Сторінка 8 з 10
Було реставровано й встановлено на попередньому місці пам'ятник В. І. Леніну.
Багато уваги приділялося відбудові здравниць. Уже 1944 року у відремонтованих будинках відкрилися госпіталі і санаторії для лікування бійців і командирів Червоної Армії, відпочинку передовиків виробництва.
1947 року в Алупці працювало 17 здравниць на 2100 місць. Довоєнний ліжковий фонд (3500 місць) було відновлено до 1952 року. На цей час діяло 15 санаторіїв, 3 будинки відпочинку і дитячий будинок санаторного типу, а в літній час - турбаза ВЦРПС.
Нові перспективи для розвитку Алупки відкрили затверджені у 1954 році Радою Міністрів Союзу РСР та Радою Міністрів Української РСР і Центральним Комітетом КП України заходи по дальшому розвитку сільського господарства, міст і курортів Кримської області.
Великих успіхів у розвитку економіки і культури досягли трудящі Алупки в 60-70-х роках. Для промартілі ім. 3-ї п'ятирічки в 1957 році споруджено новий бушнок. Через 3 роки артіль реорганізовано на комбінат побутового обслуговування. 1972 року комбінат, який складався з 6 цехів і 80 майстерень, обслуговував населення під Гаспри до Фороса. У ході соціалістичного змагання на честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна одна з бригад здобула звання колективу комуністичної праці, а 55 передових робітників добилися високого звання ударника комуністичної праці.
1960 року в Алупці став до ладу хлібозавод, на якому встановлено 3 потокові напівавтоматичні лінії. Випуск його продукції в 1972 році складав 797 тонн хлібобулочних виробів.
Готуючи гідну зустріч 50-річчю утворення СРСР, підприємства міста взяли й успішно виконали соціалістичні зобов'язання на 1972 рік щодо виготовлення понадпланової продукції, підвищення продуктивності праці.
Ще 1944 року колгосп ім. Жовтня перетворено на винорадгосп «Алупка», який 1951 року ввійшов як відділення до складу радгоспу «Лівадія». Його земельні угіддя в 1972 році становили 116,7 га, в т. ч. 73,5 га - під виноградниками, 10 га - під
тютюном, 3 га - під садами. Тут трудиться передовий виноградар кавалер ордена Леніна Г. С. Фомичова.
У післявоєнні роки все чіткіше визначався профіль Алупки як курорту. Тепер тут зосереджені протитуберкульозні санаторії. Головне пасмо Кримських гір і вершина Ай-Петрі (1233 м), яка близько підступає до міста, захищають Алупку під холодних північних вітрів. Тепле, незамерзаюче море зігріває прибережне повітря зимою і пом'якшує жару літом. Густі ліси навкруги і рослинність сприяють насиченню навколишнього повітря киснем. Середньорічна температура тут +13,2 градуса, кількість сонячних днів на рік - 208-246.
1972 року в Алупці працювало 13 протитуберкульозних здравниць на 3235 ліжок. Вони оснащені сучасним медичним обладнанням, мають всі необхідні лікувадміі і профілактичні кабінети. Все це в поєднанні з місцевим кліматом дає добрі результати в лікуванні туберкульозних захворювань. Для культурного обслуговування хворих в усіх санаторіях є клуби, кіноустановки, бібліотеки, спортмайданчики.
Окремі алупкинські здравниці відомі далеко за межами Криму. У санаторії ім. Боброва лікуються діти, хворі на туберкульоз кісток і нирок.
Одним з небагатьох у Радянському Союзі і єдиним у Криму є спеціалізований протитуберкульозний урологічний санаторій «Сонячний», розрахований на 500 місць. У ньому - 8 спальних корпусів, 2 спальні павільйони, діагностичний, адміністративний корпуси, 15 кабінетів і лабораторій, пляж. Лікування в санаторії комплексніе: антибактеріальне, хірургічне і кліматичне.
Добра слава йде про алупкинський санаторій «Шахтар». 1970 року на республіканському огляді на кращу здравницю до 100-річчя з дня народження В. І. Леніна його колектив посів третє місце. Йому присуджено перехідний Червоний прапор Ялтинського міського комітету КП України і Ялтинського міськвиконкому. Серед кращих співробітників алупкинських здравниць - головний лікар санаторію «Сонячний» кандидат медичних наук Л. Я. Волович, заступник головного лікаря по медичній частині санаторію «Шахтар» Є. О. Журавльова, обрана в 1970 році депутатом Верховної Ради СРСР.
1970 року житловий фонд міста становив 57,4 тис., а в 1972-73 тис. кв. метрів. Лише 1958 року на житлове будівництво витрачено 501 тис. крб. У 1960 році збудовано 62 квартири площею 1142 кв. метрів. До 50-річчя Великого Жовтня заселено ще 3 нові будинки на 154 упорядковані квартири і капітально відремонтовано 6 житлових будинків площею 1104 кв. метрів. У місті виріс новий житловий мікрорайон. До 1970 року закінчено спорудження магістрального водоводу, який з'єднав Алупку з Ялтою. Споживання води порівняно з 1966 роком на душу населення збільшилося
Дивиться також інші населені пункти району: