Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Але в ніч на 1 травня 1918 року Алупку загарбали німецькі окупаній. Провадилися постійні облави, під час яких заарештовували більшовиків і
співчуваючих Радянській владі. Окупанти грабували палаци і дачі, спустошували сади й виноградники. Почався голод, епідемії холери і тифу. У травні 1918 року від рук окупантів загинув член Алупкинського комітету РКП(б) Б. Ю. Тененбойм (колишній політкаторжанин, учасник боїв за Радянську владу в Ялті, член Ялтинською ревкому, в січні-березні 1918 року - голова ревтрибуналу).
У листопаді 1918 року німецькі окупанти змушені були піти з Криму. Проте трудящим ще довелося боротися з англо-французькими інтервентами й денікінцями. В квітні 1919 року Червона Армія очистила від білогвардійців Ялтинський повіт. Вся повнота влади зосередилася у руках Ялтинського військово-революційного комі- тету.
В усіх курортних зонах, у т. ч. і в Алулці, відновлювалися санаторії. Вживалися заходи для відродження економіки. Але у червні 1919 року місто Алупку знову захопили білогвардійці, які утрималися тут до середини листопада 1920 року.
Підбудовувалося господарство Алупки після розгрому врангелівщини у винятково тяжких умовах: всюди панувала розруха, близько третини будинків потребували ремонту, водопровідна мережа не діяла, через відсутність палива не працювали обидві електростанції. Вкаслідок посухи й голоду, які лютували протягом 1921- 1922 рр., населення Алунки скоротилося на 2 тис. чоловік.
Ще 31 жовтня 1920 року для охорони міста від бандитизму й обліку майна буржуазії, яка втекла, створено тимчасовий комітет охорони Алупки, який 16 листопада перетворили в Алупкинський революційний комітет. При ревкомі працювали відділи: управління (з підвідділами -загальним, інструкторсько-інформаційним, запису актів громадянського стану і міліції), фінансовий, продовольчий, комунального господарства, охорони здоров'я, соціального забезпечення, праці і народної освіти. Алупкинський ревком мав права районного ревкому, його влада поширювалася на 9 селищ: Гаспру, Місхор, Кореїз, Сімеїз, Лімени, Мухалатку (Снитівське), Мшатку (Южне), Кекенеїз і Кучук-Кой.
1З грудня 1920 року створено бюро Алупкинської районної організації РКП(б). В організації Алупкинського парткому й ревкому взяли участь прибулі сюди керівники обкому партії і Кримревкому Р. С. Самойлова (Землячка), Бела Кун і Ю. П. Гавен. Севастопольський військовий комісаріат відрядив на роботу в Алупкинський ревком 5 своїх співробітників.
Ревком узяв під охорону маєток «Алупка», зібрав дані про кількість придатної для обробітку землі, наявність насіння, сільськогосподарських знарядь тощо.
Селяни наділялися землею, виноградниками і садами, які раніше належали поміщикам і куркулям.
З допомогою відділу комунального господарства ревкому було пущено електростанцію, відкрито невеликий млин, слюсарну, столярну, шевську і палітурну майстерні, перукарню, відремонтовані будинки відведено під лікувальні заклади. Відкрилися робітнича їдальня і 4 їдальні при навчальних закладах. Відділ соціального забезпечення ревкому, незважаючи на брак коштів, облікував і обстежив усіх хворих, інвалідів, стариків, дітей, членів сімей червоноармійців, - всі вони одержали матеріальну допомогу: гроші, паливо, продовольство, одяг і взуття. На одній із дач відкрили будинок для престарілих.
Ревком діяв до серпня 1921 року. Потім владу було передано Алупкинській Раді робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Провадилася величезна робота щодо згуртування трудящих навколо Комуністичної партії. Наприкінці 1922 року Алупкинський осередок РКП(б) налічував 10 членів і 3 кандидати в члени партії, а в 1926 році - 31 члена і 20 кандидатів у члени партії. У грудні
року в Алупці виникла комсомольська організація з 10 чоловік. У серпні 1923 року тут уже налічувалося 3 комсомольські осередки. Комуністи і комсомольці
давали рішучу відсіч куркулям, які намагалися перешкодити соціалістичному будівництву.
