатний російський художник-мариніст, народився у Феодосії і прожив у ній майже все своє життя. Тут художник створив кращі полотна, що оспівували красу безкраїх морських просторів, природу Криму, героїчні подвиги російських моряків: «Буря на Чорному морі», «Чорне море», «Дев'ятий вал», «Чесмеиський бій», «Наваринський бій», «Серед хвиль» та багато ін. У 1900 році після смерті художника вся його картинна галерея за його заповітом перейшла у власність міста.
У роки першої світової імперіалістичної війни становище трудящих ще більше погіршилося: деякі підприємства міста закрилися через брак сировини й палива, а на діючих (тютюновій фабриці, морському порту й ряді ін.) збільшилася тривалість робочого дня, систематично знижувалася заробітна плата. В той час, як прибутки місцевих підприємців зростали, робітники, що несли на собі весь тягар війни, отримували копійки і терпіли від страшної дорожнечі. 6 феодосійських підітриємств у лютому 1916 року працювали на потреби війни, на них було зайнято 353 робітники.
Після повалення самодержавства, на початку березня 1917 року, у Феодосії були створені Рада робітничих депутатів і Рада солдатських депутатів. Виконавчим комітетом Ради робітничих депутатів організовано комісії: фінансову, страйкову, для утворення профспілок. 22 квітня обидві Ради об'єдналися в єдину Раду робітничих і солдатських депутатів. На 8 травня 13 професійних спілок міста об'єднували в своїх лавах понад 2500 робітників і службовців. Найчисленішими
були профспілки тютюнників (800 членів), будівельників (185), службовців кравців (150), друкарських і літографських робітників.
Але в Раді робітничих і солдатських депутатів та в Центральному бюро профспілок керівництво захопили меншовики й есери. Фактично вся виконавчя влада в місті перебувала в руках старих урядовців, що перейшли на службу до буржуазного Тимчасового уряду.
У червні 1917 року організаційно оформилася Феодосійська більшовицька організація. До її складу ввійшли близько 40 чоловік. У липні 1917 року до лав партії був прийнятий прапорщик 35-го запасного полку І. Ф. Федько, який відіграв велику роль в організації боротьби трудящих міста й солдатів гарнізону перемогу Радянської влади. Так, солдати 52-го Віденського полку відмовились виконувати наказ командування про відправку на фронт. А в 35-му запасному полку офіцери фактично були усунуті від командування - всі найважливіші питання полкового життя вирішувалися виборними солдатськими комітетами.
Процес розмежування класових сил прискорився в листопаді 1917 року. У той час, коли робітничий клас, усе трудяще населення міста вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, есери й меншовики, всупереч волі трудящих, протягнули на засіданні Феодосійської Ради резолюцію, спрямовану проти Петроградської Ради та II Всеросійського з'їзду Рад, проти влади робітників і селян. Сиди контрреволюції відкрито гуртувалися навколо штабу кримських військ і т. зв. ради народних представників, революційні сили - навколо більшовицької організації, що на кінець листопада налічувала в своїх лавах близько ста чоловік.
Одержавши звістку про перемогу Радянської влади в Севастополі, Феодосійська більшовицька організація З0 грудня на своїх зборах розробила план збройного повстання. Вирішили розпочати його загальноміським мітингом у дворі казарми 52-го Віленського полку. Водночас були виділені делегати, яким доручалося передати Севастопольському ревкому прохання про надання збройної допомоги феодосійським робітникам.
2 січня 1918 року відбувся мітинг. Пропозицію І. Ф. Федька про передачу в місті влади робітникам і селянам учасники мітингу зустріли палким схваленням. Раптом біля казарм з'явилися солдати кінного татарського полку, т. зв. ескадронні, викликані реакційним офіцерством. Озброївшись гвинтівками зі збройового складу, робітники й солдати вступили в бій і вже надвечір вигнали загін татарських буржуазних націоналістів з міста. Влада перейшла до рук військово-революційного комітету. Було сформовано штаб
Дивиться також інші населені пункти району: