Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
влилися 1315 солдатів, матросів та офіцерів, які не могли прорватися до Севастополя. Кримські
партизани боролися з ворогом у надзвичайно важких умовах. Німецьке командування тримало на півострові великі військові сили, що часто здійснювали каральні операції проти партизанів і підпільників. Партизанським загонам доводилося діяти в основному у гірсько-лісистій місцевості півострова. До того ж у багатьох населених пунктах татарські буржуазні націоналісти, колишні куркулі й карні злочинці, які перейшли на службу до фашистів у перші місяці війни, використовуючи знання місцевості, разом з окупантами пограбували більшість партизанських баз і поставили тим самим партизан і підпільників у скрутне становище. Націоналістичні запроданці тільки протягом перших восьми місяців окупації брали участь у 112 каральних операціях проти партизан. Але і в цих важких умовах партизани завдали відчутних ударів фашистським загарбникам. Під час героїчної оборони Севастополя і Керченсько-Феодосійської десантної операції вони виконували завдання Радянського командування, подаючи істотну допомогу нашим військам, здійснюючи диверсійні операції, руйнуючи комунікації ворога.
Після захоплення Керчі й Севастополя фашисти і їх пособники - татарські націоналісти розпочали проти кримських партизанів велику каральну експедицію. У тяжких липневих і серпневих боях 1942 року з переважаючими силами противника народні месники виявили виняткову мужність і відвагу. Становище партизанів було в цей час дуже важким: скінчилися останні запаси продовольства, перервався зв'язок з Великою землею. Але партизани вистояли. Влітку 1942 року О.В. Мокроусова та С. В. Мартинова було відкликано з Криму. Виконувати обов'язки командуючого партизанським рухом став полковник М. Г.Лобов, комісаром призначили М. Д. Лугового - колишнього секретаря Зуйського райкому партії. 13 вересня з Великої землі прилетів перший літак з продовольством. Протягом тижня літаки щоночі скидали продукти, обмундирування, зброю, боєприпаси. Потім почалася евакуація поранених і хворих.
Взимку 1942-43 рр. партизани знову опинилися в кільці ворожої блокади. Та й цього разу вони вистояли, зберігши на півострові базу партизанської війни.
У березні 1943 року партизанам вдалося вирватися з блокади і перейти до активних бойових дій.
У липні 1943 року з ініціативи Кримськог обкому партії Центральний штаб партизанського руху перебудував керівництво партизанським рухом у Криму.
Було створено Кримський штаб, який очолив перший секретар Кримського обкому ВКП(б) В. С. Булатов. Завдяки допомозі Радянського командування Кримський обком партії і Кримський штаб партизанського руху організували регулярне постачання партизанам зброї, боєприпасів, підривної техніки, обмундирування, медикаментів та продовольства. Партизанський рух набирав широкого розмаху. Лише в ніч на 10 вересня 1943 року було здійснено диверсії на десятках дільниць залізниці - від Феодосії до Джанкоя та від Джанкоя до Севастополя. Залізнична магістраль, що зв'язувала донбаське та кубанське угруповання противника, вийшла з ладу на 5 діб. Партизани нападали на ворожі гарнізони в Бахчисараї, Зуї, Старому Криму тощо. Фашисти намагалися будь-що ліквідувати партизан. У кінці листопада 1943 року, виконуючи наказ генерала Йєнеке, гітлерівці за допомогою 152-го добровольчого татарського батальйону здійснили т. зв. експедицію проти мирного населення. Карателі вривалися в передгірські села - Сабли (Партизани), Бешуй та ін. - хапали усіх підряд - жінок, дітей, стариків, багатьох вбивали на місці, інших кидали в концтабір. Але план окупантів розгромити партизан провалився. На початку 1944 року на півострові діяли вже сім партизанських бригад. Пізніше їх було
об'єднано в три з'єднання: Північне (командир П. Р. Ямпольський), Південне (командир М. А. Македонський) та Східне (командир В. С. Кузиецов). У період вирішальних боїв Червоної Армії за визволення Криму вони спустилися з гір і провели близько 100 боїв з фашистами, сприяючи швидкому просуванню радянських частин.
З листопада 1941 року по квітень 1944 року партизанські загони провели 252 бої фашистами, здійснили 1632 бойові операції й диверсії. Вони знищили близько 30 тис. фашистів, підірвали 79 військових ешелонів, зруйнували 3 залізничні станції, 52 шосейні та 3 залізничні мости, знищили і пошкодили 13 танків, 3 бронемашини, 211 гармат, 1940 автомашин. За цей час у партизанському русі в Криму брало участь понад 11 700 чоловік.