Комуністи, місцеві органи Радянської влади всіляко сприяли розвиткові сільськогосподарської кооперації. До лютого 1921 року в Алупці організовано 8 трудових артілей, які приступили до посіву пшениці, ячменю, обробітку городів, а на осінь
1924 року виникло ще 4 невеликі колгоспи. З 1924 року почало функціонувати сільськогосподарське кредитне товариство. Воно надавало селянам-біднякам і середнякам позики, допомагало їм у реалізації сільськогосподарської продукції, постачало інвентарем. 1925 року
Алупка
Сторінка 4 з 10
направив з цією метою в Алупку своїх представників. Контрреволюціонерів було обеззброєно.Але в ніч на 1 травня 1918 року Алупку загарбали німецькі окупаній. Провадилися постійні облави, під час яких заарештовували більшовиків і
У листопаді 1918 року німецькі окупанти змушені були піти з Криму. Проте трудящим ще довелося боротися з англо-французькими інтервентами й денікінцями. В квітні 1919 року Червона Армія очистила від білогвардійців Ялтинський повіт. Вся повнота влади зосередилася у руках Ялтинського військово-революційного комі- тету.
В усіх курортних зонах, у т. ч. і в Алулці, відновлювалися санаторії. Вживалися заходи для відродження економіки. Але у червні 1919 року місто Алупку знову захопили білогвардійці, які утрималися тут до середини листопада 1920 року.
Підбудовувалося господарство Алупки після розгрому врангелівщини у винятково тяжких умовах: всюди панувала розруха, близько третини будинків потребували ремонту, водопровідна мережа не діяла, через відсутність палива не працювали обидві електростанції. Вкаслідок посухи й голоду, які лютували протягом 1921- 1922 рр., населення Алунки скоротилося на 2 тис. чоловік.
Ще 31 жовтня 1920 року для охорони міста від бандитизму й обліку майна буржуазії, яка втекла, створено тимчасовий комітет охорони Алупки, який 16 листопада перетворили в Алупкинський революційний комітет. При ревкомі працювали відділи: управління (з підвідділами -загальним, інструкторсько-інформаційним, запису актів громадянського стану і міліції), фінансовий, продовольчий, комунального господарства, охорони здоров'я, соціального забезпечення, праці і народної освіти. Алупкинський ревком мав права районного ревкому, його влада поширювалася на 9 селищ: Гаспру, Місхор, Кореїз, Сімеїз, Лімени, Мухалатку (Снитівське), Мшатку (Южне), Кекенеїз і Кучук-Кой.
1З грудня 1920 року створено бюро Алупкинської районної організації РКП(б). В організації Алупкинського парткому й ревкому взяли участь прибулі сюди керівники обкому партії і Кримревкому Р. С. Самойлова (Землячка), Бела Кун і Ю. П. Гавен. Севастопольський військовий комісаріат відрядив на роботу в Алупкинський ревком 5 своїх співробітників.
Ревком узяв під охорону маєток «Алупка», зібрав дані про кількість придатної для обробітку землі, наявність насіння, сільськогосподарських знарядь тощо.
Селяни наділялися землею, виноградниками і садами, які раніше належали поміщикам і куркулям.
З допомогою відділу комунального господарства ревкому було пущено електростанцію, відкрито невеликий млин, слюсарну, столярну, шевську і палітурну майстерні, перукарню, відремонтовані будинки відведено під лікувальні заклади. Відкрилися робітнича їдальня і 4 їдальні при навчальних закладах. Відділ соціального забезпечення ревкому, незважаючи на брак коштів, облікував і обстежив усіх хворих, інвалідів, стариків, дітей, членів сімей червоноармійців, - всі вони одержали матеріальну допомогу: гроші, паливо, продовольство, одяг і взуття. На одній із дач відкрили будинок для престарілих.
Ревком діяв до серпня 1921 року. Потім владу було передано Алупкинській Раді робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Провадилася величезна робота щодо згуртування трудящих навколо Комуністичної партії. Наприкінці 1922 року Алупкинський осередок РКП(б) налічував 10 членів і 3 кандидати в члени партії, а в 1926 році - 31 члена і 20 кандидатів у члени партії. У грудні
року в Алупці виникла комсомольська організація з 10 чоловік. У серпні 1923 року тут уже налічувалося 3 комсомольські осередки. Комуністи і комсомольці
давали рішучу відсіч куркулям, які намагалися перешкодити соціалістичному будівництву.
Комуністи, місцеві органи Радянської влади всіляко сприяли розвиткові сільськогосподарської кооперації. До лютого 1921 року в Алупці організовано 8 трудових артілей, які приступили до посіву пшениці, ячменю, обробітку городів, а на осінь
1924 року виникло ще 4 невеликі колгоспи. З 1924 року почало функціонувати сільськогосподарське кредитне товариство. Воно надавало селянам-біднякам і середнякам позики, допомагало їм у реалізації сільськогосподарської продукції, постачало інвентарем. 1925 року