Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
курортних залів при санаторіях і будинках відпочинку міський літній курортний зал. У Воронцовському палаці створили історико-побутовий музей.
1937 року в місті встановлено пам'ятник вождю трудящих В. І. Леніну.
Віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР перервав мирну працю жителів Алупки. Восени 1941 року для боротьби з ворожими диверсантами й парашутистами з мешканців міста і навколишніх селищ організовано винищувальний батальйон.
8 листопада 1941 року Алупку окупували гітлерівці. Частина жителів пішла в Ялтинський партизанський загін. У боях з німецько-фашистськими загарбниками вилягли М. В. Кузерін, П. Д. Безносов, Г. А. Алекеєєв. Й. В. Казачек та інші. У листопаді 1941 року загинув житель Алупки - командир групи Ялтинського партизанського загону Я. С. Пархоменко, останньою гранатою підірвавши себе і ворожий бронетранспортер. Посмертно він нагороджений орденом Леніна, похований у братській могилі на Ай-Петрі.
В окупованому місті в 1941-1942 рр. діяла підпільна патріотична група з комсомольців і піонерів Алупки й Кореїза. До групи входили брати О. Гавирін і В. Гавирін, їх сестра Л. Гавиріна, Л. Горемикіна, П. Асаулюк, Л. Кузеріна. І. Данилін і його мати К. О. Даниліна. Підпільники розповсюджували серед населення листівки. Через О. Гавиріна і Л. Горемикіну (її батько і брат були бійцями Ялтинського партизанського загону) вони підтримували зв'язок з партизанами, передавали їм розвідувальні дані про пересування ворожих військ, розташування батарей, прожекторних установок. Гітлерівцям удалося викрити групу. У березні 1942 року фашисти стратили на центральній площі Алупки братів Гавиріних, у Сімеїзі розстріляли П. Асаулюка і Л. Гавиріну, в Ялті - Л. Кузеріну. Ще в січні 1942 року разом з братом і матір'ю вороги повісили Л. Горемикіну. 1957 року на могилі братів Гавиріних встановлено пам'ятник. Одну з вулиць міста названо їх іменем.
Багато жителів міста боролися з німецько-фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни Особливо прославився уродженець Алупки льотчик Амет-Хан Султан (1920-1972), який брав участь у боях на Брянському, Південно-Західному, Сталінградському, Південному, 3-му Білоруському і 4-му Українському фронтах. Амет-Хан Султан зробив 602 бойові вильоти, збив 49 ворожих літаків. За мужність, виявлену в боях з ворогом, велику військову майстерність він двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після Великої Вітчизняної війни Амет-Хан Султан був льотчиком-випробовувачем. За випробування бойових літаків удостоєний Державної премії. 1955 року при вході до алупкинського парку встановлено бронзовий бюст героя.
16 квітня 1944 року частини Окремої Приморської армії визволили Алупку від німецько-фашистських загарбників. Почалася відбудова зруйнованого господарства. Гітлерівські окупанти завдали великої шкоди місту. Було спалено й зруйновано багато будинків, виведено з ладу низьковольтну електромережу, пошкоджено каналізацію й водопровід, зруйновано 5 резервуарів для зберігання води, зірвано пасажирську пристань, перетворено на руїни санаторії. Загарбники розкрали й спалили меблі здравниць, радянських установ, шкіл. На другий день після визволення міста підновив діяльність виконком міськради. Створена при ньому комісія очистки і впорядкування міста залучила до роботи все населення.
У квітні було відновлено партійну організацію, яка налічувала спершу 6 членів і 2 кандидати в члени партії. Незважаючи на малочисленний склад, вона зуміла об'єднати навколо себе безпартійний актив, мобілізувала населення Алупки на відбудову міського господарства. З ініціативи комуністів було створено 10 черкасовських бригад у складі 300 чоловік, які відремонтували приміщення школи, клубу, 300 кв. метрів житлової площі, водопровід і каналізацію, взяли участь у відродженні тютюнових і иимоградних плантацій колгоспу ім. Жовтня. Особливо відзначилися бригади Бігунової, Гулимової та Інякова, яким присвоїли звання фронтових. Ялтинський райком партії поширював їх досвід роботи в парторганізаціях району. Вже у квітні відбудовано радіовузол, у травні - електростанцію. Працював палац-музей, який до травня відвідали 3 тис. екскурсантів, в основному бійці Червоної Армії. На кінець 1944 року в Алупці після відбудови стали до ладу хлібопекарня, лазня, готель, водопровід і каналізація. 1950 року витрати на капітальний і поточний ремонт житла становили 355,5 тис. крб. Весною 1947 року Алупка одержала електроенергію від Севастопольської ДРЕС. До цього часу було розчищено і відбудовано вулиці міста, почали їх розширювати й асфальтувати. 1950 року місто прикрасила центральна площа розміром близько 2 тис. кв. метрів.
Алупка
Сторінка 7 з 10
У двох середніх і початковій школах навчалося 1305 дітей з Алупки, Кореїза, Гаспри, Місхора, Сімеїза і Лімен. Крім того, працювала школа для дорослих на 50 чоловік. Величезну культурно-освітню роботу серед населення проводили бібліотека, центральний клуб ім. В. І. Леніна, кінотеатр, будинок оборони, 2 хати-читальні, клуб профспілки будівельників, 4 клуби і 6 1937 року в місті встановлено пам'ятник вождю трудящих В. І. Леніну.
Віроломний напад фашистської Німеччини на СРСР перервав мирну працю жителів Алупки. Восени 1941 року для боротьби з ворожими диверсантами й парашутистами з мешканців міста і навколишніх селищ організовано винищувальний батальйон.
8 листопада 1941 року Алупку окупували гітлерівці. Частина жителів пішла в Ялтинський партизанський загін. У боях з німецько-фашистськими загарбниками вилягли М. В. Кузерін, П. Д. Безносов, Г. А. Алекеєєв. Й. В. Казачек та інші. У листопаді 1941 року загинув житель Алупки - командир групи Ялтинського партизанського загону Я. С. Пархоменко, останньою гранатою підірвавши себе і ворожий бронетранспортер. Посмертно він нагороджений орденом Леніна, похований у братській могилі на Ай-Петрі.
В окупованому місті в 1941-1942 рр. діяла підпільна патріотична група з комсомольців і піонерів Алупки й Кореїза. До групи входили брати О. Гавирін і В. Гавирін, їх сестра Л. Гавиріна, Л. Горемикіна, П. Асаулюк, Л. Кузеріна. І. Данилін і його мати К. О. Даниліна. Підпільники розповсюджували серед населення листівки. Через О. Гавиріна і Л. Горемикіну (її батько і брат були бійцями Ялтинського партизанського загону) вони підтримували зв'язок з партизанами, передавали їм розвідувальні дані про пересування ворожих військ, розташування батарей, прожекторних установок. Гітлерівцям удалося викрити групу. У березні 1942 року фашисти стратили на центральній площі Алупки братів Гавиріних, у Сімеїзі розстріляли П. Асаулюка і Л. Гавиріну, в Ялті - Л. Кузеріну. Ще в січні 1942 року разом з братом і матір'ю вороги повісили Л. Горемикіну. 1957 року на могилі братів Гавиріних встановлено пам'ятник. Одну з вулиць міста названо їх іменем.
Багато жителів міста боролися з німецько-фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни Особливо прославився уродженець Алупки льотчик Амет-Хан Султан (1920-1972), який брав участь у боях на Брянському, Південно-Західному, Сталінградському, Південному, 3-му Білоруському і 4-му Українському фронтах. Амет-Хан Султан зробив 602 бойові вильоти, збив 49 ворожих літаків. За мужність, виявлену в боях з ворогом, велику військову майстерність він двічі удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Після Великої Вітчизняної війни Амет-Хан Султан був льотчиком-випробовувачем. За випробування бойових літаків удостоєний Державної премії. 1955 року при вході до алупкинського парку встановлено бронзовий бюст героя.
16 квітня 1944 року частини Окремої Приморської армії визволили Алупку від німецько-фашистських загарбників. Почалася відбудова зруйнованого господарства. Гітлерівські окупанти завдали великої шкоди місту. Було спалено й зруйновано багато будинків, виведено з ладу низьковольтну електромережу, пошкоджено каналізацію й водопровід, зруйновано 5 резервуарів для зберігання води, зірвано пасажирську пристань, перетворено на руїни санаторії. Загарбники розкрали й спалили меблі здравниць, радянських установ, шкіл. На другий день після визволення міста підновив діяльність виконком міськради. Створена при ньому комісія очистки і впорядкування міста залучила до роботи все населення.
У квітні було відновлено партійну організацію, яка налічувала спершу 6 членів і 2 кандидати в члени партії. Незважаючи на малочисленний склад, вона зуміла об'єднати навколо себе безпартійний актив, мобілізувала населення Алупки на відбудову міського господарства. З ініціативи комуністів було створено 10 черкасовських бригад у складі 300 чоловік, які відремонтували приміщення школи, клубу, 300 кв. метрів житлової площі, водопровід і каналізацію, взяли участь у відродженні тютюнових і иимоградних плантацій колгоспу ім. Жовтня. Особливо відзначилися бригади Бігунової, Гулимової та Інякова, яким присвоїли звання фронтових. Ялтинський райком партії поширював їх досвід роботи в парторганізаціях району. Вже у квітні відбудовано радіовузол, у травні - електростанцію. Працював палац-музей, який до травня відвідали 3 тис. екскурсантів, в основному бійці Червоної Армії. На кінець 1944 року в Алупці після відбудови стали до ладу хлібопекарня, лазня, готель, водопровід і каналізація. 1950 року витрати на капітальний і поточний ремонт житла становили 355,5 тис. крб. Весною 1947 року Алупка одержала електроенергію від Севастопольської ДРЕС. До цього часу було розчищено і відбудовано вулиці міста, почали їх розширювати й асфальтувати. 1950 року місто прикрасила центральна площа розміром близько 2 тис. кв. метрів.