Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
санаторії налічувалося 60 місць, з них тільки 12 безплатних. На 1913 рік в Алупці вже діяло 8 санаторіїв на 200 місць, санаторний пансіон, близько 60 приватних пансіонів і до 120 дачв.
1897 року в Алупці відкрилася земська школа, де один учитель навчав З0 учнів. На 1915 рік тут було 3 земські училища, грецьке училище, церковнопарафіяльна школа народна читальня, платна бібліотека, в якій налічувалося 1 тис. книжок.
У різні часи Алупку відвідало багато відомих російських та українських письменників, артистів і художників. Тут відпочивали О. М. Горький, М. М. Коцюбинський, жив В. Г. Короленко. На короткий час в Алупці зупинялася Леся Українка з К. В. Квіткою. Бували тут М. С. Щепкін, Ф. І. Шаляпін, С. В. Рахманінов, І. К. Айвазовський, В. І. Суриков, В. М. Васнецов, М. Г. Гарін-Михайловський, В. В. Докучаєв.
Звістку про повалення царського самодержавства в лютому 1917 року жителі села зустріли з радістю. Але незабаром вони переконалися, що Тимчасовий уряд не збирається поліпшити становище трудящих. У березні з представників буржуазії створено місцевий орган Тимчасового уряду - комітет громадської безпеки. Угодовці й татарські буржуазні націоналісти засіли в Алупкинській Раді робітничих депутатів, сформованій протягом травня-червня 1917 року.
Антинародна політика буржуазної влади викликала незадоволення трудящих. У липні 1917 року страйкували робітники електростанції, вимагаючи підвищити заробітну плату. Активну агітаційну роботу серед населення проводили більшовики. Велику допомогу їм у боротьбі з контрреволюціонерами та колишніми царськими чиновниками, які повтікали з столиці, подавали робітники Севастополя і Сімферополя. У квітні 1917 року комісія Севастопольської Ради депутатів армії, флоту і робітників зробила обшук в осіб царської сім'ї; а у вересні представники Севастопольської і Сімферопольської Рад - на дачі капіталіста Рябушинського. Але есери й меншовики, піднявши газетний галас, по суті попередили контрреволюціонерів про обшуки.
Трудящі Алупки вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. 16 листопада 1917 року в Алупці оформилася самостійна більшовицька організація. Вже через тиждень вона налічувала 60 чоловік. На першій конференції більшовиків Таврійської губернії був присутній її представник з правом дорадчого голос У грудні відбулися перевибори Ради. Вона поповнилася депутатами від солдатів, які лікувалися в Алупці, і стала називатися Радою робітничих і солдатських депутатів. До неї ввійшли також більшовики. На початку січня 1918 року вони добилися схвалення резолюції про визнання Ради Народних Комісарів єдиною владою у країні.
Радянську владу в Алупці встановлено 11 січня 1918 року з допомогою бронезагону на чолі з матросом Бірюковим, що йшов із Севастополя через Алупку на допомогу ялтинським червоногвардійцям. Влада в селищі перейшла до рук військово-революційного комітету, який направив свого представника до обласного військово- революційного комітету, створеного 22 січня 1918 року в Севастополі, з метою погодження дій для боротьби проти контрреволюції в Причорноморському басейні. Наприкінці січня під керівництвом ревкому знову проведено перевибори Алупкинської Ради робітничих і солдатських депутатів. Було призначено комісарів фінансів, праці, національних маєтків, соціального забезпечення та ін. Рада націоналізувала землю, чимало будинків, обклала буржуазію Алупки, Кекенеїза (Оползневе), Лімен (Голуба Затока), Кучук-Коя (Бекетове), Сімеїза, Місхора, Кореїза, Гаспри та інших навколишніх селищ одноразовим податком у 5 млн. крб., провела у багатіїв обшуки і конфіскувала золото. Наприкінці лютого 1918 року націоналізовано маєтки, розташовані на Південному березі Криму, з усім рухомим і нерухомим майном та інвентарем. При Раді було створено загін Червоної гвардії з 30 чоловік і на допомогу йому комісію для охорони міста.
Коли навесні 1918 року півострову стали загрожувати кайзерівські війська, революційно настроєні верстви населення зі зброєю в руках піднялися на захист республіки Тавріди. Та угодовці знову захопили керівні місця в Алупкинській Раді. Підняли голову контрреволюційні елементи, які втекли з півночі, а також місцева буржуазія. Почалося переслідування більшовиків. У квітні 1918 року головний комісар у справах боротьби з контрреволюцією при Ялтинській Раді робітничих і солдатських депутатів В. Ю. Драчук доповів виконкому Ялтинської Ради про змову контрреволюціонерів, які групувалися навколо колишнього царського міністра Сазонова й капіталіста Рябушинського і робили ставку на німецьких окупантів. Виконком вирішив заарештувати її ватажків, а також дядька колишнього царя М. М. Романова і
Алупка
Сторінка 3 з 10
викладач Московського університету О. О. Бобров, який віддав на будівництво санаторія усі свої збереження. Значні кошти передали також О. М. Горький, Л. М. Толстой, Ф. І. Шаляпін, а також лікарі С. Я. Єлпатьєвський, П. В. Ізергін та інші діячі російської культури. 1904 року в 1897 року в Алупці відкрилася земська школа, де один учитель навчав З0 учнів. На 1915 рік тут було 3 земські училища, грецьке училище, церковнопарафіяльна школа народна читальня, платна бібліотека, в якій налічувалося 1 тис. книжок.
У різні часи Алупку відвідало багато відомих російських та українських письменників, артистів і художників. Тут відпочивали О. М. Горький, М. М. Коцюбинський, жив В. Г. Короленко. На короткий час в Алупці зупинялася Леся Українка з К. В. Квіткою. Бували тут М. С. Щепкін, Ф. І. Шаляпін, С. В. Рахманінов, І. К. Айвазовський, В. І. Суриков, В. М. Васнецов, М. Г. Гарін-Михайловський, В. В. Докучаєв.
Звістку про повалення царського самодержавства в лютому 1917 року жителі села зустріли з радістю. Але незабаром вони переконалися, що Тимчасовий уряд не збирається поліпшити становище трудящих. У березні з представників буржуазії створено місцевий орган Тимчасового уряду - комітет громадської безпеки. Угодовці й татарські буржуазні націоналісти засіли в Алупкинській Раді робітничих депутатів, сформованій протягом травня-червня 1917 року.
Антинародна політика буржуазної влади викликала незадоволення трудящих. У липні 1917 року страйкували робітники електростанції, вимагаючи підвищити заробітну плату. Активну агітаційну роботу серед населення проводили більшовики. Велику допомогу їм у боротьбі з контрреволюціонерами та колишніми царськими чиновниками, які повтікали з столиці, подавали робітники Севастополя і Сімферополя. У квітні 1917 року комісія Севастопольської Ради депутатів армії, флоту і робітників зробила обшук в осіб царської сім'ї; а у вересні представники Севастопольської і Сімферопольської Рад - на дачі капіталіста Рябушинського. Але есери й меншовики, піднявши газетний галас, по суті попередили контрреволюціонерів про обшуки.
Трудящі Алупки вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. 16 листопада 1917 року в Алупці оформилася самостійна більшовицька організація. Вже через тиждень вона налічувала 60 чоловік. На першій конференції більшовиків Таврійської губернії був присутній її представник з правом дорадчого голос У грудні відбулися перевибори Ради. Вона поповнилася депутатами від солдатів, які лікувалися в Алупці, і стала називатися Радою робітничих і солдатських депутатів. До неї ввійшли також більшовики. На початку січня 1918 року вони добилися схвалення резолюції про визнання Ради Народних Комісарів єдиною владою у країні.
Радянську владу в Алупці встановлено 11 січня 1918 року з допомогою бронезагону на чолі з матросом Бірюковим, що йшов із Севастополя через Алупку на допомогу ялтинським червоногвардійцям. Влада в селищі перейшла до рук військово-революційного комітету, який направив свого представника до обласного військово- революційного комітету, створеного 22 січня 1918 року в Севастополі, з метою погодження дій для боротьби проти контрреволюції в Причорноморському басейні. Наприкінці січня під керівництвом ревкому знову проведено перевибори Алупкинської Ради робітничих і солдатських депутатів. Було призначено комісарів фінансів, праці, національних маєтків, соціального забезпечення та ін. Рада націоналізувала землю, чимало будинків, обклала буржуазію Алупки, Кекенеїза (Оползневе), Лімен (Голуба Затока), Кучук-Коя (Бекетове), Сімеїза, Місхора, Кореїза, Гаспри та інших навколишніх селищ одноразовим податком у 5 млн. крб., провела у багатіїв обшуки і конфіскувала золото. Наприкінці лютого 1918 року націоналізовано маєтки, розташовані на Південному березі Криму, з усім рухомим і нерухомим майном та інвентарем. При Раді було створено загін Червоної гвардії з 30 чоловік і на допомогу йому комісію для охорони міста.
Коли навесні 1918 року півострову стали загрожувати кайзерівські війська, революційно настроєні верстви населення зі зброєю в руках піднялися на захист республіки Тавріди. Та угодовці знову захопили керівні місця в Алупкинській Раді. Підняли голову контрреволюційні елементи, які втекли з півночі, а також місцева буржуазія. Почалося переслідування більшовиків. У квітні 1918 року головний комісар у справах боротьби з контрреволюцією при Ялтинській Раді робітничих і солдатських депутатів В. Ю. Драчук доповів виконкому Ялтинської Ради про змову контрреволюціонерів, які групувалися навколо колишнього царського міністра Сазонова й капіталіста Рябушинського і робили ставку на німецьких окупантів. Виконком вирішив заарештувати її ватажків, а також дядька колишнього царя М. М. Романова і