Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
демонстрація з червоними прапорами і співом революційних пісень пройшла вулицями Алупки до могил полеглих за Радянську владу.
11 лютого 1923 року безпартійна селянська конференція Алупкинського району, на якій були присутні 54 делегати, прийняла резолюцію, що схвалювала рішення І всесоюзного з'їзду Рад про утворення СРСР. «Конференція вітає нове об'єднання трудящих - Союз Радянських Соціалістичних Республік, у якому вбачає запоруку дальших наших перемог і шлях до визволення людства» , - говорилося в резолюції.
На 1928 рік місцева партійна організація налічувала 32 комуністи і в Алупці-Сарі - 14 комуністів. В Алупкинській сільській Раді працювало 6 секцій: охорони
здоровя, культосвіти, комунального господарства, сільського господарства, кооперативка і фінансово-податкова. У жовтні 1929 року Алупку віднесено до категорії курортних селищ. Відбулися вибори до курортно-селищної Ради. До її складу обрали 25 робітників, 22 селян (переважно бідняків), одного наймита, 20 службовців і 4 червоноармійців, у т. ч. 22 комуністів і 8 комсомольців.
У період суцільної колективізації сільського господарства з ініціативи комуністів в Алупці створюються сільськогосподарські артілі й товариства: спільного обробітку землі, переробки і збуту продукції, артіль «Серп», кооперативне плодоовочево-виноградно-виробниче товариство, водномеліоративне товариство ім. Леніна (з правлінням у Кореїзі), селянське сільськогосподарське товариство, селянське молочне товариство переробки й збуту молока, молочних та інших продуктів тваринництва, риболовецький колгосп «Зоря». Вони сприяли поширенню агрономічних знань, подавали селянам допомогу в придбанні сільськогосподарського інвентаря, розведенні, збуті й страхуванні худоби. Але основна їх роль полягала в підготовці суцільної колективізації сільського господарства.
Наприкінці 1929 року в артіль об'єдналося 98 господарств. Колективізація проходила в напруженій класовій боротьбі. Куркульство всіляко намагалося зірвати її. 1929 року з Алупки було виселено 17 куркулів. 1931 року до колгоспу вже вступило 87 проц. селян (300 чоловік). За господарством закріпили 143,6 га земл і пізніше, у зв'язку з розширенням курортного будівництва, колгосп скоротив посівну площу: в 1933 році - до 80 га, в 1938 - до 52 га.
5 липня 1938 року Алупку віднесено до категорії міст. 1939 року тут створено промартіль ім. 3-ї п'ятирічки. У соціалістичному змаганні з артілями Ялти і Судака вона 1940 року вийшла переможцем, виконавши річний план до 17 вересня і зайнявши перше місце в Криму. У місті працювали також кравецька і шевська майстерні.
Радянський уряд надавав великого значення розвиткові Алупки як курорту. Курортна зона простягалася головним чином уздовж берега моря, посеред парків і садів Під санаторії і будинки відпочинку було передано 73 кращі будинки з корисною площею 17,5 тис. кв. метрів. Курортний фонд Алупки 1933 року складався з 10 са наторіїв на 1755 місць і 8 будинків відпочинку на 1440 чоловік (1175 місць цілорічних і 2020 сезонних). Вони переобладнувалися й оснащувалися новітньою медичною- апаратурою. До 1930 року тут створено базу товариства пролетарського туризму й екскурсій на 450 місць.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Алупка була другим щодо значення містом-курортом на Південному березі Криму. Тут працювало 22 санаторії і будинки відпочинку на 3500 місць. Особливо великих успіхів добився персонал санаторію ім. Боброва. До 1940 року, за 16 років праці, його співробітники повернули здоров'я 1790 дітям. 1935 року санаторій ім. Боброва відвідали письменник С. Я. Маршак й академік О. Д. Сперанський, згодом вони постійно шефствували над тяжкохворими обдарованими дітьми.
На початку 1941 року в Алупці проживало 7400 чоловік. Були досягнуті значи: успіхи в розвитку міського господарства. Про те, яку увагу його зростанню приділяла держава, свідчить такий факт: тільки за 1933-1938 рр. на житлове будівництво виділено 698 тис. крб., на реконструкцію вулиць - 120 тис. крб., на озеленення - 42 тис. крб. Бюджет міської Ради в 1940 році становив 860 тис. крб. В Алупці налічувалося 642 житлові будинки загальною площею 52 820 кв. метрів.
У місті працювали лікарня, амбулаторія, поліклініка, електросвітлолікарня, аптека, санітарно-бактеріологічна лабораторія і санітарпо-епідеміологічна станція.
