Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У лютому 1948 року відбулася XXII обласна партійна конференція, де було підведено перші підсумки відбудови народного господарства Криму. Заслухавши доповідь першого секретаря обкому партії М. В. Соловйова,
конференція намітила конкретні заходи щодо виконання завдань четвертого п'ятирічного плану відбудови і дальшого розвитку народного господарства.
Велика роль у мобілізації трудівників міст і сіл на ліквідацію тяжких наслідків гітлерівської окупації належала Радам депутатів трудящих, які зміцнювалися досвідченими кадрами. Під час виборів, що відбулися наприкінці 1947 року, до місцевих Рад області обрано 6574 депутати з числа передових робітників, колгоспників, представників інтелігенції. Серед них було понад 1300 комуністів.
За 1944-1947 рр. на капітальне будівництво в області витрачено 1037 млн. крб. На початок 1948 року тут відбудовано і введено в дію 459 підприємств.
Спираючись на всебічну допомогу ЦК ВКП(б) і Радянського уряду, всіх народів країни, партійні і радянські органи області приділяли першочергову увагу відбудові важкої промисловості. На базі Керченського залізорудного родовища замово створювався Комиш-Бурунський залізорудний комбінат - найважливіший об'єкт четвертої п'ятирічки в Криму. Вже 1949 року на Комиш-Буруні стали до ладу центральні механічні майстерні, пущено багатоковшові екскаватори, почали давати продукцію кілька секцій збагачувальної фабрики. На комбінат прийшли демобілізовані воїни, що працювали на ньому в роки довоєнних п'ятирічок. З великим піднесенням трудилися вони на будівництві комбінату. Брати Федір та Єгор Рижих, які на 7 листопада 1950 року виконали більш як по 10 річних норм, стали ініціаторами руху за дострокове виконання п'ятирічного завдання.
Самовіддано працювали й робітники інших кримських підприємств. У 1947 році стан до ладу Балаклавський рудник флюсових вапняків. Рудник було не просто підбудовано, а докорінно реконструйовано. Відроджувалися машинобудівні заводи в Сімферополі, Керчі, Феодосії, Севастополі. Ширився рух новаторів, тісно з в'язаний з боротьбою за технічний прогрес. У масову боротьбу за зменшення норм витрати матеріалів, електроенергії, за вдосконалення технології виробництва вилилося змагання за відмову від державних дотацій і одержання надпланових нагромаджень. Палко підтримавши починання помічника майстра Краснохолмського камвольного комбінату О. Чутких, робітники багатьох кримських підприємств включилися в рух за організацію бригад відмінної якості продукції. 1950 року випуск валової продукції в галузі металообробки і машинобудування перевищив довоєнний рівень. Було пущено севастопольські ДРЕС-1 та ДРЕС-2 і Комиш-Бурунські електростанції. Високовольтна лінія з'єднала Севастополь з Сімферополем, Ялтою та іншими містами Криму. Промисловість одержувала електроенергії більше, ніж у довоєнний час. На базі великих сировинних зііпасів було також відновлено і збудовано цегельно-черепичні заводи в Керчі, Феодосії, Балаклаві, вапнякові -в Севастополі, Багеровому, Феодосії, гіпсовий - у Керчі. Обсяг виробництва будівельних матеріалів у області за п'ятирічку зріс у 12 разів. Розширилися також обсяг і асортимент продукції консервної й виноробної промисловості.
Багато уваги приділялося відбудові транспорту. Збільшилася порівняно з довоєнною протяжність залізниць і шосейних шляхів, у 1950 році завершено будівництво автошляху Москва-Сімферополь. 1948 року на залізничному транспорті почався рух п'ятисотенників і великоваговиків: машиністи-комуиісти М. Г. Щепалов та М. в. Проконенко першими в області повели великовагові поїзди. Серед кримських шоферів зародився рух за пробіг автомашини по 100 тис. км без капітального ремонту. На 1950 рік понад 600 водіїв провели свої автомашини без капітального ремонту по 100 і більше тис. км. Шофер Феодосійської автоколони Н. Л. Савкін добився найкращих результатів - його машина без капітального ремонту пройшла 330 тис. км. За корінні вдосконалення методів експлуатації автомобіля В. Л. Савкіну присуджено Державну премію,
Дуже складними були завдання відродження розореного війною сільського господарства Криму. У 1946-1950 рр. Радянський уряд виділив для колгоспів і радгоспів області понад 4 тис. тракторів, 1536 комбайнів, велику кількість автомашин, сівалок, культиваторів та іншої техніки. Це дозволило на кінець четвертої п'ятирічки на 85-87 проц. механізувати польові роботи по вирощуванню і збиранню зернових, створити умови для боротьби за стійкі врожаї. В сільськогосподарське виробництво області включилося нове значне поповнення, що відіграло помітну роль в його піднесенні. Лише протягом 1950-1954 рр. у Крим переселилися близько 14 тис. сімей - понад 57 тис. чоловік з Курської, Воронезької, Рязанської, Сумської та ін. областей країни.
Після неврожайних років трудівники сільського господарства виростили 1948 року багатий урожай зернових та фруктів. Область одною з перших
Кримська область
Сторінка 39 з 52
року в області діяла 1101 партійна організація, яка об'єднувала 21 489 комуністів.У лютому 1948 року відбулася XXII обласна партійна конференція, де було підведено перші підсумки відбудови народного господарства Криму. Заслухавши доповідь першого секретаря обкому партії М. В. Соловйова,
Велика роль у мобілізації трудівників міст і сіл на ліквідацію тяжких наслідків гітлерівської окупації належала Радам депутатів трудящих, які зміцнювалися досвідченими кадрами. Під час виборів, що відбулися наприкінці 1947 року, до місцевих Рад області обрано 6574 депутати з числа передових робітників, колгоспників, представників інтелігенції. Серед них було понад 1300 комуністів.
За 1944-1947 рр. на капітальне будівництво в області витрачено 1037 млн. крб. На початок 1948 року тут відбудовано і введено в дію 459 підприємств.
Спираючись на всебічну допомогу ЦК ВКП(б) і Радянського уряду, всіх народів країни, партійні і радянські органи області приділяли першочергову увагу відбудові важкої промисловості. На базі Керченського залізорудного родовища замово створювався Комиш-Бурунський залізорудний комбінат - найважливіший об'єкт четвертої п'ятирічки в Криму. Вже 1949 року на Комиш-Буруні стали до ладу центральні механічні майстерні, пущено багатоковшові екскаватори, почали давати продукцію кілька секцій збагачувальної фабрики. На комбінат прийшли демобілізовані воїни, що працювали на ньому в роки довоєнних п'ятирічок. З великим піднесенням трудилися вони на будівництві комбінату. Брати Федір та Єгор Рижих, які на 7 листопада 1950 року виконали більш як по 10 річних норм, стали ініціаторами руху за дострокове виконання п'ятирічного завдання.
Самовіддано працювали й робітники інших кримських підприємств. У 1947 році стан до ладу Балаклавський рудник флюсових вапняків. Рудник було не просто підбудовано, а докорінно реконструйовано. Відроджувалися машинобудівні заводи в Сімферополі, Керчі, Феодосії, Севастополі. Ширився рух новаторів, тісно з в'язаний з боротьбою за технічний прогрес. У масову боротьбу за зменшення норм витрати матеріалів, електроенергії, за вдосконалення технології виробництва вилилося змагання за відмову від державних дотацій і одержання надпланових нагромаджень. Палко підтримавши починання помічника майстра Краснохолмського камвольного комбінату О. Чутких, робітники багатьох кримських підприємств включилися в рух за організацію бригад відмінної якості продукції. 1950 року випуск валової продукції в галузі металообробки і машинобудування перевищив довоєнний рівень. Було пущено севастопольські ДРЕС-1 та ДРЕС-2 і Комиш-Бурунські електростанції. Високовольтна лінія з'єднала Севастополь з Сімферополем, Ялтою та іншими містами Криму. Промисловість одержувала електроенергії більше, ніж у довоєнний час. На базі великих сировинних зііпасів було також відновлено і збудовано цегельно-черепичні заводи в Керчі, Феодосії, Балаклаві, вапнякові -в Севастополі, Багеровому, Феодосії, гіпсовий - у Керчі. Обсяг виробництва будівельних матеріалів у області за п'ятирічку зріс у 12 разів. Розширилися також обсяг і асортимент продукції консервної й виноробної промисловості.
Багато уваги приділялося відбудові транспорту. Збільшилася порівняно з довоєнною протяжність залізниць і шосейних шляхів, у 1950 році завершено будівництво автошляху Москва-Сімферополь. 1948 року на залізничному транспорті почався рух п'ятисотенників і великоваговиків: машиністи-комуиісти М. Г. Щепалов та М. в. Проконенко першими в області повели великовагові поїзди. Серед кримських шоферів зародився рух за пробіг автомашини по 100 тис. км без капітального ремонту. На 1950 рік понад 600 водіїв провели свої автомашини без капітального ремонту по 100 і більше тис. км. Шофер Феодосійської автоколони Н. Л. Савкін добився найкращих результатів - його машина без капітального ремонту пройшла 330 тис. км. За корінні вдосконалення методів експлуатації автомобіля В. Л. Савкіну присуджено Державну премію,
Дуже складними були завдання відродження розореного війною сільського господарства Криму. У 1946-1950 рр. Радянський уряд виділив для колгоспів і радгоспів області понад 4 тис. тракторів, 1536 комбайнів, велику кількість автомашин, сівалок, культиваторів та іншої техніки. Це дозволило на кінець четвертої п'ятирічки на 85-87 проц. механізувати польові роботи по вирощуванню і збиранню зернових, створити умови для боротьби за стійкі врожаї. В сільськогосподарське виробництво області включилося нове значне поповнення, що відіграло помітну роль в його піднесенні. Лише протягом 1950-1954 рр. у Крим переселилися близько 14 тис. сімей - понад 57 тис. чоловік з Курської, Воронезької, Рязанської, Сумської та ін. областей країни.
Після неврожайних років трудівники сільського господарства виростили 1948 року багатий урожай зернових та фруктів. Область одною з перших