Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
1925 року на загальних зборах селян Алупки створено земельне товариство.
Велика робота провадилася щодо впорядкування Алупки і населених пунктів.
підпорядкованих Алупкинській сільраді. 1 січня 1924 року Алупку віднесено до категорії сіл: Алупкинській сільраді підпорядковувалися також Сімеїз і Лімени. У 1925 році прибуткова частина бюджету Алупкинської сільради становила 222 тис, крб., з яких 127 тис. використано на розвиток комунального господарства, а 95 тис. крб.- на утримання лікарні, клубу, бібліотеки й дитсадка.
Уже в перші роки Радянської влади робітників і службовців, які тулилися в підвалах і напівпідвалах, було переселено в будинки багатіїв. Частина землі мастку Воронцова виділялася жителям села для спорудження будинків. Кошти від здачі в оренду 92 муніципалізованих будинків вкладалися у відбудову житла, водопровідної мережі, каналізаційних комунікацій, на боротьбу із зсувами, які завдавали великої шкоди господарству Алупки. Тільки в 1923-1924 рр. на протизсувні роботи сільрада виділила 18 тис., на ремонт водопроводу - 3 тис., на відбудову будинків - 67,5 тис.крб. В 1925 року почалося будівництво підземних галерей у горах над Алупкою, що збільшило потужність водоводів і стало водночас добрим протизсувним засобом. 1927 року збудовано залізобетонний резервуар на 10 тис. відер води і зроблено каптаж 12 джерел.
До 1927 року повністю відбудовано житловий фонд Алупки. Працювала каналізація. Жителі одержали електроосвітлення від Ялтинської і частково від старої Алупкинської електростанцій. На початок року в Алупці у 881 дворі проживало 2950 чоловік.
У червні і вересні-жовтні 1927 року тут сталися великі землетруси. Було пошкоджено 52 будинки, чимало будівель курортного відомства. Ліквідація наслідків землетрусу і дальший розвиток господарства, зокрема курорту, стали першочерговим завданням партійних і радянських органів, усіх трудящих Алупки. Держава подавала населенню допомогу грішми, продовольством.
Зразу після визволення Алупки від врангелівців було відновлено лікарню й амбулаторію. Почала працювати поліклініка. Санітарним лікарем і лікарем амбулаторії призначили О. І. Кузнецова, який працював на цьому посту понад 40 років (1960 року він удостоєний почесного звання заслуженого лікаря УРСР).
Втілюючи в життя історичний декрет В. І. Леніна про перетворення Криму на всеросійську здравницю, органи Радянської влади провели обстеження і ремонт приміщень, придатних для санаторіїв і будинків відпочинку. Вже в лютому 1921 року в Алупці функціонували три санаторії і 9 будинків відпочинку на 1071 місце,
а в Алупкинському курортному підрайоні - на 4065 місць 15 санаторіях і 622 місць в будинках відпочинку. В одному із заново створених санаторіїв (тепер - «Сонячний») лікувалися перші хворі - близько 200 робітників-текстильників з Іванового, учасники революції і громадянської війни. Влітку та восени 1922 року тут же лікувався і відпочивав М. В. Фрунзе.
На кінець 1921 року, незважаючи на тяжке продовольче становище в країні, в Алупці вже діяло 7 санаторіїв. У той час хлібним пайком, який інколи обмежувався чвертю фунта, забезпечувались в першу чергу санаторні хворі. 1924 року в здравницях Алупки лікувалося й відпочивало 8 тис. чоловік. Протягом багатьох років дитячою здравницею керував П. В. Ізергін (у 1920-1921. рр, очолював відділ охорони здоров'я ревкому). Він розробив Лікувальний метод цілодобового і цілорічного перебування хворої дитини на свіжому повітрі. «За свою багаторічну самовіддану роботу в санаторії П. В. Ізергін 1936 року нагороджений орденом Леніна.
Багато уваги приділялося культурному будівництву і боротьбі з неписьменністю. Вже протягом 1921 року проведено реєстрацію неписьменних і малописьменних, відкрито 5 радянських шкіл 1-го ступеня й одну шкоду 2-го ступеня, в них навчалося 509 учнів. Каталогізувалися наявні в місті книги, було відкрито 2 бібліотеки.
Згідно з телеграмою В. І. Леніна Кримському ревкому від 26 лютого 1921 року, в якій пропонувалося докласти всіх зусиль для охорони художніх цінностей, що знаходилися в ялтинських палацах і приватних будинках, Кримський комітет у справах музеїв і охорони пам'яток мистецтва (Кримохормис) подбав про Воронцовський палац, про що 26 березня повідомлялося в телеграмі вождю. Тоді ж палац націоналізовано, а в його парадних залах відкрито музей. Палац і парк, створені працею народу, віднині стали його надбанням. 2 листопада 1921 року в Алупці створено комісію охорони художніх скарбів. Вона взяла на облік пам'ятки старовини і твори мистецтва, які знаходилися у приватних зібраннях і в установах.
