Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку XX ст. у селі споруджено каналізаційну мережу, деякі вулиці забруковано. У 1911-1912 рр. збудовано Шаанкайський водопровід. 1914 року запрацювала електростанція. Але, незважаючи на швидкий розвиток
дачного будівництва, велося воно хаотично, без плану, фасади будинків були повернуті в різні боки, як це подобалося власникам. У результаті вулиці виявилися кривими й вузькими. Всюди були грязюка й антисанітарія. Навіть у путівнику для приїжджих на 1889 рік відзначалося, що «базарна площа наповнена чадом й дуже забруднена, на вулицю викидаються з харчевень і лавок різні непридатні залишки, які поіють і розповсюджують сморід. У таких же антисанітарних умовах перебувають всі прилягаючі до базарної площі вулиці». Товариство благоустрою Алупки, створене 1898 року, в умовах царської Росії практично нічого не зробило для впорядкування села.
Розвиток класової боротьби в країні, поширення марксистських ідей впливали на громадсько-політичне життя Алупки. Восени 1898 року тут жила член Московського комітету РСДРП А. І. Ульянова-Єлізарова зі своїм чоловіком М. Т. Єлізаровим, які перебували тоді під наглядом поліції. В. І. Ленін, який був у сибірському засланні, знав про перебування рідних в Криму і листувався з ними. А. І. Ульянова-Єлізарова у своїх листах інформувала його про роботу соціал-демократичних комітетів. 26 вересня 1898 р. Ульянова-Єлізарова виїхала до Москви. З кінця квітня по липень 1909 року на дачі Нікольської (нині 5-й корпус санаторію «Залізничник») зупинялися мати В. І. Леніна - М. О. Ульянова і сестра Анна Іллінічна. В. І. Ленін, перебуваючи в цей час у Парижі, підтримував з ними зв'язок. В Алупці Марія Олександрівка лікувалася. Анна Іллінічна займалася літературною роботою. Тут вона написала гострополітичну статтю про зростання серед дітей самогубств, породжепих жорстокою капіталістичною експлуатацією їх праці. У статті різко критикувалися порядки царської Росії та інших капіталістичних країн. З Алупки Анна Іллінічна повідомляла В. І. Леніна про вихід у московському видавництві «Звено» його книги «Матеріалізм і емпіріокритицизм», а незабаром послала йому і саму книгу, чому В. І. Ленін був дуже радий і двічі писав про це в Алупку матері й сестрі.
Передові робітники Алупки 1902 року встановили зв'язок з ялтинськими соціал- демократами. У селі почали з'являтися революційні листівки й прокламації. Під час першої російської революції 1905 року в лісі, інколи в морі на човках робітники збиралися на мітинги. Доповідачі, яких присилала Ялтинська організація РСДРП, закликали до рішучої боротьби з самодержавством. У липні 1905 року в алупкинсньому парку було розкидано революційні прокламації. У вересні на східній околиці селища передові робітники збиралися на сходки. 17 листопада 1905 року ялтинський повітовий справник доповідав губернатору, що останнім часом в Алупці відбуваються великі мітинги. У грудні робітники Алупки брали участь у сходці в районі водопаду Учан-Су.
1906 року в Алупку з Ялти доставили гектограф для друкування революційних прокламацій. У ніч на 27 квітня 1906 року по вулицях селища було розкидано листівки з закликом до страйку. Трудящі Алупки відгукнулися на цей заклик: 1 травня майже повсюдно було припинено роботи, відбулися демонстрації. Тоді ж в Алупці створювалися профспілки будівельників, кухарів, садівників. Але після поразки революції їх було розгромлено. Для «підтримки порядку» з числа лівадійської охорони в Алупку прибув загін солдатів. 1908 року, підіславши провокатора, поліція заарештувала підпільників, вилучивши у них гектограф.
На 1914 рік населення Алупки зросло до 3791 чоловіка. За своїм соціальним складом воно було досить строкатим: 1765 селян, 859 міщан, 196 дворян, 56 служителів церкви, 16 купців, 47 поселян і 341 іноземний підданий. Селяни і міщани, основні податні стани, займалися переважно землеробством і обслуговуванням багатих
курортників.
У 1915 році з 352 селянських дворів 246 не мали землі. Майже всі вони були безкінними. Жорстокої експлуатації зазнавали сезонні робітники. Так, власник виноградних плантацій Касимов наймав людей з умовою «працювати весь світловий день, харчі хазяйські, за брак, за пошкодження виноградних кущів вираховувати з винуватця». Заробляли вони від 12 до 18 крб. на місяць, а вирахування за харчування становило від 8 до 12 крб. За будь-яку дрібницю хазяїн міг оштрафувати або викинути робітника на вулицю.