Монад 3 тисячі кримських партизанів за героїзм у боротьбі з ворогом було відзначено урядовими нагородами. Орденами й медалями нагороджено також багатьох учасників кримського підпілля. Звання Героя Радянського
Кримська область
Сторінка 34 з 52
Під керівництвом обласної партійної організації наприкінці 1941 року в Криму діяло 28 партизанських загонів, у яких воювали 3734 чоловіка, в т. ч. близько 1700 комуністів і 500 комсомольців. До партизанських загонів партизани боролися з ворогом у надзвичайно важких умовах. Німецьке командування тримало на півострові великі військові сили, що часто здійснювали каральні операції проти партизанів і підпільників. Партизанським загонам доводилося діяти в основному у гірсько-лісистій місцевості півострова. До того ж у багатьох населених пунктах татарські буржуазні націоналісти, колишні куркулі й карні злочинці, які перейшли на службу до фашистів у перші місяці війни, використовуючи знання місцевості, разом з окупантами пограбували більшість партизанських баз і поставили тим самим партизан і підпільників у скрутне становище. Націоналістичні запроданці тільки протягом перших восьми місяців окупації брали участь у 112 каральних операціях проти партизан. Але і в цих важких умовах партизани завдали відчутних ударів фашистським загарбникам. Під час героїчної оборони Севастополя і Керченсько-Феодосійської десантної операції вони виконували завдання Радянського командування, подаючи істотну допомогу нашим військам, здійснюючи диверсійні операції, руйнуючи комунікації ворога.
Після захоплення Керчі й Севастополя фашисти і їх пособники - татарські націоналісти розпочали проти кримських партизанів велику каральну експедицію. У тяжких липневих і серпневих боях 1942 року з переважаючими силами противника народні месники виявили виняткову мужність і відвагу. Становище партизанів було в цей час дуже важким: скінчилися останні запаси продовольства, перервався зв'язок з Великою землею. Але партизани вистояли. Влітку 1942 року О.В. Мокроусова та С. В. Мартинова було відкликано з Криму. Виконувати обов'язки командуючого партизанським рухом став полковник М. Г.Лобов, комісаром призначили М. Д. Лугового - колишнього секретаря Зуйського райкому партії. 13 вересня з Великої землі прилетів перший літак з продовольством. Протягом тижня літаки щоночі скидали продукти, обмундирування, зброю, боєприпаси. Потім почалася евакуація поранених і хворих.
Взимку 1942-43 рр. партизани знову опинилися в кільці ворожої блокади. Та й цього разу вони вистояли, зберігши на півострові базу партизанської війни.
У березні 1943 року партизанам вдалося вирватися з блокади і перейти до активних бойових дій.
У липні 1943 року з ініціативи Кримськог обкому партії Центральний штаб партизанського руху перебудував керівництво партизанським рухом у Криму.
Було створено Кримський штаб, який очолив перший секретар Кримського обкому ВКП(б) В. С. Булатов. Завдяки допомозі Радянського командування Кримський обком партії і Кримський штаб партизанського руху організували регулярне постачання партизанам зброї, боєприпасів, підривної техніки, обмундирування, медикаментів та продовольства. Партизанський рух набирав широкого розмаху. Лише в ніч на 10 вересня 1943 року було здійснено диверсії на десятках дільниць залізниці - від Феодосії до Джанкоя та від Джанкоя до Севастополя. Залізнична магістраль, що зв'язувала донбаське та кубанське угруповання противника, вийшла з ладу на 5 діб. Партизани нападали на ворожі гарнізони в Бахчисараї, Зуї, Старому Криму тощо. Фашисти намагалися будь-що ліквідувати партизан. У кінці листопада 1943 року, виконуючи наказ генерала Йєнеке, гітлерівці за допомогою 152-го добровольчого татарського батальйону здійснили т. зв. експедицію проти мирного населення. Карателі вривалися в передгірські села - Сабли (Партизани), Бешуй та ін. - хапали усіх підряд - жінок, дітей, стариків, багатьох вбивали на місці, інших кидали в концтабір. Але план окупантів розгромити партизан провалився. На початку 1944 року на півострові діяли вже сім партизанських бригад. Пізніше їх було
об'єднано в три з'єднання: Північне (командир П. Р. Ямпольський), Південне (командир М. А. Македонський) та Східне (командир В. С. Кузиецов). У період вирішальних боїв Червоної Армії за визволення Криму вони спустилися з гір і провели близько 100 боїв з фашистами, сприяючи швидкому просуванню радянських частин.
З листопада 1941 року по квітень 1944 року партизанські загони провели 252 бої фашистами, здійснили 1632 бойові операції й диверсії. Вони знищили близько 30 тис. фашистів, підірвали 79 військових ешелонів, зруйнували 3 залізничні станції, 52 шосейні та 3 залізничні мости, знищили і пошкодили 13 танків, 3 бронемашини, 211 гармат, 1940 автомашин. За цей час у партизанському русі в Криму брало участь понад 11 700 чоловік.
Монад 3 тисячі кримських партизанів за героїзм у боротьбі з ворогом було відзначено урядовими нагородами. Орденами й медалями нагороджено також багатьох учасників кримського підпілля. Звання Героя Радянського