За допомогою держави в 1920-1926 рр. трудящі Алупки повністю відбудували економіку, комунальне господарство. Парторганізація і Рада
Алупка
Сторінка 5 з 10
товариство вже обслуговувало 387 господарств. Якщо в 1924 році воно видало позик на 1000 крб., то через рік - на 15 153 крб. У липні1925 року на загальних зборах селян Алупки створено земельне товариство.
Велика робота провадилася щодо впорядкування Алупки і населених пунктів.
Уже в перші роки Радянської влади робітників і службовців, які тулилися в підвалах і напівпідвалах, було переселено в будинки багатіїв. Частина землі мастку Воронцова виділялася жителям села для спорудження будинків. Кошти від здачі в оренду 92 муніципалізованих будинків вкладалися у відбудову житла, водопровідної мережі, каналізаційних комунікацій, на боротьбу із зсувами, які завдавали великої шкоди господарству Алупки. Тільки в 1923-1924 рр. на протизсувні роботи сільрада виділила 18 тис., на ремонт водопроводу - 3 тис., на відбудову будинків - 67,5 тис.крб. В 1925 року почалося будівництво підземних галерей у горах над Алупкою, що збільшило потужність водоводів і стало водночас добрим протизсувним засобом. 1927 року збудовано залізобетонний резервуар на 10 тис. відер води і зроблено каптаж 12 джерел.
До 1927 року повністю відбудовано житловий фонд Алупки. Працювала каналізація. Жителі одержали електроосвітлення від Ялтинської і частково від старої Алупкинської електростанцій. На початок року в Алупці у 881 дворі проживало 2950 чоловік.
У червні і вересні-жовтні 1927 року тут сталися великі землетруси. Було пошкоджено 52 будинки, чимало будівель курортного відомства. Ліквідація наслідків землетрусу і дальший розвиток господарства, зокрема курорту, стали першочерговим завданням партійних і радянських органів, усіх трудящих Алупки. Держава подавала населенню допомогу грішми, продовольством.
Зразу після визволення Алупки від врангелівців було відновлено лікарню й амбулаторію. Почала працювати поліклініка. Санітарним лікарем і лікарем амбулаторії призначили О. І. Кузнецова, який працював на цьому посту понад 40 років (1960 року він удостоєний почесного звання заслуженого лікаря УРСР).
Втілюючи в життя історичний декрет В. І. Леніна про перетворення Криму на всеросійську здравницю, органи Радянської влади провели обстеження і ремонт приміщень, придатних для санаторіїв і будинків відпочинку. Вже в лютому 1921 року в Алупці функціонували три санаторії і 9 будинків відпочинку на 1071 місце,
а в Алупкинському курортному підрайоні - на 4065 місць 15 санаторіях і 622 місць в будинках відпочинку. В одному із заново створених санаторіїв (тепер - «Сонячний») лікувалися перші хворі - близько 200 робітників-текстильників з Іванового, учасники революції і громадянської війни. Влітку та восени 1922 року тут же лікувався і відпочивав М. В. Фрунзе.
На кінець 1921 року, незважаючи на тяжке продовольче становище в країні, в Алупці вже діяло 7 санаторіїв. У той час хлібним пайком, який інколи обмежувався чвертю фунта, забезпечувались в першу чергу санаторні хворі. 1924 року в здравницях Алупки лікувалося й відпочивало 8 тис. чоловік. Протягом багатьох років дитячою здравницею керував П. В. Ізергін (у 1920-1921. рр, очолював відділ охорони здоров'я ревкому). Він розробив Лікувальний метод цілодобового і цілорічного перебування хворої дитини на свіжому повітрі. «За свою багаторічну самовіддану роботу в санаторії П. В. Ізергін 1936 року нагороджений орденом Леніна.
Багато уваги приділялося культурному будівництву і боротьбі з неписьменністю. Вже протягом 1921 року проведено реєстрацію неписьменних і малописьменних, відкрито 5 радянських шкіл 1-го ступеня й одну шкоду 2-го ступеня, в них навчалося 509 учнів. Каталогізувалися наявні в місті книги, було відкрито 2 бібліотеки.
Згідно з телеграмою В. І. Леніна Кримському ревкому від 26 лютого 1921 року, в якій пропонувалося докласти всіх зусиль для охорони художніх цінностей, що знаходилися в ялтинських палацах і приватних будинках, Кримський комітет у справах музеїв і охорони пам'яток мистецтва (Кримохормис) подбав про Воронцовський палац, про що 26 березня повідомлялося в телеграмі вождю. Тоді ж палац націоналізовано, а в його парадних залах відкрито музей. Палац і парк, створені працею народу, віднині стали його надбанням. 2 листопада 1921 року в Алупці створено комісію охорони художніх скарбів. Вона взяла на облік пам'ятки старовини і твори мистецтва, які знаходилися у приватних зібраннях і в установах.
За допомогою держави в 1920-1926 рр. трудящі Алупки повністю відбудували економіку, комунальне господарство. Парторганізація і Рада