Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
у 1456 , 1403, 1472, 1475 роках. Кафа не раз зазнавала набігів татар, що розорювали її та забирали в полон жителів. Генуезці змушені були відкуповуватися від них грішми, різноманітним митом, збиранням якого відали татарські урядовці, що проживали в місті.
У 1454 році біля берегів Кафи з'явився турецький флот й примусив генуезькі власті платити султану Магомету II щороку данину в 3 тис. дукатів. Влітку 1475 року турецька ескадра знову підійшла до кримських берегів. Турки висадили великий десант і з підтримкою татарів почали облогу міста. Кафа капітулювала. Цю подію відображено в руському літопису: «...Того лета 6983 (1475) туркове взяша Кафу й гостей московских много побиша, а иных поймаша, а иных пограбив, на окуи даваша». Турки зробили населений пункт головним містом своєї кримської провінції (бейлербейства) під назвою Кеффе, Кефе. Вони називали його також Малим Стамбулом. Тут перебував представник султанської влади, розміщувалося турецьке військо, яке брало участь у розбійницьких походах кримських татар на сусідні держави. Основка маса захоплених у полон людей призначалася на продаж.
У XIV-XVII ст. Кефе стала головним невільницьким ринком, відомим далеко за межами Криму. Сучасники називали її поглинаючою людську кров, ненажерливою безоднею. Страшною була доля багатьох полонених у Криму. Один із сучасників тих подій литовський дипломат Михайло Литвин писав, що «для кожного краще бути вбитим на місці, оскільки полон, до якого татари беруть усіх, хто потрапляє до їхніх рук, Прший від найлютішої смерті».
Мужню боротьбу проти розбійницьких нападів татар вели російський та українськи народи. Велику роль у цій боротьбі відіграли запорізькі козаки. 1616 року запорожці під проводом гетьмана Конашевича-Сагайдачного, здійснивши сміливий панад на Кефе, знищили турецький флот, що перебував там, та визволили багато невільників - росіян, українців, поляків. Цю подію з великою художньою силою відтворила українська радянська письменниця 3. П. Тулуб у своєму романі «Людолови». 1628 року протягом півтора місяця тримав облогу Кефе загін запорізьких козаків на чолі з гетьманом М. Дорошенком.
Чимало успішних походів на Кримське ханство та причорноморські турецькі фортеці, в т. ч. і Кефе, здійснив кошовий отаман І. Сірко. Так, восени 1667 року загін лапорожців на чолі з І. Сірком напав на Кефе й визволив велику кількість невільників.
Кефе торгувала з усіма причорноморськими містами. Сюди приїздили купці з Константинополя, Азії, Персії. В середині XVIII ст. щороку в порт прибувало 100-150 суден. Через Кефе Крим одержував метал, східні тканини, порцеляновий посуд, тютюн, каву.
У червні 1771 року, під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр., російські війська штурмом здобули Кефе. Російський гарнізон перебував тут до кінця війни. Приєднання Криму до Росії у 1783 році мало важливе значення для дальшого соціально-економічного розвитку Феодосії. З 1787 року місто - центр Феодосійського повіту. Поступово почалося відродження економіки, пожвавлення торгівлі. Цьому деякою мірою сприяло й те, що в лютому 1784 року Феодосію проголошено відкритим містом для дружніх з Росією держав. Ще через два роки всі пристані Таврійського півострова, в т. ч. й Феодосія, на 5 років звільнялися від мита.
1798 року місту надано право протягом тридцяти років безмитного ввозу її вивозу товарів (порто-франко) й дозволено витрачати на свої потреби прибутки від соляного й винного промислів. Та в зв'язку з нашестям наполеонівських військ царський уряд у 1812 році позбавив Феодосію цього привілею. Лише з 1816 року почали відновлюватися зовнішньоторговельні зв'язки міста (головним чином, вивіз хліба до Малої Азії), однак, зростання хлібної торгівлі стримувалося карантинними заходами. У 1847-1849 рр. замість дерев'яної пристані споруджено бетонну.
Розвивалися промисловість і ремісницьке виробництво. 1836 року у Феодосії налічувалося 17 дрібних фабрик і заводів (цегельно-черепичних, вапняних, горілчаних тощо), де було зайнято всього 98 робітників. Крім того, в місті трудилося 60 ремісників - кравців, ковалів тощо. Тут було 35 лавок, 3 шинки й гоюлі. 9 харчевень, 16 кав'ярень.
Видатний російський письменник О. С. Грибоедов, який відвідав Феодосію 1825 року, в листі до С. М. Бегичева писав, що це «дивовижна суміш одвічних стін колишньої Кафи й наших одноденних мазанок. Жодної будівлі цілої, жодної ділянки старого міста не переритої, не перекопаної». Тривалий час тут не було медичних закладів. Багато жителів міста померло під час епідемії чуми, що лютувала на початку XIX ст. (1829 року жителів налічувалося 3700). 1813 року відкрито міську лікарню на З0 ліжок. На 1811 рік припадає заснування в Феодосії парафіяльного училища, згодом
Феодосія
Сторінка 2 з 17
підняли повстання, що проходило під гаслом: «Хай живе народ! Смерть знатним!». Це було найбільше повстання останнього періоду панування генуезців. Народні повстання спалахували в Кафі й згодом -у 1456 , 1403, 1472, 1475 роках. Кафа не раз зазнавала набігів татар, що розорювали її та забирали в полон жителів. Генуезці змушені були відкуповуватися від них грішми, різноманітним митом, збиранням якого відали татарські урядовці, що проживали в місті.