Населення Алупки не одержувало медичної допомоги. Трудящі могли лікуватися тільки в Кореїзькій земській лікарні, яку було побудовано на пожертвування. 16 квітня 1902 року на кошти добродійного «Товариства для дітей в Алупці» відкрито діпячий кістковотуберкульозний санаторій на 24 місця. Ініціатором його створення був відомий діяч російської медицини
Алупка
Сторінка 2 з 10
вартість ділянок, проклали дорогу, яка зв'язала Севастопольське шосе з Сімеїзом.На початку XX ст. у селі споруджено каналізаційну мережу, деякі вулиці забруковано. У 1911-1912 рр. збудовано Шаанкайський водопровід. 1914 року запрацювала електростанція. Але, незважаючи на швидкий розвиток
Розвиток класової боротьби в країні, поширення марксистських ідей впливали на громадсько-політичне життя Алупки. Восени 1898 року тут жила член Московського комітету РСДРП А. І. Ульянова-Єлізарова зі своїм чоловіком М. Т. Єлізаровим, які перебували тоді під наглядом поліції. В. І. Ленін, який був у сибірському засланні, знав про перебування рідних в Криму і листувався з ними. А. І. Ульянова-Єлізарова у своїх листах інформувала його про роботу соціал-демократичних комітетів. 26 вересня 1898 р. Ульянова-Єлізарова виїхала до Москви. З кінця квітня по липень 1909 року на дачі Нікольської (нині 5-й корпус санаторію «Залізничник») зупинялися мати В. І. Леніна - М. О. Ульянова і сестра Анна Іллінічна. В. І. Ленін, перебуваючи в цей час у Парижі, підтримував з ними зв'язок. В Алупці Марія Олександрівка лікувалася. Анна Іллінічна займалася літературною роботою. Тут вона написала гострополітичну статтю про зростання серед дітей самогубств, породжепих жорстокою капіталістичною експлуатацією їх праці. У статті різко критикувалися порядки царської Росії та інших капіталістичних країн. З Алупки Анна Іллінічна повідомляла В. І. Леніна про вихід у московському видавництві «Звено» його книги «Матеріалізм і емпіріокритицизм», а незабаром послала йому і саму книгу, чому В. І. Ленін був дуже радий і двічі писав про це в Алупку матері й сестрі.
Передові робітники Алупки 1902 року встановили зв'язок з ялтинськими соціал- демократами. У селі почали з'являтися революційні листівки й прокламації. Під час першої російської революції 1905 року в лісі, інколи в морі на човках робітники збиралися на мітинги. Доповідачі, яких присилала Ялтинська організація РСДРП, закликали до рішучої боротьби з самодержавством. У липні 1905 року в алупкинсньому парку було розкидано революційні прокламації. У вересні на східній околиці селища передові робітники збиралися на сходки. 17 листопада 1905 року ялтинський повітовий справник доповідав губернатору, що останнім часом в Алупці відбуваються великі мітинги. У грудні робітники Алупки брали участь у сходці в районі водопаду Учан-Су.
1906 року в Алупку з Ялти доставили гектограф для друкування революційних прокламацій. У ніч на 27 квітня 1906 року по вулицях селища було розкидано листівки з закликом до страйку. Трудящі Алупки відгукнулися на цей заклик: 1 травня майже повсюдно було припинено роботи, відбулися демонстрації. Тоді ж в Алупці створювалися профспілки будівельників, кухарів, садівників. Але після поразки революції їх було розгромлено. Для «підтримки порядку» з числа лівадійської охорони в Алупку прибув загін солдатів. 1908 року, підіславши провокатора, поліція заарештувала підпільників, вилучивши у них гектограф.
На 1914 рік населення Алупки зросло до 3791 чоловіка. За своїм соціальним складом воно було досить строкатим: 1765 селян, 859 міщан, 196 дворян, 56 служителів церкви, 16 купців, 47 поселян і 341 іноземний підданий. Селяни і міщани, основні податні стани, займалися переважно землеробством і обслуговуванням багатих
курортників.
У 1915 році з 352 селянських дворів 246 не мали землі. Майже всі вони були безкінними. Жорстокої експлуатації зазнавали сезонні робітники. Так, власник виноградних плантацій Касимов наймав людей з умовою «працювати весь світловий день, харчі хазяйські, за брак, за пошкодження виноградних кущів вираховувати з винуватця». Заробляли вони від 12 до 18 крб. на місяць, а вирахування за харчування становило від 8 до 12 крб. За будь-яку дрібницю хазяїн міг оштрафувати або викинути робітника на вулицю.
Населення Алупки не одержувало медичної допомоги. Трудящі могли лікуватися тільки в Кореїзькій земській лікарні, яку було побудовано на пожертвування. 16 квітня 1902 року на кошти добродійного «Товариства для дітей в Алупці» відкрито діпячий кістковотуберкульозний санаторій на 24 місця. Ініціатором його створення був відомий діяч російської медицини