Алупка
Сторінка 6 з 10
робітничих, селянських і червоноармійських депутатів приділяли велику увагу масово-політичній роботі серед населення Алупки. 4 травня 1921 року в день 103-ї річниці з дня народження Карла Маркса загальні збори жителів послали В. І. Леніну вітальну телеграму. З великим піднесенням святкувало населення 5-річчя Великого Жовтня. В листопада в робітничому клубі відбулися загальні збори жителів села. Наступного дня багатолюдна 11 лютого 1923 року безпартійна селянська конференція Алупкинського району, на якій були присутні 54 делегати, прийняла резолюцію, що схвалювала рішення І всесоюзного з'їзду Рад про утворення СРСР. «Конференція вітає нове об'єднання трудящих - Союз Радянських Соціалістичних Республік, у якому вбачає запоруку дальших наших перемог і шлях до визволення людства» , - говорилося в резолюції.
На 1928 рік місцева партійна організація налічувала 32 комуністи і в Алупці-Сарі - 14 комуністів. В Алупкинській сільській Раді працювало 6 секцій: охорони
здоровя, культосвіти, комунального господарства, сільського господарства, кооперативка і фінансово-податкова. У жовтні 1929 року Алупку віднесено до категорії курортних селищ. Відбулися вибори до курортно-селищної Ради. До її складу обрали 25 робітників, 22 селян (переважно бідняків), одного наймита, 20 службовців і 4 червоноармійців, у т. ч. 22 комуністів і 8 комсомольців.
У період суцільної колективізації сільського господарства з ініціативи комуністів в Алупці створюються сільськогосподарські артілі й товариства: спільного обробітку землі, переробки і збуту продукції, артіль «Серп», кооперативне плодоовочево-виноградно-виробниче товариство, водномеліоративне товариство ім. Леніна (з правлінням у Кореїзі), селянське сільськогосподарське товариство, селянське молочне товариство переробки й збуту молока, молочних та інших продуктів тваринництва, риболовецький колгосп «Зоря». Вони сприяли поширенню агрономічних знань, подавали селянам допомогу в придбанні сільськогосподарського інвентаря, розведенні, збуті й страхуванні худоби. Але основна їх роль полягала в підготовці суцільної колективізації сільського господарства.
Наприкінці 1929 року в артіль об'єдналося 98 господарств. Колективізація проходила в напруженій класовій боротьбі. Куркульство всіляко намагалося зірвати її. 1929 року з Алупки було виселено 17 куркулів. 1931 року до колгоспу вже вступило 87 проц. селян (300 чоловік). За господарством закріпили 143,6 га земл і пізніше, у зв'язку з розширенням курортного будівництва, колгосп скоротив посівну площу: в 1933 році - до 80 га, в 1938 - до 52 га.
5 липня 1938 року Алупку віднесено до категорії міст. 1939 року тут створено промартіль ім. 3-ї п'ятирічки. У соціалістичному змаганні з артілями Ялти і Судака вона 1940 року вийшла переможцем, виконавши річний план до 17 вересня і зайнявши перше місце в Криму. У місті працювали також кравецька і шевська майстерні.
Радянський уряд надавав великого значення розвиткові Алупки як курорту. Курортна зона простягалася головним чином уздовж берега моря, посеред парків і садів Під санаторії і будинки відпочинку було передано 73 кращі будинки з корисною площею 17,5 тис. кв. метрів. Курортний фонд Алупки 1933 року складався з 10 са наторіїв на 1755 місць і 8 будинків відпочинку на 1440 чоловік (1175 місць цілорічних і 2020 сезонних). Вони переобладнувалися й оснащувалися новітньою медичною- апаратурою. До 1930 року тут створено базу товариства пролетарського туризму й екскурсій на 450 місць.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Алупка була другим щодо значення містом-курортом на Південному березі Криму. Тут працювало 22 санаторії і будинки відпочинку на 3500 місць. Особливо великих успіхів добився персонал санаторію ім. Боброва. До 1940 року, за 16 років праці, його співробітники повернули здоров'я 1790 дітям. 1935 року санаторій ім. Боброва відвідали письменник С. Я. Маршак й академік О. Д. Сперанський, згодом вони постійно шефствували над тяжкохворими обдарованими дітьми.
На початку 1941 року в Алупці проживало 7400 чоловік. Були досягнуті значи: успіхи в розвитку міського господарства. Про те, яку увагу його зростанню приділяла держава, свідчить такий факт: тільки за 1933-1938 рр. на житлове будівництво виділено 698 тис. крб., на реконструкцію вулиць - 120 тис. крб., на озеленення - 42 тис. крб. Бюджет міської Ради в 1940 році становив 860 тис. крб. В Алупці налічувалося 642 житлові будинки загальною площею 52 820 кв. метрів.
У місті працювали лікарня, амбулаторія, поліклініка, електросвітлолікарня, аптека, санітарно-бактеріологічна лабораторія і санітарпо-епідеміологічна станція.