Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Леніна, 33 - орденом Трудового Червоного Прапора.
Але в цілому завдання відбудови сільського господарства Криму на кінець четвертої п'ятирічки не були ще вирішені: посівні площі становили лише 89,3 проц., довоєнних, не був досягнутий довоєнний рівень збирання зернових, винограду й тютюну, менше, ніж до війни, вироблялося тваринницької продукції. У колгоспах і радгоспах все ще не вистачало робочих рук, а сільськогосподарська техніка використовувалася недостатньо.
Одним з найважливіших завдань партійних організацій і місцевих Рад у перші післявоєнні роки було посилення темпів відбудови і будівництва житлових будинків, комунально-побутових підприємств, лікарень, шкіл, закладів культури. Широкого розмаху в області набуло змагання за впорядкування міст і сіл, що проходило під лозунгом: «Переселити всі сім'ї з землянок і підвальних приміщень».
Уже в 1946-1950 рр. у Сімферополі, Феодосії, Ялті та Євпаторії повністю відбудовано житловий фонд, каналізацію, водопровід, культурно-побутові заклади. В області було відбудовано і споруджено 882,4 тис. кв. метрів житлової площі.
Вся країна підіймала з руїн місто-герой Севастополь. Безперервним потоком йшли сюди ешелони з будівельними матеріалами, машинами, механізмами, техио логічним обладнанням, їхали тисячі будівельників-добровольців. Лише з грудня 1948 по травень 1949 року до міста прибуло понад 6 тис. будівельників з 48 областей союзних республік.
У жовтні 1946 року Радянський уряд прийняв спеціальну постанову «Про заходи по відбудові курортів Криму». На кінець п'ятирічки почала працювати біль шість санаторіїв і будинків відпочинку, в яких налічувалося 18 419 місць.
Відроджувалися лікувальна мережа, школи. Обов'язкове семирічне навчання стало здійснюватися не тільки в містах, але й у сільській місцевості. 1944 року
поновили свою діяльність медичний, педагогічний і сільськогосподарський інститути, 14 технікумів, а на кінець четвертої п'ятирічки почали працювати ще 10 технікумів. В інститутах і технікумах області здобували освіту 8852 чоловіка. 1946 року
відкрилася обласна партійна школа. Було підновлено мережу клубів, будинків культури, бібліотек, кінотеатрів.
Великих успіхів у розвитку економіки й культури Крим досяг у 1952-1972 рр. У ці роки безперервно вдосконалювалася організація виробництва, зміцнювалася матеріальна база промисловості и сільського господарства, широко розповсюджувалися передові методи праці. На 1952 рік промислове виробництво в області перевищило рівень 1940 року на 111 проц. Довоєнного рівня в 1951 - 1952 рр. досятли посівні площі в колгоспах і радгоспах, які вперше за післявоєнні роки виконали план урожайності по зернових культурах і здали державі на 18 млн. пудів хліба більше, ніж у 1950 році.
1951 року в дні всенародного свята - 300-річчя возз'єднання України з Росією Президія Верховної Ради СРСР, враховуючи спільність економіки, територіальну близькість, тісні господарські і культурні зв'язки Кримської області та України, ухвалила рішення про передачу Кримської області з складу РРФСР до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Цей історичний акт - яскраве свідчення міцніючої братерської дружби народів нашої країни, нових, соціалістичних відносин між ними.
Рік у рік збільшувалися державні асигнування на розвиток народного господарства області. Протягом 1952- 1970 рр. на капітальне будівництво в Криму було виділено 5566 млн. крб. До 1973 року тут споруджено близько 160
нових великих підприємств. Серед них сірчанокислотний комплекс заводу двоокису титану в Армянську, Сімферопольський завод пластмас, Севастопольський судноремонтний завод, Ялтинський рибокомбінат, Джанкойський консервний завод, Севастопольський рибоконсервний комбінат та інші.
1953 року досяг проектної потужності і в півтора рази збільшив видобуток порівняно в довоєнним часом Комиш-Бурунський залізорудний комбінат, який повністю забезпечує сировиною ждановський завод «Азовсталь». Значним підприємством чорної металургії стало Балаклавське рудоуправління, що видобуває необхідні в доменому виробництві флюсові вапняки. Тут уперше в СРСР впроваджено вологе збагачення флюсів, що
Кримська область
Сторінка 40 з 52
виконала план хлібозаготівель і в два рази перевиконала плани продажу державі фруктів і винограду. 328 колгоспників і робітників радгоспів у ці роки відзначено урядовими нагородами. 8 передовиків були удостоєні звання Героя Соціалістичної Праці, серед них ланкові радгоспу «Коктебель» М. О. Бринцева та О. В. Пікова. 15 трудівників села нагороджені орденом Але в цілому завдання відбудови сільського господарства Криму на кінець четвертої п'ятирічки не були ще вирішені: посівні площі становили лише 89,3 проц., довоєнних, не був досягнутий довоєнний рівень збирання зернових, винограду й тютюну, менше, ніж до війни, вироблялося тваринницької продукції. У колгоспах і радгоспах все ще не вистачало робочих рук, а сільськогосподарська техніка використовувалася недостатньо.
Одним з найважливіших завдань партійних організацій і місцевих Рад у перші післявоєнні роки було посилення темпів відбудови і будівництва житлових будинків, комунально-побутових підприємств, лікарень, шкіл, закладів культури. Широкого розмаху в області набуло змагання за впорядкування міст і сіл, що проходило під лозунгом: «Переселити всі сім'ї з землянок і підвальних приміщень».
Уже в 1946-1950 рр. у Сімферополі, Феодосії, Ялті та Євпаторії повністю відбудовано житловий фонд, каналізацію, водопровід, культурно-побутові заклади. В області було відбудовано і споруджено 882,4 тис. кв. метрів житлової площі.
Вся країна підіймала з руїн місто-герой Севастополь. Безперервним потоком йшли сюди ешелони з будівельними матеріалами, машинами, механізмами, техио логічним обладнанням, їхали тисячі будівельників-добровольців. Лише з грудня 1948 по травень 1949 року до міста прибуло понад 6 тис. будівельників з 48 областей союзних республік.
У жовтні 1946 року Радянський уряд прийняв спеціальну постанову «Про заходи по відбудові курортів Криму». На кінець п'ятирічки почала працювати біль шість санаторіїв і будинків відпочинку, в яких налічувалося 18 419 місць.
Відроджувалися лікувальна мережа, школи. Обов'язкове семирічне навчання стало здійснюватися не тільки в містах, але й у сільській місцевості. 1944 року
поновили свою діяльність медичний, педагогічний і сільськогосподарський інститути, 14 технікумів, а на кінець четвертої п'ятирічки почали працювати ще 10 технікумів. В інститутах і технікумах області здобували освіту 8852 чоловіка. 1946 року
відкрилася обласна партійна школа. Було підновлено мережу клубів, будинків культури, бібліотек, кінотеатрів.
Великих успіхів у розвитку економіки й культури Крим досяг у 1952-1972 рр. У ці роки безперервно вдосконалювалася організація виробництва, зміцнювалася матеріальна база промисловості и сільського господарства, широко розповсюджувалися передові методи праці. На 1952 рік промислове виробництво в області перевищило рівень 1940 року на 111 проц. Довоєнного рівня в 1951 - 1952 рр. досятли посівні площі в колгоспах і радгоспах, які вперше за післявоєнні роки виконали план урожайності по зернових культурах і здали державі на 18 млн. пудів хліба більше, ніж у 1950 році.
1951 року в дні всенародного свята - 300-річчя возз'єднання України з Росією Президія Верховної Ради СРСР, враховуючи спільність економіки, територіальну близькість, тісні господарські і культурні зв'язки Кримської області та України, ухвалила рішення про передачу Кримської області з складу РРФСР до складу Української Радянської Соціалістичної Республіки.
Цей історичний акт - яскраве свідчення міцніючої братерської дружби народів нашої країни, нових, соціалістичних відносин між ними.
Рік у рік збільшувалися державні асигнування на розвиток народного господарства області. Протягом 1952- 1970 рр. на капітальне будівництво в Криму було виділено 5566 млн. крб. До 1973 року тут споруджено близько 160
нових великих підприємств. Серед них сірчанокислотний комплекс заводу двоокису титану в Армянську, Сімферопольський завод пластмас, Севастопольський судноремонтний завод, Ялтинський рибокомбінат, Джанкойський консервний завод, Севастопольський рибоконсервний комбінат та інші.
1953 року досяг проектної потужності і в півтора рази збільшив видобуток порівняно в довоєнним часом Комиш-Бурунський залізорудний комбінат, який повністю забезпечує сировиною ждановський завод «Азовсталь». Значним підприємством чорної металургії стало Балаклавське рудоуправління, що видобуває необхідні в доменому виробництві флюсові вапняки. Тут уперше в СРСР впроваджено вологе збагачення флюсів, що