Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
речей та облігацій державних позик на суму понад 6 млн. крб. внесли до фонду оборони трудящі Севастополя, понад 250 тис. крб.- робітники і колгоспники Джанкойського району.
З перших місяців війни Крим став прифронтовою смугою. За короткий час тут було створено 155 підрозділів народного ополчення, 628 груп самозахисту, 70 взводів протипожежного захисту, З0 винищувальних батальйонів. У них налічувалося понад 166 тис. чоловік, у т. ч. 14 998 комуністів і 20 449 комсомольців.
Десятки тисяч трудящих взяли участь у будівництві оборонних укріплень. Особливо великі роботи проводилися на Перекопському перешийку і під Севастополем. Коли посилилася загроза ворожого вторгнення в Крим, обком партії створив раду з питань евакуації. У тил вивозилися устаткування промислових підприємств, машини й устаткування МТС і радгоспів, громадська худоба. Було організовано вивезення культурних цінностей, масову евакуацію дитячих закладів, вузів, наукових установ.
Водночас за вказівкою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР партійні і радянські органи розгорнули підготовку до боротьби у ворожому тилу на випадок загарбання Криму гітлерівцями. Створювалося підпілля, формувалися партизанські загони, у місцях їх майбутньої дислокації закладалися склади зброї, боєприпасів, продовольства та обмундирування. Для керівництва підпільними організаціями на засіданні бюро Кримського обкому ВКП(б) наприкінці жовтня 1941 року був затверджений обласний підпільний партійний центр на чолі з І. А. Козловим, відповідальним працівником апарату обкому партії, членом партії з 1905 року. Організатори підпільної боротьби визначені були в кожному місті і районі - в тому числі 183 комуністи.
До вторгнення окупантів у Криму створено 29 партизанських загонів. Формувалися ці загони лише з добровольців. Їх ядро становили понад 800 комуністів і комсомольців. 23 жоптня 1941 року бюро обкому партії призначило командиром партизанських загонів Криму керівника партизанської боротьби в роки громадянської війни, учасника боїв в Іспанії О. В. Мокроусова, комісаром - секретаря Сімферопольського міськкому партії С. В. Мартинова.
Секретарі міськкомів і райкомів партії, голови райвиконкомів, партійні, радянські, комсомольські працівники, в т. ч. 3. Ф. Амелінов, В. М Домнін, Д. П. брмаков, В. Г. Єрошенко,а.а. Зосименко,а.а. Литвиненко, М. Д. Луговий, В. І. Никаноров, А. А. Омеров, А. О. Османов, В. І. Філіпов, М. Ї. Чуб, В. І. Чорний, очолили партизанські загони.
Враховуючи винятково важливе стратегічне становище півострова в басейні Чорномор'я, гітлерівське командування надавало оволодінню ним великого значення. Після загарбання Криму Гітлер мав намір захопити Кавказ, щоб мати доступ до бакинської та грозненської нафти, а також портів кавказького узбережжя Чорного моря. Для вторгнення до Криму було виділено значні сили в складі 11-ї армії Манштейна і румунського гірського корпусу. Після запеклих боїв ворогові вдалося розчленити кримське угруповання радянських військ на дві частини. Одна з них, 51-а Окрема армія під командуванням генерал-лейтенанта П. І. Батова з боями відійшла на Керченський півострів, звідки 16 листопада 1941 року переправилася на Таманський півострів, а друга, Приморська армія (командуючий генерал-майор І. Ю. Петров), яка до того героїчно обороняла Одесу і була переправлена в Крим у другій половині жовтня, відходила до Севастополя.
На початку листопада 1941 року майже вся територія Кримського півострова була окупована німецько-фашистськими загарбниками. Ворог підійшов до Севастополя. Захисники міста героїчно відбивали одну за одною запеклі атаки набагато переважаючих гітлерівських військ.
7 листопада 1941 року Ставка Верховного Головнокомандування створила Севастопольський оборонний район. Командування оборонним районом було покладено на командуючого Чорноморським флотом віце-адмірала П. С. Октябрського. До складу Севастопольського оборонного району ввійшли війська Приморської армії, що відступили до Севастополя, гарнізон міста, частини морської піхоти і берегової оборони флоту, кораблі, залишені для підтримки сухопутних військ з моря, авіаційна група Чорноморського флоту. Сухопутні сили оборонного району безперервно поповнювалися за рахунок резервів з Кавказького узбережжя.
Наприкінці жовтня 1941 року Кримський обком партії згідно з рішенням Державного Комітету Оборони створив міський комітет оборони, який організував жителів міста на боротьбу з ворогом, подання всебічної допомоги військам, що обороняли місто. Удень і вночі, навіть під час найсильніпшх авіаційних нальотів і артобстрілів, працювали промислові підприємства міста, багато з яких було переведено під землю - у штольні та
Кримська область
Сторінка 31 з 52
Як і по всій країні, в Криму розгорнувся рух за створення фонду оборони. 17 серпня на комсомольсько-молодіжний недільник, за неповними даними, вийшло понад 65 тис. юнаків і дівчат. Зароблені ними 450 тис. крб. було відраховано до цього фонду. Близько 3 млн. крб., багато золотих і срібних З перших місяців війни Крим став прифронтовою смугою. За короткий час тут було створено 155 підрозділів народного ополчення, 628 груп самозахисту, 70 взводів протипожежного захисту, З0 винищувальних батальйонів. У них налічувалося понад 166 тис. чоловік, у т. ч. 14 998 комуністів і 20 449 комсомольців.
Десятки тисяч трудящих взяли участь у будівництві оборонних укріплень. Особливо великі роботи проводилися на Перекопському перешийку і під Севастополем. Коли посилилася загроза ворожого вторгнення в Крим, обком партії створив раду з питань евакуації. У тил вивозилися устаткування промислових підприємств, машини й устаткування МТС і радгоспів, громадська худоба. Було організовано вивезення культурних цінностей, масову евакуацію дитячих закладів, вузів, наукових установ.
Водночас за вказівкою ЦК ВКП(б) і РНК СРСР партійні і радянські органи розгорнули підготовку до боротьби у ворожому тилу на випадок загарбання Криму гітлерівцями. Створювалося підпілля, формувалися партизанські загони, у місцях їх майбутньої дислокації закладалися склади зброї, боєприпасів, продовольства та обмундирування. Для керівництва підпільними організаціями на засіданні бюро Кримського обкому ВКП(б) наприкінці жовтня 1941 року був затверджений обласний підпільний партійний центр на чолі з І. А. Козловим, відповідальним працівником апарату обкому партії, членом партії з 1905 року. Організатори підпільної боротьби визначені були в кожному місті і районі - в тому числі 183 комуністи.
До вторгнення окупантів у Криму створено 29 партизанських загонів. Формувалися ці загони лише з добровольців. Їх ядро становили понад 800 комуністів і комсомольців. 23 жоптня 1941 року бюро обкому партії призначило командиром партизанських загонів Криму керівника партизанської боротьби в роки громадянської війни, учасника боїв в Іспанії О. В. Мокроусова, комісаром - секретаря Сімферопольського міськкому партії С. В. Мартинова.
Секретарі міськкомів і райкомів партії, голови райвиконкомів, партійні, радянські, комсомольські працівники, в т. ч. 3. Ф. Амелінов, В. М Домнін, Д. П. брмаков, В. Г. Єрошенко,а.а. Зосименко,а.а. Литвиненко, М. Д. Луговий, В. І. Никаноров, А. А. Омеров, А. О. Османов, В. І. Філіпов, М. Ї. Чуб, В. І. Чорний, очолили партизанські загони.
Враховуючи винятково важливе стратегічне становище півострова в басейні Чорномор'я, гітлерівське командування надавало оволодінню ним великого значення. Після загарбання Криму Гітлер мав намір захопити Кавказ, щоб мати доступ до бакинської та грозненської нафти, а також портів кавказького узбережжя Чорного моря. Для вторгнення до Криму було виділено значні сили в складі 11-ї армії Манштейна і румунського гірського корпусу. Після запеклих боїв ворогові вдалося розчленити кримське угруповання радянських військ на дві частини. Одна з них, 51-а Окрема армія під командуванням генерал-лейтенанта П. І. Батова з боями відійшла на Керченський півострів, звідки 16 листопада 1941 року переправилася на Таманський півострів, а друга, Приморська армія (командуючий генерал-майор І. Ю. Петров), яка до того героїчно обороняла Одесу і була переправлена в Крим у другій половині жовтня, відходила до Севастополя.
На початку листопада 1941 року майже вся територія Кримського півострова була окупована німецько-фашистськими загарбниками. Ворог підійшов до Севастополя. Захисники міста героїчно відбивали одну за одною запеклі атаки набагато переважаючих гітлерівських військ.
7 листопада 1941 року Ставка Верховного Головнокомандування створила Севастопольський оборонний район. Командування оборонним районом було покладено на командуючого Чорноморським флотом віце-адмірала П. С. Октябрського. До складу Севастопольського оборонного району ввійшли війська Приморської армії, що відступили до Севастополя, гарнізон міста, частини морської піхоти і берегової оборони флоту, кораблі, залишені для підтримки сухопутних військ з моря, авіаційна група Чорноморського флоту. Сухопутні сили оборонного району безперервно поповнювалися за рахунок резервів з Кавказького узбережжя.
Наприкінці жовтня 1941 року Кримський обком партії згідно з рішенням Державного Комітету Оборони створив міський комітет оборони, який організував жителів міста на боротьбу з ворогом, подання всебічної допомоги військам, що обороняли місто. Удень і вночі, навіть під час найсильніпшх авіаційних нальотів і артобстрілів, працювали промислові підприємства міста, багато з яких було переведено під землю - у штольні та