У 1454 році біля берегів Кафи з'явився турецький флот й примусив генуезькі власті платити султану Магомету II щороку данину в 3 тис. дукатів. Влітку 1475 року турецька ескадра знову підійшла до кримських берегів. Турки висадили великий десант і з підтримкою татарів почали облогу міста. Кафа капітулювала. Цю подію відображено в руському літопису: «...Того лета 6983 (1475) туркове взяша Кафу й гостей московских много побиша, а иных поймаша, а иных пограбив, на окуи даваша». Турки зробили населений пункт головним містом своєї кримської провінції (бейлербейства) під назвою Кеффе, Кефе. Вони називали його також Малим Стамбулом. Тут перебував представник султанської влади, розміщувалося турецьке військо, яке брало участь у розбійницьких походах кримських татар на сусідні держави. Основка маса захоплених у полон людей призначалася на продаж.
У XIV-XVII ст. Кефе стала головним невільницьким ринком, відомим далеко за межами Криму. Сучасники називали її поглинаючою людську кров, ненажерливою безоднею. Страшною була доля багатьох полонених у Криму. Один із сучасників тих подій литовський дипломат Михайло Литвин писав, що «для кожного краще бути вбитим на місці, оскільки полон, до якого татари беруть усіх, хто потрапляє до їхніх рук, Прший від найлютішої смерті».
Мужню боротьбу проти розбійницьких нападів татар вели російський та українськи народи. Велику роль у цій боротьбі відіграли запорізькі козаки. 1616 року запорожці під проводом гетьмана Конашевича-Сагайдачного, здійснивши сміливий панад на Кефе, знищили турецький флот, що перебував там, та визволили багато невільників - росіян, українців, поляків. Цю подію з великою художньою силою відтворила українська радянська письменниця 3. П. Тулуб у своєму романі «Людолови». 1628 року протягом півтора місяця тримав облогу Кефе загін запорізьких козаків на чолі з гетьманом М. Дорошенком.
Чимало успішних походів на Кримське ханство та причорноморські турецькі фортеці, в т. ч. і Кефе, здійснив кошовий отаман І. Сірко. Так, восени 1667 року загін лапорожців на чолі з І. Сірком напав на Кефе й визволив велику кількість невільників.
Кефе торгувала з усіма причорноморськими містами. Сюди приїздили купці з Константинополя, Азії, Персії. В середині XVIII ст. щороку в порт прибувало 100-150 суден. Через Кефе Крим одержував метал, східні тканини, порцеляновий посуд, тютюн, каву.
У червні 1771 року, під час російсько-турецької війни 1768-1774 рр., російські війська штурмом здобули Кефе. Російський гарнізон перебував тут до кінця війни. Приєднання Криму до Росії у 1783 році мало важливе значення для дальшого соціально-економічного розвитку Феодосії. З 1787 року місто - центр Феодосійського повіту. Поступово почалося відродження економіки, пожвавлення торгівлі. Цьому деякою мірою сприяло й те, що в лютому 1784 року Феодосію проголошено відкритим містом для дружніх з Росією держав. Ще через два роки всі пристані Таврійського півострова, в т. ч. й Феодосія, на 5 років звільнялися від мита.
1798 року місту надано право протягом тридцяти років безмитного ввозу її вивозу товарів (порто-франко) й дозволено витрачати на свої потреби прибутки від соляного й винного промислів. Та в зв'язку з нашестям наполеонівських військ царський уряд у 1812 році позбавив Феодосію цього привілею. Лише з 1816 року почали відновлюватися зовнішньоторговельні зв'язки міста (головним чином, вивіз хліба до Малої Азії), однак, зростання хлібної торгівлі стримувалося карантинними заходами. У 1847-1849 рр. замість дерев'яної пристані споруджено бетонну.
Розвивалися промисловість і ремісницьке виробництво. 1836 року у Феодосії налічувалося 17 дрібних фабрик і заводів (цегельно-черепичних, вапняних, горілчаних тощо), де було зайнято всього 98 робітників. Крім того, в місті трудилося 60 ремісників - кравців, ковалів тощо. Тут було 35 лавок, 3 шинки й гоюлі. 9 харчевень, 16 кав'ярень.
Видатний російський письменник О. С. Грибоедов, який відвідав Феодосію 1825 року, в листі до С. М. Бегичева писав, що це «дивовижна суміш одвічних стін колишньої Кафи й наших одноденних мазанок. Жодної будівлі цілої, жодної ділянки старого міста не переритої, не перекопаної». Тривалий час тут не було медичних закладів. Багато жителів міста померло під час епідемії чуми, що лютувала на початку XIX ст. (1829 року жителів налічувалося 3700). 1813 року відкрито міську лікарню на З0 ліжок. На 1811 рік припадає заснування в Феодосії парафіяльного училища, згодом
Дивиться також інші населені пункти району: